Сучасні підходи у підборі репертуару для вокалістів

Методична розробка на тему

«Основи та принципи

формування репертуару учнів

хору та класу сольного співу»

ВСТУП

  Вокальне мистецтво, найбільш демократичне з усіх видів мистецтв, має великий естетичний вплив на слухачів, а тому вимагає завжди високого професійного рівня виконавської культури та майстерності.

Процес добору навчального педагогічного репертуару є найважливішою складовою роботи з учнем- вокалістом у класі сольного співу. А також у роботі з вокальним ансамблем та хором.

 Робота викладача та учнів з добору навчального вокального репертуару три- ває упродовж усього навчання у початковому мистецькому закладі та протягом творчого життя виконавців.

Ця проблема постійно розглядається науковцями та видатними майстрами-вокалістами, вона є актуальною як для викладачів музичних шкіл, так і для закладів культури вищого рівня, творчих колективів та сольних виконавців в галузі культури і мистецтва.

Проблемі добору навчального репертуару присвячено роботи багатьох учених, педагогів вокалу та виконавців (В. Антонюк, А. Арутюнова, Т.  Березняк, А.  Вікторов, П.  Голубєв, А.  Доліво, Д.  Аспелунд, В.  Кузнєцов та інші).

Метою даної методичної розробки є визначення методичних порад, що стосуються основних проблем вокально-хорового виховання, характеристики можливих труднощів, які виникають у роботі педагога, та засобів їх усунення.

Навчання дітей вокалу в школах естетичного виховання проходить у формі уроків з хорового та солдьного співу, залежно від напрямку – у народній, естрадно-джазовій та академічній манері. Менш за все діти ( та їхні батьки) захоплюються академічним співом. Це пояснюється тим, що академічна манера співу технічно складніша і виммагає глибокого підходу до її засвоєння. Крім того потрібна більш серйозна природна база. В той же час спеціалісти розуміють. Що аакадемічний вокал відкриває широкі можливості для розвитку учня.це і більш досконала підготовка голосового апарату до будь-якого рівня виконавчих складностей, і задоволення від спілкування з творчами класичної музики, і, нарешті, можливі перспективи подальшої спеціальної освіти у вищих мистецьких навчальних закладах.

Завдяки основам вокальної майстерностіспівак у майбутньому сам може обрати манеру співу. Роблячи це свідомо, більш-менш компетентно оцінюючи власні природні дані, відчуваючи їхні технічні можливості та не завдаючи шкоди своєму голосу.

Проблеми підбору вокального репертуару для дітей та підлітків

Репертуарна проблема у художній творчості виконавського колективу – одна з найголовніших. Вона постає навіть перед досвідченими керівниками й диригентами різних хорових колективів – професійних чи аматорських, студентських чи шкільних. Особливо гостра вона для педагогів-музикантів які керують шкільними ансамблями і  хором, – адже репертуар як сукупність творів складає основу діяльності колективу, перебуває в безпосередньому зв’язку з різними формами й етапами роботи хору: чи то репетиція, концерт, початок чи вершина творчого шляху колективу. Ще одне проблематичне питання – пошук нових, «свіжих» творів, які відповідають потребам сучасних учнів. Адже, дитячий хоровий репертуар (зокрема, шкільний), який десятиліттями активно брався до роботи хормейстерами, сьогодні не цікавий школярам, насамперед, у тематичному і стильовому відношенні.

До вивчення окремих аспектів проблеми хорового репертуару долучалися науковці і фахівці-практики. Так, наприклад, Д. Кабалевський вбачав у репертуарі насамперед виховний засіб – твір має слугувати для юних хористів “імунететом проти вульгарності”.  I. Доля вважав, що формування світогляду виконавців, розширення їхнього життєвого досвіду відбуваються через осмислення репертуару для хорового виконавства, в якому має бути класичний спадок. Що витримав перевірку часу й живить сучасне мистецтво. Л. Хлєбникова називає репертуар своєрідною візитною карткою хору, а серед факторів добору репертуару для дитячого хору виділяє доступність творів, які мусять вирізнятися, по-перше, діапазоном, вокальністю, зручністю голосоведіння, а по-друге, – сприйняттям дітьми кола образів, що мають цікавити дитину, зачіпати її серце

Завданням викладача повинен стати грамотний підбір творів, які можуть позитивно вплинути на формування в дитини музичного слуху та смаку.як відомо, саме в дитячому віці формуються певні погляди на мистецтво та ставлення до музичної культури. У звязку з цим особливо важливо включати до дитячого репертуару твори академічного характеру, серйозну класичну музику, що формує навики правильного виконання та уміння аналізувати. Це романси, вокалізи, твори композиторів-класиків.

