Свято " Рідна мова- калинова"

Свято « Рідна мова — калинова »

Мета. Формувати розуміння того, що українська мова - наш скарб, без якого не може існувати ні народ, ні Україна як держава. Розширювати знання про красу і багатство української мови. Пробудити почуття національної гідності. Виховувати любов до рідної мови, рідного краю, його традицій, почуття поваги до всього свого, українського, бажання розмовляти рідною мовою.

( на екрані відео заставка 9 листопада — свято української мови)

Свято розпочинається танком «Ой зелене жито, зелене»

Вед.1 Доброго дня шановні друзі! Ми раді вас вітати на святі рідної мови. Нехай це свято збагатить ваші знання про українську мову, та дозволить цікаво провести цей час з нами.

Вед.2 Сьогодні — 9 листопада. День української писемності та мови—свято рідної мови. Першим до нас приходить слово з колискою, материнською піснею, тихою казкою.

Вед.1 Для кожного народу дорога його мова. Для нас найближча і найрідніша — є українська. Про неї сьогодні й поговоримо.

Вед.2 День української мови—це наймолодше свято в національному календарі. В 1997 році був підписаний указ президентом установити в Україні—День української мови, який відзначати щорічно 9 листопада.

Пропоную цікаві факти про українську мову (відео «Цікаві факти про українську мову»

 

Українська рідна мова, Мелодійна, світанкова! Ти від серця йдеш до серця І дзвениш, як джерельце. Щира, світла і казкова, Ніжна-ніжна, пелюсткова. Ти багата і барвиста, І дзвінка, і промениста. Яка ж багата рідна мова! Увесь чарівний світ у ній!

Вона барвиста і чудова, 1 кривдити її не смій! Тож мову вчи і прислухайся До того, як вона звучить, І розмовляти так старайся, Щоб всім хотілось її вчить. Вона у нас така багата, Така чарівна, як весна, І нею можна все сказати, І найрідніша нам вона.

 

( на сцені з’являються учні, які грають ролі частин мови)

Вед.І Якось між частинами мови виникла суперечка, хто з них найважливіший у мові.

Іменник: (виступивши вперед, поважно і гордовито промовив). Годі вам хвалитися. Скажіть, хто приносить найбільше користі нашій матері Мові? Безумовно, що я. Без мене ніхто не мав би імені. Я даю назви всім подіям, яких одягаю у свої сім відмінків, у два числа, три роди і чотири відміни. І в реченні можу виступати будь-яким членом...

Прикметник: (перебиваючи).Гов, Іменнику! Я маю таке саме право. І, здається, без моєї прикмети ти не був би такий гарний і зрозумілий. Я прикрашаю всіх осіб і всі предмети. Візьмемо, наприклад, речення: «Надійшла весна». Воно бідне і просте. А запроси мене до цього речення і побачиш, яке воно стане гарне: «Надійшла весна прекрасна, багатобарвна, тепла, ясна». Візьми втямки, що я вказую і на приналежність предмета певній особі. У присудком.

Числівник: (вступає в розмову). От сидіть тихо. Без мене не знаєте в якому році народилися, скільки років живете на цьому світі. А ну, спробуйте без мене купити у крамниці бубликів, цукерок чи ще щось. Серед вас я не пасу задніх, бо також маю відмінки, числа, а часом і три роди. У сполученні з Іменником буваю в реченні головним або другорядним членом.

Займенник: (виходить і вступає в бесіду). Не тільки ви, а я маю відмінки, роди й числа. Але скажіть мені, хто вас замінює, як іноді вас немає в реченні? От тоді я заступаю і тебе , Іменнику, і тебе, Прикметнику, і тебе, Числівнику, вказую на особи і предмети на їх кількість та ознаки. З моєю допомогою присвоюють собі значення особи багатьох істот і неістот. А як про всіх вас запитати в реченні без мене? Хіба як так само в реченні не граю роль підмета, присудка означення чи додатка?

Дієслово: (озивається). То все байки. Ви разом ледарі. Без мене ви тільки байдики б’єте, лежите на місці, як гнилі колоди. Я є тим механізмом, що вас усіх запускає в дію. От, наприклад, іменник «завод». Чи знаєте без мене, що він робить, або що з ним діється? Ні. А мої три часи в однині і множині,думаєте не мають великої вартості? Хто знає, чи була б нині написана Історія, коли б не мій минулий час. Окрім цього, своїм майбутнім часом потішаю старих і малих, малюю перспективу завтрашнього життя. У реченні також виступаю головним і другорядним членом.

Прислівник: (весь час крутячись біля Дієслова, бере слово). Дерете носа, не знаючи чому. Хіба тому, що кожна людина може змінювати вас, як їй заманеться. А я не з таких! Себе викривляти у різних відмінках, числах і родах не дам! От ще тримаюсь Дієслова і з Прикметником трохи родичаюсь. У реченні можу бути обставиною.

Прийменник: (вигукуючи). Отак, брате! Я також належу до тих, які нізащо не дадуть себе змінювати. Яким народився, таким буду назавжди. То лише такі, як Іменник, Прикметник, Числівник, займенник, дієслово, змінюють своє обличчя. Правда, я роблю їм послугу. Пояснюючи або зв’язуючи, я уточнюю думку в реченні. Подумайте самі, чи хто-небудь зрозуміє без мене таке речення: «Учень іде ... школи». А покличте мене, і стане зрозуміло: «йде він до чи зі школи».

У бесіду вступає Сполучник, що проходжувався поміж усіма.

Сполучник: І навіщо підіймати стільки галасу? Я не дам себе змінити так само, як Прислівник і Прийменник. Зарубайте собі на носі, що я вас усіх з’єдную і без мене не одне з вас ходило як загублене телятко.

