Свято до Міжнародного дня рідної мови "До мови доторкнися серцем"

 

 

 

 

 

Свято рідної мови

«До мови доторкнемось серцем»

 

 

 

 

 

 Підготувала вчитель

української мови

Михайлич В.В.

 

 

 

 

 

2016 р.

Сценарій заходу

Мета: сприяти усвідомленню значення рідної мови;  розвивати комунікативну компетентність учнів із даної теми; виховувати любов і повагу до рідного слова, прагнення передати нащадкам наш скарб  - українську мову

 

 

Обладнання: святково прибраний клас, крилаті вислови про мову; презентація «Цікаві факти про українську мову», запис на дошці  В.Забаштанського

 

 

Перебіг заходу

Як нема без зірок небозводу,

Як блакиті без сонця нема,

Так і мови нема без народу,

І народу без мови нема

В. Забаштанський

 

1 ведучий.  Батьківщина починається з батька і матері, з оселі, де ви вперше побачили світ, з мови, якою розмовляють ваші батьки, з подвір'я бабусі чи дідуся, до яких ви їздите у гості. У нас сьогодні тепло і затишно, тож давайте поговоримо про Україну, про її рідну мову.

1 читець

 Люблю тебе, моя Вітчизно мила,

 Твої поля і небо голубе,

 Бо ти дала мені з дитинства крила,

 Та як же не любить мені тебе.

 Люблю твої ліси, струмки, джерельця,

 І все - усе, що є в моїм краю!

 Тепло долонь і розуму, і серця

 Я Україні милій віддаю.

(Звучить пісня «Лише у нас на Україні» І.Федишин)

 Ведучий 2. Ми не завжди собі уявляємо те, яке багатство є у кожного з нас, його ми не завжди помічаємо, не завжди цінуємо. Але без нього ми не можемо жити. Що це?

 Всі: Мова!

 Ведучий 1. Кожному у дар Божий дана мова. Всі живі створіння на Землі спілкуються між собою: одні - мовою жестів, інші - мовою звуків. Лише нам, людям, найдосконалішим із мешканців Землі, було даровано можливість спілкуватися за допомогою мови. Саме завдяки їй ми можемо порозумітися, переказати свої почуття, переживання. За допомогою мови ми бережемо свою історію, передаємо нащадкам неоціненні скарби свого минулого і сучасного.

 Ведучий 2.  Українська мова - це безмежний океан. Вона мелодійна, як пісня солов'їна. Вона прекрасна і барвиста, наче дощова веселка. Не можна ходити по рідній землі, не зачаровуючись виплеканою народом у віках рідною мовою.

2 читець. Так довго сподівана, ждана година

                    Настала для рідного слова мого

                    І голосом вільним по всьому роздоллі,

                    По всій Україні озветься воно.

 

           О мово рідна! Золота колиско,

  В яких світах би не бувала я, -

  З тобою серцем, і по-українськи

                    Я вимовляю мамине ім’я.

 

1 ведучий: Доброго дня усім шанувальникам рідного слова.

 

2 ведуча:  Ласкаво просимо до нас на слово щире , на бесіду мудру.

Сьогодні, 9 листопада, ми відзначаємо День української писемності та мови. Це одне з наймолодших державних свят. Його запроваджено  1997 року за ініціативою Всеукраїнського товариства "Просвіта" імені Тараса Шевченка. 

2-й ведучий.   У листопаді 1997 р. був виданий указ Президента України "Про День української писемності та мови". У ньому сказано, що за ініціативою громадських організацій та з урахуванням важливої ролі української мови в консолідації українського суспільства встановлено День української писемності та мови. Свято відзначається щорічно 9 листопада в день вшанування пам′яті Преподобного Нестора-Літописця.

1-й учень: Мова кожного народу

                    Неповторна і своя:

  В ній гримлять громи в негоду,

  В тиші – трелі солов’я.

  На своїй природній мові

  І потоки гомонять:

  Зелен клени у діброві

  По-кленовому шумлять.

 

2-й учень: Солов’їну, барвінкову

  Колосисту на віки

  Українську рідну мову

  В дар мені дали батьки.

  Берегти її, плекати

  Буду всюди й повсякчас, -

  Бо ж єдина, так як мати, -  

                    Мова в кожного із нас!   

(Пісня “Рідна мова”

                                      музика І.Корнєєвої, сл. В.Сосюри)

 

1 ведучий: Багата і милозвучна наша рідна українська мова.

Вона – найпрекрасніше диво, скарбниця, в якій зберігається історія нашого народу, його душа, культура.

У кожної людини є душа і серце, у кожного народу – мова і пісня. Українська мова – одна з найбагатших мов світу. Вона не сирота, бо має багату слов’янську родину та світову славу. Наша мова не бідна, не кривоуста. Їй властива надзвичайна мелодійність.

1 читець.     О, що за мова! Лиш торкнешся слова -
                      І заспіва воно, немовби вітер
                      Струни торкнувсь - і враз вона зітхнула, -
                      Струна? Чи слово? Чи сама душа?
                      О, що за мова!
                      Це ж бо мова - пісня...

