Стрітення в ураїнських традиціях
Мета. Ознайомити з традиціями українського народу, особливостями святкування, розвивати інтерес до історії, звичаїв народу, почуття прекрасного, естетичний смак, виховувати любов до свого народу, до прекрасного: поезії, музики, природи.
Вчитель.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо з хлібом, любов’ю та миром.
У нашого народу є чудові традиції. Сьогодні ми ознайомимося зі святкуванням чудового свята «Стрітення». Це свято початку весни. У цей день зима, кажуть, іде туди, де було літо, а літо – де була зима. За сивої давнини це свято мало інші назви – Зимобор, Громовиця. За повір’ям саме 15 лютого зима зустрічається з весною. Звідси і назва – Стрітення.
Учні ( по черзі)
1. Снігами вкрилася земля
Метелиця гуляє,
Малює вікна морозець Та носики щипає.
2. Сьогодні весело у нас –
Ми зиму проводжаємо.
Усіх, хто в залі є в цей час,
Ми гаряче вітаємо.
3. Зима нас вдосталь розважала:
Ми взимку Новий рік стрічали,
Біля ялинки були ігри, жарти, сміх…
Та ще й катались з гірок снігових.
4. Прийшла пора зимі на північ повертатись,
Тож хоче вона з нами попрощатись.
5. Ось зима по нашім краї
На санчатах роз’їжджає.
Сніжок сипле без зупину –
Вже засипав всю Вкраїну.
6. Де не гляну я – на дворі
Всюди бачу білий колір!
Ліс і поле, і діброви
Білі одягли обнови.
7. Сніг січе безперестанку –
Зима трудиться із ранку!
І мороз не угаває,
Йому й вітер помагає.
8. Не мети, не мети,
Зимонько, снігами,
А приходь ти до нас
З гарними піснями.
Входить дівчинка Зима (у білому вбранні, зверху хустина)
Зима. Хто це тут кличе мене?
Іду, іду, снігу намету,
З вами разом потанцюю,
Бо ще силу свою чую.
- Дякую вам, діти! Мені приємно, що ви так багато знаєте про мене. Мені з вами було весело і на ковзанці, і на гірці. То щічки вам порум’яню, то за вушко ущипну. Але без усякого зла, бо я вас люблю. Скажіть, а чи весело вам було зі мною? Я чи не боїтеся ви мороза - морозенка та метелицю-хурделицю? Як морозом я завію та снігами замету!
Дитина. А у школі нам тепленько, любо й весело серденьку.
Зима. Ой, на дворі метелиця. Крутить ,вертить хурделиця.
Дитина. А у школі чепурненькі зійшлись діточки маленькі.
Заходить господиня.
Господиня. Добре. Зимонько, нам було з тобою. Але вже весна не за горами.
Зима. Хіба настав уже мій час з весною зустрічатися?
Господиня. Аякже!
Зима з весною зустрічається,
Про володіння свої домовляється.
Тому це свято Стрітенням називається.
В цей день сонце повертає на літо,
Все в природі прокидається.
Господиня .Діти, а ви знаєте що колись у цей день люди збиралися на майдані.
Веселилися, співали, танцювали, зиму проганяли. Йшли до церкви святити
воду. Разом з водою в цей день святили і свічки, які називали «громичими»,
бо вони оберігали людей і худобу від грому. Давайте й ми запалимо таку
свічку.
(Господиня запалює свічку і передає дітям)
- Свічко – свічечко, гори та діток бережи!
В щасті – долі щоб жили і здоров`я берегли!
Дівчинка.
А я у велике свято
Набрала з криниці святої водиці.
Буду умиватися, сили набиратися.
Хлопчик.( надпиває з відеречка)
В людей веселіють, яснішають лиця.
Їм силу бадьору вертає водиця.
Дівчинка.
Утікай, утікай, біла Зимонько,
Вже нема у тебе силоньки
Зима. Ой! Я забула, що сьогодні такий день! Ну ж, позмагаємося з Весною, подивимося, чия візьме. Тож кличте швидше Весну! А я поки що заховаюся та поспостерігаю за нею.
(Зима йде)
Дівчинка.
Благослови, мати, весну закликати!
Весну закликати, Зиму проводжати!
Господиня. Благословляю!
Дівчинка.
Весно, Весно, Весняночко!
Прийди до нас, паняночко!
( Дівчатка стають в хоровод і співають «Прийди, весно, прийди» )
( Заходить дівчинка Весна)
Весна.
Ось і я – Весна – красна,
Літа жаркого сестра.
Зроблю крок – і сонце сяє,
Все навколо оживає,
Чує пісню чарівну.
- Бачу, що чекали мене! І я до вас не з порожніми руками прийшла.
Дитина. Весно! Весно! А що ти нам принесла?
Весна.
На дерева – цвіту,
а на поле – жита.
На травичку – росу,
на дівчаток – красу.
А на хлопців – сили.
Щоб росли міцними.
З’являється Зима.
Зима. Як тут тепло стало!
Гостя з’явилась, яку я не чекала!
Насуплю я брови – і вітер холодний повіє.
Усе захолоне – рятунку нема!
Під снігом замре, заніміє.
Весна. А я засміюся - і сонце ласкаве засяє.
Прокинуться луки, ліси і поля.
Усе розцвіте, заспіває!
Доброго дня тобі, бабусю Зима!
Зима. Доброго дня тобі, дівчино Весна! Рано ти прийшла, ой рано… Ще твоєму царюванню час не настав!
Весна. Ти поглянь на себе, Зимонько! Яка з тебе цариця з порожньою торбою? Все, що я напрацювала, ти з’їла і випила.
Зима (кричить роздратовано). А от і не все! Не все! (Знімає торбу, трусить нею. Сиплеться тільки зерно).
Весна. Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють. А у тебе тиснуться по закутках і ховаються по хатах. Моє сонечко всіх зігріває, дає людям тепло, а у тебе люди трусяться від холоду.
Зима. У мене люди не трусяться, бо я всіх одягаю в кожухи.
Весна. А я, куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає! А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!
Зима. Бачу, ви мене зовсім не боїтеся. Твоя, Весно, взяла. Збиратимуся я в дорогу. Та через рік знову до вас завітаю, снігом землю вкрию, морозу напущу! Чекайте на мене. Готуйте лижі і санчата.
( Зима виходить з залу. Діти співають пісню «Щебетала пташечка»)
Господиня.
Всі ми Зиму проводжали.
Красну Весну зустрічали!
Весно! Уквітчай наш край!
Дай нам добрий урожай!
Бери, Весно, ключі, обійди землицю,
Зігрій її сонцем, освіти травицю,
На майбутнє жито, на тепле літо.
Весна (бере ключі)
Піду я далі лугами й лісами,
Встелю землю килимами,
Я теплом людей зігрію
І здоров’я їм навію.
З рідним словом щоб зростали,
Щоб звичаї пам’ятали.
Господиня. У нас в Україні з давніх-давен люди, готуючись до зустрічі весни, випікали з тіста жайворонків і роздавали їх дітям. Щоб росли здоровими і щасливими. Вважали, що саме птахи на своїх крилах приносять весну із далекого краю, проганяють люту зиму.
Я спекла для вас жайворонків. Старі люди розповідали, що ця пташка народилася зі сонячного жару. Вона прокидається разом із сонечком і своїм дзвінким голосочком сповіщає, що весна настала. (Весна і господиня роздають дітям печиво).
( Пісня « Ой минула вже зима!»)
про публікацію авторської розробки
Додати розробку