Свято до Дня рідної мови "О слово рідне!
Свято до Дня рідної мови
«О слово рідне !»
Мета: донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови, формувати знання учнів про шлях становлення рідної мови, прищеплювати і розвивати почуття патріотизму, національної гордості за мову, формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава; розширювати знання про красу і багатство української мови; пробудити почуття національної гідності;
виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.
Обладнання. Вишивані рушники, хліб, калина, малюнки герба, прапора України, портрет Т. Г. Шевченка, плакати «Без мови рідної, юначе, й народу нашого нема», «Пісня - душа народу», «Кажуть, дитино, що мова наша - солов’їна».
Хід свята
Зала прикрашена жовтим та синім полотнищами,жовтими і блакитними кульками,кетягами калини,оснащена мультимедійною дошкою.
Захід розпочинається тихою мелодією.
Лунають слова за сценою:
Одна вона у нас така-
Уся співуча і дзвінка,
Уся плакуча і гримуча
Хоч без лаврового вікна.
Свято розпочинають ведучі
Ведуча: Рідна мова-це мова,що першою засвоюється дитиною і залишається зрозумілою на все життя. Рідною прийнято вважати мову нації, мову предків, яка пов’язує людину з її народом,з попередніми поколіннями,їхніми духовними надбаннями.
Відеопрезентація «Цікаві факти про українську мову»
youtube.com/watch?v=tFgnu_v7FnM
Ведучий: Мова моя українська,
Батьківська,материнська,
Я знаю тебе невивчену –
Просту,домашню,звичну,
Не з-за морів покликану
Не з словників насмикану.
Ведучий
Починаймо наше свято!
Людей зібралося багато,
Щоб веселитись і співати,
І рідну мову прославляти!
Ведучий 1
Доброго дня вам, шановні друзі!
Вітаємо вас на святі рідної мови!
Віримо, що у цій залі зібралися щирі українці, котрим не байдужа доля рідного слова.
Тож завітаймо в край цікавий!
Усі, в дорогу поспішаймо!
Наш корабель прямує величавий
країну «Рідна Мова» вирушаймо.
А слів у Мові – не порахувати,
Яскраві, наче зорі вечорові, .
Дзвінкі, немов трембіти у Карпатах,
Могутні, наче хвилі ті Дніпрові.
Ведучий 2 Дорогі друзі! До вас наше слово. Саме до вас! Це від вас залежить зараз, чи перерветься золота нитка тисячоліть, а чи оживе і заграє на сонці! Тільки від порога рідної мови ви можете виходити на широкі магістралі світу. Слово довірилося вам і повірило у вас. Не сполохайте рідного слова, захистіть його, притуліть його до серця, поповніть ним своє життя.
Ведучий 3
Люблю тебе, моя Вітчизно мила,
Твої поля і небо голубе,
Бо ти дала мені малому крила,
Та як же не любить мені тебе.
Люблю тебе я, мила Україно!
І все зроблю, щоб ти завжди цвіла.
Я буду вчитись в школі на «відмінно»,
Щоб мною ти пишатися змогла.
Люблю твої ліси, струмки, джерельця,
І все – усе, що є в моїм краю!
Тепло долонь і розуму, і серця
Я Україні милій віддаю.
Виконується пісня
Ведучий 1
Мово ж моя, мово,
Мово України,
Ти моя казкова
Пісня солов'їна.
Ведучий 2
Розцвітай під небом
Проліском прекрасним,
А любов до тебе
В серденьку не згасне.
Ведучий 3
Йди по світу гідно
В шані і привіті,
Ти для мене рідна
І найкраща в світі!
Ведучий 1
Мово ж моя, мово,
Мово-чарівниця,
Не згаса духовна
Батьківська криниця.
Учні виконують танок «Любіть Україну».
Ведучий 1 А ми, українці, тільки зовсім недавно здобули свою незалежність, у 1991 р. Тепер у нас є свої держава, воля, своя мова. І хоч як не глумились із нашої мови, принижували і забороняли, не хотіли слухати і чути її мелодику звучання, а сьогодні вона відроджується.
Ведучий 2 Бо й не замовкла в устах патріотів рідного слова, звучала в народній пісні, бо люди берегли її, як перлину, щоб колись заговорити нею на повний голос. Яка ж вона чиста, гарна, багата і мелодійна, наша українська мова.
Ведучий.3 Але й тепер дехто не дуже хоче поважати і шанувати свою мову: перекручують слова, розмовляють такою мовою, якої не існує в світі.
Прибігає одного разу Василько до Михайлика і каже:
Василько. Пашлі надвір. Там такі класні сорєвнованія.