Ну що б, здавалося, слова...
Слова та голос - більш нічого.
А серце б'ється - ожива,
Як їх почує!..
(Звучить віночок українських пісень)

1-й ведучий. А чи завжди люди вмiли розмовляти? Чи спiлкувалися вони між собою за допомогою мови?

2-й ведучий. Про це можна довiдатись, заглянувши у наше далеке минуле.

1-й ведучий.  Жило на землi плем’я розумних людей. Вмiли вони полювати, готувати їжу на вогнищi. А всi ці знання зберiгали в пам’ятi, а дiтки вчились у батькiв, спостерiгаючи за ними.

2-й ведучий. I жила в цьому племенi сiм’я: мама, тато i донька Ая. Одного разу пiшли тато з Аєю до лiсу i вистежили здоровенного ведмедя. Тато хотiв вполювати звiра, та списа забув удома. Взяв тодi вiн шматок кори i намалював листа дружинi (писати тодi вмiли тiльки так).

1-й ведучий. Мама «прочитала» листа i закричала. Збiглися всi родичі племенi. А жiнка їм пояснила, що її чоловiка хоче ведмідь з’їсти, i показала кожному листа.

2-й ведучий. Всi схопили зброю i кинулись на допомогу. А мисливець, побачивши озброєних родичiв, подумав, що його хочуть убити, i почав утiкати. Бiгав, доки не натрапив по дорозi на старця-мудреця. Почав просити у нього захисту.

1-й ведучий. Коли все з’ясувалося, то люди племенi ще довго смiялися. Та старiйшини задумались i, щоб не було плутанини, вирiшили придумати iнше письмо, щоб легше було тлумачити написане. І придумали лiтери.

2-й ведучий. Не знали, як же назвати всi цi лiтери, а тут перед ними дiвчинка гралася на iм’я Ая. Отож вирішили, що першу літеру назвуть А, а остання буде Я. Згодом були названi всi лiтери.

1-й ведучий. Так виникло письмо. З того часу люди почали користуватися не лише усним, а й писемним мовленням.

1 ведучий.. Зараз вам може бути смiшно, але одного разу до моїх рук потрапили рукописи грецького iсторика Геродота, який жив ще у V столiттi. Вiн писав, що скiфи направили персам «лист», який складався з жаби, мишi, птаха та п’яти справжнiх стрiл. Як на вашу думку, що б вiн мiг означати?

(Вiдповіді глядачiв).

Цей лист означав: «Якщо ви, перси, не навчитеся стрибати по болотах, як жаба, ховатися в норах, як миша, i лiтати, як птах, то ви будете засипанi нашими стрiлами, як тiльки ступите на нашу землю.»

1-й учень.

Знайте всi, мої шановнi,

Не забудьте це, бува:

У людей є звуки мовнi,

Що складаються в слова.

Звуки зiбранi у слово,

Ще в далеку давнину

Утворили рiдну мову,

Українську, чарiвну.

1 ведучий. Мова - це наша неоціненна спадщина, з нею ми не розлучаємося протягом усього життя.
Ми спілкуємося один з одним... Розмовляємо, пишемо листи, читаємо книжки, дивимося телевізор, слухаємо радіо...

 2 ведучий. 
Та, на жаль, культура нашого мовлення не завжди висока. У спілкуванні трапляються діалектні слова, жаргонізми, слова-паразити, вульгаризми.

1 ведучий
Не можна бути байдужим до того, як ми користуємося мовою, як виражаємо свої думки, як цінуємо рідне слово.

 (Інсценізація «Зустріч друзів»).

Прибiгає одного разу Василько до Михайлика i каже:

Василько. Пашлi надвiр. Там такi класнi сорєвнованiя.

Михайликовi хотiлося виправити товариша, але побоявся, що той образиться, i не поправив.

Михайлик. Ходiмо.

Василько. Ти за кого будеш болiти?

Михайлик. Та, напевно, за своїх уболiватиму.

Наталка.Пацани! Подождiть мене. Подивiтъся, який у мене гарний цвiток для побєдiтеля!

Михайлик аж на обличчi змiнився, але знову не захотiв образити друзiв.

Михайлик. Слухай, Васильку, а твої батьки у вiдрядженнi?

Василько. Да. А чьо ти хотiв?

Михайлик. Та хотiв попросити у твого тата один пiдручник. А коли вони повернуться?

Василько. Да на недiлi.

Михайлик. Ти знаєш, я нiколи не мiг збагнути, де ти таку мову вивчив, чи курси якісь закінчив. Мені соромно, що мiй друг не поважає своєї мови, калiчить її. Задумайся, Васильку, в якiй країнi ти живеш.

(Йде від друзiв).

Наталка. Ну i двоюшнiк ти, Василько. Навчись говорити.

Василько. А ти сама як розмовляєш: двоюшнiк, цвiток. Де ти таких слiв набралася?

Наталка. Злий ти, піду до Михайлика.

