«ВІД ЗЕРНИНИ - ДО ХЛІБИНИ» (Сценарій свята)

«ВІД ЗЕРНИНИ - 

ДО ХЛІБИНИ»

(Сценарій свята)

         Гусейнова С.В.

Методист

                                            КПНЗ «ЦТКЕУМ «Меридіан» КМР

Кривий Ріг

Мета:   поглибити досвід особистісного ставлення учнів до системи цінностей українського суспільства; дати учням уявлення про заняття дорослих у місті чи селі, де вони живуть; розповісти, як з'явився хліб на столі; сприяти розвитку спостережливості, мислення, активності; виховувати гуманну, творчу, соціальне активну особистість, яка здатна дбайливо ставитися до хліба, шанувати працю людей різних професій.

Обладнання:  альбом « Як хліб прийшов на стіл»,  колоски пшениці, коровай на вишитому рушнику, вироби з тіста, малюнки людей про хліб та працю хлібороба.

Хлопчик:

 Пахне хліб,  як тепло пахне хліб! 
Любов'ю трударів,  і радістю земною, 
І сонцем, що всміхалося весною, 
І щастям наших неповторних діб. 
Духмяно пахне хліб. 

Дівчинка:

Тільки-но з печі, скоринка в золі –
Свіжа хлібина лежить на столі.
День розпочався з цієї хлібини…
В ній наш достаток, могутність країни,
Наших морів не стривожена синь,
Шлях до зірок у космічну глибінь.
Кажуть в народі правдиві слова:
Хліб-годувальник – всьому голова!

Педагог:                       

"Про хліб".

Спробуй уявити собі, що на світі не існує хліба. Ні хліба, ні булочок, ні матусиних запашних млинців чи пиріжечків... Правда, дивно було б? Тож, недаремно кажуть: "Хліб – усьому голова!".

Вперше хліб з'явився на землі понад п'ятнадцять тисяч років тому. В пошуках їжі давні люди почали вживати колосся дикої пшениці, жита, ячменю. Згодом навчилися розтирати його між камінням і варити на вогнищі.

Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Можна припустити, що якось частина каші вилилась на вогонь і перетворилася на рум'яний корж. Своїм приємним смаком він здивував людину, і хліб почали пекти.

Поява хлібних дріжджів пов'язана з такою легендою. Якось у Давньому Єгипті раб, який приготував тісто для хліба, десь забарився. Тісто підкисало. Переляканий раб кинувся випікати з нього хлібини. Вдалися вони смачними і пишними. Відтак, давні єгиптяни винайшли дріжджі й почали їх додавати до тіста. Тепер без хліба вже не сідали до столу. На письмі його позначали так само, як сонце і золото – кружечком з крапкою посередині.

Майстри-пекарі були у великій пошані. На їх честь складалися пісні, зводилися монументи. До наших часів у Римі зберігся пам’ятник пекарю, який жив дві тисячі років тому. А неповага до хліба прирівнювалася до найтяжчого злочину. Тих, хто випікав неякісний хліб, іноді суворо карали.

Тепер хліб випікають машини. Вони просіюють борошно, місять тісто, викладають його у форми, направляють по конвеєру до печей.

Та все одно у кожного майстра хліб має свій смак. Бо кожен вкладає в нього свою майстерність, свій досвід. А ще в духмяному ароматі хліба, батонів чи булочок – нелегка праця тих людей, які обробляють землю, вирощують жито чи пшеницю, відвозять зерно до млинів, перемелюють його...

А от дивина! В Індії, Африці та на деяких островах Тихого океану ростуть справжні хлібні дерева. Їх плоди досягають іноді метра в довжину і важать понад десять кілограмів. Запечені, вони мають смак пшеничного хліба.

Багато чудесного і прекрасного є в світі. Одне з найбільших чудес, які дав нам Творець, – це хліб.

Як роблять хліб? Рано навесні сіють у полі маленькі зерна пшениці. Поростає зерно, під весняним сонцем наливається золотом колос. Комбайн жне колосся і вимолочує з нього зерно.

Кожне зернятко вбирає в себе пахощі літнього поля, тепло сонця. Багато років зернинка береже в собі життя. І якщо її посіють –порадує нас багатий урожай.

Золоте зерно перемелюють на біле борошно. Додають у борошно води, дріжджів, солі, смачних приправ, щоб вийшло тісто. А з тіста в печах випікають хліб. Цю працю благословляє Бог. У нашому народі кажуть: хліб  святий.

Хліб стає окрасою столу. Він несе у собі турботу людських рук, сонячне світло, спів польових пташок, духмяність трав.

Український хліб – найсмачніший. Коли приймають дорогого гостя, його пригощають хлібом-сіллю із словами:

Ми раді вас вітати у нашій світлиці

І дарувати хліб із золота-пшениці,

Щоб хліб святий був на столі,

Щасливі були люди в місті й селі.

