Ставлення до смерті. Гріх самогубства

Смаровоз Ірина Сергіївна

 Криворізької ЗОШ І-ІІІ ст. № 41

Тема: Ставлення до смерті. Гріх самогубства

Тип уроку: дискусія

Мета: ознайомити учнів з різними поглядами на смерть та самогубство, виховувати повагу до життя людини та віри в його повернення, розвивати вміння критично мислити, робити висновки, доводити свою думку.

Хід уроку

І. Вступна частина

Привітання, оголошення теми і мети уроку, повторення вивченого.

•           Що найцінніше дав Бог людині? (життя)
•           Чи закінчується колись життя?

Споконвіку людину цікавить питання: Смерть це кінець життя, чи продовження його?

Існує безліч думок з цього приводу, тож сьогодні спробуємо і ми відповісти на це питання.

ІІ. Актуалізація опорних знань.

Життя – це найцінніший дар Бога. Життя нерозривно пов'язане зі смертю, тому що смерть — обов'язковий, необхідний кінець життя.

 (учні отримують вислови відомих людей про смерть і пояснюють, як вони їх розуміють)

1. Смерть - остання риса людських справ. Квінт Горацій Флакк
2.  Усі знають, що смерть неминуща, але так як вона неблизька, то ніхто про неї не думає. Арістотель
3. Найжахливіше із зол - смерть, не має до нас ніякого відношення: коли ми є, то смерті ще немає, а коли смерть настає, то нас вже немає. Епікур
4. Привчай себе до думки, що смерть не має до нас ніякого відношення, адже все гарне і дурне міститься у відчутті, а смерть є позбавленням відчуття. Епікур
5.     Смерть є платою за придбання вищої індивідуальності з тривалим існуванням... Біологічна смерть людини обумовлює можливість існування безсмертних творінь його духу.
6.     Без життя немає смерті, і джерелом останньої є саме життя. І.Шмальгаузен
7.     Якби нам був даний вибір: померти чи жити вічно, ніхто б не знав, на що зважитися. Природа звільняє нас від необхідності вибирати... Ж.Лабрюйер

Учні складають асоціативний кущ.

Смерть

ІІІ. Вивчення нового матеріалу.

Після визначення поняття «смерть». Учні, які отримали випереджаючі завдання знайомлять клас із різними поглядами на сутність смерті.

Виступи учнів

У людській культурі існує декілька підходів до проблеми смерті.

1.     Перший пояснює трагічний світогляд і пов'язаний з ним страх смерті як результат помилки, і вся проблема може бути знята після усвідомлення суті справи. Такий підхід може бути наслідком визнання безсмертя душі, що лише тимчасово перебуває в тілі (так вважають прибічники індуїзму, буддизму, Платон, Кант та інші). Або ж припускається, що життя й смерть тільки існують як паралельні прямі, але ніколи ж не перетинаються. "Коли є життя,— говорив Епікур,— немає смерті, а коли є смерть — немає життя". Тому смерті не слід боятися, так само, як ми не боїмося сну.
2.     Другий підхід — релігійно-іудейський (він характерний також для християнства та ісламу). Розглядає смерть як кару за гріхи споконвічно безсмертних Адама і Єви, але людина може правильною поведінкою заслужити милість Бога і вічно жити в раю.
3.          Третій підхід припускає розчинення у людському племені, ототожнювання себе з людством або його частиною і є досить розповсюдженим. Він проголошує героями людей, що віддають життя за загальну справу: свободу народів, перемогу пролетаріату, прогрес людства. Така позиція може бути виправданою в конкретних історичних умовах.

Говорячи про смерть не можна оминути питання самогубства. Чому найбільшим гріхом, за християнською релігією, є позбавлення життя себе чи когось?

1.                   Ставлення до суїциду, як і до смерті, було різним в різних цивілізаціях. У Стародавньому Китаї, Індії, Японії, у кельтів, фракійців і в Римі воно було позитивним. Вільна людина вважалася власником свого життя, і лише раб не мав права вирішувати, жиги йому, чи ні. Сенека писав: "Якщо вам подобається життя, то живіть, а якщо набридло, ідіть туди, звідки прийшли". Це ставлення різко змінюється з розповсюдженням християнства, що розглядає самогубство як потрійний злочин: проти Бога, суспільства і себе.
2.                   Самогубство, з сучасної точки зору, — це не тільки повний крах, життєва трагедія, визнання своєї неспроможності, але й досить серйозне соціальне явище — предмет соціології, психології, медицини, філософії.
3.                   За християнською релігією самогубство – найстрашніший з усіх гріхів, вчинених проти шостої заповіді, бо у самогубстві, крім гріха убивства, є ще тяжкий гріх – відчай, ремствування на Бога і зухвалий бунт проти Провидіння Божого. Крім того, самогубство виключає можливість покаяння.
4.                   Кількість самогубств повільно збільшується з початку XX ст. і різко зростає в другій його половині. За міжнародною статистикою, у 90-ті роки в результаті самогубства гине понад 500 000 чоловік щорічно, а число суїцидальних спроб сягає 7 мільйонів. Самогубство вийшло на третє місце в світі серед причин смертності дорослого населення (після серцево-судинних та онкологічних захворювань) і на друге серед причин смертності молоді та дітей (після нещасних випадків). Характерно, що чоловіків від самогубства гине в 4 рази більше, ніж жінок. Серед представників професійних груп суїцидом найчастіше завершують своє життя письменники, студенти, медики, водії транспорту, не кваліфіковані робітники, а найрідше — священики.

IV. Дискусія.

Після ознайомлення учнів з різними поглядами на смерть і самогубство, учні діляться на 2 групи. Перша, аналізуючи почуте на уроці, враховуючи власний життєвий досвід, доводить що смерть – це кінець життя, а друга – його продовження.

V. Підсумок уроку

Мікрофон: «Смерть – це…»