«Суд над Марусею Чурай (за романом у віршах Л.Костенко «Маруся Чурай»).

Тема. «Суд  над Марусею Чурай (за романом у віршах Л.Костенко «Маруся Чурай»).

Мета: формувати  в учнів навички рольової гри за художнім твором,  розвивати уміння й навички критичного мислення, висловлення й відстоювання власних позицій щодо героїв твору та їхніх вчинків, аналізу ситуацій та проблем, порушених у творі,  пошуку причин трагедії ; виховувати повагу до людської гідності,  толерантне ставлення до людей,  уміння співчувати  горю інших, слухати й чути, поважати точку зору співрозмовника.

Унаочнення: трибуна для виступів,молоток для судді, імітація судової зали за допомогою певним чином розставлених меблів.

Ролі: Маруся Чурай, суддя, прокурор, засідателі, адвокат, секретар, свідки – мати Гриця Бобренчиха, Галя Вишняківна, Семен Горбань, Яким Шибалист,Іван Іскра.

Тип уроку: урок узагальнення і систематизації знань

Форма уроку: урок-суд

Методи та прийоми: метод «Суд від свого імені»,»Мікрофон»

Форми роботи: індивідуальні

                                          Перебіг уроку

І Організаційний момент. Актуалізація опорних знань

Вступне слово вчителя.

Ось і залишився прочитаним роман у віршах Ліни Костенко «Маруся Чурай».

Метод «Мікрофон»

Чи залишив якийсь слід у вашому серці цей твір?

Які думки і почуття охоплюють вас?

Що ви думаєте про Марусю Чурай?

Чи винна вона у смерті Гриця Бобренка?

ІІ Оголошення теми,мети уроку

 Всі ці питання ми переглянемо з вами на сьогоднішньому уроці, вдома ви мали змогу підготуватися, кожен отримав ролі і матиме змогу висловити свої думки,бо сьогодні у нас урок незвичайний , я запрошую вас на засідання суду.

Хочу познайомити вас з дійовими особами сьогоднішнього уроку: Маруся Чурай, суддя, прокурор, засідателі, адвокат, секретар, свідки – мати Гриця Бобренчиха, Галя Вишняківна, Семен Горбань, Яким Шибалист,Іван Іскра.

ІІІ. Основна частина

Секретар.Встати, суд іде!

Сідайте! Ввести підсудного.

(двоє вартових вводять Марусю Чурай)

Суддя. Судове засідання у справі Марусі Чурай оголошується відкритим. Прошу секретаря повідомити присутнім сутність позовної заяви.

Секретар. Позов розглядається від  матері вбитого Гриця Бобренка, яка звинувачує підсудну у вбивстві її сина.

Суддя. Для заслуховування звинувачення слово надається прокуророві. Прокурор.  Шановний суд, шановні незалежні експерти, журналісти, вивчивши позовну заяву матері покійного -  Орини Бобренчихи, опитавши свідків у справі, я  висуваю звинувачення згідно зі  статтею 115 Карного кодексу України ч.1 Марусі Чурай в тому,що вона  умисне заподіяла смерті Гриця Бобренка і відповідно до даної статті  прошу покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до п’ятнадцяти років. Прошу викликати свідків від звинувачення, а саме: наречену Галю Вишняківну, односельців Параску Демиху, Феська та  Семена Горбаня.

Секретар. Запрошується свідок у справі – ФеськоФесько. З Марусею й Василем я знайомий дуже давно. Неодноразово бачив як вони таємно зустрічалися за селом над ставком. І ще можу сказати, що одного разу Маруся навіть робила спробу полишити життя,хотіла втопитись у тому ставу, я вважаю, що це саме через Гриця і, мабуть, через помсту і вбила його. 

Суддя. За яку помсту Ви говорите?

Фесько. Маруся не змогла вибачити Гриця через зраду з Галею Вишняківною.

Прокурор. Дякую. Я попрошу до слова Параску Демиху.

Параска Демиха. Того дня я бачила Гриця, він повертався від Чураїв, блідий та смутний. Це Маруся його вбила.

Прокурор. Дякую. Сідайте в залі. Прошу до слова Семена Горбаня.

Семен Горбань. Коли Маруся дізналася, що Гриць збирається одружитися з Галею Вишняківною, вона навмисне вчинила злочин —напоїла зрадливого коханого отрутою. Отже, вона винна у скоєнні злочину. Все просто.

Суддя. Дякую. Ви можете сісти в залі. Чи є, пане прокуроре, у вас ще свідки в  цій справі?

Прокурор. Так,  Ваша честь, є. Я попрошу до слова наречену загиблого – Галю Вишняківну.

Секретар. Запрошується свідок у справі – Галя Вишняківна.

Галя Вишняківна. Маруся винна, її треба покарати за те,бо через неї не відбудеться весілля, а гроші ж вже потрачені.

Мати підтримала голосним риданням: Так, скільки ж грошей потрачено.

Суддя. Прошу сідати. Ми судимо не за ваші витрачені гроші, а за смерть людини. Чи є, пане прокуроре, у вас ще свідки у цій справі?

Прокурор. Ні, Ваша честе. Але я хочу надати слово матері покійного Гриця – Орини Бобренчисі.

Суддя:.Розкажіть про вашого сина, починаючи з дитячих років, будь ласка.

