"Стиль БАРОКО.Іконопис козацько - гетьманської доби"Презентація.

Іконопис козацько-гетьманської доби

Ікона Покрови Богородиці з аналою Покровської церкви Підпільненської Січі. Кінець XVII — початок XVIII ст. 14 жовтня в Україні відзначається одне з найбільш шанованих свят — Покрова Пресвятої Богородиці, в народі його ще називають Третя Пречиста. Цього дня ми з вдячністю і вірою приймаємо заступництво і клопотання за нас перед Богом Пресвятої Діви Марії, згадуємо історичні події далекої Візантійської епохи, з якої виходить коріння національного українського свята. «Покрова накриває траву листям, землю — снігом, воду — льодом, а дівчат — шлюбним вінцем».

Князь Ярослав Мудрий після перемоги над печенігами у 1036 р. із вдячності Богові та його Матері будує величний собор Св. Софії і храм Благовіщення на Золотих воротах, у якому в 1037р. офіційно проголошує Пресвяту Богородицю заступницею і покровителькою нашого народу. Український народ від давніх князів, королів, від війська козацького до січових стрільців завжди обирав Пречисту Діву за свою покровительку і опікунку.

Духовна твердиня українського народу — Почаївська Святоуспенська Лавра, подібно до Константинополя, завдячує своєму чудесному порятунку в 1675 році від турецької навали Пресвятій Богородиці. Ревна молитва монахів монастиря і вірян була почута Владичицею, і вона з’явилася над монастирською церквою, заслонивши своїм омофором монастир. Цю чудесну подію увіковічнила народна пісня на честь Покрови Божої Матері «Ой зійшла зоря вечеровая, над Почаєвом стала».

Давня «Східногалицька» ікона Покрова Пресвятої Богородиці Для козаків свято Покрови було найбільшим святом. Цього дня у козаків відбувалися вибори нового отамана. Наші лицарі вірили, що свята Покрова охороняє їх, Пресвяту Богородицю вважали своєю закупницею і покровителькою. На Запорожжі в козаків була церква Святої Покрови. Відомий дослідник звичаїв українського народу Олекса Воропай писав, що після зруйнування Запорозької Січі в 1775 році козаки, що пішли за Дунай на еміграцію, взяли із собою образ Покрови Пресвятої Богородиці.

Ікона поч. ХІХ ст. з Богородчанського району, Івано-Франківщина Козаки настільки вірили в силу Покрови Пресвятої Богородиці і настільки щиро й урочисто відзначали свято Покрови, що впродовж століть в Україні воно набуло ще й козацького змісту та отримало другу назву  — Козацька Покрова. Віднедавна свято Покрови в Україні відзначається ще й як день українського козацтва.

Аналой з іконою Покрови Пресвятої Богородиці з церкви Нової Січі (1734 р.). Це єдиний оригінал Покрови, що залишився від Запорозької Січі. Запорозькі козаки на Січі збудували церкву Покрови Пресвятої Богородиці, в якій помістили ікону Покрови з таким написом: «Молим, покрий нас чесним Твоїм Покровом і ізбави нас от всякого зла».

Покрова Пресвятої Богородиці. XVII ст. Сюжет ікони «Покрова Богородиці» пов’язаний з подією, що сталася у Константинополі в середині І ст. Візантійська імперія в цей час вела війну з сарацинами, місту загрожувала велика небезпека. У призначений день св. Андрій Юродивий і його учень св. Єпіфаній були у Влахернському храмі на всенощній службі. Раптом вони побачили в повітрі Божу Матір в оточенні святих.

Ікона Покрови Божої Матері на Запорозькій Січі. Божа Матір молилася за мир і розпростерла над людьми свій омофор, який став таким великим, що вкрив усіх присутніх у церкві. Молитва Божої Матері підтримала та надихнула людей на захист рідного міста. Наступ сарацинів був зупинений.

Існують два типи ікон, присвячених Покрові. Один з них виник у Росії. На іконах такого типу зображували св. Андрія Юродивого, що показує рукою св. Єпіфанію на Богородицю, а на амвоні церкви — св. Романа, який співає їй хвалу.

Інший варіант іконографії Покрови прийшов в Україну із Західної Європи і відповідає типу італійської ікони «Мадонна Милосердя», що був поширений у Речі Посполитій. На ньому немає зображень св. Андрія Юродивого, св. Єпіфанія та св. Романа, а тільки Богородиця, що покриває омофором людей, які моляться в храмі. Покрова Пресвятої Богородиці із зображенням Богдана Хмельницького. Ікона XVII ст.

Покрова Богородиці. 1738 р., с. Могиляни. Острозька майстерня. Саме до такого раннього типу іконографії належить ікона «Покрова», створена в майстерні острозького іконописця в 1738 році на замовлення громади церкви в с. Могиляни. У нижній частині ікони є напис: «Сей сооружила образ громада могилянская за проводом отца Дивинского, прокуратора мещанского року Божого 1738 июля дня 28». На іконі зображені селяни, на кошти яких було споруджено образ. Богоматір покриває їх омофором та благословляє. У них добрі лагідні обличчя, в яких художник намагався передати індивідуальні риси зовнішності. Стоячи на колінах із молитовно складеними руками, селяни дивляться на Богородицю із захопленням та замилуванням. На іншому боці ікони зображено Вознесіння Ісуса Христа.

Особливе місце в  житті запорозького козацтва посідала православна церква, яка була важливим об’єднавчим фактором. Її головний осередок — Січова Святої Покрови Божої  Матері церква, була під особливою опікою як кошової старшини, так і всього Війська Запорозького.  Вони  вкладали значні кошти не тільки в її будівництво, але й в  інші козацькі  храми на землях Запорожжя, на їх внутрішнє оздоблення, на придбання культових предметів. Козацька рада на Запорозькій Січі біля Січової Святої Покрови Божої Матері церкви, де зберігалася в середині ХVIII ст. ікона-ставротека.

Найвизначнішим культовим предметом  Січової Святої Покрови Божої Матері церкви була ікона-ставротека Війська Запорозького Низового, створена у 1747 р., що збереглася до нашого часу, переживши  не одну війну та соціальні катаклізми. Ікона-ставротека є сховищем Хреста, її основою є срібна  масивна овальна пластина — таблиця, в  центрі якої  вмонтований  різьблений кипарисовий хрест. І хрест, і таблиця двобічні, розраховані на огляд  із  двох боків. Ікона-ставротека (лицьовий бік)  

Ікона-ставротека (зворотній бік) За легендою, кипарисовий хрест було принесено до Коша Війська Запорозького Низового з Єрусалима.  Ймовірно, що делегація запорожців відвідала вищезгадане місто і вклонилась Гробу Господньому та отримала від Єрусалимського православного патріарха святу частку древа Хреста Животворного. Цікаво, що коли царські війська розгромили останню Січ, то нещадно пограбували все, у тому числі Січову Свято-Покровську церкву, де зберігалася ікона, але ікону-ставротеку не зачепили взагалі! Як і декілька інших символів…

Намісна (на іконостасі) ікона Покрови Божої матері. Ставропігійна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці Покрова Богородиці. село Застав’я Любомльського району

Намісна (на іконостасі) ікона Покрови Божої Матері, Ставропігійна козацька церква Покрови Пресвятої Богородиці

Покрова Пресвятої Богородиці. Кінець XIX — початок XX ст. Дерево, олія

Олександр Охапкін. Покрова