"Свято рідної мови "9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято — День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідн

1-й ведучий. Відомий український письменник XIX століття Панас Мирний писав: «Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, ота жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає і своє давнє життя, і свої сподівання, роздуми, досвід, почування».

2-й ведучий. 9 листопада українська громада відзначає велике духовне свято — День української писемності і мови, що яскраво засвідчує багатолітній тернистий шлях розвою рідного слова і його безсмертних творців.

Мова — це велике національне надбання, коштовний скарб із могуття інтелекту і криці моралі, це пісня душі, покладена на слова. У ній досвід, мрії і сподівання мільйонів людей, об'єднаних в єдине ціле — народ.

1-й ведучий. Першим до нас приходить слово... З колисковою материнською піснею, тихою казкою, доброю ласкою. «Мама, тато, баба, льоля, киця»,— лепече дитина. Які дивні перші двоскладові слова! А потім знання зі словесності поширюються. Дитина спинається на но¬ги, пізнає за день десятки нових слів, звучних та красивих: сонечко, квітка, вода, трава... Світ — мов казка. І пізнаємо ми його за допомогою слова. За допомогою слова відкриваємо таємничість і складність інших наук: географії, історії, біології, фізики, математики...

Отже, словесність — початок усіх наук. Вона джерело, звідки починається струмок, який ширшає, набирає сили і розливається могутньою рікою. Адже, слово до слова — зложиться мова!..

2-й ведучий. Давніший із літописів, який дійшов до нас, був написаний у 1377 році на пергаменті — вичиненій телячій шкірі. Він носить назву Лаврентіївського, за ім'ям монаха-переписувача Лаврентія. Як і багато інших, цей літопис відображає більш давні тексти. Зокрема до нього входить пам'ятник вітчизняного літопису «Повість временних літ», написаний на початку XII століття.

1-й ведучий. Автором «Повісті» був монах Києво-Печерського монастиря преподобний Нестор-літописець (близько 1050-1114). Його ми по праву можемо вважати батьком не лише вітчизняної історії, а й словесності. Усі наступні літописці, де б вони не створю¬вали свої літописи, лише переписували уривки з праць великого літописця, наслідуючи його. І все ж перевершити його за всю історію літописання так ніхто і не спромігся. «Повість временних літ» була і залишається найвидатнішою пам'яткою слов'янської культури.

2-й ведучий. Преподобний Нестор — киянин — у сімнадцять років прийшов у відому Києво-Печерську обитель послушником. Прийняв його сам засновник монастиря преподобний Феодосій. Молитвою та послухом юний подвижник невдовзі перевершив навіть найвидатніших старців. Під час постригу в ченці був удостоєний сану ієродиякона. Головним його послухом у монастирі стала книжкова справа.

Крім «Повісті временних літ», Нестором-літописцем написані житія перших руських святих — братів Бориса та Гліба, житіє преподобного Феодосія — засновника монастирського життя на Київській Русі, сказання про перших печерських подвижників і багато іншого.

1-й ведучий. Нестор створив монументальний історичний твір, давню історію слов'ян він уписав в історію світову, де слов’яни зайняли належне місце серед інших народів. Про що тільки не розпо¬відав Нестор у своєму літопису! З нього ми дізнаємось про життя та походи князів Аскольда, Олега, Ігоря, Святослава, княгині Ольги.

2-й ведучий. Преподобний Нестор працював до останнього дня свого земного життя. Мощі святого покояться в Ближніх печерах Києво-Печерської лаври. Українською православною церквою встановлений орден «Преподобного Нестора-літописця».

1-й ведучий. Прямим попередником слов'янської мови є алфавіт, створений великими просвітителями слов'ян — братами Кирилом і Мефодієм.

Брати переклали слов'янською мовою грецькі церковні книги, заклавши основи слов'янської писемності. Яка ж це мова? Вона значною мірою створена і відома як церковнослов'янська (старослов'янська).

2-й ведучий. У середині XVI століття у східних слов'ян виникає друкарство.

Спочатку книги писалися на спеціально оброблених шкірах, що називалися пергаментом. Проте він був дуже дорогим, але славнозвісне «Пересопницьке Євангеліє» написане на пергаменті. На «Пересопницькому Євангелії» присягали президенти України.

