Свято до дня народження Тараса Григоровича Шевченка

Про матеріал
Це свято покликане допомогти дітям усвідомити ціну людського життя за часів кріпацтва, показати, що талант великого Кобзаря проявлявся ще з дитинства. Авторська п’єса «Тарасове дитинство» дає можливість більш, як двом десяткам школярів проявити свої артистичні здібності, відчути атмосферу тієї епохи. До участі в ній можна залучити дітей різного віку. З ролями дітей впорались навіть шестирічки.
Перегляд файлу

Свято до дня народження

Тараса Григоровича Шевченка

Мета:  Розширити та уточнити знання учнів про Тараса Григоровича Шевченка, виховувати інтерес до його життя і творів, бажання їх читати та вчити напам’ять, любов до своєї Батьківщини, природи, почуття гордості за свого земляка.

1-а ведуча: Любі друзі! 9 березня 1814 року в селі Моринці Звенигородського повіту Київської губернії (нині Черкаська область) в злиднях і кріпацтві народився хлопчик, якому судилось стати відомим і знаменитим не лише в Україні, а й далеко за її межами.

2-а ведуча: Це – Тарас Григорович Шевченко – український поет, письменник, драматург, прозаїк, художник, гравер, живописець, громадський та політичний діяч.

1-а ведуча: Він мав двох братів, трьох сестер і був третьою дитиною в сім’ї. Його предки по батьку були нащадками козака Запорізької Січі Андрія.

2-а ведуча: У 1815році із заслання повернувся власник хати, в якій проживала сім’я Шевченків. Тому родина змушена була переїхати в село Кирилівку.

1-а ведуча: Мати Тараса – Катерина Якимівна - була доброю, працьовитою жінкою. Але нужда та важка праця рано загнали її в могилу. Вона померла першого вересня 1823 року. У 9 років Тарас став напівсиротою.

2-а ведуча: Важко було Тарасовому батьку з шістьма дітьми. Тож вже в жовтні 1823року він одружився із вдовою, в якої було своїх троє дітей.

1-а ведуча: Мачуха ненавиділа пасинків і люто знущалася з них. А надто з Тараса, який часто лупцював її лукавого, брехливого і злодійкуватого сина Степана.

2-а ведуча: Пізніше Тарас писав: «Хто хоч здалеку бачив мачуху і зведених дітей, той бачив пекло у самому огидному його прояві.»

1-а ведуча: Малий Тарас дуже любив своїх братів і сестер, а надто старшу Катерину, яка опікувалась ними, як мати, і серед усіх найбільше уваги приділяла саме йому.

2-а ведуча: У 11 років Тарас залишився круглим сиротою, бо після тривалої хвороби помер і батько.

1-а ведуча: З раннього дитинства Тарас Шевченко любив малювати, складав вірші, захоплювався природою своєї неньки - України і описував її красу в своїх численних творах. Він люто ненавидів панів і закликав народ боротись за волю.

2-а ведуча: В 1840 році вийшла збірка його творів під назвою «Кобзар». Твори Шевченка вражають своєю красою, неповторністю, простотою. Їх читають і вивчають напам’ять в усьому світі.

1-а ведуча: На кожній паралелі початкових класів у рамках Шевченківського тижня відбулись конкурси на краще читання віршів великого Кобзаря. Тож кращих читців школи ми зараз з вами послухаємо.

2-а ведуча: Почнемо з найменших. Переможець конкурсу серед учнів перших класів прочитає вірш «Встала й весна»

1-а ведуча: Переможець конкурсу серед учнів других класів прочитає вірш «Сон»

2-а ведуча: Переможець конкурсу серед учнів третіх класів прочитає вірш «Зоре моя вечірняя»

1-а ведуча: Багато творів Кобзаря покладено на музику. Пропонуємо вашій увазі один із них.

(Діти співають пісню « Тече вода з-під явора»)

2-а ведуча: Переможець конкурсу серед учнів четвертих класів прочитає нам «Заповіт».

1-а ведуча: Іще одна пісня на слова Кобзаря до вашої уваги!

(Діти співають пісню «Реве та стогне Дніпр широкий».)

1-а ведуча: Тарас Григорович Шевченко помер 10 березня 1861 року. Його поховали в Каневі на Чернечій горі, як і заповідав.

2-а ведуча: З огляду на заповіт поета, хочеться крикнути на весь світ:

- Ні, не тихим словом, а на повний голос

ми тебе згадаємо не раз!