Звісно, класична музика не може бути єдиним стилем у репертуарі юних вокалістів. Слід поважати інтереси дітей, підтримувати їх прагнення до популярнрої, естрадної музики, розвивати їх у цьому напрямку. Хоча спеціалісти прекрасно розуміють, що виховати художній смак, музичне сприйняття можливо лише від спілкування з класичним стилем, жанрами, формами тощо.

Принципи підбору репертуару

Вивчаючи літературу з дитячої психології, фізіології, музично-педагогічного історичного, власного  практичного досвіду  я пропоную наступні  принципи підбору репертуару хору, ансамблю, соліста-вокаліста: тематизм; жанровість; стиль; доступність; контрастність. Зупинимося на їх розгляді.

1. ТЕМАТИЗМ. Тематика  може бути найрізноманітнішою: твори для виконання, присвячені видатним діячам культури і мистецтва, знаменним датам історії, творчості якогось композитора або поета, музично-етнічній культурі різних народів, епохам, стилям тощо.

2. ЖАНРОВІСТЬ. Це  хорова пісня, хорова мініатюра, хор великої форми, обробка, переклад, які також можна виокремлювати в окремі жанри у зв’язку з особливостями виконання (хор із супроводом, хор а капелла) або в залежності від побуту твору (весь фольклор, хорові твори, які обслуговують релігійні обряди, також гімн, марш, колискова, трудова пісня, лірична тощо.

Для  повноцінного професійного розвитку в  процесі фахового навчання вокальний репертуар має складатися з  основних різножанрових та  різно- стильових творів: вокаліз, народна пісня, джазовий стандарт, романс, світовий хіт та ін. Твори у  стилі ретро, сучасні естрадні пісні, пісні воєнних часів або  на  воєнну тематику, патріотичні пісні, пісні з  мюзиклів або  кінофільмів, авторські пісні є  бажаними у  педагогічному репертуарі викладачів вокалу.

Вокаліз  — вокальна вправа, твір для  голосу без  слів, виконується на  голосну або  на  склади. Використовується для розвитку голосу та вокальної техніки. У вокальній педагогіці велике поширення набули вокальні етюди Ф. Абта, Дж. Конконе, Г.  Зейдлера, Г.  Адена, М.  Глінки, Г.  Панофка, Н.  Вілінської, М.  Мірзоєвої.

Якщо  учень-вокаліст не  знає нот, то  в  цьому випадку рекомендовано співати вокалізи виключно  з  назвою нот, а потім переходити на спів на голосну або склади.

Поряд з  вокальними вправами згаданих композиторів існують естрадні та  естрадно-джазові вокалізи сучасних композиторів, які відрізняються джазовою гармонією у  супроводі та  манерою виконання. Як  показує практика, діти  скоріше запам’ятовують естрадні вокалізи і співають їх з назвою нот.

Репертуар включає у  себе народну пісню або  обробку народної пісні, які виконуються як  a  cappella, так  і  з  супроводом. Обираючи народну пісню, викладач має звернути увагу на  якість обробки, аранжування, трактування фольклорного матеріалу. Буває, що  після  невдалої естрадної обробки народна пісня втрачає стилістичні особливості або  зазнає їх спотворення. Тому в  процесі роботи з  народною піснею потрібно вивчити її історію, варіанти виконання, відібрати такі прийоми і засоби виразності, які допоможуть відтворити музичний образ цього твору

3. СТИЛЬ. Безумовно, розкрити стильовий аспект у хоровій музиці дуже важко, однак вважаємо за необхідне освітити цю тему як один із критеріїв у процесі добору репертуару. На репетиції, а потім під час виконання музичних творів в концертах диригент повинен прагнути розкрити художній задум композитора, інколи збагачуючи його і своїм власним  розумінням, але не порушуючи авторського стилю. Хормейстер повинен орієнтуватися в особливостях музичних творів, які виконуються хоровим колективом. домогтися виконання твору в стилі автора сприятимуть деякі методи. Так перед розучуванням будь-якого музичного твору  доцільно ознайомити співаків з історією його створення, цікавими фрагментами біографії автора та епохою, коли він жив. А також запропонувати художнє виконання твору( окремої партії чи мелодії) керівником або відомим колективом, що стимулюватиме учнів своєю виконавською манерою наблизитися до стилю автора.Розглядаючи індивідуальну естетику того чи іншого композитора, ми все ж таки повинні знайти ті риси, які об`єднують його з іншими композиторами за ознаками культурно–історичної епохи (ренесанс, бароко, класицизм, романтизм, імпресіонізм, експресіонізм, неокласицизм тощо) та національними особливостями.