Частка: (протискуючись крізь інші частини мови). А чи обійдетесь ви без мене, коли в реченні треба щось заперечити або обмежити? Я допомагаю Дієслову утворити форму умовного і наказового способу, висловиті запитання, оклик, сумнів та інші почуття.

Вигук: (засмучено). Ой-ой, які тепер часи настали. Діти однієї матері не можуть порозумітися. Ох, коли б я умів говорити зрозуміліше, я б навчив вас розуму та довів до згоди. А то я тільки від радості, горя, страху, здивування можу піднести голос.

Заходить Мова, усміхнена, по-святковому вбрана.

Мова: Не сваріться, мої любі діти. Кожен з вас мені потрібний і важливий. Коли б не ви, мої соколята, не була б я така гарна мила у піснях і розповідях, у розмові й на письмі. Хай панують між вами дружба і злагода.

Усі частини мови беруться за руки і в один голос промовляють.

Всі: У дружбі і злагоді будемо здорові і щастя дамо нашій матері Мові.

Мова: Я—як вечірня заграва

Стобарвна я, яскрава.

Осяйна, соковита, палка,

Я-багата і пишна,

Поетична і ніжна,

Мелодійна, співуча, м’яка.

Щира, образна, гостра, метка

І дотепна і велична така.

Мова українська прекрасна, чудова

Солов’їна і калинова.

А як ви мене знаєте ми перевіримо.

 

 

Вікторина

1.   Як називається державна мова України? (українська)
2.    Який знак ставимо у кінці питального речення? (знак питання)
3.    Як називаються слова з протилежним значенням? (антоніми)
4.    Якою є перша буква у власній назві? (велика)
5.    Головні члени речення ... ( підмет і присудок)
6.    Розмова двох і більше осіб? (діалог)

7.   Без якої святині зникає народ? ( мова)
8.   Антонім до слова добро (зло)
9.   Список літер у встановленому порядку (алфавіт)

Мова: Не цурайтесь мови, діти

Рідного джерельця

Хай вона струмочком буде,

Хай дійде до серця.

Хай вона в піснях лунає

Кожен день і в свято.

Соловейком хай співає

В українській хаті

Пісня «Соловейко»

Вед.1 Багато слів сказали ми про мову

чудову, материнську калинову,

Яка для нас—життєвий старт

Адже у нас сьогодні свято

Тож доречний і жарт.

Вед.2 До вашої уваги гуморески.

 

Кухлик

Дід приїхав із села, ходить по столиці.

Має гроші - не мина жодної крамниці.

Попросив він:

•    Покажіть кухлик той, що з краю,-

Продавщиця:

•    Что? Чево? Я нє панімаю.

- Кухлик люба покажіть, той, що з боку смужка.

•    Да какой же кухлік здесь, єслі ето кружка.-

Дід у руки кухлик взяв і нахмурив брови:

•    На Вкраїні живете й не знаєте мови.-

Продавщиця теж була гостра та бідова.

•    У меня єсть свой язик, ні к чему мне мова.-

I сказав їй мудрий дід:

•    Цим пишатися не слід,

Бо якраз така біда в моєї корови:

Має, бідна, язика і не знає мови.

 

 

Сідало

- Лягай спати вже онучку, дід говорить басом,

- я, як був такий маленький, лягав з курми разом

А онучок зубки скалить:

- Як же ви там спали?

- Як ви з сідала, дідусю, додолу не впали?

 

Дивний школяр

Двох онуків дід старий
Посадив на руки
Та й розказує казки,
Слухають онуки.

Раптом менший запитав:

— А скажіть, дідусю,
Ви ходили в перший клас?

— Та ходив, Павлусю.

•     От був номер! — малюки

Сміхом залилися,

•     Як до школи ви прийшли

З бородою й лисі.

 

Інсценізація за віршемА.Костецького “ Домашній твір”

Автор.

Вітько-бідак страждає так,

Аж здригує ногами !

Він-за столом,

Він пише твір: “ Я помагаю мамі”.

Старанно олівець гризе

Та супить брови грізно,

Але нічого - хоч умри!-

До голови не лізе...

Та ось тихесенько зайшла

В його кімнату мама.

Мама. Вітюнь, будь ласка, в магазин сходи за сірниками.

Син. Ідея!

Автор. Вигукнув синок, а мамі...

Син. Ну й морока ! Сама іди ! Я твір пишу - роблю важкі уроки!

Автор. І мама вийшла... А Вітько швиденько пише в зошит.

Син (пише). “Яв магазин завжди ходжу, коли мене попросять...”

Автор. Хвилин за десять мама знов з’являється у дверях.

Мама. Вітюнь, картопельки начисть, а я зварю вечерю.

Син. Сама начисть.

Автор. Кричить Вітько. Та так, що ледь не лопне.

Син. Я твір пишу. Я - зайнятий! Сама вари картоплю.

Автор. Виходить мама, а синок писати знов сідає.

Син (пише). “ Я мамі сам варю обід, вечерю та сніданок...”

Автор. Радіє син.

Син. Не твір, а люкс! Оцінка буде гарна!

Автор: І геть не думає про те, що він радіє марно...

 

Учень: Тож рідну мову треба знати

Вона ж для нас—як рідна мати

Вивчаймо ж мову з юних літ

Щоб українцями йти в світ

Вед. 1 Мова нам рідна. Як мама і тато,

Як та земля, на якій ми зростаємо, що зветься Україною.

Вед.2 Для нас вона найкраща і наймиліша. Рідний край звемо Батьківщиною,бо тут живуть наші батьки, це земля батьків, дідів,прадідів.

 

Пісня «Рідна серцю Україна»