18 травня о 18:00Вебінар: Інтерактивний урок математики: алгоритми та приклади створення дидактичних матеріалів

Свято національної єдності " Народ мій є! Народ мій завжди буде!"

Про матеріал

Сценарій заходу пропонується для виховання патріотичного виховання учнів в позаурочний час

Перегляд файлу

Обласний конкурс  « Народжені вільними»

Охрімівська ЗОШ І-ІІІ ступенів

Кирилівської селищної ради

Запорізької ради

 

 

Свято національної єдності

 

             «НАРОД   МІЙ  Є!

                    НАРОД   МІЙ   ЗАВЖДИ   БУДЕ!

НІХТО  НЕ  ПЕРЕКРЕСЛИТЬ  МІЙ  НАРОД!»

 

Матеріал розміщений на сайті «Учительский журнал. Публикации. Воспитательная работа»

 

http://teacherjournal.in.ua/fakhovi-napryami/vospitatelnaya-rabota/6705-narod-miy-ye-narod-miy-zavzhdy-bude7

                                                                 

                                                                 

 

 

 

 

 

 

 

 

                                                                  

 

 

                                                                 Підготували

                                                                  вчитель світової літератури І.Д.Чурса

                                                                   вчитель укр. мови Кельм С.В.

                                                                 вчитель-організатор Жданов Д.О.

                                                                  вчитель музики Л.Л.Пінгіна

                                                                  вчитель інформатики Гавриков С.С.

                                                                   вчитель технології Чеботарьова В.В.

 

 

                                             2021

Мета заходу:   виховувати почуття патріотизму, національної гордості, любові до рідної землі, до України; сприяти становленню активної громадянської позиції; розвивати бажання стати гідними громадянами України; вшановувати пам'ять героїв Майдану, пишатися героями АТО – героями нашого часу.

 

Оформлення та обладнання:   заголовок заходу, національна символіка, національні костюми учасників, українські рушники, малюнки учнів  на патріотичну тематику, мульти обладнання: пісні українських виконавців, презентації, відеороліки.

 

Ведучі:

І –     Гайденко  Іван учень  8 класу

ІІ –    Біличенко Поліна        учениця  8 класу

ІІІ –   Похила Назар       учень  8 класу

ІV – Тронько Яна  учениця  8 класу

 

                      

 Вступне слово вчителя Чурси І.Д.

 

         На фоні відеоролика

                                           «ЦЕ – МОЯ  УКРАЇНА»

 

І в.      Добрий день, матусю Україно!

            Сходить сонце радості й добра.

            Україно, я твоя дитина,

            Крапелька великого Дніпра.

 

ІІ в.    На світі багато чудових країн.

           Мені наймиліша країна,

           Яка піднялася, мов Фенікс з руїн,

           Безсмертна моя Україна.

ІІІ в.  Ти з давніх давен непокірна була

           І волю свою боронила невпинно.

           Нарешті збулося – її здобула

           Звитяжна моя Україна!

 

ІV в.  На землях твоїх неозорих степів

           Живе працьовита і чесна родина.

           Хвилюється колосом стиглих хлібів

           Моя золота Україна!

 

І в.     Тепер ще нелегко живиться тобі,

           Є в тому, мабуть, особлива причина.

           Та все подолає в тяжкій боротьбі

           Незламна моя Україна

             

 У виконанні дівчаток  11 класу лунає пісня  «Це – моя земля, це моя країна…»

 

І в.         Вже скільки закривавлених століть

               Тебе, Вкраїно, імені лишало…

               Тож встаньмо, браття, в цю урочу мить:

               Внесіте прапор вільної Держави!

 

ІІ в.        Степів таврійських і кавказських гір

               З`єднався колір синій і жовтий.

               Гей, недругам усім наперекір –

               Внесіте прапор вільної Держави!

 

ІІІ в.       Ганьбив наш прапор зловорожий гнів,

               Його полотна в попелі лежали…

               Але він знов, як день новий розцвів.

               Внесіте прапор вільної Держави!             

