Талаліхіна С. Л.
Логопед І категорії
СЕНСОРНА ІНТЕГРАЦІЯ ДЛЯ ДІТЕЙ ІЗ ТПМ
Постановка проблеми. Сучасний етап розвитку українського суспільства характеризується збільшенням уваги до дитинства як періоду життя людини, становленню особистості, розвитку її мовлення. Недостатньо володіти усіма виражальними засобами рідної мови, важливо вільно виражати власні позиції, логічно та послідовно висловлювати думки, судження та переконання, пояснювати їх і доводити. За останні десятиліття кількість дітей з різними мовними патологіями зросла в геометричній прогресії. Причому збільшується не тільки кількість, але і тяжкість патологій, що виявляється в різних клінічних формах (Н. В. Нищєва, С. М. Шаховська, Т. В. Волосовець, О. С. Орлова).
Аналіз останніх публікацій. Основні положення проблем формування мовленнєвої компетенції висвітлені в дослідженнях A. Богуш, Л. Варзацької, М. Вашуленка, С. Карамана, В. Карасика, Ю. Караулова, Л. Мацько, Л. Паламар, М. Пентилюк, Л. Скуратівського, Г. Шелехової, З. Бакум.
Мовленнєвим патологіям і механізмам компенсації структури дефекту приділялася чимала увага в багатьох дослідженнях минулого століття (Р. Є. Левіна, О. М. Мастюкова, О. М. Усанова, Т. Б. Філічова). Але це питання до сих пір не втратило своєї значимості в сучасних дослідженнях (В. О. Ковшиков, Т. Г. Візель, М. І. Лінська). Важкі порушення мови як і раніше вимагають докладних психолінгвістичних, нейропсихологічних, психолого-педагогічних, а також психофізіологічних досліджень.
Мета статті – детально розглянути сенсорної інтеграції для дітей з ТПМ.
Виклад основного змісту статті: Для початкового запуску мовлення необхідно «розбуркати» органи чуття, впливаючи на них різними смаковими, нюховими, тактильними, слуховими і зоровими подразниками. Фахівці в області нейропсихології та дефектології доводять, що це так. Ними був запропонований метод сенсорної інтеграції.
Сенсорна інтеграція – обробка відчуттів, які надходять від органів почуттів, їх структурування і впорядкування одержуваної таким чином інформації для подальшої адекватної відповіді. Таким чином формується деяке знання про предмет: що це таке, якими властивостями володіє, наскільки небезпечно для організму, корисно чи ні. Чим правильніше працюють сенсорні системи, тим більше інформації отримує мозок для видачі адекватних відповідей.
Завдання корекційної роботи з розвитку процесів сенсорної інтеграції – посилити, збалансувати і розвинути обробку сенсорних стимулів ЦНС що дозволить дітям з різними вадами поведінки, мовлення, мислення, емоційної сфери успішно подолати перешкоди в розвитку і соціально адаптуватися в суспільстві.
У нормі 7-8 місячна дитина знаходить очима потрібний предмет, вивчає, розглядає його, дорослий називає його, розвиваючи предметну співвіднесеність. До 10 місяців дитина починає розуміти дії і відповідні дієслова: дай, на, тримай, поплескай, помахай ручкою. Спочатку дитина засвоює ці дієслова в наказовому способі, пізніше виникає розуміння назв зазначених предметів. Велику роль у формуванні розуміння мови відіграє інтонація дорослого. Часто причини недорозвинення пов'язані з тим, що дорослі випереджають дії дитини, підносять потрібний предмет, тільки-но побачивши спрямований на нього погляд або почувши характерний звук.
Діти з сенсорної дисфункцією мають ряд загальних зовнішніх ознак, які проявляються в ранньому дитячому віці: ходіння навшпиньки, обнюхування людей і предметів, відсутність зорового контакту, зайва гидливість або навпаки бажання грати з брудом, стійкі смакові переваги. Діти з ТПМ з самого народження насилу розуміють мову. Ранніми симптомами затримки розвитку мовлення є відсутність або невелика активність гуління, однотипні вокалізації.
Основний принцип методу сенсорної інтеграції – розвиток базових рівнів ієрархічної системи взаємодії відчуттів: тактильних, нюхових, пропріорецептивних (відчуття положення окремих частин власного тіла відносно один одного в спокої або в русі), смакових. Тому обстановка під час занять з дитиною повинна бути невимушеною, насиченою різними колірними, аудіо-ефектами, запахами. Предмети повинні перебувати в доступному для дитини місці на рівні очей. Основна мета роботи з дітьми з ТПМ на першому етапі – викликати бажання дитини до наслідування і активізацію мови в формі будь-яких звуків. Основне завдання на першому етапі – збільшити обсяг зорової і слухової уваги через фіксацію на певних предметах, звуках, запахах, дотиках.
Привернути увагу можна як вербальним, так і невербальним способом. Наприклад, кидати іграшки на очах у малюка, ховати їх під хустку, задувати свічки різних кольорів, місити тісто, катати пластилін, пересипати крупу, переливати воду. Одним словом, дорослий для початку починає грати сам з собою, всіма силами намагаючись зацікавити дитину. Спілкування має відбуватися на максимально високому емоційному рівні, з використанням різних інтонацій, багаторазовим повторенням інструкцій, виконанням самим дорослим безсловесних завдань.
Розвиваючими предметами можуть стати шишки, різнокольорові ґудзики (під наглядом дорослого), свічки, пульверизатор з водою, прищіпки, кінестетичний пісок, ванночка з водою для переливання, акварельні фарби, різні ароматні фрукти і овочі: апельсин, ківі, лимон, яблуко, огірок, часник, цибуля (якщо у дитини немає алергічної реакції на них). Корисними будуть заняття з дитиною на свіжому повітрі, з метою додаткового насичення киснем, з використання природних матеріалів. Займатися з дитиною краще в певні години, тривалість заняття залежить від індивідуальних особливостей дитини. З метою активізації уваги необхідно використовувати постійну зміну діяльності, зміну сенсорного матеріалу, використовуючи то су-джок, то пульверизатор з водою, то колючі шишки, то легка пір'їнка [1, с. 3].
Необхідно з перших днів народження дитини подбати про її «сенсорну дієту», тобто наповнити кімнату необхідною кількістю сенсорних стимулів, що не перенасичуючи і не змушуючи дитину «голодувати». Різні звуки, приємні запахи, м'які і тверді іграшки, гарний інтер'єр можуть бути гарною підмогою для сенсорного розвитку малюка [2, с. 185].
Важливо, що навчання дитини відбувається в рамках провідного для дитини виду діяльності – гри. Ігрова ситуація дозволяє ненав'язливо ставити найрізноманітніші завдання: подивитися і розповісти, що знаходиться в коробці, порахувати предмети, погоджуючи числівники з прикметниками, описати їх, покласти ту чи іншу іграшку зліва, справа, під кущик, на листочок - відпрацьовуються прийменники. Потім можна скласти казку, розповідь або невелику історію.
Але головне – гра з сенсорною коробкою дозволяє активувати планувальну функцію мовлення, адже дитина, маніпулюючи з предметами в коробці, може спланувати сценарій, сюжет гри, і потім переказати його. На жаль, останнім часом більшість дітей, не тільки з порушеннями мови, а й нормою не можуть переказувати і складати розповіді, а придумана, обіграна і обговорена історія в сенсорній коробці поступово вирішує цю задачу. Гра в сенсорної коробці може стати також основою для створення мультфільму. Діти із задоволенням беруть участь в роботі над створенням живих картинок і озвучуванні історії, яку склали в результаті [3, с. 18].
Висновки: Сенсорна інтеграція дозволяє осмислено діяти і реагувати на ситуації, в яких ми знаходимося, формує базу для навчання та соціальної поведінки. У перші сім років життя всі діти розвиваються в певній послідовності. Відрізнятися може лише темп розвитку, все йдуть по одному шляху.
Даний вік грає ключову роль для сенсорної інтеграції. У цей період мозок найбільш чутливий до прийняття різних відчуттів і їх обробці. Внутрішній імпульс спонукає дітей бути дуже активними і набувати різних навичок.
Використання сенсорної інтеграції, на нашу думку дасть високі результати в корекційній логопедичній роботі з подолання порушення мовлення у дітей з ТПМ.
Список використаних джерел