Свято-конкурс "Рідна мова - серця мого подих"

Ведуча 1               Моя країна — рідна Україна,

                               Яскрава зірка, світле диво з див,

 

Ведуча  2               Моя країна — м'ята і калина,

                               Земля, яку наш Бог створив і освятив.

 

Ведуча 1              Умив джерельною і чистою росою

                              Прикрасив квітами, красу їм передав.

 

Ведуча 2              Підніс високо сонце над рікою

                              І місяць золотий за обрієм сховав.

                             Люблю тебе, прекрасна Україно,

 

Ведуча 1             Волошки в житі, яблуневий цвіт.

                             Смереки в горах та стрункі ялини...

                             Для мене все найкраще — це мій світ!

 

Ведуча 2             В Україні українська мова функціонує як національна мова  держави,

                            нею розмовляють ті, хто любить свою Вітчизну і гордиться її                                                        історією, хто не уявляє себе без причетності до свого великого

волелюбного народу.

 

Ведуча 1          Сьогодні, 21 лютого, Міжнародний день рідної мови, бо саме                         

                          завдяки їй ми об'єдналися в один народ, в одну націю, бо як

                           стверджував відомий український письменник Панас Мирний,

                           «найбільше і найдорожче добро в кожного народу — це його мова,

                          ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ

                          складає і своє давнє життя, і свої сподіванки, розум, досвід, почуття».

 

Ведуча 2       Мова – це не тільки засіб спілкування, а й надзвичайно велика цінність

                       будь-якого народу. Це скарбниця усіх духовних надбань нації,

                       досвіду життя, праці й творчості багатьох поколінь. Недарма кажуть,

                       що мова – душа народу. Без неї не було б цілої нації.

 

                         ВІДЕО «15 цікавих фактів про українську мову»

 

Ведуча 1          А Тарас Шевченко своїм величезним талантом розкрив

                          невичерпні багатства народної мови, осягнув її і, як ніхто, відчув

                          чудову, чарівну музику українського слова:

                          Ну що б, здавалося, слова...

                          Слова та голос —

                          Більш нічого.

                         А серце б'ється — ожива,

                         Як їх почує!..

 

Вірш «Україна»

 

«Україна»

На якій не розмовляв ти мові,

Але рідною найбільше дорожи.

Бо у домі, де чекають всі тебе з любов'ю,

Ти привітне слово кожному скажи.

А найбільше буде рада мати,

Що привчила змалечку до мовної краси.

Мелодійне слово на порозі в рідну хату

З серцем і душею в гармонії неси.

Поважаю всі на світі мови,

Але вкраїнську понад всі люблю!

Бо такої задушевної й ніжної вимови

В жодній з них не відчую, не вловлю

Любіть цю мову — мову українців справжніх,

Мелодію душі у серці не згасіть!

Велику силу має мова ця відважна —

Це світло мудрості у світ життя несіть!

Ведуча 2   Рідна мова – основа основ духовної культури, та важлива ланка, за

                   допомогою якої здійснюється зв’язок часів та поколінь. Це те, що

                    підносить людину над світом, робить її нездоланною у пошуках істини,

                    перетворює з обивателя у громадянина.

 

                                    Пісня «Українська мова»

Ведуча 1  Рідне слово… Скільки в тобі чарівних звуків, животворного трепету і

                  вогню! Скільки в тобі доброти і лагідності, мудрості земної, закладеної ще

                  славними вільнолюбними предками. Що може бути дорожчим для людини, 

                  як рідне слово?

 

Вірші учнів про мову

 

 Ведуча 2          Моя прекрасна українська мово,

                           Найкраща пісня в стоголоссі трав.

                           Кохане слово, наше рідне слово,

                           Яке колись Шевченко покохав.

 

Ведуча 1   До вашої уваги інсценізація казки про українську мову.

КАЗКА ПРО УКРАЇНСЬКУ МОВУ  (інсценізація)

На сцені бабуся, хлопчик та дівчинка.

Хлопчик. Бабусе, розкажи казочку.

Дівчинка. Так, так, розкажи.

Бабуся. Ну, добре, слухайте. Багато тисяч років тому жила в Україні прекрасна дівчина. Була вона добра, ласкава, щира й привітна, готова всім допомогти. А співала так гарно, що, здавалося, то соловейко співає. Маленькі діти й молодь прагнули бути з нею разом. А вона розповідала діточкам про чудові речі, співала їм українські пісні й тим вливала любов до України й українського народу. А називалася ця красуня УКРАЇНСЬКА МОВА. Жила вона в народі нашому й із народом нашим — ніколи не розлучалася з ним. Дівчина любила писати писанки й роздавати їх усім. З українською мовою наш народ ріс, розвивався і творив чудову культуру, яку передавали з покоління в покоління аж донині. Україна мала багато сусідів. Деякі почали зазіхати на нашу землю. Почалися війни, вороги поневолювали наш народ, вони забороняли українську мову, а зав’язували свою — чужу — мову. Український народ розбігався по світі, щоб рятувати себе й свою рідну мову. Та чужина їх руйнувала ще більше. Свої діти відрікалися від рідного слова й ставали чужинцями для свого народу. З частиною українського народу помандрувала й МОВА, шукаючи доброї долі на чужині.