 

ІV в.       Повірмо в те, що нас вже не збороть,

                І долучаймось до добра і слави,

                Хай будуть з нами Правда і Господь!

(Всі разом):

                Внесіте прапор вільної Держави!

 

(Всі присутні встають, під марш учні 10 кл. Марюхін Дмитро /прапороносець/, Пінгіна Вікторія, Шипова Анастасія, учні  3 класу  Мазур Настя, Губанова Валерія, Наполеон Єгор, Волкова Еліна, Якушин Максим вносять державний прапор).

 

Учні   3 класу:

Прапор – це державний символ,

Він є в кожної держави.

Це для всіх – ознака сили,

Це для всіх – ознака слави.

 

Синьо-жовтий прапор маєм:

Синє – небо, жовте – жито.

Прапор цей берігаєм.

Він – святиня, знають діти.

 

Прапор свій здіймаєм гордо,

Ми з ним дужі і єдині,

Ми навіки вже з народом

Українським – в Україні.

І в.       Стань під прапор   синьо-жовтий –

             Стяг відважних прабатьків,

             Доторкнися позолти

             Запорізьких козаків.

 

ІІ в.      Доторкнися голубизни

             Патріотів – вояків.

             Стань під прапором Вітчизни

             Серед гордих юнаків.

 

ІІІ в.     І засяє над тобою

             Найдорожче  із клейнод

             Шануватимеш з любов`ю

             Рідну армію і флот.

 

ІV в.     Будеш гордим за чесноти

             Героїчних прабатьків.

             Стань під прапор   синьо-жовтий

             Запорізьких козаків.

 

(Всі присутні виконують Гімн України)

 

І в.   Наша українська земля з покон віків виборювала своє право на незалежність.

 

ІІ в.        В усі часи наші патріоти шаблею і мечем пишуть історію рідного краю.

 

На сцену виходять дівчатка-«журавлики» - учениці  7 класу Біліченко Поліна та Селіванова Єлизавета:

 

І в.         Покажіть хоч шматок землі,

               за який не пролита кров,

               віднайдіть хоч одне село,

               за яке не поліг ніхто.

               Назовіть мені в світі тих,

               хто з вогнем і мечем прийшов

               і в покорі схилив народ,

               який виріс на цій землі.

 

ІІ в.        Усі віки ми чуєм брязкіт зброї,

               були боги в нас і були герої,

               який нас тільки ворог не терзав!

                 Але говорять: «Як руїни Трої»…

                 Про Україну так ніхто ще не сказав.

                 Історії ж бо пишуть на столі,

                 Ми пишем кров`ю на своїй землі.

                 Ми пишем плугом, шаблею, мечем,

                 піснями і невільницьким плачем.                

                 Могилами у полі без імен…

 

Під музику пісні  А.Пашкевича «Пролітали журавлі Україною» дівчатка – «журавлики» танцюють.

 

І в.            Рідна земля, Батьківщина, Вітчизна – це найдорожче, найсвітліше, найрідніше місце на планеті, яке ми боронили й будемо боронити від завойовників.

 

ІІ в.       Два кольори нашого прапора – синій та жовтий – завжди майорітимуть в сонячному промінні.

 

Виходять учні  4 кл Слєпченко Даша, Наполеон Єгор, Мазур Настя, Якушин Максим

 Веселка:

 

                   Веселка стала на горбку,

                   Сердито кинула підкову:

                   «Допоки питиму гірку

                   Я каламуть води Дністрову

                   Уже темніють кольори,

                   І скоро небо я покину.

                   Згинаю шию до пори,

                   Як не врятуєте – загину.

Інші інсценують:

                   Заворушились тисячі.

                   Оглушно гримнули висоти.

                   На поле вийшли сівачі –

                   І впали зерна між осоти.

                   У світ відлинуло: «Ганьба!»

                   Лишилось: «Слава Україні!»

                   І барви: жовта й голуба

                   Воскресли в сонячнім промінні.

 

Мазур Настя:

 

                   Живи, Україно, живи для краси,

                   Для сили, для правди, для волі!..