І живий ти будеш в сім’ї вольній, новій,

рідний наш, Кобзарю, батьку наш, Тарас!

1-а ведуча: Любі друзі! До вашої уваги невеличка п’єса «Тарасове дитинство»

ТАРАСОВЕ ДИТИНСТВО

(Автор п’єси Віра Іванюта)

Дійові особи:

Тарас Шевченко в дитинстві

Тарасові сестри: Марійка і Яринка

Дід Іван

Тарасова подружка - Оксанка

Сільська дівчина - Софійка

Дяк

Пан Енгельгардт

Пані Енгельгардт

Управляючий

Дворецький

Пани: Степанов Тихін Павлович

Степанова Наталія Астафіївна 

Степанова Дарія Тихонівна (їхня донька)

Рожков Силантій Захарович

Рожкова Пелагея Сидорівна

Рожков Денис Силантійович (їхній син)

Сологубов Герман Гнатович

Сологубова Єлизавета Дмитрівна

Слуги: Горпина

Наталка

Максим

ПЕРША ДІЯ

(На лавочці під тином сидять Яринка і Марійка, лущать насіння з соняшникових шапок)

Оксанка: (Кричить здалеку) Яринко!.. Яринко! Агов!

Яринка: Я тут! Чого лементуєш?

Оксанка: (Вбігає) Ху, насилу знайшла тебе! Привіт, дівчата!

Яринка і Марійка: Привіт!

Оксанка: Чули новину?

Яринка: Яку?

Оксанка: Косарі сьогодні закінчують жнива, а завтра все село святкуватиме обжинки!

Яринка: Теж мені новина! Про це вже все село знає!

Оксанка: І ти так спокійно про це говориш?!

Яринка: Невелика радість. Люди казали, що на обжинки прийдуть пани. Будуть відбирати для себе челядь.

Марійка: Я чула, будуть набирати хлопців-підлітків і дорослих дівчат у покоївки.

Яринка: Отож бо! Я молю Бога, щоб нашу Катерину не забрали у Вільно. Бо що ж ми без неї?! Вона нам, як матінка рідна. Господи, царство їм небесне! (Хреститься)

Оксанка: То ви прийдете на обжинки завтра?

Марійка: Авжеж, прийдемо. Але якось тривожно на душі!

Оксанка: А ви будете у стрічках чи у вінках?

Марійка: Стрічками перев’яжемо кіски. Я – голубою, а Яринка зеленою, бо де ж ті вінки взяти?

Оксанка: А мені  Софійка обіцяла дати. Казала, що у неї два. Яринко, а ваш Тарас піде на обжинки?

Яринка: А тобі що до того?

Оксанка: Так, нічого! А все ж таки, піде чи ні? Він у вас такий талановитий! І малює, і танцює, і до пісні майстер. Як затягне свою улюблену ( співає) – Ой, не шуми лу-у- у-же, зе-ле-ний бай-ра-а-а-че… Аж мороз по шкірі… А на серці така туга!..

(Входить підкрадаючись Софійка, закриває руками очі Оксанці)

Оксанка: Ой, хто це?

Марійка: А ти відгадай!

Оксанка: Тарас?

Марійка: Голодній кумі – хліб на умі! І зовсім не Тарас!

Оксанка: Софійка?

Марійка: Ну, нарешті!

Софійка: (Перелазить через перелаз, сідає поруч з Марійкою) Я вже з ніг збилася тебе шукати. Ти ж казала, тобі вінок треба зі стрічками. А сама дома не сидиш.

Оксанка: Та я прийшла сказати Шевченкам про обжинки.

Софія:  Моя ти ластівко! Думаєш одна лише ти знаєш цю новину?! Та про це все село гуде!..  Ходімо до мене, візьмеш вінок, бо ще хочу голову любистком помити. Волосся після нього м’яке, шовковисте і пахне гарно.

Оксанка: Ходімо. Бувайте, дівчата! Зустрінемось на обжинках. (Обидві виходять, а потім Оксанка повернулась ) Марійко, то, може, ти відкриєш мені таємницю? Тарас буде на обжинках , чи ні?

Марійка: От, коза невгамовна! Причепилась, мов сльота! Та буде твій Тарас! ( До Яринки) Ходімо й ми, Яринко, додому, бо треба й самим підготуватись до свята.

