Світ юридичних професій

УРОК: Світ юридичних професій.

(Особливості ювенальної юстиції).

Мета уроку:

— Формувати вміння практичного застосування знань, умінь і навичок.

Формувати й удосконалювати вміння й навички у стандартах прямого й

успішного руху до накресленої мети.

— Забезпечити ситуацію вибору.

— Формувати вміння розв’язувати типові завдання, формувати творчі

вміння.

— Переносити знання і способи діяльності, життєвого досвіду в нову

ситуацію.

Дидактичні задачі уроку:

 Ознайомитись з окремими статтями  Конвенції ООН про права дитини, кримінального кодексу, поняттям «ювенальна юстиція» та особливостями професії юриста, опрацювати документи та роздатковий матеріал, з’ясовуючі основні поняття та зміст теми;

Опрацювати  джерела кримінального  права, Конвенції ООН про права дитини, вміти аналізувати правові документи, розглянути проблемну ситуацію, яке виникне під час судового процесу на уроці, сприяти формуванню інформаційно-правової та практико-орієнтованої компетентностей старшокласників;

 Сформувати в учнів, здібних до юридичних наук, профорієнтаційний нахил до праці юриста в будь-якому її проявленні, бажання працювати в цій сфері, сприяти формуванню профорієнтаційних поглядів учнів, вміти застосовувати в подальшому житті отриману інформацію.

Очікувані результати на кінець уроку:

• учні зможуть називати визначення «кримінальне право», «ювенальна юстиція», «Конвенція ООН про права дитини»;
• називати джерела ювенальної юстиції, знатимуть основні ознаки злочину, самостійно опрацюють деякі правові джерела, що формує інформаційно-правову компетентність,
• запам’ятають свої права, згідно Конвенції ООН про права дитини, аби вміти їх застосовувати та захищати в подальшому житті.

Тип уроку: отримання та засвоєння нових знань.

Форми роботи: колективна, групова, рольова гра

Основні поняття уроку: кримінальне право, Конвенція ООН про права дитини, злочин.

Обладнання: підручник  «Правознавство. 9 кл. Наровлянський О.Д. Київ «Грамота» 2017; матеріали до науково-практичного семінару «Права дитини в Україні» (2004р.), робочий зошит, Конвенція ООН про права дитини, витяги з кримінального кодексу (Додаток), газетний матеріал, заготовки до ролей, інтерактивна дошка, магнітні дошки, магніти.

Структура уроку

                                                                Хід уроку:

1. Вступ.(2хв.)

На початку уроку педагог зачитує статті Конвенції ООН про права дитини, пов’язані з ювенальною юстицією. При цьому робиться зв’язок з  національним законодавством.

2. Актуалізація опорних знань учнів.(10хв.)

Учитель задає учням запитання, щоб визначити рівень знань учнів з кримінального кодексу та про права дітей, які перебувають у конфлікті з законом згідно Конвенції ООН. Як діють юристи в Україні, коли виявляється, що дитина щось вкрала, або якимось чином порушує закон?

3. Усвідомлення змісту теми: (23хв.)

На цьому етапі учитель пропонує учням виконати вправу.

Ініціюється рольова гра; судова справа. У грі беруть участь 9 гравців. Кожен з них має свою роль; він отримує інформацію про неї на окремому аркуші, якого він не повинен показувати іншим гравцям. Решта класу, яка не отримала ролі, складає журі. Учитель має право втручатися в гру, зупиняючи її на свій розсуд, задаючи певні запитання і, таким чином, спрямовувати гру. Коли всі гравці висловилися, журі має оприлюднити свій висновок. Суддя або журі оголошують вирок. На початку гри повинно бути відомо, хто оголошує вирок.

Після вправи проводиться коротке обговорення в групі. Як почувається кожен під час гри? Чому кожен навчився? Як насправді проходило б судове засідання? Як почувалися б захисник, хлопчик? Де дитина може отримати юридичну допомогу?

                                                        Судова справа.