                   Шуми, Україно, як рідні ліси,

                   Як вітер в широкому полі.

                   До суду тебе не скують ланцюги,

                   І руки не скрутять ворожі:

                   Стоять твої вірні сини навкруги

                   З шаблями в руках на сторожі.

                   Стоять, присягають тобі на шаблях

                    І жити і вмерти з тобою,

                    І прапори рідні в кривавих боях

                    Ніколи не вкрити ганьбою!

 

Танцюють зі стрічками під музику пісні  «Як у нас на Україні»

 

І в.             Народ мій є! Народ мій завжди буде!

                   Ніхто не перекреслить мій народ!

                   Пощезнуть всі перевертні й приблуди,

                   І орди завойовників – заброд.

 

ІІ в.            Ви, байстрюки катів осатанілих,

                   Не забувайте, виродки, ніде:

                   Народ мій є! В його гарячих жилах

                   Козацька кров пульсує і гуде!

 

На сцену виходять всі учні  3-го класу (20 чоловік) та співають пісню «Там, на Україні»  Алли Попової.       

 

І в.         Калинове намисто, криниця, чорнобривці, запашні пшеничні поля – все це моя рідна Україна, тут народилися мої мама й тато, тут моє коріння, тут моя земля.

 

      ІІ в. А в душі назавжди залишаються татові слова, мамині пісні                             

 

     Співає Тетюшкіна Ліза « Україна –це я!»

 

ІІ в.           Ми – єдиний народ, ми – просто українці, ми не ділимося на Схід і Захід.

 

Тронько Яна  (9 кл.) на фоні музики читає:

                     Я – українка! Вірою і кров`ю

                     Моє коріння тут, у цій землі.

                     Вона моєю живиться любов`ю,

                     А я страждаю болями її!

                     Я – українка! І цього не відняти,

                     В моїй душі співають солов`ї.

                     Були такими мої мама й тато,

                     Такими будуть правнуки мої!

                     Намисто калинове і дзвін відра в криниці,

                     Ожини чорноброві, покоси запашні,

                     І мальви коло тину, й церков стрункі дзвінниці –

                     В цім образ Батьківщини, він дорогий мені.

                     Хто скаже: «Західнячка, ментальність особлива…»

                     Я запаречу твердо, бо ж не у цім вся суть:

                     Я – просто України дитина незрадлива,

                     А захід, схід даремно

                                                    до порівнянь беруть.  

                     Однакове колосся, і небо, і діброви –

                     Ним вписані герої в історії сторінці,

                     А я не західнячка – а гордо – Українка!

                     І ми не «схід» чи «захід», а просто –

                                                                                українці! 

                 

Співає Тетюшкіна Ганна « А я просто українка- україночка»

 

 

 

І в.                Чим пишається людина?

                      Чим найбільше дорожить?

                      Землею рідною, матір`ю, батьком,

                      Хлібом і сіллю, совістю своєю.

 

ІІ в.                І тим, що найдорожче з усього –

                                                            Батьківщиною.

                       І тим, що ти – її син, Українець!

                       Бо в тобі тече кров сотень

                                        поколінь великого народу.

 

ІІІ в.                Ми – українці, ми не зламаємося,

                        бо ми незламні, бо з нами –

                        правда, з нами сила роду нашого.

 

ІV в.                З нами – Бог!

                        З нами – цілий світ!

                        З нами – Свобода!

                        З нами – славна давнина!

                        І вже час вставати з колін,

                        Час піднятися із землі.

 

На фоні музики і відеоролика «Це – моя Україна» слова читають учні   класу Петришин Сергій та Вагнер Сергій

  1. Ми живемо у центрі Європи,

Ми живем в двадцять першому віці –

Не хохли, малороси, холопи,

Ми народ на ім`я Українці.

Все було – і ординські галопи,

Все було – і тевтонські окопи,

І брехні й побрехеньок сироп,

І чорнобильський чорний потоп.