Ведуча. Михайликові хотілося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, і не поправив.
Михайлик. Ходімо
Василько. Ти за кого будеш боліти?
Михайлик. Та, напевно, за своїх уболіватиму.
Наталка. Пацани! Подождіть мене. Подивіться, який у мене гарний цвіток для побєдітєля!
Ведуча. Михайлик аж на обличчі змінився, але знову не захотів образити друзів.
Михайлик. Слухай, Василько, а твої батьки у відрядженні?
Василько. Да. А чьо ти хотів?
Михайлик. Та хотів попросити у твого тата один підручник. А коли вони повернуться?
Василько. Да на неділі.
Михайлик. Ти знаєш, я ніколи не міг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мій друг не поважає своєї мови, калічить її. Задумайся, Васильку, в якій країні ти живеш (Йде від друзів).
Наталка. Ну і двоюшнік ти, Василько. Навчись говорити.
Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнік, цвіток. Де ти таких слів набралася?
Наталка. Злий ти, піду до Михайлика. (втікає).
Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.
Ведучий. 3 Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калічити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно і красиво, навіть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову й буденну.
Котра пустими зробить наші душі,
І ми нащадкам зможем передать
Лиш те, що корені калині сушить.
Зневажати мову - зрадити себе,
А зрадників хто може поважати?
І стане чорним небо голубе,
Вмиратиме у муках рідна мова.
О, не згуби свого народу,
Безсмертна мово, рідна і терпка.
Ти є душа співучого народу,
Що був і є, і буде у віках.
Ми дуже славим весь наш край
І любим Україну:
Її лани, зелений гай,
В саду ясну калину.
Із слова починається людина,
Із мови починається людина,
Моя ласкава, мамина, єдина -
Щебече соловейко на весь світ.
Бентежна, тополина, калинова,
Не випита, не вибрана до дна -
Це наша українська рідна мова,
Немов бандури вічної струна.
Моя земля - це гори темнолиці,
Навчили мови рідної мене
І підняли мене, немовби птицю,
В склепіння неба тихе і ясне
Друзі шановні, Матусі і тата,
Вдячні ми всім, Хто прийшов на це свято.
Ми - українці - велика родина,
Мова і пісня у нас солов’їна.
Квітне в садочках червона калина,
Рідна земля для нас всіх - Україна.
Виконується пісня
Із глибини сцени виходять ведуча і дівчата із запаленими свічками. Ведуча читає вірш Ольги Яворської «Молитва».
Ведучий 1
Моя прекрасна українська мово,
Найкраща пісня в стоголоссі трав.
Кохане слово, наше рідне слово,
Яке колись Шевченко покохав.
Ведучий 2
Ти все знесла: насмішки і зневаги,
Бездушну гру ворожих лжелюдей,
Та сповнена любові і відваги
З-за ґрат летіла птахом до людей!
Ведучий 3
Ти наш вогонь на темнім полі битви,
Невинна кров, пролита в боротьбі,
тебе вкладаєм тихо до молитви
І за спасіння дякуєм тобі.
Виконується пісня
Вчитель. Українська мова багата не тільки в піснях, а й у побуті. Хто з вас не був в українській хаті? Кругом вишивки, скатертини, серветки і рушники. Від сивої давнини і до наших днів, в радості й горі рушник - невід’ємна частинка нашого побуту. З хлібом-сіллю на рушнику зустрічають дорогих гостей. Ще й тепер у деяких селах жінки тчуть і вишивають рушники. Проводжаючи сина в далеку дорогу, мати дарує рушник, як оберіг від лиха.
Ведучий 1
Українці завжди славилася веселістю та гумором. Дорогі друзі українську мову, літературу треба добре знати, щоб не було так як отому парубку ,про якого ми розповімо зараз. (сценка Стецько і Галька.)
Ведучий 2
Українську мову і літературу треба добре знати, щоб не було вам так, як отій дівульці з гуморески « Гаряча філософія».
Учень.
Не боялася дівулька
Ні лайки, ні бійки.
Закінчила школу на нещасні «трійки»,
Але в мами є знайомий
В університеті.
– Будеш ти на філософськім
Вчитись факультеті.
Та, явившись на екзамен,
Ляпнула дівулька,
Що жив колись на Вкраїні
Філософ Каструля.
І сказав екзаменатор,
Вставши із-за столу:
– Я вам радив би вступити
В кулінарну школу.
І закінчила дівулька
Курси кулінарні.
Пече тепер пиріжечки
І оладки гарні.
І на кухні порядкує
Рукою твердою,
І не плутає Каструлю
Зі Сковородою.
