Суспільно-історичні, культурні обставини. Літературний процес кінця ХVIII – I половини ХІХ століття. Розвиток фольклористики, етнографії. Основні художні напрями. Визначні українс

Суспільно-історичні, культурні обставини. Літературний процес кінця ХVIII – I половини ХІХ століття. Розвиток фольклористики, етнографії. Основні художні напрями. Визначні українські письменники.

Мета : дати поняття про нову українську літературу, її суть і хронологічні рамки, етапи розвитку, напрямки, стилі, допомогти учням усвідомити значення нового етапу розвитку української культури, розвивати навики самостійної роботи з підручником, іншими джерелами інформації, уміння здійснювати історико-художній аналіз, виховувати почуття поваги до історичного минулого, національне самоусвідомлення, патріотизм; формувати когнітивну, критичну, комунікативно-мовленнєву компетенцію учнів.

І. Соціальні та політичні події в Україні наприкінці ХVIII – на початку ХІХ ст. Нова українська література появилася і розвивалася не завдяки створеним сприятливим суспільним умовам, а всупереч негараздам та заборонам царського самодержавства, коли скасовано гетьманство (1764) і Запорізьку Січ (1773), повністю ліквідовано автономію на Лівобережжі, Україна стала кількома російськими губерніями, запроваджено кріпацтво. Прийняття законів, указів, що забороняли поширення української мови в Україні ( указ Петра І про заборону друкувати в Малоросії будь-які книги, крім церковних (1720), указ про заборону викладати українською мовою в Києво-Могилянській академії (1753), заборонено будь-які переклади українською мовою). Процес становлення нової української літератури завершується виходом у світ « Кобзаря» Т. Шевченка.

У відповідь на кріпосницький і національний гніт, духовне поневолення нації починається опір народу, вибухає народне повстання в селі Турбаях на Полтавщині, на Поділлі виступи проти панства очолює Устим Кармалюк. І половина ХІХ століття ознаменована діяльністю Кирило-Мефодіївського товариства, що прагнуло перебудувати суспільство на засадах рівності, свободи, братерства, скасування кріпацтва. Очолюване М. Костомаровим, В. Білозерським, М. Тулаком, підтримуване П. Кулішем, Т. Шевченком, воно, хоч і розгромлене в березні 1846 р., все ж засвідчило появу інтелігенції, що захищала інтереси народу. Незважаючи на постійні заборони української мови, закриття сільських шкіл, починають свою роботу гімназії та ліцеї у містах Ніжині та Одесі, відкриваються Київський та Харківський університети.

ІІ. Літературна критика наприкінці ХVIII – на початку ХІХ століття Після виходу у світ «Енеїди» Котляревського українське слово взяло на себе функцію оборонця нації, захисника народних інтересів, борця проти несправедливості суспільства. Українською мовою друкуються твори Г. Квітки-Основ̓яненка, який утверджує життєздатність, багаті виражальні можливості, гідність української мови. На підтвердження цього друком виходять п̓єси Котляревського «Наталка Полтавка», «Москаль-чарівник», твори П. Гулака-Артемовського, Л. Боровиковського, Є. Гребінки, Ізмаїла Срезневського, надруковано три збірки українських народних пісень М. Максимовича, розвиваються літературні напрямки - сентиментальний романтизм, реалізм. Відкрито Харківську публічну бібліотеку, розвивається творчість кобзарів ( Остап Вересай, Андрій Шут), появляються перші газети , журнали, альманахи («Молодик», «Ластівка» ).

Три періоди розвитку нової української літератури:перші десятиліття ХІХ ст.. 2) 40-60 рр. ХІХ ст. 3) 70-90 рр. ХІХ ст.

Характерні ознаки нової української літератури:- розвиток шляхом народності;- вплив сентименталізму і романтизму - літературних течій, що прийшли із Заходу;- на першому плані – протест народу проти соціального і національного гноблення;- поява нових тем соціальної та національної неволі, боротьби народу проти панства, запроданства частини козацької старшини;- поява нових образів народних месників, жінки – страдниці, сатиричні образи царів, панів-лібералів;- поява нових жанрів: ліро-епічна поема, віршована байка, балада, сентиментальна, історична, соціальна повість, реалістична драма, громадянська та інтимна лірика .

Зачинатель нової української літератури, людина, яка першою почала писати по-новому - живою народною мовою.

Основоположник нової української літератури (людина, що продовжила справу зачинателя, остаточно утвердила нову систему писання, нові теми , жанри, образи; унормувала і відшліфувала мовні норми).

Нова українська література в Західній Україні ( повідомлення учня - «літературознавця»). Нова українська література в Західній Україні розвивалася завдяки діяльності «Руської» трійці» - групи , що виникла 1830 р. у Львові. М. Шашкевич, Я. Головацький, І. Вагилевич були захоплені ідеями німецького філософа Гердера про те, що «найдорожче у нації – мова її батьків, бо у ній втілено всі надбання, її думки, традиції, історія, релігія, основа її життя, серце і душа. Позбавити народ мови – значить позбавити його єдиного вічного добра». Тож у 1832 р. створили гурток, метою діяльності якого була праця на користь народу, просвіта селян. Їх альманах «Русалка Дністрова» (1837р., Будапешт) – перший паросток нової української літератури в Західній Україні.

Робота з підручником. Стор 150-155

https://naurok.com.ua/test/literaturniy-proces-kincya-hviii-i-polovini-hih-stolittya-3109907.html На закріплення вивченого матеріалу

Домашнє завдання. Опрацювати біографію Івана Котляревського, створити презентацію (по бажанню); прочитати поему “Енеїда”.