Голос за сценою. Одного разу потрапила в Америку та й побачила маківки церкви.

Мова. Ось тут я відпочину. Дозвольте, священику, будь ласка, перепочити в церкві.

Бабуся. Але священик її не прийняв, бо тут уже господарює англійська мова.

Голос за сценою. Потрапила МОВА в Польщу.

Мова. От стоїть хатинка, схожа на нашу, можливо, саме тут я знайду людей, які  розмовляють українською мовою, та й заспіваємо українську пісню.

Бабуся. Але там панує польська мова. Не пустили її навіть на поріг хати.

Голос за сценою. Пішла МОВА далі. Де не зупиниться — ніде не приймають. Так дійшла МОВА до Московії. Але там те саме: викидають із хат українську мову, а надають перевагу російській.

Бабуся. Іде, іде МОВА доріжкою й бачить хатинку під стріхою, стіни біленькі, а перед нею ростуть барвисті квіти. А збоку — садок вишневий. На верхівці хати гордо стоїть лелека. Як узрів УКРАЇНСЬКУ МОВУ, то заклекотав — наче її привітав.

Мова. Ось, це, напевно, українська хата, бо лелек на Московщині нема — вони люблять Україну.

Люди добрі, впустіть до хати перепочити.

Голос за сценою. Ти, УКРАЇНСЬКА МОВО, нам і тут не потрібна.

Мова. Все кругом українське є, а в хату мене, рідну мову, не впускають. Невже доведеться мені десь на світових роздоріжжях загинути? Де ж мені подітись? Ось відпочину тут, під липою в холодочку.

Бабуся. Заснула наша дівчина. Аж ось їй сниться: над нею літають янголята. Всі повбирані у вишиванки. Вони взялися за ручки й, літаючи, співають (звучить пісня). І тут вони стали рядочком перед сплячою УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ і всі гуртом сказали…

Янголята. Не журися, МОВО, ми тебе понесемо на наших крилах до всіх українських дітей цілого світу, бо ми є їхніми янголятами-хоронителями й покажемо їм твою красу. Українські діти мають добрі й щирі серця, і вони тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, приймуть.

Хлопчик. А що ви тут робите на самоті?

Мова. Я блукаю світом, шукаю край, у якому люблять і шанують українську мову. А хто ви такі?

Дівчинка. Ми хочемо відродити рідну мову. Нас уже багато по широкому світі. І тому ми прийшли до тебе, УКРАЇНСЬКА МОВО, щоб тобі допомогти й щоб ти завжди була з нами.

Разом. УКРАЇНСЬКА МОВО, ми з тобою й не дамо тобі загинути та ще й розбудимо любов до тебе у тих українських дітей, які від тебе відцурались.

Пісня «Не стидайся, то твоя земля»

Ведуча 1     Багата і милозвучна наша рідна українська мова. Нею можна

                     передати найтонші відтінки думок і почуттів. Та розмовляючи щодня

                     вдома, у школі, на вулиці, ви іноді й не замислюєтесь над особливостями, 

                     відтінками слів, доцільністю вживання їх... Сприймаєте слова, як щось

                     звичайне, само собою зрозуміле.

 

Ведуча 2     Рідна мова в кожного із нас єдина, як мати, як рідна земля. І де б не

                     були ми, завжди хвилюємось, зачувши рідне слово, скрізь відчуваємо        

                     поклик Батьківщини. Той, хто зневажливо ставиться до рідної мови, не

                     може й сам викликати до себе поваги.

 

Ведуча 1     Людині визначено Богом місце народження, країна, небо; вона не

                     може нічого того поміняти, як не може поміняти саму себе. А якщо

                     щось із того призначеного їй, поміняє, то не на краще, бо чуже ніколи

                     не буває кращим. І куди б ти не пішов – твоя Батьківщина, земля твоя,

                     твоя мова, твій народ завжди будуть з тобою.

 

Пісня «Перлина Україна»

 

Ведуча 2     Шановні друзі, наше свято добігло кінця. Ми щиро дякуємо,

                     що ви були разом з нами.

 

Ведуча 1     І ми віримо, що наша українська мова буде рости і розквітати разом

                     із вами.

 

Ведуча 2     Тож ми не прощаємося. А лише говоримо: «До побачення!»