Стимулювання до навчання.

Стимулювання до навчання, створення умов для
ефективної мотивації студентів на заняттях словесності

Викладач української мови

 та літератури

Бондар Н. П.

Мотивація до навчання - одна з головних умов реалізації освітнього процесу  є рушійною силою формування особистості в цілому.

Мотив - це внутрішнє спонукання особистості до того або іншого виду активності, пов’язане із задоволенням певної потреби.

Ми, як педагоги, дбаючи про організацію освітнього процесу, маємо цілеспрямовано працювати над формуванням у студентів дієвих мотивів. На жаль, зацікавленість у навчанні з кожним роком втрачається. Проблема низького рівня знань. Молода людина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто відсутня мотивація.

Стимул - це насамперед засіб, який спонукає студента до активної діяльності, своєрідний зовнішній поштовх, сила якого зростає залежно від його суспільної значущості, наприклад, у нашому випадку стипендія, краща база практики. Проблема мотивації має широкий  відгук у дослідженнях багатьох педагогів, бо ефективність навчального процесу в першу чергу залежить від усвідомленого бажання студентів засвоювати матеріал, їх прагнення до самоосвіти на засадах стійкої мотивації до навчання. Будь-якої діяльності без мотиву не існує. Основними мотиваційними аспектами, до яких найчастіше звертаються викладачі гуманітарних дисциплін, є пізнавальний інтерес, проблемність, практична цінність з погляду майбутньої професійної діяльності. Підключаємо і так звані зовнішні мотиви, які часто відіграють не останню роль,- це досягнення певного статусу серед однокурсників, почуття обов’язку перед батьками, зрештою, власні амбіції.

   Виявляться, що «сильні» і «слабкі» студенти відрізняються один від одного не за рівнем інтелекту, а за мотивацією навчальної діяльності. Для «сильних» студентів характерною є внутрішня мотивація: вони ставлять за мету опанувати професію на високому рівні, збудувати кар’єру, зорієнтовані на отримання міцних професійних знань. Щодо «слабких», то їх мотиви загалом зовнішні, ситуативні, наприклад, уникнути покарання за низьку успішність.

 Як правило, наша педагогічна культура не визнає за студентом права залишатись «слабким», «плавати на власній глибині» (Ф. Герберт). Сьогодні, працюючи зі студентами з таким рівнем знань, здобутих у школі, маємо зрозуміти, що вони такі, які є, і не потрібно вимагати від них «привести себе у відповідність», але спрямувати на знаходження «своєї власної освітньої траєкторії, свого власного місця в житті». Тому будуємо викладацьку діяльність так, щоб результат ДПА був у кого 10 балів, а для кого і 4 бали правитиме за «десятку».

Для викладачів - словесників поруч стоять поняття мотив - стимул - ДПА,  у формі ЗНО.

Діяльність, у якій людина бере участь без бажання, не має успіху і практично її не розвиває. Сьогодні молоддю керують різні мотиви. На питання, навіщо потрібне знання
української мови , молоді люди відповіли:

Орфографія та пунктуація студентських відповідей збережена і свідчить про рівень володіння мовою.

Мотивація передбачає

• морально-психологічну стимуляцію навчальної діяльності, так званий внутрішній двигун;
• прагнення домагатися успіху в різних видах діяльності;
• пошук відповідей на запитання «навіщо», «заради чого».

Серед комплексу методів навчання викладачі циклової комісії особливе місце відводять саме методам стимулювання й мотивації навчально-пізнавальної діяльності студентів. Це

1) методи стимулювання інтересу до навчання:

• створення ситуації інтересу у викладанні того чи іншого матеріалу - знайди помилку, проєкт «Мовний портрет рідного міста»;
• пізнавально-ігрові завдання, наприклад, з фразеології: згрупувати фразеологізми зі словом ніс або пояснити одногрупникам походження і суть фразеологізмів, укласти словник рідковживаних фразеологізмів;

2) методи стимулювання обов’язку й відповідальності, основним правилом яких є: «Це згодиться в житті», «Без цього не можна вважатися освіченою та культурною людиною», «У майбутньому це стане тобі необхідним» - це завдання з культури мовлення: кожен укладає власну добірку фраз, у яких допускає помилки.

Вивчення української мови як навчального предмета-це не тільки процес засвоєння знань, оволодіння вміннями й навичками, але й процес виховання особистості  кожного студента, розвитку його суспільної і творчої активності, формування предметних та життєвих компетенцій. Зрозуміло, що наші студенти не йдуть у велику науку лінгвістику, але сьогодні мовиться про проблему, щоб вивчення української мови (яке триває десятиліттями у житті особистості) переходило у вільне володіння нею, «чого поки що, на жаль, не досягнуто, бо не формується достатня мотивація, а відповідно й позитивна мовна поведінка» (Л. Мацько). Але робота викладачів циклової комісії максимально наближена до запитів (якщо вони є?) і можливостей кожного студента. Ось тому важливим у роботі є формування мотивації навчання мові. Український мовознавець-стиліст Л.Мацько говорить про необхідність «створювати комфорт українського спілкування». Мова, як і кожен навчальний предмет, потребує праці, на запитання, як навчити молодь гарного мовлення, відповідає, що «зусиллями тільки вчителів української мови та літератури дуже нелегко, коли навколо звучать антиприклади, від заняття до заняття студенти забувають усе, бо немає навчального українськомовного середовища поза заняттям українською». А ще телепрограми, музика, інтернет... Позитивна мовна поведінка може протистояти ненормованій лексиці, зокрема нецензурщині. Намагаємося переконати, що мова - інтелектуальний портрет людини і працює на імідж, кар’єру.

Важливим у процесі створення позитивного ставлення до вивчення предмета є успіх та похвала. Успіх - головне джерело мотивації студента, тому що дає задоволення від навчання і прокладає шлях до наступних вершин. Похвала - один із видів винагороди. Дуже важливо підходити індивідуально, порівнюючи нинішній рівень студента з його попереднім, і вказувати на індивідуальний розвиток.

Сильним мотивуючим чинником є використання інноваційних підходів до організації освітньої діяльності. Це

• раціональний вибір змісту і структури заняття,
• застосування методів і прийомів активного навчання,
• уміле поєднання групових та індивідуальних форм навчання на основі диференціації,
• систематичне використання різних видів

                    самостійної роботи студентів,

•   зв’язок теоретичного матеріалу, практичних

                    завдань, реалій життя,

•   використання сучасних засобів навчання.

Використання інноваційних форм проведення занять змушує не бути байдужими, породжує конкуренцію, спонукає до пошуку і праці - це породжує успіх. Сьогодні вже є підстави говорити і про нове джерело мотивації - ринок праці. Атмосфера конкуренції, потреба відстояти, поліпшити життєву позицію, прагнення успіху, серед негативу - страх безробіття, - всі ці притаманні ринкові чинники формують особливу соціальну психологію, з’являється потреба якшайшвидше стати на ноги, домогтися чогось через навчання.