1-й ведучий. Першою людиною, яка друкувала книги був Іван Федоров. Саме у його друкарні було видано перший буквар, а також книгу «Апостол» (1574 рік), примірник якої зберігається у фондах Києво-Печерської Лаври.

МОВНА ІГРОТЕКА

1. Конкурс «Візитки команд» (гра «Мікрофон»)

Ведучий. Дуже часто ми опиняємось у ситуаціях, коли треба проявити свою спритність, кмітливість і розумові здібності. І так просимо вас завітати до мовної ігротеки. Команди просимо зайняти свої місця. Кожна з команд підготувала візитну картку: девіз, назву, емблему.

РОЗПОВІДЬ ВЧИТЕЛЯ

1. Мова — це безперервний процес пізнання світу, його освоєння людиною. Мова є засобом спілкування між людьми, передання власного досвіду іншим і збагачення досвідом інших. Мова сприяє виявленню і задоволенню матеріальних та духовних потреб людей, об'єднує їх у суспільство для досягнення матеріального благополуччя та щонайвищих духовних цінностей.

2. Мова — найважливіший засіб спілкування людей, тобто засіб вираження і передавання думок, почуттів, волевиявлень. У цій ролі людська мова має універсальний характер: нею просто передавати все те, що виражається, наприклад, .мімікою, жестами чи дорожніми знаками, тоді як кожен цих засобів спілкування не може конкурувати у вираженні з мовою.

3. Мова — це засіб формування, оформлення та існування думки: без називання нема думання, осмислення реальності.

4. Мова — це система знаків.

5. Мова існує в двох формах: усній і писемній. Передаючись з уст в уста, закріплюючись у текстах, вона невтомно долає віки, єднає покоління, збирає й зберігає духовне єство народу . Мова невмируща, бо в ній безсмертя народу. Вона твориться народом, живе в ньому і з ним.

Усі мови світу вчені класифікують за двома ознаками, походженням (генеалогією) й типом, будовою (типологією) До індоєвропейської сім'ї належить кілька груп мов: слов'янська, романська, германська, балтійська, індійська, іранська грецька, вірменська, албанська та інші.

До східнослов'янської підгрупи належать мови: українська, російська, білоруська; до західнослов'янської — польська, чеська, словацька, кашубська, верхньо-та нижньолужицька (Німеччина); Усі слов'янською мови мають одне джерело: праслов'янську або спільнослов'янську основу, яка існувала у вигляді слов'янських племінних мов приблизно з середини III тисячоліття до н. є. і до V століття н. є. Кожна із слов'янських мов зберегла багато спільних рис, зокрема основні закономірності у фонетиці, граматиці, лексиці, але набула й своїх рис, мала свої тенденції розвитку, поповнила лексику, збагатила виражальні засоби.

Українська мова є спадкоємицею мов ще тих слов'янських племен, що населяли територію сучасної України — полян, древлян, сіверян, тиверців, угличів та ін.

Досконале володіння мовою потрібне кожній людині. Але досягти цього неможливо відразу. Потрібна тривала, наполеглива праця над збагаченням знань щодо правил, закономірностей мови, над розвитком умінь щодо використання її можливостей.

2. Конкурс «Подорож до країни фразеології»

Пояснити значення фразеологізмів і з трьома скласти речення.

Собаку з’їсти , брати за душу , накивати п’ятами , ламати голову , байдики бити , пекти раків , як курка лапою , як сніг на голову , хоч греблю гати , як кіт наплакав.

Завдання для вболівальників №1

З’ясувати значення фразеологізмів і підібрати до них антоніми.

1. Тримати язик за зубами — розпустити язика

2 Побачити світ — піти зі світу

3. Рукою подати — за тридев’ять земель

4. Набрати води в рота — точити ляси

Викинути з голови , передати куті меду , дивитися крізь пальці (не помічати), ні за холодну воду не братися.

3. Домашнє завдання «З історії свята Дня писемності»

Як же виникла слов янська писемність?

Повідомлення учня №1 (дом. завдання)

КИРИЛО І МЕФОД1Й, брати-греки, просвітителі слов'ян, проповідники православ'я. Молодший з братів — Костянтин (у ченцях — Кирило; близько 827-869), старший — Мефодій (близько 815-885). З 863 р. брати жили на території Моравії (теперішня Чехія), де на основі грецького письма, з якого взято 24 літери, створили слов'янські азбуки. 24 травня відзначається як День слов'янської писемності і її творців — Кирила і Мефодія.