 

  1. Нам історію нашу писали,

Нас цькували, ганьбили і били,

Та не вбили нас хижі васали,

Хоч земля в нас – велика могила.

Все було всі віки на землі цій –

І борці, і запроданці ниці.

Все було і ще є до сьогодні –

Ми ще й досі і гнані й голодні…

 

  1. Підведися, великий народе,

Не скрадайся, тамуючи подих.

Тобі в мороці шлях освітили вогні

Йди сьогодні і ти з усіма на рівні…  

 

  1. Вічно жити нам в центрі Європи,

Нас не спалить ніхто вже й не втопить

На вселенському святі свободи

Стань і ти, український народе!

 

Петренко Марія, Корж Влад

  (7 кл.)

       Встаньте, сестри, встаньте, браття,

                    час піднятись із землі –

  Воскресає наша мати,

                    гине чорний вік в імлі.

  Виставлялася на посміх 

                    наша славна давнина,

  то російські, а то польські

                    нам давали імена,

  щоб забули, хто ми, звідки

                       і яких батьків сини, –

  час мине, і де ті свідки,

                       документи, де вони?..

  Як, зухвалі, ошукали

                       ще й хохлами нарекли,  

              обдурили, обікрали та у рабство віддали.

              Мамо роду і народу, подивись,

              Твої сини вже посіяли Свободу,

                                   вже колосяться лани.

               Дозріває, буде видно

                                   і святої волі час

               Україно! Україно!    

               Ми – для тебе, ти – для нас.

 

Учениці  8 класу співають пісню «Україна» Т.Петриненка

 

                            

                Біличенко Поліна:

 

                  Вставай, Україно, вставай,

                Виходь на дорогу свободи,

                Де грає широкий Дунай,

                Де ждуть європейські народи.

                Вставай та кайдани порви,

                Дай познак, ясніший від грому,

                Що ти не рабиня Москви,

                Й рабою не будеш нікому.       

 

Босенко Аліна

                 Вставай, Україно, вставай, 

                 Єднай Чорне море й Карпати,

                  І свій переболений край

                  Не дай ворогам розламати.

                  Вставай та здіймай знамено

                  Вселенської згоди й любові,

                  Щоб волі святої вино

                  Спожити без помсти і крові.

 

Зюмкіна Єлизавета 

                   Нехай ніхто не половинить,

                   Твоїх земель не розтина,

                   Бо ти єдина, Україно,

                   Бо ти на всіх у нас одна.

                   Одна від Заходу й до Сходу

                    Володарка земель і вод –

                    Ніхто не ділить хай народу,

                    Бо не поділиться народ.

 

Наполеон Влада

                     І козаки й стрільці січові 

                     За тебе гинули в боях.

                     У небесах сузір`я Лева

                     Нам світить на Чумацький шлях.

 

Селіванова Єлизавета

                      Стражденна чаєчко – небого,

                      Єдині два твої крила,

                      Виходим, нене, у дорогу,

                      Аби ти вільною була.

 

Тронько Яна

                      Нехай ніхто не половинить,

                      Твоїх земель, не розтина,

                       Бо ти єдина, Україно,

                       Бо ти на світі  в нас одна.

 

Пісню «Є на світі одна країна»» виконують учні 8 кл.

 

І в.       Для українського народу, століттями позбавленого власної державності та розірваного на частини між сусідніми країнами, проблема єдності завжди була особливо болючою й неймовірно складною.

 

ІІ в.          Особливо ця тема актуальна у світі сьогоднішніх подій, які відбуваються у нашій державі та східних регіонах зокрема. Як ніколи важливо берегти світлу пам`ять незлічених жертв, протягом століть принесених українським народом на вівтар незалежності, соборності й державності.

 

ІІІ в.                     Минуло вже два роки із того моменту, як загинули вони, герої, яких народила революція Майдану. Тепер нашу Україну ціною свого життя оберігають учасники  АТО в Донецькій та Луганській областях.

 

На фоні відеоролика «Солдати АТО»

 

ІV в.               І на моїй землі іде війна,

                      Стріляють танки і ревуть гармати. 

