Світова спадщина ЮНЕСКО Африки

Світова спадщина ЮНЕСКО Африки

Абомей. Місто засноване в середині XVII століття правителем Уегбаджі як столиця держави Дагомея. збереглись частини палацового комплексу (площею майже 40 га) з парадними залами, святилищами та гробницями. Стіни залів аудієнцій XVIII–XIX стст. прикрашені рельєфами із зображеннями історичних подій та тварин, які символізують могутність царської влади. В 1956-57 роках низка залів палацу відреставровані, у них розміщений музей. Центр міста забудований адміністративними будівлями, окраїни — глиняними хижами із солом'яними конічними дахами. Національний історичний музей.

Національний парк Лопе Національний парк в центральній частині Габону. Хоча його територія переважно складена дощовими лісами, на півночі парк містить останні залишки трав'яних саван, які утворились в Центральній Африці під час останнього Льодовикового періоду, 15 000 років тому. Це був перший заповідник у Габоні, коли заповідник Лопе-Оканда був створений в 1946 році. У 2007 році ландшафт Лопе-Оканда був доданий у список Світової спадщини ЮНЕСКО. Група лісових слонів в савані Національного парку Лопе. У парку знаходиться невелика дослідна станція Міконго Зоологічного товариства Лондона, що базується у селі з назвою Міконго. На станції існує інфраструктура для обслуговування туристів, в тому числі кілька шале і велика відкрита їдальня, від якої тропічний ліс знаходиться всього в п'яти метрах.[1] у парку також проводиться Навчальний центр CEDAMM, міжнародний освітній центр охорони природи Товариства охорони дикої природи (англ. Wildlife Conservation Society, США).

Національний парк Івіндо. Національний заповідник, розташований в центральній частині Африки, в Республіці Габон. Він знаходиться на схід від заповідника Лопе прямо на екваторі в провінції під назвою Верхнє Агова. Площа території складає 5000 квадратних кілометрів. Головною визначною пам'яткою парку стали чудові водоспади, вид яких настільки вражає і зачаровує, що милуватися ними можна годинами. Дістатися до цього унікального куточка природи можна пішки або на літаку. Флора і фауна і від дуже різноманітна. Тут мешкають слони, антилопи, гієни і шимпанзе.

Кам'яні кола в СенегамбіїКам'яні кола над могилами були виявлені на кордоні Гамбії та Сенегалу. Вони зводилися з VIII по XII століття на місці поховань ранішого часу. Кожне кільце складається з 8-14 стовпів з латериту висотою 100-250 см. В цілому відомо не менше 1000 таких кам'яних кілець, їм присвячений особливий музей. Найбільші мегалітичні зони - Сине-Нгаєне, Ваннар, Васа і Кербатч. Вони мають 93 кільця. Хоча призначення даних об'єктів викликає суперечки, ЮНЕСКО порахувало можливим віднести їх до пам'ятників Світової спадщини (2006 (I, III) N13 41 28 W15 31 21).

Асмера: модерністське африканське місто. Архітектура міста — зразок раннього модерністського урбанізму початку 20 ст. в африканському контексті. Планування міста ілюструє адаптацію сучасних моделей до місцевих культурних і географічних умов. Серед споруд: церква Богоматері Розарії (1923), збудована в ломбардійсько-романському стилі з високою готичною дзвіницею; кінотеатри «Рим» та «Імперо» (обидва — 1937), виконані в стилі ар-деко, православний собор Енда Маріам — модерністська будова (1938); Велика мечеть Асмери, або Джама Аль-Хулава Аль-Рашидун — Мечеть праведних халіфів (1938); Губернаторський палац (1897); будинки Міністерства освіти (1928) та Національного банку Еритреї (1914) та інші. Асмера була внесена до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО (2017) як «Асмера — модерністське африканське місто». Це перше модерністське місто, яке потрапило до цього переліку в межах своїх адміністративних кордонів.

Фасіл-ГеббіФасіл-Геббі — фортеця міста Гондер в ефіопському регіоні Амхара. У XVI–XVII століттях фортеця була резиденцією імператора Фасілідеса та його наступників. Старе місто-фортеця оточене 900-метровою стіною, за якою розташовані палаци, церкви, монастирі й унікальні громадські та приватні будівлі. Архітектура має відбиток індійського й арабського стилів. Пізніше будівлі було змінено у стилі бароко, що з'явився у Гондері завдяки місіонерам-єзуїтам.1979 року Фасіл-Геббі було внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО.

