СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙ З ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИ

СУЧАСНІ ПІДХОДИ ДО РОЗВИТКУ УСНОГО МОВЛЕННЯ ДІТЕЙЗ ОСОБЛИВИМИ ОСВІТНІМИ ПОТРЕБАМИВиконала студенка: Пшетаковська МГрупа ФПЛМ-14з

С. В. Стеблюккандидат педагогічних наук,асистент кафедри фізичної реабілітаціїфакультету здоров’я та фізичного виховання. Ужгородського національного університету. Статтю присвячено проблемі навчання дітей з особливими потребами. Метою статті стало з’ясування специфіки розвитку зв’язного усного мовлення слабозорих учнів в інклюзивному середовищі. З’ясовано, що порушення зору є найбільш поширеним явищем, яке негативно може вплинути на успішне навчання учня. Воно зумовлене захворюванням чи його наслідками, дефектами (дефекти рогівки, ретинальна дегенерація, катаракта, глаукома, вроджені вади очей, інфекції та інші).

Аналіз останніх досліджень і публікацій. Вказану проблему досліджували чимало науковців. Так, А. Колупаєва, О. Таранченко у навчально-методичному посібнику визначають сучасні підходи до навчання, розвитку дітей з особливими потребами, пропонують ефективні технології їх навчання в інклюзивному класі, методичні рекомендації щодо адаптації до навчального середовища. О. Таранченко акцентує увагу на питаннях освіти осіб з порушеннями слуху, стратегії сучасного викладання з метою надання підтримки учням. Т з особливими освітніми потребами. Порадник для педагогів і батьків (Укладачі Н. В. Заєркова, А. О. Трейтяк) містить відповіді на запитання про впровадження інклюзивного навчання в закладах системи дошкільної та загальної середньої освіти, які турбують батьків і вчителів.

Люди з вадами зору поділяються на дві категорії: з гостротою зору від 0,05 до 0,04, тобто слабозорі, і з гостротою від 0 до 0,05 – абсолютно сліпі (незрячі). Слабозорі діти ‒ це діти, які мають захворювання очей, що викликаютьстійке зниження гостроти зору (від 0,05 до 0,4 на оці, яке краще бачить з оптимальною корекцією). Найпоширенішими причинами слабозорості є аномалії рефракції, катаракта, атрофія зорового нерва, альбінізм, мікрофтальм тощо. Слабозорість – значне зниження зору внаслідок важкого захворювання очей, травми чи дефекту розвитку очних яблук.

За дослідженнями А. Колупаєвої, важливо, щоб учні з порушеннями зору добре почувалися у своєму оточенні та мали змогу формувати соціальні стосунки в рамках освітнього закладу та ширшої громади; не боялися ризикувати і розвиватися; розуміли власні сильні сторони, таланти, стиль навчання та інтереси; мали змогу навчатися через набуття досвіду; залучалися до дискусій; мали можливості для формулювання своїх цілей, мрій і сподівань; почувалися в освітньому закладі спокійно і комфортно; були забезпечені гарним освітленням; працювали з персоналом, члени якого розуміють вплив утрати зору на навчання дитини; мали доступ до необхідних навчальних технологій; отримували належні матеріали й пристосоване обладнання для максимально результативного навчання; щодня мали можливість досягати успіху; розвивали позитивну самооцінку; мали такі самі права й обов’язки, як і інші діти; ефективно спілкувалися; поступово ставали самостійними, вчасно починали планувати свою кар’єру .

Добираючи вправи з розвитку мовлення, ми врахували те, що слабозорі діти:‒ мають гостроту зору, яка дозволяє їм розрізняти предмети, контури яких вони бачать нечітко;‒ володіють добрим слухом;‒ відчувають емоційний стан учнів класу та педагога;‒ активні в ігровій діяльності, не пов’язаній із рухом;‒ мають не досить сформовані навички просторового орієнтування. Що стосується усного мовлення учнів, то вони припускаються помилок у:‒ співвіднесенні значення слова й образу;‒ тлумаченні лексичного значення слів;‒ вимові окремих слів на основі прочитаного;‒ поєднанні речень у текст

Виникають труднощі у сприйнятті міміки, жестів співрозмовника, що уповільнює процес спілкування. На думку А. Якуби, розвиток спілкування як зміна якісно-цілісних своєрідних форм комунікативної діяльності відбувається не шляхом простого накопичення засобів спілкування, виникнення нових мотивів і потреб, а як результат розвитку психічних новоутворень. Основні комунікативні проблеми слабозорих дітей полягають у відсутності емпатії, високій соціально-емоційній неадекватності, що призводить до порушень соціальної критичності та тривожних комунікаційних установок. Комунікативні труднощі спричиняють закріплення небажаних з точки зору соціального пристосування рис характеру: навіюваність, боязкість, тривожність, які породжують утриманські установки, конфліктну самооцінку та захисну соціальну агресію.

Безперечно, робота зі слабозорими дітьми вимагає комплексної роботи вчителя, асистента вчителя, логопеда, тифлопедагога, родини. Окремі наші педагогічні рекомендації. За формою занять в умовах інклюзивного середовища необхідно надавати перевагу груповій командній роботі, індивідуальним заняттям. Навчально-корекційна мета повинна стати складником загальної мети уроку, завдання для учнів мають бути диференційовані за змістом. Кожен із уроків повинен бути спрямований на створення комфорту для навчання у школі, класі. Важливо до учнівськоїй батьківської спільноти донести думку, що слабозора дитина має усі можливості для високого рівня психічного розвитку і повноцінного пізнаннянавколишнього світу, успішного навчання.

Висновки і пропозиціїОтже, ми розглянули сучасні підходи до розвитку зв’язного усного мовлення дітей з особливими потребами, акцентували увагу на добірці вправ для слабозорих дітей. Усі вони спрямовані на розвиток діалогічного й монологічного мовлення. Перспективу подальших досліджень вбачаємо у добірці артикуляційних вправ для навчання сліпих і слабозорих дітей.

Дякую за увагу!