                        Сповита горем в чорному вбранні, 

                        Сльозами вмилась не одна вже мати.

 

І в.                   Найкращі з кращих падають від куль,

                        Грудьми своїми землю прикривають.

                        Сумним набатом в селах і містах

                        Звучать слова: «Герої не вмирають!»

 

ІІ в.                  Вони живуть навіки у серцях

                         І в пам`яті народу України

                         І не дозволять нашим ворогам

                         Перетворить Вітчизну на руїни.

 

ІІІ в.                  Ми вистоїм! Здолаємо катів,

                          Як маків цвіт розквітне Україна!

                          На тих місцях, де йдуть тепер бої,

                          В земнім поклоні схилиться калина.

 

ІV в.                  Пом`янімо серцем і душею славних лицарів народних, схилімо в пошані голови перед світлою пам`яттю тих, хто голів перед ворогом не схилив.

                         

  Хвилина  мовчання.

       Стук  метроному.

 

Відеозапис пісні «Балада про мальви (сл.Б.Гури, муз.В.Івасюка) у виконанні  Ані Лорак.

 

На сцену виходять учні  11 класу  Мірошниченко Руслан, Чмихало Артем, Шарій Максим, Чурса Сергій, Міщенко Сергій,  учні  9 класу Шулінін Ігор, Діденко Артем. Кожен тримає за руку дівчаток  1 кл. (Бех Надія, Єрмолаєва Єва, Корж Анастасія, Марюхіна Софія, Русіна Аліса, Щепа Катерина),  3 кл. -  (Губанова Валерія)

 

Всі разом:  «Ми – мужчини!»

 

  1. Ми – мужчини, й за кодексом

               честі ми чинимо –

Не для вигод і пільг,

               Не для слави й хвали.

Є високий, шляхетний закон

               між мужчинами:

Як не я, тоді хто?

               Не тепер, то коли?

  1. Підла наволоч рано богує

                без спротиву,

Рве зубами, де жирно,

                де кайф, де калим.

Ми їй ребра полічимо,   

                віку вкоротимо,

Як не я, тоді хто?

                 Не тепер, то коли?

 

  1. Рвуться жили? Ми зв`яжемо

                 в вузол залізний їх,

Хай нам леви позаздрять,

                 позаздрять орли.

Ми, мужчини, – двожильні,

                  і нашим девізом є:

Як не я, тоді хто?

                  Не тепер, то коли?

 

  1. Якщо нечисті – море,

                  й зла підступного – повідь,

Не кажи, що не можеш,

                  що нерви здали.

Вмри й воскресни,

                             виконай лицарську заповідь:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

 

  1. Ми, мужчини, на інших кивати не любимо.

Кажеш, гиді багато? А ви де були?

Ми спитаєм, як слід, і себе не забудемо:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

 

  1. Ти – мужчина? Ти – справжній мужчина?

Прекрасно.

Хай вітри, хай шторми, хай дев`яті вали.

Стій, мов скеля, й пильнуй

                    наш девіз, наше гасло:

Як не я, тоді хто? Не тепер, то коли?

 

  1. Ми – мужчини, ми – майбутнє

                     рідної землі,

Захистимо поле, гай і річку,

Ми – мужчини, ми – захисники,

Захистимо маму і сестричку.

 

Кожен піднімає на руки дівчинку і з ними спускається в залу.

 

І в.                         Присвятити своє життя захисту Батьківщини – це честь для кожного чоловіка. Серед учасників АТО, які захищають мир і спокій на сході України, є тринадцять наших односельчан.

 

Два ведучіх по черзі, через одного, називають прізвища, які проектуються на екрані.

  1. Баранчук Єгор
  2. Жильцов Володимир
  3. Єфименко Денис
  4. Коцюбан Дмитро
  5. Коцюбан Сергій
  6. Микало Микола
  7. Новіков Віталій
  8. Овчаренко Сергій
  9. Пєтухов Андрій
  10. Савенков Олександр
  11. Скрипнік Сергій
  12. Чащин Роман
  13. Шулінін Євген

 

ІІ в.                Доземний уклін вам і хвала!