                                                                 (Ролі учасників)

      15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Ви – суддя.

У вас болить голова від неймовірної кількості справ, які треба розглядати. Ви відповідаєте за дотримання порядку в судовій кімнаті. Згідно з цим порядком, ви маєте надати слово:

1. прокуророві (виголосити державне обвинувачення),
2. обвинувачуваному (ви маєте запитати хлопця, що сталося в магазині), 
3. соціальному працівникові,
4. вчителю,
5. матері,
6. батьку,
7. власнику магазину,
8. знову прокуророві (з вимогою санкцій покарання), 
9. адвокатові для заключного слова.
10. Останнє слово обвинувачуваному.
11.  Виносить вирок.

Ви – прокурор.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Міністр юстиції напередодні публічно повідомив про значне зростання злочинності неповнолітніх і, у цьому контексті, наголосив на необхідності більш суворих покарань. У зв’язку із зростанням крадіжок у міських магазинах, їхні власники вимагають більш рішучих дій з боку поліції і правоохоронних органів

Ви – вчитель.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Ви є вчителем у школі, де навчається хлопець. Він завжди був гарним учнем і мав значні досягнення у навчанні. Але протягом останніх шести місяців він ставав все більш неконтрольованим. Ви вважаєте, що хлопець має право ще на один шанс.

Ви – соціальний працівник.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Недавно ви відвідали хлопцеву родину, достаток якої був нижче середнього рівня. Батько був змушений працювати у Польщі. Мати не мала достатнього впливу на дітей (молодших сестру та брата хлопця), особливо на нього самого.

Ви – мати.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

У вас троє дітей: цей хлопець та його молодші брат і сестра. Ваш чоловік постійно відсутній у зв’язку з роботою в Польщі. Ви не маєте достатнього впливу на своїх дітей. Ви вважаєте, що постійна відсутність чоловіка негативно вплинула на виховання дитини.

Ви – батько.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Ви відсутні в сім’ї протягом тривалого часу через роботу в Польщі. У вас троє дітей: цей хлопець, а також молодші син і донька. Ви вважаєте, що їхня мати (ваша дружина) є занадто поблажливою до старшого хлопця.

Ви – адвокат.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Ви отримали справу хлопця лише вчора від колеги, який напередодні захворів. Ви не маєте достатньо часу уважно вивчити справу. Ви вперше побачили хлопця лише сьогодні, перед розглядом справи.

Ви – хлопець.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Ви є 15-річним хлопцем, якого звинувачують у крадіжці з магазину. Ви здійснювали крадіжки з магазинів кілька разів протягом останніх місяців, але не були впійманим. Цього разу ви були разом з товаришем. Ви вкрали телефон. Вашому товаришу вдалося втекти в той час, як вас схопили і заарештували. Ви боїтеся свого товариша і тому не називаєте його ім’я. Ваш батько постійно перебуває поза сім’єю через роботу в Польщі. Але коли він буває вдома, інколи вас б’є. Коли суддя запитує вас про те, що сталося в магазині, ви заперечуєте свою вину. Але, коли суддя надає вам останнє слово, ви визнаєте, що винні.

Ви – власник магазину.

15-річний хлопець звинувачується в крадіжці з магазину. Його виявив власник магазину під час крадіжки ним телефону вартістю 400 доларів. Хлопця було заарештовано і взято під варту на строк у 2 місяці. Телефон не було знайдено.

Ви є власником магазину. Ви бачили двох хлопців у вашому магазині, поведінка яких викликала підозру. Раптом ви побачили, що ці двоє кинулися тікати. Вам вдалося зупинити одного з них, того, який зараз знаходиться у залі суду. Ви переконані, що він є злодієм. Ви вимагаєте компенсації за телефон (400 доларів).