Виходять ведучі з учителем
Ведучий 1
Не можна бути байдужим до того, як ми користуємося мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово. Один мудрець сказав: “Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу”.
Вчитель:
Я запитую в себе, питаю у вас, людей,
Я питаю в книжок, роззираюсь на кожній сторінці-
Де той рік, де той місяць, той проклятий тиждень і день,
Коли ми перестали гордитись,
Що ми – українці.
Ведучий 2
Я до себе кажу і до кожного з вас:-
Говори!
Говорімо усі,хоч ми й добре навчились мовчати.
Запитаймо у себе: відколи ,з якої пори
Почали українці себе у собі забувати?
Ведучий 3
Українці мої! Як гірчать мені власні слова…
Добре знаю, що й вам вони теж не солодкі гостинці.
Але мушу казати, бо серце мов свічка сплива,
Коли бачу ,як люто себе зневажають вкраїнці.
Вчитель: І я вважаю,що подальша доля нашої мови залежить від нас! Від того як буде рідне слово бриніти в нашій душі,як воно буде жити в ній, Тож вболівайте за рідне слово, вірте в його чарівну силу, адже воно того варте ,бо це мова нашої країни!
Українська мова неозора,
Ти безмежна,як небо і зорі!
Ти прекрасна як сонце і квіти!
Наша нене,а ми твої діти !
Ведучий
Вже кінчилось свято.
І прощатись нам пора.
Ми бажаємо Вітчизні.
Разом. Щастя, миру і добра.
Лунає пісня «Це моя Україна».
Ведучий 1
Мова є безпосереднім виразником єдності кожної спільноти. Бажаю всім успіхів, не зупинятися на досягнутому і залишатися відкритими перед світом, зберігаючи водночас власну культурну самобутність та невичерпне розмаїття українського слова.
Ведучий 2
Все для людини: небо і поля...
І кожен має право розмовляти
Тією мовою, що нам дала Земля,
Співати пісню, що навчила мати!
Нам в Україні всім судилось жить,
В краю, де кожна квітка голос має!
То ж українська мова хай звучить,
Над цілим світом хай вона лунає!
Як неба хусткою нам не закрить,
Як океанів, рік не осушити...
Так рідну мову — не заборонить!
Нам українською судилось говорити!
Хай рідна мова сили набира —
Свята і чиста мова материнська...
Нам славити її прийшла пора,
Нехай лунає мова українська!
Прийшлось мені сьогодні зашарітись,
З днем мови привітав мене колега.
І я не знала куди очей подіти,
Так ніби потемніло синє небо.
Якщо ж не я і не мої колеги
Про рідну мову пісню заспіваєм…
Вона ж помре, а має вічно жити…
Бо кожен день з її глибин черпаєм.
Вітаю, мово! В тебе нині свято!
Нехай тобі з пісень сплетуть віночок,
Низький уклін і щирості багато,
Від, люблячих тебе, твоїх синів і дочок!
Пісня вчителів
Звучить фінальна пісня про мову.(К.Бучинська «Мова єднання»)
Ведучий 1 Тож побажаємо всім українцям, що свято бережуть українське слово, щастя, натхнення, добра, миру, світлого майбутнього, живіть повноцінно, досягайте вершин, адже у ваших руках доля нашої країни.
Ведучий 2 На цій оптимістичній ноті дозвольте завершити наше свято.
Всього вам найкращого! Хай Вам щастить.
Ведучий 3 На згадку про наше свято і відвідини нашої шкільної оселі даруємо вам ці символічні обереги
Учні дарують гостям подарунки
- Мова – це зброя (П.Тичина)
- Мова правдивий свідок історії (Арн. Чикобава)
- Мова – це час, це минуле й сучасне народу (В.Русанівський)
- Любов до Батьківщини неможлива без любові до рідного слова
(В.Сухомлинський)
- Мово рідна, слово рідне,
Хто вас забуває,
Той у грудях не серденько –
Тільки камінь має. (С.Воробкевич)
- Слова – це крила ластівки – вона їх не почуває але злетіти без них не може.
Ю.Мушкетик
Прислів’я про мову
1. Ділом – як шилом шпигає, а словом – як шовком вишиває.
2. Гостре словечко коле сердечко.
3. Давши слово – держись, не давши – кріпись.
4. У кого рідна мова, в того й душа здорова.
5. Від теплого слова і лід розмерзає.
6. Слів не розкидаєш, добру славу маєш.
7. Мудре слово в громаді вагоме.
8. Слово – не горобець, як вилетить, то вже не спіймаєш.
9. Хто говорить – сіє, хто слухає – жне.
10. Слово до слова – зложиться мова
про публікацію авторської розробки
Додати розробку