Свято до Дня української писемності та мови "Звучи,рідна мово!"

Свято «Звучи, рідна мово!»

Вивчаємо письменників-чужинців

І за кордони їздим – «пізнавать».

А рушники, що баба вишивала

У скрині – нерозгорнуті лежать.

Усі мистецтва здатні воскресити

Ті, кому втрата раною пече.

Ой, забувають рідну мову діти,

А в ній Тараса рідна кров тече.

 

Звучить пісня «Звучи, рідна мово!»

(Діти  виходять, стелять рушники на стіл, останні виносять коровай).

 

 

1. Гостей дорогих ми вітаємо щиро.

Стрічаємо хлібом, з любов’ю і миром.

2. Вклоняємось вам, люди, доземно.

Як батьківській хаті з далеких доріг.

Як хлібу, що матінка чемно

Й гостинно кладуть на вкраїнський рушник.

 

3. Бо ж нашому роду нема переводу.

Хай пісня єднає коріння святі.

Дай, Боже, нам віру і братню згоду.

На довгії роки, на вічні віки.

4. У нас здавна є традиція славна.

Воду брати з чистої криниці.

Борошно з ярої пшениці.

Руками добрими замісити

І гостей на свято запросити!

5. Мова українська – то Шевченка слово

Лесі Українки і Марка Вовчка.

Мова українська – то дарунок Бога.

Це барвисте слово  генія Франка.

6. Мова українська – це і степ широкий.

Це сади вишневі і гаї, ліси.

Мова українська – океан глибокий.

Мудрості народу – вічної краси.

7. Мова українська – це велика сила

Прадідів великих, це духовний світ.

Це борців безстрашних братської могили

Голод смертоносний і жорстокий гніт.

8. Мова українська – берегиня наша,

Пісня материнська, голос немовлят.

Мова українська – це достатку чаша

І найбільше свято із відомих свят.

9. Мово наша рідна, йди широким кроком.

Впевнено і гордо в світле майбуття.

Не лякайся, мила, цих тривожних років.

Ти для нас єдина і на все життя.

 

 

•                   Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Бо в неї материнська любов і ласка, світ добра і краси.

 

10. Колискова пісня, колискова.

То найперша материнська мова.

Пахне вона м’ятою і цвітом.

Чебрецевим і суничним літом.

Пахне молоком і споришами.

Скільки в ній ласкавості і шани.

Скільки в ній тривожності людської.

І надій, і сивини гіркої.

Колискова пісня, колискова.

То солодка материна мова.

 

Пісня «На калині мене мати колихала».

 

• Немає мудріших ніж народ учителів.

У нього кожне слово – то перлина (М. Рильський).

До перлин української мови належать прислів’я та приказки. Віками їх складав народ, вони навчали людей мудрості.

• Слово до слова – зложиться мова.
• Птицю пізнають по пір’ю, людину по мові.
• Умій сказати – умій змовчати.
• Гостре словечко коле сердечко.
• Хто своєї мови цурається, той сам себе стидається.
• Народ скаже – як зав’яже.
• Ласкаве слово що літній день.
• Більше діла – менше слів.
• Удар забувається, а слово пам’ятається.
• Слово не горобець – вилетить не піймаєш.
• Вітер гори руйнує, а слово народи підіймає.

•         А як не згадати про скоромовки, які розвивають мовлення людини, роблять його виразним і правильним.

Скоромовочки озвіться.

Кілька раз ви повторіться!

 

• Загадки передавали життєвий досвід та перевіряли розумові здібності підростаючого покоління.

Загадки

1. Мовчить, а багато людей навчить.
2. Стоїть дім, увійдеш у нього сліпим, вийдеш зрячим.
3. Що у світі найшвидше?
4. Біле поле, чорне насіння, хто вміє, той посіє.
5. На базарі не знайдеш, на вагах не зважиш.
6. Тіло жовте, серце чорне: тіло мовчить, а серце говорить.
7. П’ять волів одним ралом орють.
8. Кожний, скільки хоче бере, а все лишається.
9. Утрьох їдуть братці верхом на конячці.

 

• Коли ви були маленькими вам розповідали багато казок .

Конкурс «Чарівна скринька»

• Солом’яний бичок;
• Івасик-телесик;
• Шкаралупка від горіха;
• Рукавиця;
• Колосок.

• Любить український народ пожартувати

11.  А в нашого Омелечка невеличка сімеєчка:
    Тільки він та вона, та старий та стара,
    Та дві ляльки в колисці, та дві няньки колише,
    Та по хаті двоє лазить,  а третього возком возять.
    Та дві Христі в намисті, та дві Насті в запасці,
    Та дві дівки косаті, та два парубки вусаті,
    І Андрон, і Харитон, Парамон і Антон,
    І Прутас, і Панас, і той парубок, що в нас;
    І Горпина, і Уляна, що полюбила Дем’яна,
    І низенькая Килина, що полюбила Мартина.
    І зовиця білолиця, і ще якась молодиця,
    І ще ота мички миче, що всякого за чуб смиче;
    І ще отой Герасим, що чоботи усім шив.
    Отака сімеєчка у нашого Омелечка.