4. ДОСТУПНІСТЬ –  відповідність змісту і об’єму набутих знань віковим особливостям учнів, а також існуючим у них знанням і уявленням – один із дидактичних принципів.При доборі репертуару керівник хору повинен враховувати як технічну доступність або спроможність виконання музичного твору конкретним хоровим, колективом так і доступність сприйняття аудиторією, перед якою цей твір буде виконуватись. Добір навчального репертуару потребує від викладача перспективного бачення педагогічного процесу як цілісної та послідовної системи, враховуючи індивідуальні здібності вокаліста: темперамент, вокальні дані та загальний рівень музичної культури. Репертуар  має відповідати рівню вокально-виконавської майстерності та  сприяти вокально-технічному і художньому розвитку співака. На  початку навчання рекомендовано застосовувати вокальні твори з  невеликим, обмеженим співацьким діапазоном, на  середній теситурі голосу, у  помірному темпі, з  нескладною мелодійною лінією. Добір складного репертуару може призвести до негативних наслідків. Якщо вокальний твір потребує великої сили звуку або знаходиться у незручній для вокаліста теситурі, то  це  може призвести до травми голосового апарату. Також вокальні та технічні труднощі, які учень  не в змозі подолати, надалі призведуть до пригніченості, викликаної невдачами.

Розглядаючи хорові партитури і аналізуючи їх щодо вокально-хорової техніки виконання, бажано добирати твори трьох рівнів складності.

По-перше, твори, легкі у вивченні і нескладні у виконанні, по-друге – твори, що відповідають рівню вокально-технічної підготовки колективу, по-третє – твори, складність засвоєння яких вимагає більше сил, часу і уваги, водночас стимулюючи учасників хору для подальшого зростання їхньої виконавської майстерності. При вивченні творів важливо, щоб хористи не перевтомлювалися від нездоланно складних хорових полотен, що, в свою чергу, психологічно негативно позначиться на самому бажанні співати. Межу складності повинен відчувати керівник хору, орієнтуючись і на сприйняття аудиторії. Не можна перевантажувати слухача сучасною модерновою музикою, яка ще незвична, а іноді не всім зрозуміла за засобами виразності і викладом, але знайомити у невеликій кількості все ж таки бажано.

Для шкільного хору принцип доступності – вагомий, тому керівник хору аналізує поетичний і музичний тексти, виявляє важкі місця, звертає увагу на діапазон твору, мелодико – ритмічне поєднання, зручність голосоведення. Недосвідчені керівники припускаються таких помилок: переоцінюють можливості свого колективу і пропонують заважкі твори, де-які, навпаки, тримають виконавців на примітивному репертуарі, гальмуючи зростання свого колективу. Слід пам’ятати, що у доборі репертуару пісні мають бути середньої важкості. Але для зростання хору корисно взятии і складніші.

Спираючись на принцип поступового зростання технічних і художніх завдань, репертуарний план класу вокального ансамблю може складатися в такій послідовності:

• дует для однорідних голосів зі супроводом;

• дует або тріо для мішаних голосів з супроводом;

• дует або тріо у формі канону зі супроводом;

• ансамбль без супроводу;

• віртуозний ансамбль.

5. КОНТРАСТНІСТЬ (франц. contraste) — різко виражена протилежність. Важливо зазначити й те, що на процес формування вокального репертуару має вплив і ступінь емоційної чуттєвості учня вокаліста. Завданням викладача є знайти та заповнити відсутню емоційність учня  шляхом добору відповідного репертуару та, навпаки, для  активного, емоційного учня репертуар необхідно обмежувати мелодійними вокальними творами для  того, щоб  він встигав контролювати свої емоції.

Складаючи концертні програми за принципом контрастності, не слід зловживати різкими перепадами настрою, темпами, стилями і т.п., щоб у цілому послідовність творів не виглядала строкато. Навпаки: одноманітні програми ускладнюють сприйняття, послаблюється увага до виступу хору. У концерті повинно бути приділено достатньо уваги різноманітності темпів, ритмів, характеру звуковедення (stаcatto, 1еgаtо, nоn 1еgаtо, marcato), тональному плану, тесситурним особливостям, динаміці, жанрам, стилям тощо. Репертуар також може бути ефектним, насиченим складними елементами вокально-хорової техніки або емоційним, психологічним.

Треба враховувати психологічний настрій аудиторії. Важливо обрати такий перший твір, який привернув би увагу публіки. Вся подальша програма – це постійний емоційний підйом до самого кінця.

Таким чином репертуар постійно накопичується та оновлюється, вдосконалюючи рівень виконання хору, пошук нових виконавських прийомів та роботу над музичним образом.