АКСУМА́ксум (амх. አክሱም)— стародавнє місто в північній Ефіопії, в регіоні Тиграй. Аксум був заснований, ймовірно, приблизно в середині I тисячоліття до нашої ери переселенцями з південної Аравії, пізніше став столицею Аксумського царства. Навіть після зміни столиці залишався місцем коронації ефіопських негусів. Сьогодні старе місто популярне серед туристів, входить до списку місць Світової Спадщини ЮНЕСКО.

Водоспад Вікторія. Водоспа́д Вікто́рія (англ. Victoria) — водоспад на річці Замбезі у Південній Африці. Розташований на кордоні Замбії і Зімбабве. Середня ширина водоспаду — приблизно 1707 метрів, максимальна — може сягати 1950 метрів, висота — 108 метрів[1]. Водоспад — надзвичайне видовище, являє собою вузьку ущелину, в яку падає вода. Шотландський дослідник Девід Лівінгстон відвідав водоспад у 1855 році і назвав його на честь своєї дочки — Вікторії, хоча всі думали, що він назвав його на честь королеви Вікторії. Раніше водоспад був відомий серед місцевого населення як «Гримлячий Дим». Водоспад Вікторія є однією з головних визначних пам'яток Південної Африки, належить до Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Розташований на межі двох національних парків — «Гримлячий Дим» («Mosi-oa-tunya») у Замбії і «Водоспад Вікторія» в Зімбабве. Вікторія — єдиний у світі водоспад заввишки понад 100 метрів і завширшки понад 1 км.

Пагорби Матобо. Пагорби Матобо (англ. Matopos Hills) — геологічне утворення у вигляді нагромаджень гранітних валунів один на одного у вигляді колон або стовпів на території Зімбабве. Зараз місцевість Матобо є національним парком і включена в список Світова спадщини ЮНЕСКО. Пагорби виявив Сесіль Родс, політичний діяч, який переконав уряд колонізувати ці землі, які були названі Родезією на його честь. Тут Сесіль Родс і був похований.

Ааправасі-Ґхат. Ааправасі-Ґхат — комплекс будівель, розташований в Порт-Луї, столиці Маврикія, який став першим в британських колоніях пунктом прийому трудових мігрантів з Британської Індії. З 1849 по 1923 рік близько півмільйона індійських найманих працівників пройшли через Ааправасі-Ґхат, з якого потім вирушили працювати на плантації по всій Британській імперії. Великомасштабна міграція робітників з Індії, яка в підсумку призвела до появи індійської діаспори, залишила величезний слід в історії і культурі багатьох колишніх британських колоній, в яких індійці відтоді складають значну частину населення. Тільки на Маврикії приблизно 68 % сучасного населення має індійські корені. Аправасі-Ґхат став, таким чином, важливою відправною точкою у формуванні історико-культурної самобутності самого Маврикія.

Дженне. Дженне — старовинне місто, розташоване у внутрішній дельті річки Нігер в центральній частині Малі. Знамените своєю архітектурою, особливу славу має Велика мечеть в Дженне. Центральна частина Дженне в 1988 році була занесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО. Населення бл. 12000 осіб (1987).

Тімбукту. Тімбукту́, Томбукту́ (Timbouktou, Tombouctou, Tin-Bouktou, Timboutch) — стародавнє місто в Малі на північ від річки Нігер. Адміністративний центр регіону Тімбукту. У 1989 році глинобитні будівлі в центрі міста були взяті під охорону ЮНЕСКО як пам'ятка Всесвітньої спадщини, а у 2000 році уряд Люксембургу та ряд міжнародних фондів запустили проєкт збереження і вивчення численних середньовічних рукописів, які зберігаються в Тімбукту та його околицях. Їх загальне число обчислюється сотнями тисяч; найдавніші походять з XII століття. У 1990-х роках Тімбукту серед інших міст Малі і Нігера був охоплений повстанням туарегів (1990—1995 рр.). Сьогодні Тімбукту це дуже бідне місто, незважаючи на велику кількість пам'яток і міжнародний аеропорт. У місті з часів Середньовіччя добувають кам'яну сіль.