Бобринчиха. У нас була дуже дружня, гарна родина. Я завжди поважала свого чоловіка, наш син ріс у любові та злагоді. Хотіла, щоб він виріс гарною людиною і був щасливим, але коли на його дорозі зустрілася Маруся все змінилося. Це вона, відьма, причепилася до мого сина, вішалась на нього. Певно, напоїла його якимсь приворотним зіллям, що він ніяк не міг її забути. Це вона йому зав’язала світ. А відьма вона тому, що її баба була в Полтаві відомою знахаркою, що розумілася на тих зіллячках. Ви подивіться на неї: вона  схожа з янголом, а в душі – сатана. Вона обманом до себе Гриця затягувала. Вона чаклунка, бо проста дівчина не може складати пісні. Я не вірю ні в які її таланти.  Вона он наврочила каліцтво Савці. А ще вона недаремно склала пісню, що котра дівчина чорні брови має, то тая всі чари знає. Це вона вбила мого сина! Вона винна! Я знаю все, так наче там була.
В ту ніч вона сама його до себе, розпутниця, обманом завела.

Суддя.Чи є  в захисту або звинувачення питання до свідка?

Адвокат. Ні, Ваша честе. Але у нас є свідок,який слова потерпілої заперечує. Дозвольте запросити  його.

Суддя. Дозволяю.

Секретар. Викликається свідок у справі – Яким Шибалист.

Яким Шибалист .Я Вам скажу, Ваша честь, таку річ. Негоже Бобринчисі так принижувати Марусі. Грицько виріс у Чураїв, у Чураїв  розуму набирався,  бо його матері було не до нього: вона чоловіка свого покійного, царство йому небесне, з ранку до ночі їла, немов іржа залізо, та воювала із сусідами то за курку, то за межу, то за телицю. А коли виросли діти вкупі, Маруся його чесно чекала з походів, а він почав до Вишняківни вчащати, доки не посватався. А з Марусею хіба ж таки так можна? Вона добра, горда дівчина. Він своєю зрадою на горло їй наступив. Вона ж тепер не співатиме, не складатиме пісень, бо душу їй випорожнив  він навіки. Тут і до біди  недалеко. У мене все, пане суддя.

Суддя. До свідчення запрошується свідок від звинувачення Іван Іскра.

Прокурор.Протестую, Ваша честе, цей свідок зацікавлена особа, оскільки всім відомо, що він кохає Марусю.

Суддя. Протест відхилено, бо, наскільки мені відомо, ви з боку захисту запросили теж не менш зацікавлених осіб. Тож продовжимо.

Іван Іскра.  Про те, що Гриць  Марусі зіпсував усе життя, то й говорити нема чого. Вона себе спалила всю дотла цим коханням і більше не зможе нікого покохати, через що й мені нема щастя. І не труїла вона Гриця, просто не змогла б, підготувала зілля для себе, а хлопець випадково випив. 

Суддя.Слово надається підозрюваній -  Марусі  Чурай.

Маруся.  Як би там не було, я не буду ні в чому виправдовуватися. Я весь час пишалася Грицем : він був козаком, воюєвав, як мій тато. Але моя мама мала рацію,коли сказала, щоб я не порівнювала Гриця з батьком, бо він  із тих, хто хоче жити, а батько був з тих, що вмирали перші. Гриць не міг захистити наше кохання від своєї матері чи не хотів. Його мати слідкувала за нами, не дозволяла нам бачитися, сварила його через наші побачення і хотіла, щоб він одружився з хазяйською дочкою – Галею. Звичайно, що я ніяк не можу порівнювати себе з цією дівчиною: вона із заможньої родини,а в мене немає нічого, крім кохання та пісень. Любов є моєю сутністю, не можу я одружитися з людиною не кохаючи, а Гриць виявився не таким. Моя любов безмежна, а Грицева – то щось приземлене, дрібне.

Суддя. Чому ви хотіли на себе накласти руки, втопитись?

Маруся. Я вже змирилася з тим, що Гриць  не буде мій, але для мене стало нестерпним, що з мене почала насміхатися Галя, і тому я прийняла таке рішення.

Суддя. Що сталося того трагічного вечора?

Маруся. Зі зрадою Гриця життя для мене втратило сенс. Я приготувала для себе отруту, хотіла випити, але не встигла…Прийшов Гриць до мене поговорити і випив її.

Адвокат. Прошу слова.

Суддя. Дозволяю.

Адвокат. Моя підсудна виросла в сім ї, де шанувалася  народна мораль, де панували любов до Вітчизни, вболівання за щастя. Серце моєї підзахисної належало Грицеві Бобренку. Марусина любов до Гриця була безоглядною і сильною,і її почуття - то не розпуста, а справжнє почуття,  якому вона себе всю без останку   віддала. Маруся мріяла про щасливе життя. Подружня вірність для неї рівнозначна вірності своєму народові, любові до Вітчизни, глибокої пошани до культури, до норм моралі. Тому зрада Гриця стала для неї крахом, він перекреслив усі мрії та бажання дівчини, завдав їй нестерпного болю.

Щоб урятуватися від нестерпного болю, Маруся приготувала собі гіркий келих трунку,але сталося так, що Гриць сам випив цю отруту. Але чи винна вона в цьому?  Пане суддя, а що, як інший вибрати закон:не з боку вбивства, а із боку зради?

 Суддя. Суд оголошує перерву для винесення вироку.

Секретар. Встати, суд іде.

Суддя (стоячи) – Розглянувши справу Марусі Чурай, звинуваченої у вбивстві Грицька Бобренка, беручи до уваги судження свідків, адвоката і обвинувача, засуджує дії її і визнає...

ІV Підсумок уроку

Вчитель: Діти, сьогодні ви відчули, як іноді важко винести правильне рішення, тобто вирок, який вирішить подальшу долю людини. На уроці ви серйозно поставилися до виконання певної ролі і ми з вами організували справжній суд. Так все ж таки Маруся Чурай для вас жертва чи вбивця?Чи змінили ви свої думки після суду?

Метод «Мікрофон» (відповіді учнів)