4. Висновки:
   • Завжди непросто визначити найкращі інтереси дитини;
   • Завжди не просто визначити, кого треба засуджувати;
   • Кожен повинен мати можливість змінювати свою точку зору і рішення, якщо це необхідно;
   • Повна інформація завжди є дуже важливою;
   • Найкращі інтереси дитини є найпершою турботою, але не єдиною;
   • Професія юриста складна, відповідальна, потребує якісних знань.
5. Домашнє завдання: параграф 24, знайти у пресі повідомлення про діяльність правоохоронних органів, написати ессе на тему «В чому суть ювенальної юстиції».

ДОДАТОК

Коментар до статті 185. Крадіжка

1. Таємне викрадення чужого майна (крадіжка) - карається штрафом до п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або виправними роботами на строк до двох років, або позбавленням волі на строк до трьох років.

2. Крадіжка, вчинена повторно або за попередньою змовою групою осіб,-

карається обмеженням волі на строк до п'яти років або позбавленням волі на той самий строк.

3. Крадіжка, поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище або що завдала значної шкоди потерпілому,-

карається позбавленням волі на строк від трьох до шести років.

4. Крадіжка, вчинена у великих розмірах,- карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.

5. Крадіжка, вчинена в особливо великих розмірах або організованою групою,- карається позбавленням волі на строк від семи до дванадцяти років з конфіскацією майна.

Примітки: 1. У статтях 185,186 та 189-191 повторним визнається злочин, вчинений особою, яка раніше вчинила будь-який із злочинів, передбачених цими статтями або статтями 187, 262 цього Кодексу.

2.У статтях 185,186,189 та 190 цього Кодексу значна шкода визнається із врахуванням матеріального становища потерпілого та якщо йому спричинені збитки на суму від ста до двохсот п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

3. У статтях 185-191 цього Кодексу у великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в двісті п'ятдесят і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину. (4250грн)

4. У статтях 185-187 та І89-193 цього Кодексу в особливо великих розмірах визнається злочин, що вчинений однією особою чи групою осіб на суму, яка в шістсот і більше разів перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян на момент вчинення злочину.

1. Закон визначає крадіжку як таємне викрадення чужого майна. Від усіх інших форм викрадення крадіжку відрізняє спосіб вилучення такого майна - таємність.

Таємним визнається таке викрадення, здійснюючи яке, винна особа вважає, що робить це непомітно для потерпілих чи інших осіб. Як правило крадіжка вчинюється за відсутності будь-яких осіб (власників, володільців майна, осіб, під охороною яких воно перебуває, очевидців тощо). Крадіжкою визнається також протиправне вилучення чужого майна і тоді, коли воно здійснюється у присутності потерпілого або інших осіб (наприклад, ці особи спостерігають за діями винного на певній відстані), але сам винний не усвідомлював цього моменту і вважав, що діє таємно від інших осіб. Таємним також визнається викрадення, яке вчинюється у присутності потерпілого або інших осіб, але непомітно для них (наприклад, кишенькова крадіжка).

Таємним викрадення є і у випадку, коли воно вчинюється у присутності потерпілого чи інших осіб, які через свій фізіологічний чи психічний стан (сон, сп'яніння, малолітство, психічне захворюван-

ня тощо) не усвідомлюють факту протиправного вилучення майна:

не можуть правильно оцінити і розуміти зміст, характер і значення дій винного. Це також стосується випадків, коли протиправне вилучення чужого майна здійснюється у присутності сторонніх осіб, які не усвідомлюють злочинного характеру дій винного, вважаючи, що таке майно належить йому на праві власності або він має право розпорядитися цим майном. Тобто, йдеться про випадки, коли у осіб, які спостерігають за протиправним вилученням майна, відсутнє чітке розуміння щодо правового режиму майна - його фактичної належності або повноважень винного стосовно такого майна. Вилучаючи майно за таких обставин, винний розраховує, що його дії не будуть сприйматися особами, у присутності яких це вилучення здійснюється, як протиправні. При цьому для введення сторонніх осіб в оману щодо законності своїх дій винний може як використовувати обставини, що об'єктивно склалися на момент вилучення чужого майна, так і за допомогою різних засобів (наприклад, шляхом демонстрації певних документів, використання спеціального одягу чи транспорту) сам створювати у таких осіб враження про їх правомірність. Оскільки обман за таких обставин не є способом неправомірного вилучення чужого майна; то скоєне не утворює шахрайства і потребує кваліфікації за ст. 185.