(Втiкає).

Василько. Наталко, зачекай. Я ж не хотів тебе образити.

2 ведучий. Кожна людина, яка поважає себе, країну, мову, не буде калiчити своєї мови, бо вихована людина говорить грамотно i красиво, навiть про найбуденніші речі, бо мова не ділиться на святкову i буденну. Один мудрець сказав: "Людина, байдужа до рідної мови, схожа на дикуна. Тому що її байдужість до мови пояснюється повною байдужістю до минулого, сучасного, майбутнього свого народу".

1-й учень.
Слова, слова... Вони в собі всі різні:
Тривожні й тихі, радісні й сумні;
Є терпеливі, є жорстокі й грізні,
Ласкаві й чесні, мудрі і смішні.

2 учень.

Як хочеш, друже, шану всюди мати,

Навчися рiдну мову шанувати.

Вона — твоє обличчя, твоя доля.

На це була свята Господня воля.

3 учениця.

Ще в давнину признав її весь світ,

Та скніла у неволi тьму столiть.

Тепер вона розкута і підмоги

Вiд нас чекає, щоб звестись на ноги.

4-й учень.

Подаймо руки їй,  ввідімо у господу —

Нащадки українського ми роду —

І будем рiвнi серед рiвних в свiтi,

Й до нас серця залишаться відкриті..

1-й учень.

Мово! Ти даєш поету дужi крила,

Що підносять правду в вишину,

Вченому ти лагідно відкрила

Мудрості людської глибину.

2-й учень.

І тобi рости й не в’януть зроду,

Квiтувать в поемах i віршах,

Бо в тобi великого народу

Нiжна і замрiяна душа.

5 учениця

Страшні слова, коли вони мовчать,
Коли вони зненацька причаїлись,
Коли не знаєш, з чого їх почать,
Бо всі слова були уже чиїмись.
Хтось ними плакав, мучився, болів,
Із них почав і ними ж і завершив.
Людей мільярди і мільярди слів,
А ти їх маєш вимовити вперше!
Повторювалось все: й краса, й потворність,
Усе було: асфальти й спориші.
Поезія - це завжди Неповторність,
Якийсь безсмертний дотик до душі

1 учень.
Я знаю силу слова -
Воно гостріш штика.
І навіть швидше кулі,
Не тільки літака.
Воно проміння швидше,
В нім - думка й почуття.
Воно іде в народи
Для вічного життя...
2 учень.
Як парость виноградної лози,
Плекайте мову. Пильно й ненастанно
Політь бур'ян. Чистіша від сльози
Вона хай буде. Вірно і слухняно
Нехай вона щоразу служить вам,
Хоч і живе своїм живим життям.

3 учениця.

Я українка  вірою і кров'ю,

Моє коріння тут, у цій землі.

Вона моєю живиться любов'ю,

А я страждаю болями її.

4 учень.

Я українець, син народу того,

Що відвикає нині від ярма.

Я не корюся, я молюся Богу

І вірю в те, що все це не дарма.

3 учениця.

Я українка! - цього не відняти,

В моїй душі співають солов'ї,

Були такими мої мама й тато,

Й такими будуть правнуки мої!

(Звучить пісня О.Білозір «Україночка»)

1-й ведучий

А зараз пропонуємо вам переглянути презентацію «Цікаві факти про українську мову»

2-ведучий. Слова летять у душу, як лебідки,

                     І пахнуть п′янко житом і росою.

                     Калиною, цілющою травою,

                     Вербички юної дівочою росою.

                     Зневажить мову мамину – біда,

                     Котра пустими зробить наші душі,

                     І ми нащадкам зможем передать

                     Лиш те, що корені калини сушить.

                     Зневажить мову - зрадити себе,

                     А зрадників – хто може поважати?

                     І стане чорним небо голубе,

                     Вмиратиме у муках рідна мова.

                     О, не згуби свого народу,

                     Безсмертна мово, рідна і терпка,

                     Ти є душа співучого народу.

1-й ведучий. Опанування рідної мови – це передусім праця. Саме від нас із вами залежить щаслива доля українського слова. Дороги пізнання збагатять нас, мова заграє новими гранями краси і довершеності. Прислухаймось до народного слова, учімось у народу.

Прислухайтесь, як океан співає – народ говорить.

І любов, і гнів у тому гомоні морськім.

Немає Мудріших, ніж народ, учителів;

У нього кожне слово – це перлина,

Це праця, це натхнення, це людина.

(Звучить пісня «Гімн українській мові» тріо «Крайня хата»)

 

І ведучий. Українська мова - мова серця, мова ласки, мова душі, мова добра...

ІІ ведучий. І з нагоди свята - бажаємо всім удачі, добра і тепла...

І ведучий. Незгоди людські хай не чинять вам зла...

ІІ ведучий. І тільки все добре в житті щоб велося...

І ведучий. Хай збудеться все, що іще не збулося!

ІІ ведучий. Як сонце на небі щоденно сіяє...

І ведучий. Так щастя в житті вашім хай розцвітає!