Яринка: Ходімо. (Виходять)

ЗАВІСА

ДРУГА ДІЯ

(Зліва в глибині сцени причілком до глядача стоїть хата, тин, під тином лавочка. Справа – кущ. Під кущем сидить Тарас. Він малює. Зліва заходить дід Іван.)

Дід Іван: А, он ти де! А ягнята досі в царині!

Тарас:  Та ні, я щойно їх завернув!

Дід Іван: (Сідає на лавочці, обмахується брилем ) Ну й спека сьогодні!

Тарас: То це правда, діду?

Дід Іван: Ти про що, Тарасе?

Тарас:  Що стовпи підпирають небо!

Дід Іван: Ти знову своєї! Дивлюсь я на тебе, Тарасе, і думаю, мабуть, правду казав твій батько, коли помирав. З тебе вийде або велике ледащо, або велика людина!

(Справа заходить дяк. Дід піднімається, хреститься, знімає бриль, кланяється)

Дід Іван: Добридень вам, пане – дяче!

Дяк:  (Обмахується гілочкою) Ну й спека сьогодні! (Сідає на лавочці. До Тараса) Ану, винеси, хлопче, кухоль холодної води! (Тарас біжить до хати, приносить дяку воду і знову йде малювати)

Дяк:  А покажи-но свою мазанину!(Тарас дає дяку свій малюнок. Дід Іван заглядає через плече дяка)

Дяк:  Так… Так, так! Угу!

Дід Іван: Ну що, буде з нього толк?

Дяк:  (Віддає діду Івану Тарасів малюнок ) А покажи, отроче, свою правицю! (Розглядає Тарасову долоню ) Так… Так, так! Угу! Так от що я скажу тобі, небораче! Не маєш ти кебети ні до писарства, ні до малярства, ні до бондарства! О, нечистий панів несе! (Хреститься ) Піду подалі від гріха! (Виходить зі сцени вліво. За ним дід Іван)

Дід Іван: То, може, до школи візьмете носити воду школярам?

Тарас: ( Вслід дяку, передразнюючи його) Не має кебети, не має кебети! Великий майстер знайшовся! Тільки й знає горілку пити та над учнями знущатися! (Іде на своє місце малювати. Справа заходять пани Енгельгардти. За ними економ.)

Пані Енгельгардт: Жарко, душно! Дорогой, надоели мне уже эти мужики и мужички, эти сельские пейзажи.

Пан Енгельгардт: Хорошо, дорогая, только закончим набирать слуг и сразу поедем в Вильно!

Пані Енгельгардт: Ах, Вильно! Славный город Вильно! Да и начальство, наверное, уже соскучилось по своему адъютанту!

Пан Енгельгардт: Думаю, в этом вы правы, дорогая! (До економа) Кто это там, в бурьянах? Узнай и немедленно доложи!

Економ: Слушаюсь, ваше превосходительство! (Іде вправо на авансцену) Ану, подойди ко мне! (Тарас підходить) Ты кто?

Тарас:  Тарас… Шевченко Тарас.

Економ: Иди за мной!(Підходять до панів) Ваше превосходитель-ство, это сын Григория Шевченко – вашего крепостного. Стало быть, ваш человек.

Пан Енгельгардт: Хорошо. Заберём его в Вильно. Казачком будет!

(Пани виходять. Тарас їм вслід)

Тарас:  Як козачком? Ясновельможний пане, я ж малювати люблю!(Економ хапає Тараса за рукав, розвертає до себе)

Економ: Ты как, холоп, со своим господином разговариваешь?! Завтра же, с вещами на сборный пункт придёшь! И не вздумай увиливать! Иначе розгами запорю тебя и всю твою семью!

Завіса

ТРЕТЯ ДІЯ

(Пан Енгельгардт дрімає в кріслі. Тарас сидить неподалік, зіває, а потім тихо затягує пісню)

Тарас:  Ой, не шуми, луже, зелений байраче. Не плач, не журися, молодий козаче.

Пан Енгельгардт: Что ты там воешь, быдло? Ану, закрой рот!

(Тарас отямившись, чеше потилицю)

Пан:  Принеси воды! (Тарас приносить) Подай книжку! (Тарас подає) Принеси почту!

Тарас: Уже біжу, ясновельможний пане. (Приносить лист. Пан відкриває лист, читає. Входить пані Енгельгардт)

Пані:  От кого письмо, дорогой?

