"Святий МИколаю, ми тебе чекаєм!"

Сценарій свята

Святково прибрана кімната. На стіні висить образ Святого Миколая, прикрашений вишитим рушником. Діти і вихователі в українських костюмах.

 

Вихователь: Дорогі батьки, гості  і діти. Сьогодні ми вкотре припадаємо до витоків цілющих джерел наших народних звичаїв. Таємничість і краса сьогоднішнього свята повертається до нас у своїй величі. Кожна дитина з нетерпінням чекає подарунків від Святого Миколая. Всі діти молилися Богу, щоб не обійшло це щастя ні хату, ні школу, ні дитячий садочок.

 

Юрчик:

Гей ви, хлопці та дівчата,

Чи знаєте що жде вас?

Жде дитяче наше свято,

Добрий, милий дітям час!

Оксанка:

Миколай Святий

Вже дари наготував, певно, нам.

Вже з’їжджає з-поза хмари,

Із небес, ясних брам.

Петрусь: Що ж принесе нам Святий Миколай?

Вихователь: Рівно те, що заробили!

Василько:

Але ж, Галю, чи там дари

І для тебе також є?

Може, різочку подарить,

Бо нечемних різка б’є?!

Галя:

Ні, я чемна була завжди,

Вчилась і молилась все,

Чемні всі ми були – справді!

Нам спаситель принесе…

Славчик:

…дари, певно, всім гарненькі,

Бо нема між нами злих.

Слухали ми батька й неньку

Та й учителів своїх.

Петрусь:

Я сьогодні сам молився

І ні разу не забувся,

Аж Миколай з оразочка

До мене всміхнувся.

Вихователь: Дорогі діти! Святий Миколай може трошки спізнитися, бо він іде до нас здалека – крізь доли і гори, ниви й бори, ліс і гай.

Він ходить від хати й до хати,

Питається і мати й тата,

Чи є у них чемна дитина –

Дівчатко мале чи хлопчина.

І для кожного має в торбинці

Найкращі у світі гостинці.

Діти: шепочуть Ой, коли б то Миколай нас не забув! Ой, коли б то нашу хату він відвідав, не минув!

Ігорчик:

Святий отче Миколай!

Нашу хату не минай!

Завітай хоч на хвилину

У дитячу цю родину!

Юрчик:

Тихо, тихо!

Щось гуде!

Може, святий Миколай

До нас іде?

Вихователь: То не дивно, що ви так галасуєте. Коли Святий Миколай з небес на землю йде, то кожен дім, і школа, і садочок, мов вулик бджіл гуде.

Оля:

Бо дітвора чекає

На срібних янголят,

Що із доріг безкраїх

На землю загостять!

Петрусь:

Гей, хлоп’ята і дівчата,

В мене радість на душі!

Он янголята спускаються із неба

І дари двигають у коші.

Іванко:

А я ніби бачу – як снігом,

Снігом та левадами ген

Здалеку йде у наш край

Преподобний Миколай!

Входить янголятко:

У дитячий край щасливий

 Я приніс веселу вість:

Коником білогривим

Їде з неба гість!

За ним входить друге янголятко:

Їде, їде гість той скоро,

Щоб б бути на час,

Та до чемних лиш, дітворо!

Чи всі чемні з вас?

Діти: хором Так»!всі ми чемні!

Янголятко перше:

Їде, їде гість багатий

У дитячий край.

Хто цей гість, - ви раді знати?

Діти: хором Так!

Це святий Миколай!

Входить Святий Миколай:

З-понад хмар синіх, з небесних висот

Сам Господь Предвічний, Отець всіх щедрот,

Що всюди все бачить і чує, і знає,

Мене до вас, діти, Він посилає.

І я його волю охотно сповняю

Й до Вас, мої милі, сюди поспішаю,

Щоб вас Божим словом тут всіх привітати,

Любов, чемність, пильність ласкаво згадати.

Бо ми на вас з неба все радо гляділи,

Як ви у любові та злагоді жили,

Все вранці і ввечері побожно молились,

До церкви й до школи щоразу спішили.

Я знаю, сердешні, що ви все робили,

Що вам батько і ненька звеліли.

Тому на вас з неба ми радо дивились

І вами, мов скарбом цінним, веселились.

Та це мене, діти найбільше втішає,

Що кожне з вам добре в грудях серце має.

Тому я прибув, мої діти, до вашої хати,

Щоб всім вам за гарні й добрі вчинки

Добром відплатити й дарунки подати.

Янголи вносять дарунки. Святий Миколай бере по одному й роздає (найперше хлопчикам):

Це вам, милі хлопці, дарунки гарненькі,

Щоб були ви добрі до батька й до неньки!

Хлопці беруть дарунки, дякують і стають збоку.

Прийми, люба Олю, й ти, люба Ганусю,

Прийми , люба Ганно, прийми й ти, Катрусю,

Прийми добра Юльцю, й ти люба Надю,

Є й тобі, Марійко, і тобі, Ірусю.

А це для тебе, дорога Вірусю,

Також за Оксанку я не забуваю

І гарний подарунок для неї маю.

Всі дарунки, що я мав,

Я сьогодні вам роздав.

Юрчик:

Святий отче Миколаю,

Щиру дяку ти прийми,

Що побув тепер між нами,

Українськими дітьми!

Славчик:

Святий владико Миколаю,

Тебе я прошу і благаю –

Ти нашим рідним дай силу,

Щоб виховати нам могли

І тієї втіхи щоб дожили,

Щоб підросли їх діточки!

Оля:

А українському народу

Ти добру волю принеси.

Усяке зло в лиху неділю

Ти від народу відверни.

Петрусь:

А нам в здоров’ї дай зростати,

Завзяття й силу нам подай,

Щоб ми з руїн могли підняти

І звеселити рідний край!

Усі діти: Щиро дякуємо за подарунки!

Святий Миколай: Тепер я вас, дітоньки, поблагословляю.

Усі діти спускаються на коліна, Миколай благословить. І піду далі до інших. Був би я дуже радий, щоб міг усюди знайти добрих і чемних дітей, як ви.

Оксанка:

Ми ніколи, Святий Миколаю,

Не забудем твоїх слів.

Будемо добрі і слухняні,

Хай пропаде злість і гнів.

Галя:

Ти, наш отче, будь прихильний,

В добрім ділі помагай…

Всі діти разом:

Будемо щасливі, бо з нами

Святий опікун – Миколай!