Викрадання визнається таємним і тоді, коли винний вилучає майно у присутності інших осіб, на потурання з боку яких він розраховує з тих чи інших підстав (родинні зв'язки, дружні стосунки, співучасть у вчиненні злочину тощо). Однак вчинюване за таких обставин викрадання перестає бути таємним у тому випадку, якщо такі особи дали підстави винному засумніватися щодо їх "мовчання" з приводу його дій.

Як крадіжку слід розглядати протиправне вилучення чужого майна особою, яка не була наділена певною правомочністю щодо викраденого майна, а за родом своєї діяльності лише мала доступ до цього майна (комбайнер, сторож, стрілець воєнізованої охорони та ін.).

Дії, розпочаті як крадіжка, але виявлені потерпілим чи іншими особами і, незважаючи на це, продовжені винною особою з метою заволодіння майном або його утримання, належить кваліфікувати як грабіж, а у разі застосування насильства чи висловлювання погроз його застосування - залежно від характеру насильства чи погроз - як грабіж чи розбій.

Крадіжка визнається закінченою з моменту протиправного вилучення майна, коли винна особа отримала реальну можливість розпорядитися чи користуватися рим (заховати, передати іншим  особам, вжити за призначенням тощо). Визначення того, чи мала

особа можливість розпорядитися чи користуватися викраденим майном, вирішується у кожному конкретному випадку з урахуванням характеру майна (зокрема його властивостей, розміру, ваги). місця, з якого воно було вилучено (територія заводу, сільськогосподарські угіддя, сейф, магазин тощо) та інших обставин, які дають змогу констатувати факт розпорядження, користування майном на

власний розсуд (спосіб охорони майна, механізм вилучення майна, момент затримання винної особи тощо).

2. Суб'єктом злочину може бути осудна особа, яка досягла

14-річного віку.

3. Суб'єктивна сторона крадіжки характеризується прямим умислом на заволодіння чужим майном. Змістом умислу винного при крадіжці охоплюється його переконаність у тому, що викрадення ним майна здійснюється таємно від потерпілого, очевидців або осіб, у володінні чи під охороною яких знаходиться майно: за відсутності сторонніх осіб; у їхній присутності, але непомітно для них; у присутності таких осіб і на "їхніх очах", але за умови, що вони не усвідомлюють характеру вчинюваних винним дій; у присутності сторонніх осіб, на потурання (а через це і на втаємничення своїх дій) яких, в силу особливих зв'язків чи стосунків з ними, розраховує винний тощо. Обов'язковою ознакою суб'єктивної сторони крадіжки є корисливий мотив.

4. Кваліфікованими видами крадіжки є вчинення її:

 1) повторно;

2) за попередньою змовою групою осіб;

3) у великих розмірах;

4) в особливо великих розмірах;

5) організованою групою, а також крадіжка:

6) поєднана з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище;

 7) що завдала значної шкоди потерпілому.

8. Про поняття таких кваліфікуючих ознак крадіжки, як вчинення її повторно, у великих чи в особливо великих розмірах, поєднання її з проникненням у житло, інше приміщення чи сховище, завдання нею значної шкоди потерпілому див. примітку до ст. 185 та коментар, викладений у Загальних положеннях до цього розділу, а таких, як вчинення крадіжки за попередньою змовою групою осіб та організованою групою, - коментар до ст. 28.

Постанова ПВС №7 від 25 вересня 1981 р. "Про практику застосування судами України законодавства у справах про розкрадання державного та колективного майна" (п.З). Постанова ПВС №12 від 25 грудня !992 р. "Про судову практику Б справах про корисливі злочини проти приватної власності" (п. п. 5,6).