КИРИЛИЦЯ, одна з двох абеток (друга — глаголиця). Синтезована з грецького письма й глаголиці — абетка була названа кирилицею на честь творця першої слов'янської абетки. Більшість літер мала числове значення. В абетці було 38 літер (звуки «у», «и» передано двома літерами («оу», «Ьі»). Використовувалась православними слов'янами, а також (до XIX ст.) румунами. Із часом кирилицю було реформовано. З певними змінами вона вживається досі в українському, російському, білоруському, болгарському, македонському і сербському письмі.

Повідомлення учня №2 Про звуки різних мов

Кількість голосних та приголосних звуків у різних мовах різна. В сучасній німецькій мові 13 голосних звуків, у молдавській — 7, в польській — 9. Приголосних звуків значно більше. Але є мови, в яких співвідношення голосних та приголосних звуків дещо інше: в одній із кавказьких мов 70 приголосних тільки 2 голосних звуки, а в гавайській мові 5 голосних та 7 приголосних звуків (майже однакова кількість).

4. Конкурс «Друзі мови»

За певний час вивчити та промовити скоромовки (2 хв.)

Хто швидше й правильно промовить скоромовки:

1. Бубоніла діду баба: «Ой , не дмухай на кульбабу, бо з кульбаби полетять сто малих кульбабенят».

2. Стріла якось скоромовка на місточку злого вовка. Скоромовить вовк почав – ледь язик не поламав»

Конкурс для вболівальників

Із частини або зі всіх звуків , з яких складається слово утворити по 5 нових слів

Барбарис, літературний

5. Конкурс «Здійсни пошук»

Закінчи прислів'я

Слово до слова — ... (зложиться мова).

Лагідне слово — ... (ключ до серця).

На чужий роток — ...(не накинеш платок).

Язик кісток не має, ...(але кістки ламає).

Слово — не горобець, ... (вилетить — не впіймаєш).

Слухай сто разів, ... (а говори раз).

Хто хоче більше знати, ... (треба менше спати).

Шабля ранить голову, а слово — ... (душу).

Від гарних слів... (язик не облізе).

Умієш говорити — ... (умій слухати).

Краще мовчати... (аніж брехати).

Гостре словечко коле (сердечко)

6. Конкурс « Наше привітання»

Правильно й чисто говорити своєю мовою може кожен з нас , аби тільки було для цього бажання – це також обов’язок кожної культурної людини, тому пропонуємо кожній команді написати листа, використавши ввічливі слова .

Конкурс для вболівальників

Доберіть по 5 слів до кожної схеми :

1. Приг. + гол.+ приг.

2. Приг. + гол. + приг.+ гол.

3. Приг. + приг. + гол. + приг.+ гол.

ЕКСКУРС У МИНУЛЕ

Від ієрогліфа — до книжки

Звідки пішло слово?

До створення мови людство йшло довгі роки. А починалось все з невиразного звуку, більш виразної міміки та жесту, якими, до речі, ми користуємося й нині.

Щодо писемності, то тут найкоротший шлях лежав через малюнок.

Піктограма

Піктограма — складний малюнок чи серія малюнків, що не ілюструють розповідь про певну подію, а самі переповідають у малюнках зміст цієї події. Слово піктограма походить від латинського «пікто» малюю і грецького «графо» — пишу. Піктографію, або малюнкове письмо, вважають первинною формою писемності. Наскельні малюнки, писаниці або петрогліфи були прямими попередниками майбутньої писемності.

Символічне, або предметне, письмо

Єгипетська писемність виникла десь у глибині IV тисячоліття до нашої ери і спочатку була піктографічною, тобто малюнковою. Малюнок служив для зображення цілого повідомлення, а символ — лише для одного слова. Символічна писемність набула широкого вжитку у давніх шумерів, ассирійців та вавилонян. Вона зображувалася у вигляді клинопису. Згодом ці знаки були перенесені до письма інших народів. А найвідомішою із символічних писемностей є китайська ієрогліфіка, яка збереглася і до сьогодні, пройшовши довгу низку змін.