Пан:  (Не відриваючись від листа) От помещика Рожкова Силантия Захарыча.

Пані:  Какие новости?

Пан:  На будущей неделе возвращаются с Парижа.

Пані:  (Дивиться у дзеркало )Да? Не так давно из Англии возвратились и наши соседи – помещик Степанов Тихон Палыч с женой Натальей Астафьевной и дочерью Дарьей Тихоновной.

Пан:  Говорят, в Курской губернии он прикупил себе двести десятин лесных угодий и пахотных земель.

Пані:  (Сідає у крісло, обмахується віялом )Да, состояние его стремительно увеличивается. Дорогой, я вот что подумала. А не организовать ли нам приём в честь нашего возвращения с Украины?

Пан:  А почему бы и нет, дорогая? Нам бы не помешало развеяться. Заодно узнаем свежие новости из Европы.

Пані:  На какое число назначим?

Пан:  Думаю, надолго откладывать не стоит. Через две недели в субботу – в самый раз!

Пані:  Великолепно! (Піднімається з крісла) Вы не забыли, дорогой, мы ведь приглашены сегодня на приём к помещику Денисову. Как бы не опоздать! Поторопитесь, пожалуйста!

Пан:  Хорошо, дорогая! Только отдам распоряжения о приёме. Надо хорошо подготовиться, чтобы не упасть лицом в грязь.(Пані виходить. Пан до Тараса) Позови управляющего!

Тарас:  Слухаюсь, ясновельможний пане! (Виходить. Пан, замислившись, походжає туди – сюди. Входить управляючий.)

Управляючий: Звали, ваше превосходительство?

Пан:  Значит так! Двадцатого числа сего месяца устраиваем приём по случаю нашего возвращения с Украины. Немедленно разослать приглашения по этому списку. (Дає список) Надо прикупить хороших вин, продуктов. Ну, сам понимаешь. И чтобы всё было на высшем уровне! Если что не так – с тебя спрошу!

Управляючий: Не извольте беспокоиться, ваше превосходитель-ство! Чай, не впервое! Всё будет, как в лучших домах!

Пан:  Да уж постарайся!

Управляючий: С вашего позволения. (Кланяється, виходить)

Пан: ( До Тараса) Принеси фрак! (Тарас приносить) Шляпу и перчатки! (Тарас приносить. Входить пані Енгельгардт)

Пані:  Дорогой, надо поторопиться!

Пан:  Я готов, дорогая! (До Тараса) Почисть обувь и трубку. Займись делом, болван.

Тарас: Слухаюсь, ясновельможний пане.

(Пани виходять, а Тарас виражає небачену радість. Дістає аркуш паперу, вмощується за столом, намагається засвітити свічку. Чути брязкіт ключів та кроки. Тарас миттю все ховає, сідає чистити взуття, співаючи «Ой, не шуми, луже ». Входить покоївка Горпина)

Горпина: Ще не спиш, Тарасе?

Тарас:  Як бачиш.

Горпина: Що це ти на ніч розходився?

Тарас:  Пан наказав.

Горпина: Лягав би спати, а завтра б раненько підхопився та й почистив.

Тарас:  Та ні. Я краще сьогодні!

Горпина: Ну, роби, як знаєш. А я піду спати. За цілий день так натупалась, що ноги, мов мішки з половою. Нема сили їх переставляти. За що так мучимось на білому світі? Господи, спаси нас грішних!(Хреститься, виходить.)

Тарас: (Кидає чистити взуття. Дістає все для малювання, запалює свічку, сідає за стіл малювати) Ху, нарешті! (Малює, співає улюблену пісню. Заходять пани. Розлючений пан хапає Тараса)

Пан:  Ах ты, мерзкий щенок! Ишь, чего придумал – в моём доме жечь свечи! Мне здесь пожара не хватало! (Дзвонить дзвіночком. Збігаються слуги) Вы куда смотрите, дармоеды? Немедленно отведите его на конюшню и всыпьте две дюжины розг, чтобы впредь неповадно было!

Тарас:  За що, ясновельможний пане? Я ж обережно!

Пан:  Ты ещё смеешь открывать свой рот, щенок?! Я сказал, на конюшню! (Слуги виводять Тараса. Пан розглядає малюнок.) Безобразие, ни на минуту нельзя оставить дом! (До пані) А в этом что-то есть, дорогая!