Кожен керівника-практик з досвідом збирає твори, які входять до ряду найкращий пісень хору. Хоровий репертуар  має складатися з добре “вспіваних” творів, які неодноразово виконуються на репетиціях і концертах. Це твори різних жанрів: народні пісні, твори сучасних композиторів, композиторів-класиків, які виховують юних співаків.

6. ХУДОЖНЯ ЦІННІСТЬ ТА  ЕСТЕТИЧНА ЗНАЧИМІСТЬ МУЗИЧНИХ ТВОРІВ

Основу вокального репертуару в початковій школі складають зразки дитячого українського і зарубіжного музичного фольклору: нескладні в мелодійному та ритмічному виконанні пісеньки-поспівки, забавлянки, скоромовки,заклички. Їх мелодії, які легко запам'ятовуються, невеликий

діапазон, як правило, метроритмічні формули, що повторюються,

ігрові форми розучування служать надійною основою для

формування співацьких навичок і умінь. Розучування і виконання

народних пісень в початковій школі дає можливість познайомити

учнів як із справжніми народними наспівами, так і з обробками

народних мелодій, зробленими професійними композиторами.

Особливості змісту й інтонаційно-образного ладу народних

пісень дозволяють вчителеві використати їх для розспівування та

формувати на їх основі навички співу а сарреllа, розучувати їх «з голосу», як це звичайно відбувається в народному побуті, «розігрувати» пісні, зображаючи дії персонажів, супроводжувати спів танцювальними рухами, грою на найпростіших народних інструментах.

Традиції багатоголосся народного співу, його імпровізаційність і

варіативність дають підставу вже в початковій школі почати роботу

по розвитку навичок двохголосного співу на фольклорних зразках і

виконання пісень з використанням таких елементів, як підголосок,

контрастне і терцове двоголосся, канон.

Не менш важливо приділяти увагу поетичним текстам. Першоджерелом будь-якого вокального твору є поетичний текст, який тісно пов’язаний з музичним і відіграє важливу роль у формуванні художньо-образної сфери виконавця. Добре опановані та осмислені поетичні рядки пробуджують фантазію, сприяють виникненню художніх образів і глибоких почуттів, хвилюють не тільки виконавця, а й слухача.

Неодмінною частиною пісенного репертуару повинні бути твори композиторів-класиків: М. Лисенка, М. Леонтовича,

К. Стеценка тощо. Зарубіжні композитори представлені в практикумі

вокальними творами П.Чайковського, І.Баха, І. Гайдна, В.Моцарта,

Л.Бетховена, Е.Гріга.

Однак треба врахувати той факт, що деякі з цих творів -

адаптовані для дитячого співу теми з інструментальних або хорових

творів, до яких в навчально-методичних цілях були складені

українські тексти.

І нарешті, третьою складовою пісенного репертуару стають пісні

сучасних композиторів. Саме інтонаційний-образний лад масової

пісні сьогоднішнього дня дозволяє розширювати емоційну палітру

дитячих вражень, сприяти зміцненню інтересу до сучасної музики,

протистояти засиллю вульгарних шлягерів і закріпленню їх

одноманітних інтонацій і ритмів в свідомості дитини.

Огляд навчальної літератури та репертуарних збірок

За останні роки незначно зросло  видання музичної, у тому числі й вокальної літератури. На жаль, бракує нотних збірок для викладання курсу вокального ансамблю. Викладачі стикаються з проблемою відсутності якісних перекладень для виконання вокальних творів ансамблями різних складів, а тому змушені користуватися переважно музичною літературою попередніх років, які значною мірою втратили свою актуальність.

Існуючі збірки нотної літератури для ансамблів, як правило, мають суттєві недоліки, а саме:

- не дозволяють користуватися ними як хрестоматією рекомендованого вокально-педагогічного репертуару, де були б представлені твори різних епох, стилів, напрямків для кожного окремого ансамблю;

- не повною мірою охоплюють програмні вимоги, від чого виникає необхідність залучення великої кількості додаткової літератури;

- потребують додаткового доопрацювання викладачем.

Вищевикладене зумовлює практичну необхідність і методичну доцільність створення сучасних хрестоматій музично-педагогічного репертуару для ансамблів, які були б корисними для викладачів і студентів-вокалістів вищих музичних навчальних закладів. На нашу думку, до таких збірок повинні бути залучені твори різних авторів: Ф. Мендельсона, Р. Шумана, Й. Брамса, К. Сен-Санса, Ж. Оффенбаха, М. Глінки, М. Лисенка, М. Коціпинського, С. Рахманінова, Д. Бонковського, І. Дунаєвського, А. Кос-Анатольського, О. Білаша, П. Майбороди та інших композиторів, а також народні пісні в обробці відомих майстрів, що дало б змогу ознайомити молодих виконавців з творами різних часів, стилів, музичних напрямків, національних шкіл.