Створення навчального простору для учнів з особливими освітніми потребами

Створення простору щасливого дитинства для дітей з особливими потребами. Виконала: асистент вчителя КЗЗСО №8 Кошарна Олена Анатоліївнам. Жовті Води

План. Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами – лист МОН. Особливості організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі. Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби.

1. Методичні рекомендації щодо організації навчання осіб з особливими освітніми потребами – лист МОН. Необхідними умовами формування інклюзивного середовища в закладах загальної середньої освіти є подолання соціальних та психологічних бар’єрів, впровадження педагогіки партнерства, створення універсального дизайну та розумних пристосувань у закладах освіти в межах безбар’єрного фізичного простору.

Крім того, визначено перелік основних елементів забезпечення архітектурної доступності та умов для організації інклюзивного навчання в закладі освіти безперешкодний рух у приміщеннях (коридори, ліфти, підйомники, позначення, піктограми)доступність прилеглої території до будівлі закладу освіти (шляхи руху, зона паркування транспорту)безбар'єрний вхід (входи, виходи, сходи, пандуси)пристосування приміщень (шляхів руху, загальних і санітарних приміщень, рекреаційних зон).доступність до дверних і відкритих прорізів

2. Особливості організації інклюзивного навчання у загальноосвітній школі. Освіта дітей з обмеженими освітніми потребами організовується спільно з іншими учнями у загальноосвітній школі (інклюзивна школа) -заклад, який відкритий для навчання всіх дітей, незалежно від їхніх фізичних, інтелектуальних, соціальних, емоційних, мовних чи інших особливостей. Тому потребує реструктуризації культурно-освітнього середовища, охоплюючи приміщення школи, педагогічний колектив, учнів та їх батьків.

Для цього керівникам загальноосвітніх закладів необхідно подбати про забезпечення:– безперешкодного доступу до будівель та приміщень навчального закладу дітей з порушеннями опорно-рухового апарату, зокрема тих, що пересуваються на візках, та дітей з вадами зору;– відповідними педагогічними кадрами;– необхідними навчально-методичними і наочно-дидактичними посібниками та індивідуальними технічними засобами навчання;– психолого-педагогічний супровід дітей з особливими освітніми потребами;– психологічну підтримку педагогів;– облаштування кабінетів дефектології, психологічного розвантаження, логопедичний для проведення корекційно-розвиткових занять.

Пристосування шкільних приміщень до потреб дітей з особливостями освітніми потребам відбувається згідно листа департаменту освіти і науки від 02.04.2013 № 12-01-11-935 "Про загальнодержавну програму: "Національний план дій щодо реалізації Конвенції ООН про права дитини" на період до 2016 року" про зобов'язання встановлення пандусів у кожному навчальному закладі до 30 квітня 2013 року.

Вхід до школи:– продублювати сходи пандусом (пандус має бути пологим, 10-12 градусів);– прибрати пороги;– ширина дверей має бути 90-95 см;– уздовж коридорів бажано зробити бильця;– добре і бажано, щоб був передбачений ліфт. Шкільна роздягальня:– виділити зону, відокремлену від проходів;– обладнати бильцями, лавочками, гачками (можна відвести окрему кімнату).

Кімната гігієни:– варто передбачити окрему кабіну;– ширина від 1,65 м;– глибина 1,8 м;– ширина дверей від 90 см;– кабіна має бути оснащена бильцями, підвісними трапеціями;– раковина, дзеркало, сушка для рук, туалетний папір на висоті 0,8 м. Шкільна їдальня:– бажано відвести окрему зону;– ширину приходів рекомендується збільшити до 1,1 м;– бажано, щоб столи знаходилися недалеко від буфетної стійки;– водночас не варто розміщати дітей з особливими освітніми потребами окремо від решти однокласників;– бажано, щоб дітям з особливими освітніми потребами допомагали чергові старшокласники.

Шкільна бібліотека:– варто обладнати вільний доступ до самої бібліотеки і читального залу;– стійку для видачі книг рекомендується обладнати на висоті від 0,7 м;– картотеку, книги варто розмістити у межах зони досяжності (не вище 1,2 м, при ширині проходу не менше 1,1 м);Класні кімнати:– важливо врахувати, що дитині необхідний додатковий простір;– окрема парта чи стіл;– мінімальний розмір зони біля парти – 150 на 150 см;– варто передбачити додатковий простір (для зберігання інвалідного візка, тростинки, милиць);– ширина проходу між партами не менше 90 см;– ширина вхідних дверей не менше 90 см, без порогу;– дошку слід повісити нижче, прохід має бути вільним.

3. Поради вчителям загальноосвітніх шкіл для успішної роботи з дітьми, які мають особливі освітні потреби.– коли ви розмовляєте з людиною або дитиною з особливими освітніми потребами (ООП), звертайтеся безпосередньо до неї, а не до особи, яка її супроводжує, батьків або сурдоперекладача;– при знайомстві цілком природно потиснути руку людині з ООП – навіть ті, кому важко рухати рукою, або ті, хто користується протезом, можуть потиснути руку – праву або ліву, що допустимо;

– коли ви зустрічаєтеся з людиною, яка погано або зовсім не бачить, обов'язково називайте себе та всіх, хто з вами. Якщо у вас загальна бесіда в групі, не забувайте пояснити, до кого в даний момент ви звертаєтесь, і назвати себе;– пропонуючи допомогу, почекайте, поки її приймуть, а потім питайте, що і як робити. Якщо не зрозуміли, не соромтеся – перепитайте;– звертайтеся до дітей з особливими освітніми потребами по імені, а до підлітків – як до дорослих;– спиратися або виснути на чиїйсь інвалідній колясці – те ж саме, що спиратися або виснути на її власникові. Інвалідна коляска – це частина недоторканного простору людини, яка її використовує, зокрема й дитини. Це потрібно обов'язково пояснити іншим дітям;

– розмовляючи з людиною, яка зазнає труднощів у спілкуванні, слухайте її уважно. Будьте терплячі, чекайте, поки вона сама закінчить фразу. Не виправляйте і не договорюйте за неї. Не соромтеся перепитувати, якщо ви не зрозуміли співрозмовника;– коли ви говорите з людиною, яка користується інвалідною коляскою або милицями, намагайтеся розташуватися так, щоб ваші очі були на одному рівні. Вам буде легше розмовляти, а вашому співрозмовнику не доведеться закидати голову;– щоб привернути увагу людини, яка погано чує, махніть їй рукою або доторкніться до плеча. Дивіться їй прямо в очі й говоріть чітко, але майте на увазі, що не всі люди, які погано чують, можуть читати по губах. Розмовляючи з тими, хто може читати по губах, розташуйтеся так, щоб на вас падало світло, і вас було добре видно, намагайтеся, щоб вам нічого не заважало і ніщо не закривало вас;– не бентежтеся, якщо випадково сказали: "Побачимося" або: "Ви чули про це...?" тому, хто насправді не може бачити або чути.

Отже, організація і забезпечення означених умов у загальноосвітньому навчальному закладі, сприяють наданню допомоги дітям, що мають обмежені освітні потреби: розвитку особистості кожної дитини з урахуванням її індивідуальних фізичних і розумових можливостейздійснення повноцінної соціальної адаптації у класі однолітківпроведення корекційно-педагогічної, психологічної роботинадання моральної допомоги і підтримки батькам (законним представникам) дитини, їх консультування з питань виховання дитини у родині