Пані:  Да, уж!.. Ой, это же ведь портрет казака Платова!

Пан:  Во, какой гадёныш! Ишь, чего удумал? Свечи жечь!

Пані:  Ну, полно вам, дорогой. Ничего ведь не случилось. Пора спать. Утро вечера мудренее!

Пан:  Да, вы правы, дорогая! (Пани виходять. З'являються покоївки – Горпина і Наталка. Вони прибирають все після Тараса.Чути, як його б'ють. Тарас тільки стогне.)

Горпина: Заб'ють хлопця! Господи, спаси його грішного!

Наталка: Отака вона, сирітська доля! І нічого не вдієш!

Завіса

ЧЕТВЕРТА ДІЯ

(Слуги готуються до прийому: накривають стіл. Заходить управляючий)

Управляючий: Пошевеливайтесь, бездельники! Столько дел, а у них и кот не качался! Всё должно быть на высшем уровне! (До Тараса) На стол поставь вазу с цветами!

Максим: Бачу, Горпино, нам усім сьогодні перепаде на горіхи. Економ такий злий, що хоч на очі йому не потрапляй!

Горпина: Правда твоя, Максиме.

Наталка: Як відбути цей прийом, щоб усе пройшло гладко? Одна надія на Бога! (Хреститься) Господи, допоможи нам грішним! (Розставляє стільці. Входить пані)

Пані:  Так, что здесь у нас? ( Роздивляється) Чудесно! Сюда поставь фаршированную щуку. Добавь фруктов и зелени!

Наталка: Слухаюсь, ясновельможна пані.

Дворецький: (Голосно повідомляє про прихід гостей) Помещик Степанов Тихон Палыч с женой Натальей Астафьевной и дочерью Дарьей Тихоновной! (Пани зустрічають гостей)

Пан:  Моё почтение, уважаемый Тихон Палыч! Наталья Астафьевна! (Цілує їй руку.) Очень рады! Очень рады вас видеть!

(Пан із Степановим відходять на авансцену вліво, імітують розмову)

Пані:  (Цілується з гостями по черзі) Душечка, Наталья Астафьевна! Вы выглядите великолепно!

Степанова Н. А.: Благодарю! Вы тоже сегодня ослепительны, впрочем, как и всегда!

Пані:  Дарья Тихоновна! Вы  божественны!

Дарья Тихоновна: Благодарю вас!

Пані:  Слышала, вы недавно возвратились из Англии?!

Степанова Н. А.: О, да!

Пані:  Чем удивила вас эта страна на сей раз?

Степанова Н. А.: Многим, очень многим! Должна вам сказать, что в Англии нынче в моде шляпки с широкими полями. Удивительная красота! Я прикупила себе полдюжины.  А ещё большой спрос на английских скакунов. Тихон Палыч не удержался, чтобы и себе не приобрести парочку.

Дворецький: Помещик Рожков Силантий Захарыч с женой Пелагеей Сидоровной и сыном Денисом Силантьевичем!

Пані:  (До Степанових) С вашего позволения, я оставлю вас ненадолго!

Степанови: Да, конечно!

Пан:  Моё почтение!

Рожков: Безгранично рад видеть вас в добром здравии!

Пан:  Пелагея Сидоровна! ілує їй руку) Денис Силантьевич!

Пані:  Голубушка, Пелагея Сидоровна, очень рада вас видеть! А сын – то ваш, Денис Силантьевич, каков! Орёл!

Рожкова П. С.: Да, за последний год Денис Силантьевич оченьвозмужал и в материальном плане твёрдо стоит на ногах. Пора подумать и о женитьбе.

Пані:  Я бы советовала вам присмотреться к Степановой Дарье Тихоновне. Уж очень мила!.. Да и богата, кстати!

Рожкова П. С.:(Зацікавлено) Да? Надо присмотреться! (Сідають у крісла, імітують розмову. Пани Енгельгардт, Рожков і Степанов виходять на авансцену)

Пан:  Силантий Захарыч, слышал, накануне вы возвратились из Франции?

Рожков С. З.: Да, именно так! Нынешняя поездка, должен вам сказать, была очень плодотворной! На аукционе удалось приобрести огромный старинный сервиз из чистого серебра, пять хороших охотничьих псов,- какая охота без них? Ну, и кое-что ещё, к примеру, украшения из чёрного жемчуга – побаловать жену, пару безделиц для сына! Кстати, в этом году, после Покровы намерен его женить. Смотрю, у вас, Тихон Палыч, дочь - в самом соку. Красавица! Не породниться ли нам?

