Стаття "Взаємодія біологічних та соціально-комунікативних чинників у формуванні культури здорового способу життя учнів"

Про матеріал

В статті розкривається необхідність поєднання біологічних та соціально-комунікативних чинників у формуванні культури здорового способу життя учнів. Пропонуються шляхи оптимізації навчально-виховного процесу. Визначено діяльність педагога, яка б забезпечувала досягнення цієї мети.

Перегляд файлу

Взаємодія біологічних та соціально-комунікативних чинників у формуванні культури здорового способу життя учнів

Резюме. В статті розкривається необхідність поєднання біологічних та соціально-комунікативних чинників у формуванні культури здорового способу життя учнів. Пропонуються шляхи оптимізації навчально-виховного процесу. Визначено діяльність педагога, яка б забезпечувала досягнення цієї мети.

В статье раскрывается необходимость объединения биологических и социально – коммуникативных факторов в формировании культуры здорового образа жизни школьников. Предлагаются пути оптимизации учебно-воспитательного процесса. Определяется деятельность педагога, которая обеспечит реализацию данной цели.

Necessity of the combination of the biological and socially – communicative factors in the forming of culture of healthy way of pupil’s life is discovered in this article. The ways of optimization of the educational process are proposed in it. The teacher’s activity which can guarantee the realization of this aim is determined in this article.

Постановка проблеми. Вже давно прогресує негативна тенденція, яка характеризує погіршення здоров'я і фізичної підготовленості підростаючого
покоління.

На сьогодні понад половини учнів загальноосвітніх навчальних закладів мають
низьку фізичну підготовку і нездатні досягти стандартів фізичної досконалості. У
більшості відсутня або значно знижена мотивація до занять спортом. Тому виникає
гостра необхідність радикального реформування системи фізичного виховання
молоді.

Зазвичай заняття фізичною культурою у школі зводяться до виконання практичних
вправ. Але ж функція занять не тільки освітня, а й виховна і розвиваюча.

Розв'язання цих завдань на уроках фізичної культури стає можливим при
поєднанні біологічних та соціально – комунікативних чинників.

Поняття «біологічний чинник» включає всю рухову діяльність, яка спрямована на морфологічне (за формою та будовою тіла) і функціональне вдосконалення організму людини, розвиток фізичних якостей, формування рухових умінь і навичок (ходіння, біг, стрибки, метання тощо).

Поняття «соціально-комунікативний чинник» включає діяльність, спрямовану на залучення індивіда до системи суспільних відносин, на активну пізнавальну та комунікативну діяльність, на становлення й розвиток цілісної особистості. На уроках фізичної культури соціально-комунікативний чинник реалізується через: бесіду, розповідь, пояснення, зустрічі зі спортсменами, батьківські збори, програвання ситуацій, звичайне спілкування між дітьми та ін.

Взаємозв’язок біологічних та соціально-комунікативних чинників на уроці фізичної культури може здійснюватись у будь-якій діяльності. Наприклад, при вивченні танцювальних вправ біологічний чинник реалізується через виконання танцювальних кроків, рухів рук, а соціально-комунікативний – через словесний метод пояснення, взаємодію між учнями, розвиток естетичного смаку, як одного із складових сформованої особистості.

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Дане питання досліджується сучасними
педагогами. Зокрема Круцевич зазначає: «В зміст фізичної культури входять
різноманітні види людської діяльності (рухова, ігрова, соціально - політична,
трудова, наукова, художня, комунікативна, інформаційна та ін.) і всі вони в тій чи

іншій мірі здійснюють свій вплив на розвиток особистісних якостей
людини...[4,С.63]. Відомо, що вплив фізичної культури на людину здійснюється в
єдності його соціальних та біологічних сторін. Вона розвивається як істота
соціально - біологічна, при цьому соціальна сторона повинна відіграти важливу
корегуючу роль, оскільки їй притаманні певні керуючі функції... »[4,С.68].
В.І.Оліяр та В.С.Биков стверджують: «Умовою «сприйняття» та «усвідомлення»
досвіду фізичного самовиховання являється «комунікація», яка розуміється не
2

стільки в функції інструмента спілкування з «вагомими іншими», скільки в функції
інструмента знаково - символічного, мовного оформлення процесу засвоєння
досвіду фізичної культури в його проекції на самовиховання... »[2,С. 15].

В навчально-методичному посібнику В.Є.Андріанова, Т.В.Андріанова зазначено:
«На кожному уроці з фізичної культури вчителеві доводиться ставити завдання,
подавати команди, повідомляти техніку вправ, аналізувати і оцінювати якість їх
виконання, підводити підсумки, давати домашні завдання, проводити бесіди з
батьками учнів і т. п.

В усіх цих випадках широко застосовується особливе мовлення учителя. Сила
впливу його на дітей дуже велика. Хто вміло володіє ним, той при однаковому
(порівняно з іншими педагогами) рівні знань та педагогічної майстерності досягає
більших успіхів у навчально-виховній роботі»[1,С.16].

В статті В.І.Харитонова, В.В.Кіма сказано, що в основі фізичної культури лежить
діяльність, направлена на соціальне удосконалення тіла людини, його фізичного
стану. Вона включає в себе соціально сформовані засоби, механізми і результати
діяльності, пов'язані з нею норми і правила поведінки, емоційні реакції, знання,
інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, в які входять ще й соціальні інститути,
відносини[5,С.20].

Значення соціально - комунікативних чинників на уроках фізичної культури
значно більше, ніж ми звикли вважати, адже діти навчаються відповідальному і
дбайливому ставленню до власного життя та здоров'я не тільки через фізичні
уміння і навички, а й через активну пізнавальну, комунікативну діяльність.
В шкільному віці, особливо у підлітковому, спілкування пронизує всі види
діяльності: навчальну, суспільну, трудову, ігрову, спортивну. Фізична культура в
школі при величезному різноманітті форм спілкування повинна виступати не тільки як засіб розвитку рухових здібностей і можливостей, але і як благодійний грунт для вдосконалення індивідуальних якостей учнів, для становлення особистості. Фізична культура і спорт - це спілкування-взаємодія, це спрямоване удосконалення особистості [6,С.1].

С Б. Проскуріна наголошує на різносторонньому підході як рушійної сили
розвитку особистості учня, формування культури здорового способу життя:

«Комплексний підхід формує позитивну мотивацію здорового способу життя, а
саме - застосування набутих знань, системи підтримки та корекції власного
здоров'я, розвиток фізичних якостей і здібностей»[З,С.29].

Мета нашого дослідження: з'ясування взаємодії біологічних та соціально -
комунікативних чинників у формуванні культури здорового способу життя учнів.

Завдання дослідження:

визначити ставлення учнів до фізичної культури;
відшукати шляхи і розробити механізми оптимального поєднання біологічних
та соціально-комунікативних чинників у формуванні культури здорового
способу життя учнів;
розробити спеціальну експериментальну програму та методичні рекомендації
з впровадження результатів дослідження у практику роботи загальноосвітніх
навчальних закладів.

Для розв'язання визначених завдань використано комплекс методів дослідження,
який включає: 1)теоретичні: аналіз наукової літератури з педагогіки, психології,
медицини; порівняння; узагальнення результатів експерименту; 2)емпіричні:
педагогічне спостереження; бесіда; педагогічний експеримент; анкетування,
статистичні методи обробки матеріалів.

Результати дослідження та їх обговорення.

Піднесення ролі фізичної культури у зміцненні здоров'я дітей сьогодні є одним із
головних завдань школи. Адже відомо, що високий рівень здоров'я дітей та
учнівської молоді, їхній різнобічний фізичний розвиток — запорука успішної
реалізації сучасних соціально-економічних перетворень нашого суспільства.
Особлива роль у поліпшенні здоров'я дітей відводиться школі і, зокрема, вчителю.
Учитель за допомогою навчальної та позакласної роботи повинен закласти
фундамент фізичної культури: вказати учневі шляхи оволодіння потрібними
знаннями, навичками та вміннями, методикою розвитку фізичних якостей,
4

потрібних для зміцнення здоров'я; забезпечити здоровий спосіб життя і активну
працю.

Успішність вирішення цього завдання багато в чому залежить від ставлення
школярів до фізичної культури, яке значною мірою формується на уроках
фізкультури.

У бесідах з учнями Криворізької педагогічної гімназії нами було виявлене
явне зниження задоволеності уроками фізичної культури, низька мотивація учнів
до занять спортом.

Виходячи з цього, нами була розроблена анкета, відповідаючи на запитання
якої, учні повинні були оцінити свою задоволеність фізичною культурою як

предметом, а також задоволеність різними аспектами уроку, зокрема досягнутими
результатами   в   фізичному розвитку;   ставленням до   учнів   учителя   фізичної
культури; умовами проведення уроків; змістом і рівнем проведення уроків.
   Було опитано 97 учнів 3-4-х класів. Результати відповідей наведені в Таблиці 1.
                 Таблиця 1. Рівень задоволеності учнів уроками фізичної культури.

№	Види задоволеності	Задоволені, %	Не визначилися, %	Не задоволені, %
1	Загальна задоволеність	53	2	45
2	Змістом і якістю проведення уроків	46	7	47
3	Умовами проведення уроків	57	3	40
4	Рівнем власного фізичного розвитку	36	6	58
5	Взаєминами із учителем	43	7	50

Проаналізувавши результати видно, що значна кількість учнів незадоволена
уроками фізичної культури та рівнем власного фізичного розвитку. А це тривожний
знак, який ще раз наголошує на необхідності негайного реформування навчально -
виховного процесу.

В 3-х і 4-х класах нами була впроваджена спеціальна експериментальна програма, яка передбачала активне впровадження комунікативної взаємодії на таких лініях навчальної діяльності: учитель - учень, учень - учень, учитель - батьки, учень - батьки.

Уроки фізичної культури отримали нове змістове наповнення. Поряд з виконанням
практичних вправ збільшилась функціональна роль бесіди, розповіді, пояснення та
діалогу. Чільне місце посіло програвання ситуацій, творчі домашні завдання,
тематичні батьківські збори, зустрічі з кращими спортсменами міста, лікарями,
фахівцями з фізичної культури та спорту, використання народних джерел (ігор,
приказок, прислів'їв) та ін.

Учні активно брали участь у підготовці та проведенні даних видів роботи,
проявляли ініціативу. До співпраці залучалися й батьки, а це стало ще однією
рушійною силою на шляху до мети.

Результати не змусили себе довго чекати. Так, звичайний урок «фізичного
дресирування» поступово перетворився на новий, емоційно насичений,
усвідомлюваний учнями процес, який сприяв більш ґрунтовному осмисленню

культури здорового способу життя.

В підтвердження сказаного приводимо результати повторного анкетування, яке
було проведене після впровадження та закріплення нового підходу.

Таблиця 2. Рівень задоволеності учнів уроками фізичної культури.

№	Види задоволеності	Задоволені, %	Не визначилися, %	Не задоволені, %
1	Загальна задоволеність	73	3	24
2	Змістом і якістю проведення уроків	63	8	29
3	Умовами проведення уроків	66	3	31
4	Рівнем власного фізичного розвитку	48	5	47
5	Взаєминами із учителем	64	4	32

Як бачимо, показники задоволеності значно зросли: загальна задоволеність
уроками фізичної культури збільшилась на 20%; змістом і якістю проведення уроків

на 17%; умовами проведення уроків - на 9%; рівнем власного фізичного розвитку
на 12%; взаєминами із вчителем - на 21%.

Для того, щоб поєднання біологічних та соціально - комунікативних чинників
було успішним, вчитель повинен здійснити ґрунтовну підготовку, адже можуть
виникати труднощі із розподілом часу, наявністю засобів навчання, програмними
вимогами та ін.

Впровадження на уроки фізичної культури комунікативного чинника
передбачає таку діяльність педагога:

• встановлення ділових і неформальних особистих стосунків з окремими
учнями і групами учнів;

усунення психологічних бар'єрів між вчителем та учнями;
налагодження взаємодії з батьками учнів;

• контакти з державними і громадськими фізкультурно-спортивними

організаціями, лікарями, спортсменами;

• цілеспрямоване науково - методичне забезпечення, удосконалення
теоретичної та методичної підготовки вчителя;

• створення шкільних традицій здорового способу життя на основі проведення

оздоровчої роботи серед учнівської молоді, вчителів, батьківської
громадськості;

• розширення соціального досвіду та життєвих навичок учнів, що передбачає
їх позитивну мотивацію щодо ведення здорового способу життя, культуру здоров'я.

Отримані в нашому дослідженні результати дозволяють з впевненістю вважати
що комунікативна взаємодія - один з головних факторів високої ефективності
навчально - виховного процесу.

Результати експерименту доводять необхідність і високу ефективність більш
раціонального використання навчального часу на основі поєднання біологічних та
7

соціально - комунікативних чинників у формуванні культури здорового способу
життя учнів.

Однак, активне введення на уроках фізичної культури соціально - комунікативного
фактора не означає відхід від біологічного, його протиставлення завданням фізичної
підготовки та зміцнення здоров'я. Лише зважене їх поєднання здатне принести
вагомі результати.

Розроблена і реалізована в нашому дослідженні комплексна програма не тільки сприяла підвищенню мотивації учнів до занять фізичною культурою, більш
ґрунтовному осмисленню змісту занять, але і утворила фундаментальну основу для
самоствердження і соціалізації школярів у сфері фізичної культури як в період їх
навчання в школі, так і в перспективі їх майбутньої життєдіяльності.
Отже, поєднання біологічних та соціально - комунікативних чинників на уроках
фізичної культури - головна і найбільш цінна функція загальної середньої освіти у
сфері фізичної культури.