Давньоєгипетське письмо

Чимало пригод зазнала давньоєгипетська писемність. Важко повірити, але аж до XIX століття єгипетські тексти не були розшифровані. Єгиптологи ніяк не могли зрозуміти, як треба читати той чи інший ієрогліф, зображений у формі малюнка.

Ієрогліф — так називали єгипетські знаки греки.

Першим це зробив геніальний французький вчений Ж. Ф. Шампольйон, який володів, до речі, дванадцятьма мовами Заходу і Сходу.

Алфавіт

Створення першого алфавіту — подія величезного значення. Перший алфавіт, який вражає своєю простотою, створили фінікійці в II тисячолітті до нашої ери. Вони скористалися для письма єгипетськими ієрогліфами, але взяли лише ті, що означали окремі склади, а потім вже створили нові знаки на зразок єгипетських. Письмо їх було складовим. Алфавіт налічував 22 писемні знаки, які передавали тільки приголосні; писали справа наліво.

Грецький алфавіт

Справжній — не складовий, а буквений алфавіт, у якому є знаки і для голосних, і для приголосних, з'явився вперше у давніх греків. Вони запозичили писемність у фінікійців, але вигадали свої знаки для голосних, яких у фінікійців не було. Грецький алфавіт виявився таким простим, зрозумілим та зручним, що ним скористалися інші народи Середземномор'я.

Найдавніші грецькі написи викарбовували на камені, як колись єгипетські ієрогліфи; їх було видно здаля. Літери були великі, чіткі, прямолінійно кутастої форми, писали їх окремо одна від одної. Це письмо назвали капітальним.

Латинський алфавіт

Слово алфавіт походить від назв перших грецьких букв А — альфа та бета (віта) — абетка — це сукупність усіх графічних знаків — літер чи складових якої-небудь системи письма, розміщених у традиційно усталеному для кожної мови порядку.

Інки, народ, який на території Перу, винайшли так зване вузликове письмо (кіпу). Дослівний переклад цього слова — зав'язувати вузлик. Кіпу мало такий вигляд: до грубої мотузки чи до ціпка чіпляли кольорові шнури та нитки різної товщини. На них в'язали вузлики прості, подвійні тощо. Від кольору, довжини шнура або кількості вузликів на кожному шнурі залежали значення, зміст зробленого в такий спосіб запису. Залежно від забарвлення ниток та порядку, в якому були зав'язано вузлики, індіанці встановлювали (читали), про що саме йдеться. Жовта барва означала золото, біла — срібло, червона — воїна, зелена — маїс.

Слов'янський алфавіт

Дещо по іншому склалася доля слов'янської писемності, її алфавіт створили слов'янські просвітителі — брати Кирило і Мефодій. Це сталося майже 1140 років тому, у 863 році. Цей алфавіт зветься кирилицею. На той час у кирилиці було майже 43 літери.

Український алфавіт

В українській мові історія правописів має свою специфіку. Вже в XVII столітті намагалися пристосувати правопис до вимови, але вперше це зробив І. Котляревський.

Над удосконаленням українського правопису працювали І. Павловський, автор «Української граматики», І. Максимович, Г. Квітка-Основ'яненко.

Намагаючись увести єдину правописну форму, український письменник та публіцист Пантелеймон Куліш реформував український правопис, наблизивши його до вимови, ввів єдине «и» та «і», останньою літерою позначав і йотоване «в», а «є» — знаком «є». Звався цей правопис «кулішівка». Пізніше з'явилися здвоєні співзвуччя: суддя, весілля, ніччю.

ЗАКЛЮЧНЕ СЛОВО ВЧИТЕЛЯ

У 1991 році Україна стала незалежною державою. З розвитком держави інтенсивно розвивається і українська мова. Ми з вами одержали у спадок сучасну українську літературну мову — багату, розвинену, гнучку. Нею і можна висловити все: від найскладніших і найновіших наукових відкриттів до найвеселіших віршів, пісень, оповідань. Багатство мови зберігається у незліченній кількості чудових українських пісень, у думах і казках, у творах письменників, у живій розмовній мові. Наше завдання — берегти цей неоціненний дар, примножувати його, не засмічувати чужими і грубими словами, не забувати, щиро любити. І хоч наша мова зазнала гоніння, переслідування, зараз вона живе, квітне і вдосконалюється. Любімо і бережімо її.