                  Повертайтесь додому живими.

 

Чурса І.Д. та  Пінгіна Л.Л. виконують пісню «Повертайтесь додому живими»

 

 

Лунають дзвони (на екрані купола Софіївського собору) Дівчата  11 класу Жданова Даша, Давидова Юлія, Звольська Настя, Крюкова Ганна, Пєтухова Катерина, Фотюк Аліна декламують.

  1. Плюндруються твої сади,

Твоє чужинець поле крає.

Вже лицарів твоїх сліди

У полі вітер замітає.

 

  1. Та все ж люблю тебе, ясна,

Як гнаний син нещасну матір.

Тобі по краплі, всю, до дна

Готовий кров свою віддати.

 

  1. І не страшить мене сибір,

І не страшать кайданів дзвони.

Велика Україно, вір:

За тебе встануть ще мільйони.

  1. І лицемір`я упаде,

І славословіє погине.

Розправить крила молоде

Безсмертне плем`я України!

 

  1. Україно! Ти для мене диво!

І нехай пливе за роком рік,

Буду, мамо, горда і вродлива,

З тебе дивуватися повік…

 

  1. Одійдіте, недруги лукаві!

Друзі, зачекайте на путі!

Маю я святе синівське право

З матір`ю побуть на самоті.

 

  1. Рідко, нене, згадую про тебе,

Дні занадто куці та малі,

Ще не всі чорти живуть на небі,

Ходить їх до біса на землі.

 

  1. Бачиш, з ними щогодини б`юся,

Чуєш битви споконвічний грюк?!

Як же я без друзів обійдуся,

Без лобів їх, без очей і рук?

 

  1. Україно, ти моя молитва,

Ти моя розлука вікова…

Гримотить над світом люта битва

За твоє життя, твої права.

 

  1.  І створив Бог небо голубе,

Родючі землі і зелені трави,

Дніпрові води й жито  золоте,

І райських птиць, що звуться солов`ями.  

 

  1.  Людей чудових тут він поселив,

І дав їм мову, що в душі співає,

І вільний дух в серця їх поселив,

І рай назвав цей Українським краєм!

 

  1.  Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

Оці степи, це небо, ці ліси,

Усе так гарно, чесно, незрадливо,

Усе, як є -  дорога, явори,

Усе моє, все зветься Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

Що хоч спинись і з Богом говори.

 

На фоні мелодії  Т.Петриненка «Господи, помилуй нас» (на екрані – ікона)

 

Онищенко Світлана (11 кл.)

            Боже Великий!

                       Боже Всесильний!

Ми, теперішні діти Твої, у смиренні сердець наших приходимо до Тебе і схиляємо голови наші.

             Отче! Прости провини наші та провини батьків, дідів і прадідів наших. Прийми нині, благаємо Тебе, щиру молитву нашу й подяку за безмежне милосердя Твоє до нас.

             Вислухай наші молитви і прийми благання змучених сердець наших. Благослови нашу Батьківщину Україну, волю та щастя їй дай.

 

Всі учасники свята піднімаються на сцену і ритмічно виконують рухи синіми та жовтими стрічками, прапорцями та кульками під пісню «Є на світі така країна» (сл.Юрія Рибчинського муз.Ніколо)

             Мелодія затихає.

 

Фінальне слово

  • Чурса І.Д., вчитель світової літератури: «Шановні гості нашого свята!

Все, що в серці мали,

Вам подарували

Ніжну пісню й казку і душевну ласку

Побажаймо щастя рідній Україні

Славімо навічно милу Батьківщину.

 

             І нехай кожна дитина, кожна родина, всі гості наші, наш народ будуть щасливими!

            Нехай квітує наша земля – рідна Україна!

 

Підсилюється звучання пісні, весь зал підхоплює.

        

 

 

 

 

 

 

docx
Додано
24 березня
Переглядів
44
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку