Смаровоз Ірина Сергіївна
Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. № 41
Тема: Ставлення до смерті. Гріх самогубства
Тип уроку: дискусія
Мета: ознайомити учнів з різними поглядами на смерть та самогубство, виховувати повагу до життя людини та віри в його повернення, розвивати вміння критично мислити, робити висновки, доводити свою думку.
Хід уроку
І. Вступна частина
Привітання, оголошення теми і мети уроку, повторення вивченого.
-
Що найцінніше дав Бог людині? (життя)
-
Чи закінчується колись життя?
Споконвіку людину цікавить питання: Смерть це кінець життя, чи продовження його?
Існує безліч думок з цього приводу, тож сьогодні спробуємо і ми відповісти на це питання.
ІІ. Актуалізація опорних знань.
Життя – це найцінніший дар Бога. Життя нерозривно пов'язане зі смертю, тому що смерть — обов'язковий, необхідний кінець життя.
(учні отримують вислови відомих людей про смерть і пояснюють, як вони їх розуміють)
-
Смерть - остання риса людських справ. Квінт Горацій Флакк
-
Усі знають, що смерть неминуща, але так як вона неблизька, то ніхто про неї не думає. Арістотель
-
Найжахливіше із зол - смерть, не має до нас ніякого відношення: коли ми є, то смерті ще немає, а коли смерть настає, то нас вже немає. Епікур
-
Привчай себе до думки, що смерть не має до нас ніякого відношення, адже все гарне і дурне міститься у відчутті, а смерть є позбавленням відчуття. Епікур
-
Смерть є платою за придбання вищої індивідуальності з тривалим існуванням... Біологічна смерть людини обумовлює можливість існування безсмертних творінь його духу.
-
Без життя немає смерті, і джерелом останньої є саме життя. І.Шмальгаузен
-
Якби нам був даний вибір: померти чи жити вічно, ніхто б не знав, на що зважитися. Природа звільняє нас від необхідності вибирати... Ж.Лабрюйер
Учні складають асоціативний кущ.
![](/uploads/files/4336/31372/31202_html/images/31372.003.png)
![](/uploads/files/4336/31372/31202_html/images/31372.005.png)
Смерть
ІІІ. Вивчення нового матеріалу.
Після визначення поняття «смерть». Учні, які отримали випереджаючі завдання знайомлять клас із різними поглядами на сутність смерті.
Виступи учнів
У людській культурі існує декілька підходів до проблеми смерті.
-
Перший пояснює трагічний світогляд і пов'язаний з ним страх смерті як результат помилки, і вся проблема може бути знята після усвідомлення суті справи. Такий підхід може бути наслідком визнання безсмертя душі, що лише тимчасово перебуває в тілі (так вважають прибічники індуїзму, буддизму, Платон, Кант та інші). Або ж припускається, що життя й смерть тільки існують як паралельні прямі, але ніколи ж не перетинаються. "Коли є життя,— говорив Епікур,— немає смерті, а коли є смерть — немає життя". Тому смерті не слід боятися, так само, як ми не боїмося сну.
-
Другий підхід — релігійно-іудейський (він характерний також для християнства та ісламу). Розглядає смерть як кару за гріхи споконвічно безсмертних Адама і Єви, але людина може правильною поведінкою заслужити милість Бога і вічно жити в раю.
-
Третій підхід припускає розчинення у людському племені, ототожнювання себе з людством або його частиною і є досить розповсюдженим. Він проголошує героями людей, що віддають життя за загальну справу: свободу народів, перемогу пролетаріату, прогрес людства. Така позиція може бути виправданою в конкретних історичних умовах.
Говорячи про смерть не можна оминути питання самогубства. Чому найбільшим гріхом, за християнською релігією, є позбавлення життя себе чи когось?
-
Ставлення до суїциду, як і до смерті, було різним в різних цивілізаціях. У Стародавньому Китаї, Індії, Японії, у кельтів, фракійців і в Римі воно було позитивним. Вільна людина вважалася власником свого життя, і лише раб не мав права вирішувати, жиги йому, чи ні. Сенека писав: "Якщо вам подобається життя, то живіть, а якщо набридло, ідіть туди, звідки прийшли". Це ставлення різко змінюється з розповсюдженням християнства, що розглядає самогубство як потрійний злочин: проти Бога, суспільства і себе.
-
Самогубство, з сучасної точки зору, — це не тільки повний крах, життєва трагедія, визнання своєї неспроможності, але й досить серйозне соціальне явище — предмет соціології, психології, медицини, філософії.
-
За християнською релігією самогубство – найстрашніший з усіх гріхів, вчинених проти шостої заповіді, бо у самогубстві, крім гріха убивства, є ще тяжкий гріх – відчай, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти Провидіння Божого. Крім того, самогубство виключає можливість покаяння.
-
Кількість самогубств повільно збільшується з початку XX ст. і різко зростає в другій його половині. За міжнародною статистикою, у 90-ті роки в результаті самогубства гине понад 500 000 чоловік щорічно, а число суїцидальних спроб сягає 7 мільйонів. Самогубство вийшло на третє місце в світі серед причин смертності дорослого населення (після серцево-судинних та онкологічних захворювань) і на друге серед причин смертності молоді та дітей (після нещасних випадків). Характерно, що чоловіків від самогубства гине в 4 рази більше, ніж жінок. Серед представників професійних груп суїцидом найчастіше завершують своє життя письменники, студенти, медики, водії транспорту, не кваліфіковані робітники, а найрідше — священики.
IV. Дискусія.
Після ознайомлення учнів з різними поглядами на смерть і самогубство, учні діляться на 2 групи. Перша, аналізуючи почуте на уроці, враховуючи власний життєвий досвід, доводить що смерть – це кінець життя, а друга – його продовження.
V. Підсумок уроку
Мікрофон: «Смерть – це…»