• Любимо не тільки жартувати, але й танцювати.

Гей, веселая музика.

Жартівлива й жвава.

Затанцюємо в танку.

Щоб земля дрижала.

 

Мово рідна! Ти бездонна криниця мудрості народної, невичерпної, джерело багатства. Хто приходить до твого джерела стає мудрим, багатим, як сама українська земля.

 

12.  Бог нам гарну мову дав,

Щоб ми не мовчали.

А всі літери й слова

Легко вимовляли.

13.  Мова – наш душевний код.

Даний нам від роду.

А без мови наш народ

Не був би народом.

14.   Вимовляєм кожне слово,

Кожне слово наче спів.

Найдорожча рідна мова.

Мова діді і братів.

15.  Не забудьмо рідне слово.

Хоч вчимо слова нові.

В серці нашім – рідна мова.

Ми без неї вже не ми.

16.  Не цурайтесь мови, люди,

Рідного джерельця.

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

17. Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті.

 

 Пісня «Моя мово».

• Від рідного слова ви сил набирайтесь.

Ніколи й ніде ви його не цурайтесь.

Із нього черпайте любов, наче воду.

До рідного краю, до свого народу.

 

18.  Мова кожного народу неповторна і своя.
19.  Велична, щедра і прекрасна мова.

Прозора, чиста, як гірська вода.

Це України мова барвінкова.

Така багата й вічно молода.

20.  О, мово, ти, як дивная сопілка.

То звеселяєш, то хвилюєш нас.

Тобі вклонялись Леся Українка

Й благословенний батько наш Тарас.

21. Із слова починається людина.

Із мови починається мій рід.

Моя ласкава, мамина, єдина.

Щебече соловейком на весь світ.

22.  Бентежна, тополина, калинова.

Не випита, не вибрана до дна.

Це наша українська рідна мова.

Немов бандури вічної струна.

 

Всі діти по 1 слову:

 Ніжна, мила, світанкова, ясна, чиста, колискова,

 Мелодійна, дзвін котюча, дивна, радісна, співуча, лагідна,

 Жива, казкова, красна, чарівна, шовкова, найдорожча, добра,

 Власна, мудра, сонячна, прекрасна, солов’їна, барвінкова

 Українська мова!

 Розцвітай, прекрасна Україно!

Рідна земле, матінко моя.

 Хай лунає мова солов’їна

 Пісня неповторная твоя!

 

 Пісня «На добро і надію».

На калині мене мати колихала

 

На калині мене мати колихала,
Щастя - долі в чистім полі виглядала.
Ой, калинонько червона, не хилися,
Від землі наснаги - соку наберися.

Та літа давно минули, одлунали,
Як мене гілля високе колихало.
Знов калина коло млину розквітає,
Мого рідного синочка забавляє.

Виростай же, мій синочку, мій соколе,
Тобі щастям колоситься рідне поле.
Пролягла тобі на зорі путь орлина,
І в дорогу проводжає цвіт- калина.

 

Наша мова

 

Тепла, як сонячна днина,

Добра, неначе весна,

Мова віків України -|

Казка її чарівна... | (2)

Мова – джерельна криниця,

Райдужно-сонячний цвіт!

Це українська зірниця, |

Що зачаровує світ!     | (2)

Мова – усміхнена квітка,

Радість весела, дзвінка!

Гарна, як небо улітку, |

Ніжна, як пісня струмка! | (2)

 

Моя мова

 

Як вінок на голові дівчини.

Як в садочку пісні солов’їні.

Як джерело чистої водиці.

Ти як крапля сонця на суниці.

Приспів. 

Ти така співуча і прекрасна.

Моя мова рідна, моя ясна.

Наче місяць в сяєві осіннім,

Сповнена лелечим голосінням.

Мов далека мрія у просторі,

Ти ласкава хвилька в синім морі.

 

На добро і надію

Про калину пісня лине,

До неба злітає.

Гей, родино, Україна веселкою грає.

Синє небо обіймає, золоті роздоли,

Нас чекає, зустрічає веселкова доля.

 

Хай у кожному серці,

Наче сонячна мрія,

Заспіває веселка

На добро і надію.

 

Понад світом дивоцвітом

Веселка іскриться,

Будем дбати, шанувати прадавні криниці.

Ярославові поради, Кобзареве слово,

Честь козацької громади, солов'їну мову.

 

Хай у кожному серці,

Наче сонячна мрія,

Заспіває веселка

На добро і надію.