Українська мова —

Це серця мого подих,

Ти — небесна ласка, ясна височінь.

Ти для мене, мово,

Як ковток повітря.

Ти — моє майбутнє й синя далечінь.

Виконання пробних вправ. (Написати на дошці)

Завдання: закінчити прислів'я.

Мова — це дзеркало душі... (людини).

Мова — правдивий свідок... (історії).

Мова — доля нашого... (народу).

Мова — втілення... (думки).

Мова — найдорожчий... (скарб).

Гостре словечко коле... (сердечко).

Удар забувається, а слово... (пам’ятається)

7. Конкурс «Слова»

Ведучий. У цьому конкурсі беруть участь усі члени команди. Зі слова треба скласти якомога більше слів, використавши лише один раз одну літеру за 2 хвилини. Увага! Складені слова — самостійні частини мови (пропонується слово «літературний»).

Визначаються переможці, вручаються нагороди.

 

 

Моєю рідною мовою є українська. Вона лунала у колискових мого дитинства, нею спілкуються мої батьки. Дзвенить вона і в школі, бібліотеці, на вулиці, адже це мова жителів мого краю. За допомогою мови я пізнаю світ, можу помріяти, передати свої відчуття, заспівати чудову пісню. А якою мовою мрієш Ти?

До Міжнародного дня рідної мови для Тебе і всіх шанувальників українського слова я підготував прекрасні вірші про рідну мову. Насолоджуйся творіннями корифеїв вітчизняної поезії та неодмінно вивчи кілька з них напам’ять.

Рідна мова в рідній школі

Рідна мова в рідній школі! 
Що бринить нам чарівніш? 
Що нам ближче і миліш, 
І дорожче в час недолі?! 
Рідна мова! Рідна мова, 
Що в єдине нас злила, — 
Перші матері слова, 
Перша пісня колискова. 
Як розлучимось з тобою, 
Як забудем голос твій 
І в вітчизні дорогій 
Говоритимем чужою?! 
В кому думка прагне слова, 
Хто в майбутнім хоче жить, 
Той всім серцем закричить: 
— В рідній школі — рідна мова! 
Наша мрія золота, 
Наше гасло і мета: 
Рідна мова в рідній школі. 
(Олександр Олесь)

Рідна мова

Чи в радості, а чи в журбі, 
Ти поклонишся знову й знову 
Тому, хто виплекав в тобі 
Оцю співучу рідну мову. 
Народ цю мову прикрашав, 
Беріг від роду і до роду. 
І в ній відбилася душа 
Мого великого народу. 
(Микола Пироженко)

Краса рідної мови

Любіть красу своєї мови, 
Звучання слів і запах слів: 
Це квітка ніжна і чудова 
З широких батьківських степів. 
Всі каравани знайдуть воду 
В краю пустель і злих негод: 
Як річка, з роду і до роду, 
Там мова з’єднує народ. 
(Терень Масенко)

Рідна мова

Спитай себе, дитино, хто ти є, 
І в серці обізветься рідна мова; 
І в голосі яснім ім’я твоє 
Просяє, наче зірка світанкова. 
З родинного гнізда, немов пташа, 
Ти полетиш, де світу далечизна, 
Та в рідній мові буде вся душа 
І вся твоя дорога, вся Вітчизна. 
У просторах, яким немає меж, 
Не згубишся, як на вітрах полова. 
Моря перелетиш і не впадеш, 
Допоки буде в серці рідна мова. 
(Дмитро Павличко)

Молитва за рідну мову

Боже, отче милостивий, 
Ти нам дав цю мову красну, 
Поміж мовами найкращу, 
Нашу рідну. Нашу власну. 
Тою мовою співала 
Нам, маленьким, наша мати. 
Тою мовою навчала 
Тебе, Боже, прославляти. 
Тою мовою ми можем 
Величатись перед світом, 
Бо між мовами ця мова — 
Мов троянда поміж цвітом. 
Поможи, Небес Владико, 
Хай буде по Твоїй Волі, 
Щоб та мова гомоніла 
Вільно в хаті, в церкві, в школі. 
Дай діждатись пошанівку 
Рідного, святого слова, 
Щоб цвіла на славу Божу 
Наша українська мова. 
(Юрій Шкрумеляк)

Слова

Плекатимеш мову — цвістимуть слова, 
Мов білі черешні весною… 
Ростимуть слова, як у квітні трава, 
Зігріті любов’ю земною. 
Які ж вони чисті, як вічно звучать, 
Як птахами в’ються крилато, — 
Мов зорі незгасні небесних багать: 
Хліб. Совість. Вітчизна і Мати. 
Шануй їх у серці. Ніколи не смій 
Святе і високе топтати. 
Як жито-пшеницею слова добрі сій — 
Рясний урожай будеш мати! 
(Володимир Олійник)

Рідна мова

Мово рідна! 
Колискова 
Материнська ніжна мово! 
Мово сили й простоти, — 
Гей, яка ж прекрасна Ти! 
Перше слово – крик любови, 
Сміх і радість немовляти — 
Неповторне слово «Мати» — 
Про життя найперше слово… 
Друге слово — гімн величний, 
Грім звитяг і клекіт орлий, — 
Звук «Вітчизни» неповторний 
І простий, і предковічний… 
Ну, а третє слово — «Мила» — 
Буря крові, пісня рвійна 
І така, як пах любистку, 
І така, як мрійка мрійна… 
Перейшов усі світи я — 
Є прекрасних мов багато, 
Але першою, як Мати, 
Серед мов лиш ти є. 
Ти велична і проста 
Ти стара і вічно нова. 
Ти могутня, рідна мово! 
Мово — пісня колискова 
Мово — матері уста. 
(Іван Багряний)

***

Як воду п'ю із чистої криниці, 
З-поміж людей вишукую слова. 
І наша рідна мова-чарівниця 
У віршах повнозвучних ожива. 
Цвіте, як квітка маку серед поля. 
Дзвенить, як пісня пташки чарівна. 
І хоч нелегка в Україні доля, 
Та вірю все ж відродиться вона. 
І буде людям Україна  мати, 
Не мачуха, якою нині є. 
І мову рідну будуть шанувати, 
Як найбагатіше надбання своє. 
(Людмила Савчук)

Українська мова

Пам’яті Тараса Шевченка 
Діамант дорогий на дорозі лежав, — 
Тим великим шляхом люд усякий минав, 
І ніхто не пізнав діаманта того. 
Йшли багато людей й топтали його, 
Але раз тим шляхом хтось чудовий ішов, 
І в пилу на шляху діамант він знайшов. 
Камінець дорогий він одразу пізнав, 
І додому приніс, і гарненько, як знав, 
Обробив, обточив дивний той камінець, 
І уставив його у коштовний вінець. 
Сталось диво тоді: камінець засіяв. 
І промінням ясним всіх людей здивував, 
І палючим огнем кольористе блищить, 
І проміння його усім очі сліпить. 
Так в пилу на шляху наша мова була, 
І мислива рука її з пилу взяла. 
Полюбила її, обробила її, 
Положила на ню усі сили свої, 
І в народний вінець, як в оправу ввела, 
І, як зорю ясну, вище хмар піднесла. 
І на злість ворогам засіяла вона, 
Як алмаз дорогий, як та зоря ясна. 
І сіятиме вік, поки сонце стоїть, 
І лихим ворогам буде очі сліпить. 
Хай же ті вороги поніміють скоріш. 
Наша ж мова сія щогодини ясніш! 
Хай коштовним добром вона буде у нас, 
Щоб і сам здивувавсь у могилі Тарас, 
Щоб поглянувши сам на творіння своє, 
Він побожно сказав: «Відкіля нам сіє?!» 
(Володимир Самійленко)

Любіть рідну мову

Мова — краса спілкування, 
Мова — як сонце ясне, 
Мова — то предків надбання, 
Мова — багатство моє. 
Мова — то чиста криниця, 
Де б'є, мов сльоза, джерело, 
Мова — це наша світлиця, 
Вона, як добірне зерно. 
Мова — державна перлина, 
Нею завжди дорожіть: 
Без мови немає країни — 
Мову, як матір, любіть! 
(Федір Пантов)