Серця в нас сповнені любов'ю, миром,

Бажаємо, щоб зустріч була щирою.

Є особливий святковий хліб – паска. Освячується вона у храмі і прикрашає стіл на свято Воскресіння Христового.

Зневага до хліба – великий гріх. Якщо ми не дбаємо про хліб, то він черствіє або пліснявіє. Але хліб викидати не можна, краще віддати птахам.

У найпершій молитві, звертаючись до Отця небесного, ми просимо: "Отче наш! Хліб наш насущний дай нам сьогодні." І Бог, який любить нас, дає нам усе необхідне для життя.

Вікторина:

«Як вшановують українці хліб.»

• Як із давніх-давен шанували хліб?
• Як про нього говорили і говорять?
• Чим зустрічають в Україні почесних гостей?
• Які хлібобулочні вироби ви знаєте?
• Які з них ми вживаємо щодня?
• Які — на свята?
• Чи печуть хліб у вашій сім'ї?
• Хто це робить?
• Який хліб полюбляють у вашій родині?
• Який полюбляєте ви?
• Як шанують хліб у вашій родині?
• Як ви ставитеся до нього?

Творча вправа

«Асоціативний кущ»

«Дума про хліб»

Кожен по черзі говорить будь-яке слово, яке у нього асоціюється з хлібом,

( наприклад: смачний, хрусткий, свіжий, ароматний теплий, па­хучий, ситний, м'який, бутерброд тощо. Все, що говорять діти, записа­ти на дошці. Потім учні складають розповідь про те, який хліб вони най­більше люблять і чому).

Легенда про хліб.

 Люди почали займатись землеробством ще від того часу, як Адама і Єву Бог вигнав із раю. Вигнані із раю, вони 7 днів голосили навпроти Райських воріт, припавши до землі. Бог послав Ангела сказати Адамові і Єві, щоб вони взяли Землі, змоченої їх сльозами, і посіяли її. Там, де посіяв Адам, виросла пшениця, де сіяла Єва – коноплі. Отак люди отримали хліб і одяг.

Із давніх-давен знали, що давньоруське слово "жито" походить від слова жити, є хліб – є й життя.

                                           Загадки.

1)  Літом служить, а зимою зуби сушить. (Борона)

2)  Ходить пані на майдані,

Куди гляне — трава в'яне. (Коса косить.)

3)  Якщо вчасно засівати, нивку вправно доглядати, восени лишень встигай, весь зібрати... (урожай).

4)  Й навесні, і восени доглядає він лани, щоб дорослі й малюки

їли хліб і пиріжки. (Хлібороб)

5)  Кінь сталевий, вівса не просить, а оре й косить. (Трактор)

6)  Що за хліб такий святковий

На рушник вмостився новий? (Коровай)

7)  І пухкенька, і смачна. Із пшениченьки вона. Зі здобного тіста,

Проситься, щоб з'їсти. (Пампушка)

8)  М'яли, били і місили, І качали, і ліпили. Залишили підрости,

Щоб рогалики спекти. (Тісто)

           Педагог:

З часом виникло багато народних повір’їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. Які повір’я про хліб ви знаєте?

- Випікати хліб у суботу. І дивились, якщо хліб гарно вдасться – то буде вдача цілий тиждень, глевкий – на сльози, підгорить – на смуток, потріскається – чекай новин.

• Із хати ніякий гість без хліба не йшов, скибочку відкраювали на дорогу “на померлі душі”.
• По тому, який виходив весільний коровай передбачали долю нової сім’ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу.
• Так само пізнавали долю дитини по хрестинному калачу.
• Якщо першу хлібину з нового врожаю не подаруєш людям злидні будуть тебе їсти.
• Зі столу ніколи не прибирали хліб, який лежав на вишитому рушнику, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток.

Мама хліб дала дитині.

Він смачний, пухкий аж страх!

« Ти шануй його, - сказала, -

Бо без нього жити – жах!

Хліб, дитино, - голова

всього нашого життя.

Він – тяжка робота рук,

 що держалися за плуг.

Тож цінуй його, шануй!

Й будеш жити – не сумуй!

                                   Пам’ятка.

Друже! Може ти поет, а може збираєшся ним стати. Може ти станеш трактористом чи шахтарем, але хто б ти не був, ким би не став, ти ніколи не зможеш обійтися без хліба. Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий і чесний, стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і правнуків він назавжди лишився прекрасним дивом, витвором рук людських. Запам’ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей і їхня невтомна праця.

 Не топчи хліба, не кидай недоїденим, не гордуй ним. Пам’ятай, за хліб платять життям. Шматок хліба поділений навпіл робить людей друзями. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому всім добром, на яке тільки здатен.

 Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: тільки сильний духом! Будьмо ж вдячними!

Ось і закінчилось наше свято. Ми не кожного дня співаємо пісні про хліб, розповідаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю інших і шанувати хліб!

(Діти пригощаються  своєю випічкою хлібних виробів.)