Степанов Т. П.: Моя дочь? Да, уж! Сверкает, как бриллиант. А хороший бриллиант нуждается в хорошей оправе! Надо подумать!

Рожков С. З.: Подумайте, подумайте, голубчик! Капиталы должны объединяться! В этом их сила!

Дворецький: Помещик Сологубов Герман Игнатьевич с женойЕлизаветой Дмитриевной!

Пан:  (До панів) С вашего позволения! (Йде зустрічати гостей)

Сологубов: Добрый вечер, господа!

Пан:  Очень рады вас видеть в нашем доме! Елизавета Дмитриевна! (Цілує їй руку.) Наслышаны, наслышаны о вашем театре.

Сологубов Г. Г.: О, театр! Это наша гордость, не правда ли, дорогая?

Сологубова: Е. Д.: Да! Театр – наше детище! Этим летом мы прикупили дюжину крепостных артистов, изготовили красивые декорации, пригласили из Европы отличного режиссёра. Теперь наша труппа насчитывает полста душ. Думаем, скоро сможем пригласить вас на спектакль.

Пані:  Будем ждать приглашения и с огромным удовольствиемпосмотрим все ваши спектакли. Не правда ли, дорогой?

Пан:  Непременно! (До музик) Маэстро, музыку! (До пані) Прошу! (Всі гості танцюють бальний танець. Після танцю Енгельгардти виходять на авансцену)

Пані:  Дорогой, такой конфуз! Во всех такие с ног сшибающие новости! Английские рысаки, охотничьи псы, жемчуга, сервизы из чистого серебра, земли, шляпки, Франция, Англия. А чем мы будем парировать?

Пан:  Не волнуйтесь, дорогая, я что-нибудь придумаю. (Дзвонить у дзвіночок. Входить управляючий) Позови Тараса, пусть прихватит свой рисунок казака Платова.

Управляючий: Слушаюсь, ваше превосходительство! (Виходить. Входить Тарас)

Пан:  Господа, минуточку внимания! Хочу поделиться с вами своими планами. Вот этот отрок так рисует. (Показує малюнок Тараса) Хочу сделать из него художника.

Рожкова П. С.:( Розглядає малюнок) Это даже очень неплохо!

Сологубова Є. Д.: Безусловно, это талантливый малый!

Степанова Н.А.: Вы нас всех приятно удивили!

Степанов Т.П.: Должен вам сказать, господа, что по нынешним меркам, хороший художник – это целое состояние!

Пан:  Отдам его в учёбу к хорошему мастеру и, думаю, результат не заставит себя долго ждать! Как видите, мы тоже не сидим, сложа руки.

Тарас:  (Кланяється пану) Дякую вам, ясновельможний пане! (Виходить)

Пан:  Господа, прошу всех к столу!

Завіса

1-а ведуча: Казав пан: «Кожух дам». Та й слово його тепле. Ще багато років ішов Тарас до своєї мрії.

2-а ведуча: Тяжка доля судилася Кобзареві. Із сорока семи прожитих років двадцять чотири прожив у кріпацтві, десять – на засланні, а решту – під наглядом жандармів.

1-а ведуча: Твори Тараса Григоровича Шевченка будуть жити вічно, бо актуальні і сьогодні. Навіть під час Революції Гідності звучали вони! «Борітеся –поборете!» - закликав великий Кобзар вустами одного з героїв Небесної Сотні – Сергія Нігояна.

2-а ведуча: Ми горді тим, що Україна дала світу цього великого поета і художника. Вічна пам’ять великому Кобзареві! Слава Україні!

Коментар до свята:

Свято покликане допомогти дітям усвідомити ціну людського життя за часів кріпацтва, показати, що талант великого Кобзаря проявлявся ще з дитинства. Авторська п’єса « Тарасове дитинство» дає можливість більш, як двом десяткам школярів проявити свої артистичні здібності, відчути атмосферу тієї епохи. До участі в ній можна залучити дітей різного віку. З ролями дітей впорались навіть шестирічки. Доказ цього можна знайти за посиланням

https://drive.google.com/file/d/1cuHRSJkMWp5ES8-fQsVpNAat-Vng9lNX/view?usp=sharing

1

docx
Додано
30 серпня 2019
Переглядів
111
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку