Стилістично нейтральна лексика

Тема: Стилістично нейтральна лексика; емоційно й експресивно забарвлені засоби, що надають мовленню певного стильового відтінку (ласкаве, іронічне, урочисте та ін.). Запобігання недоречному вживанню емоційно-забарвлених слів.

Мета: ознайомити учнів зі стилістично нейтральною лексикою та емоційно й експресивно забарвленими засобами, що надають мовленню стильового відтінку; удосконалювати вміння стилістично доцільно вживати лексичні засоби мови; виховувати у школярів повагу до краси та багатства рідної мови.

Тип уроку: урок вивчення нового матеріалу.

Обладнання: таблиця «Лексика», дидактичний матеріал.

Методи і прийоми: слово вчителя, колективна робота з таблицею, евристична бесіда, метод тренувальних вправ, робота з дидактичним матеріалом.

Епіграф:

Мово рідна! Ти як море, безконечна, могутня, глибинна.

Котиш і котиш хвилі своїх лексиконів, а їм немає кінця-краю.

С. Плачинда

Хід уроку

І. Організаційний момент.

Привітання, з'ясування присутності учнів, перевірка готовності учнів до уроку.

ІІ. Повідомлення теми та мети уроку.

Слово вчителя.

На сьогоднішньому уроці ми будемо вивчати стилістично нейтральну лексику. В українській мові до стилістично нейтральної, або загальновживаної, лексики належать усі слова, що пов’язані із спільними для всіх її носіїв поняттями і є звичайними назвами предметів і явищ навколишньої дійсності. Ця лексика включає звичайні назви явищ природи (вода, сніг, вітер), рослин і тварин (дуб, верба, мак), родинних стосунків (батько, мати), частин людського тіла (голова, рука) тощо. Загальновживані слова не закріплені за певним стилем чи сферою застосування, а також не мають експресивного забарвлення. Більшість слів, навіть стилістично забарвлених, сприймається без будь­яких емоцій. Це експресивно нейтральна лексика. Сюди належать слова, що позначають різні абстрактні поняття (ідея, істина, гуманізм, суспільство, самовідданість, недоторканність, мислити), слова з виробничо­професійної галузі (цех, електрозварювання, акумулятор), терміни (додавання, гіпотенуза, косинус, синус), історизми (бунчук, корогва, литаври, драгоман, яничар, ясир).  Але є частина слів, які самі по собі надають висловлюванню емоційного забарвлення, містять стилістично­оцінний відтінок. Це експресивно забарвлена лексика. До неї переважно належить:

— книжна піднесена лексика: мисль, життя­горіння, торжество, благоговіння, глава, страж, воїн, волелюбний, незборимий;

— поетизми: відлуння, могуття, борня, виднокрай, розмай, блакить, ладо, зіронька, лебідонька, живодайний, легкокрилий, золототканий, осяйний, надхмарний;

— розмовно­просторічна лексика: ляпати (говорити), базіка, гульвіса, морока, панькатися, чвалати, забрьоханий, підтоптаний;

— вульгаризми: пика, дурило.

Емоційно забарвленими часто є слова, що виступають як синоніми до слів, стилістично й емоційно нейтральних: кінь — шкапа, огир — коняка, прибічник — поплічник, іти — шкандибати, говорити — базікати, товстий — дебелий, ненька — мати.

Емоційність властива словам, що називать різні почуття — радість, гнів, горе, захоплення, огиду; виражають якісну оцінку предметів та явищ. Такі слова містять емоційний елемент уже у своєму лексичному значенні. Позитивне емоційне забарвлення мають, наприклад, слова щастя, радість, жага, кохання, шана, любий, чарівний, ласкавий, кохати. Сумний настрій навіюють своїм лексичним значенням слова сум, журба, туга, розлука, відчай, розпачливий. Негативні емоції викликають лайливі слова й вульгаризми, наприклад, негідник, шкуродер, шахрай, ледащо, неотеса, пика, нікчемний, бридкий, паскудний. У літературній мові лайливі й вульгарні слова використовуються рідко, надуживання ними справляє негативне враження про самого мовця, автора. Є ціла низка слів, які мають помітний відтінок урочистості: вітчизна, батьківщина, велич, подвиг, провісник, поборник, визвольний, величний, нездоланний. Емоційне звучання деяких слів досягається за допомогою пестливих або згрубілих суфіксів: матуся, татусь, голубонька, садочок, ріднесенький; хлопчисько, дівчисько, писака, старезний. Експресивна лексика може вживатися в усіх функціональних стилях літературної мови. Проте найчастіше вона використовується в художніх творах і публіцистиці, а також у розмовно­побутовій сфері.

