Світлиця запрошує нас на гостину

Світлиця запрошує нас на гостину

Заняття з народознавства для дошкільників старшої групи

Мета:

- ознайомлювати дітей з українськими народними звичаями та традиціями;

- розширювати знання  про предмети народного вжитку та їх призначення;

- розповісти про ознаки візерунків та кольорів вишиваного рушника;

- формувати навички використання народного фольклору в повсякденному житті;

- розвивати пам'ять, увагу, інтерес до народних традицій;

- виховувати любов до України, шану до рідного слова.

Матеріали: бабусина скриня, намисто, рушники, предмети вжитку, посуд, народний фольклор.

Хід заняття

Вихователька. Діти, нині нам гостинно відчинила двері українська світлиця. Погляньте, як тут красиво, скільки дивовижних речей оточують нас! Це унікальні витвори народних митців, предмети побуту, скарби нашого роду. У цій світлиці живе бабуся.

 (Діти змійкою йдуть по світлиці і промовляють):

- Туру-туру-тору,

Їде віз на гору.

А згори в долину –

До бабуся на гостину.

Діти. Слава Ісусу Христу!

Бабуся. Слава навіки! Любі мої діточки, милі голуб’ятка! Прийшли до мене в гості, молодці. Запрошую вас до світлиці.

(Діти сідають на лаві).

Дитина. Бабусю, розкажіть нам, будь ласка, що це стоїть у вас в куточку?

Бабуся. Це бабусина скриня. Вона велика і гарно розмальована – півниками та квітами.

Вихователька. Діти, а де ви тримаєте свій одяг?

Дитина. У шафах.

Бабуся. А колись, у старовину, коли ще не було шаф, украхнці тримали одяг у таких скринях. Туди складали святковий одяг, вишивані рушники, полотно, прикраси. (Бабуся відкриває скриню). Ось погляньте, що це?

Дитина. Рушник.

Бабуся. За народною традицією, в кожній українській хаті повинні бути вишиті рушники. В народі говорили: «Хата без рушника, як родина без дітей». Рушники вишивали дівчата та жінки.

Вихователька. Малята, пригадаймо, яке призначення має вишитий рушник?

Дитина. Коли мати виряджали сина в дорогу, то давала рушник на щастя та долю.

Дитина. Зустрічали гостей хлібом та сіллю на вишитому рушнику.

Дитина. На вишитий рушник клали немовля, щоб було щасливим.

Дитина. Наречені у день весілля стають на рушник, щоб життя було щасливим.

Бабуся. Рушник має чарівну силу. Ось погляньте на його візерунки та кольори.  У них захована та чудодійна сила. На цьому рушнику є два кольри – червоний та чорний. Ви знаєте, що вони означають?

Дитина. Чорний, це колір землі-годувальниці, а червоний – любов до рідних та один до одного.

Бабуся. Молодець! А ось погляньте на візерунки. Їх називають «вужики» та «кривульки». Кривульки – це знак води, а де вода – там життя. А вужики означають насіння. А ще на рушниках є квадратики та ромби. Це символи поля та сонця. А ось рушник без вишиття, він називається рушник-утирач.

Вихователька. Пригадаймо вмивалку.

Наберу з криниці

Чистої водиці,

Буду умиватись,

Буду промовляти:

- Водичко, водичко,

Умий моє личко,

Щоб щічки горіли,

Щоб очки блистіли,

Щоб сміявся роток

І кусався зубок.

Бабуся. Які ви стали свіженькі та румяненькі після умивання. А це ще один рушник із чистого лляного полотна. Він називається – стирок. Ним витирали чисто вимитий посуд.

Вихователька. Дякуємо, бабусю, за цікаву розповідь. Прийміть в дарунок пісню.

Пісня «Повішу я колисочку»

Повішу я колисочку

Тай на калиноньку.

Буде вітер колисати

Мою дитиноньку.

Буде вітер колисати,

Пташечка співати,

Буде моя дитинонька

В колисочці спати.

Повішу я колисочку

На вербу, на вербу,

Нехай вітер поколише,

Поки я ся верну.

Бабуся. Дякую, мої хороші. Розвеселили стареньку. За це я вам покажу прикраси, які є у скрині. Це намисто. Гляньте, яке вона красиве, аж виграє у променях сонця. Воно скляне. Колись було дуже дорогоцінним і поводилися з ним бережно, щоб не розбити.

Дитина. А ми з дівчатами робили намисто із горобини.

Вихователька. Зараз кожна дівчинка намалює намисто своєї мрії, а хлопчики намалюють намиста для бабусі.

Бабуся. І співали, і малювали, мої голубятка, мабуть зголодніли. Пригощайтеся моїми пиріжками. Їжте на здоров’я. Смачного!