III. Вивчення нового матеріалу.

1. Колективна робота зі схемою.

Уважно роздивитися схему характеристики лексики і записати собі в зошит.

                    ↓                                                                           ↓

2. Тренувальні вправи.

Вправа 1.

Подані слова записати в дві колонки: у праву — нейтральні, у ліву — емоційно та експресивно забарвлені.

Швидко, якби, два, батько, річка, дружина, кімната, радий, чудовий, земля, Місяць, жито, зірка естради, інженер, океан, спека, жага, з-понад, хлопчисько, нездоланний, благодатний, телевізор, конференція, приватний, зовиця, чоботи, половина, виїжджати, рядюга, вітер, вітрище, пелюсточки, печінка, яблуня, величавий, страйк, хоробрість, оренда, дядюган, але, лапа (тварини), дбайливий, щиро, хто-небудь, хижак, якісно, майбутнє, ластівка, тривога, охайність, мрійливість, мрійник, газета, екстремальний, лежить колодою, кепкувати, здійснений, лестощі, оксамитові ручки, атлас, винагорода, комедія, лімерик, герострати, знахідка, діти, набридло, лицар, ладо, меморіал, листоноша, чужбинонька, хлоп’ята, манівцями.

Вправа 2.

Записати слова. Пояснити, яке почуття виражає кожне з поданих слів і чим воно передається (значенням слова, суфіксами чи вживанням синоніма замість слова, що не має почуттєвих відтінків).

Радість, писака, злість, ніжність, милий, злий, бридкий, чутливий, рвонути, горе, мазюкати, спатоньки, голівонька, лихий, чудовий, погань, чкурнути, чесонув по вулиці, уста, ректи, дудлити, зміюка, здоровань, волоцюга, оченята, песик, бандит, шпигун, ввічливість, білогвардієць, баньки (очі), гепнутись, вшкварити (або врізати) гопака.

IV. Узагальнення і систематизація знань.

Щоб узагальнити вміння і навички, закріпити знання щодо сьогоднішньої теми, виконаєм вправу на картках.

У кожному іменнику виділити суфікс і записати, якого відтінку (пестливості, здрібнілості, зменшення, збільшення, згрубілості, зневаги) він надає слову.

Картка 1

Батечко, мамуся, моренько, п’янюга, хлопчисько, дитисько, розбишака, здоров’ячко, синуля, жевжик, куркульня, звірюга, здоровило, татусь, лобуряка, бовдур, губань, книжечка, вітрище, яворонько, окрайчик, батенько.

Картка 2

Дитина, дитинка, дитинча, дітище, дитинонька; діти, дітки, дітваки, дітлахи, діточки, дітоньки, дитинчата.

Картка 3

Дівка, дівча, дівчисько, дівчинка, дівчатко, дівчинонька, дівчура, дівчуга.

Картка 4

Мама, мамочка, мамонька, мамуня, мамка, мамуля, мамуся. Мати, матінка, матуся, матусенька. Тато, татко, татусь, татуньо, татунь.

V. Підсумки уроку.

Евристична бесіда

1. Назвіть особливості стилістично нейтральної лексики. Наведіть приклади.
2. Особливості емоційно та експресивно забарвленої лексики. Наведіть приклади.

Оцінювання учнів за 12-ти бальною системою.

VI. Домашнє завдання.

Знати особливості стилістично нейтральної, емоційно та експресивно забарвленої лексики. Навести три уривки (художнього, розмовного й публіцистичного стилю). Підкреслити в них емоційно-експресивну лексику. Визначити відтінки значення кожного слова та засоби вираження експресії.

У кожному іменнику виділити суфікс і записати, якого відтінку (пестливості, здрібнілості, зменшення, збільшення, згрубілості, зневаги) він надає слову.

Картка 1

Батечко, мамуся, моренько, п’янюга, хлопчисько, дитисько, розбишака, здоров’ячко, синуля, жевжик, куркульня, звірюга, здоровило, татусь, лобуряка, бовдур, губань, книжечка, вітрище, яворонько, окрайчик, батенько.

Картка 2

Дитина, дитинка, дитинча, дітище, дитинонька; діти, дітки, дітваки, дітлахи, діточки, дітоньки, дитинчата.

Картка 3

Дівка, дівча, дівчисько, дівчинка, дівчатко, дівчинонька, дівчура, дівчуга.

Картка 4

Мама, мамочка, мамонька, мамуня, мамка, мамуля, мамуся. Мати, матінка, матуся, матусенька. Тато, татко, татусь, татуньо, татунь.