Рідна мова

Пролетіли роки, ніби білі лелеки 
Від того озеречка, від моєї ріки, 
І кохання далеко, і юність далеко, 
А вони все у небо летять з-під руки. 
Білокрилі мої, ви лелеки чи, може, 
Мені суджені, мабуть, іще з пелюшок 
Мого серця вкраїнського дикії рожі, 
Що засіяли стільки життя сторінок? 
Прийняла я дарунок від нені — то мова, 
Тому скарбу ніколи не скласти ціни, 
Моє серце вона осява барвінково, 
Будьте вдячні матусі, і дочки, й сини! 
Будьте вдячні народу, бережіть теє слово. 
Що гранилось віками у битвах, в трудах, 
Воно визріло вже і співа колосково — 
Синя птиця народу — на буйних вітрах. 
(Любов Забашта)

Рідне слово

Ти постаєш в ясній обнові, 
як пісня, линеш, рідне слово. 
Ти наше диво калинове, 
кохана материнська мово! 
Несеш барвінь гарячу, яру 
в небесну синь пташиним граєм 
і, спивши там від сонця жару, 
зеленим дихаєш розмаєм. 
Плекаймо в серці кожне гроно, 
прозоре диво калинове. 
Хай квітне, пломенить червоно 
в сім'ї великій, вольній, новій. 
(Дмитро Білоус)

Мова

Мово моя українська — 
Батьківська, материнська, 
Я тебе знаю не вивчену — 
Просту, домашню, звичну, 
Не з-за морів прикликану, 
Не з словників насмикану. 
Ти у мені із кореня — 
Полем мені наговорена, 
Дзвоном коси прокована, 
В чистій воді смакована. 
Болем очей продивлена, 
Смутком багать продимлена, 
З хлібом у душу всмоктана, 
В поті людськім намокнута, 
З кров'ю моєю змішана 
І аж до скону залишена 
В серці моїм. 
(Валентин Бичко)

Буду я навчатись мови

Буду я навчатись мови золотої... 
У трави-веснянки, у гори крутої, 
В потічка веселого, що постане річкою, 
В пагінця зеленого, що зросте смерічкою. 
Буду я навчатись мови-блискавиці 
В клекоті гарячім кованої криці, 
В корневищі пружному ниви колоскової, 
В леготі шовковому пісні колискової. 
Щоб людському щастю дбанок свій надбати; 
Щоб раділа з мене Україна-мати, 
Щоб не знався з кривдою, не хиливсь під скрутою, 
В гніві бився блисками, а в любові — рутою! 
(Андрій Малишко)

Мова

Як парость виноградної лози, 
Плекайте мову. 
Пильно й ненастанно 
Політь бур'ян. 
Чистіша від сльози 
Вона хай буде. 
Вірно і слухняно 
Нехай вона щоразу служить вам, 
Хоч і живе своїм живим життям. 
Прислухайтесь, як океан співає — 
Народ говорить. І любов, і гнів 
У тому гомоні морськім. Немає 
Мудріших, ніж народ, учителів; 
У нього кожне слово — це перлина, 
Це праця, це натхнення, це людина. 
Не бійтесь заглядати у словник: 
Це пишний яр, а не сумне провалля; 
Збирайте, як розумний садівник, 
Достиглий овоч у Грінченка й Даля, 
Не майте гніву до моїх порад 
І не лінуйтесь доглядать свій сад. 
(Максим Рильський)

Рідна мова

Мова кожного народу — 
Неповторна і своя; 
В ній гримлять громи в негоду, 
В тиші — трелі солов’я. 
На своїй природній мові 
І потоки гомонять; 
Зелен-клени у діброві 
По-кленовому шумлять. 
Солов’їну, барвінкову, 
Колосисту — на віки — 
Українську рідну мову 
В дар мені дали батьки. 
Берегти її, плекати 
Буду всюди й повсякчас, 
Бо ж єдина — так, як мати, — 
Мова в кожного із нас! 
(Любов Забашта)

* * *

О мово моя! 
О місячне сяйво і спів солов'я, 
півонії, мальви, жоржини! 
Моря бриліантів, це мова моя, 
це — мова моєї Вкраїни. 
Яка у ній сила і кличе й сія, 
яка в ній мелодія лине 
в натхнення хвилини! 
О мово моя, душа голосна України! 
Ти — сурми на сонці, ти — стягів гаї, 
ти — вибухів огненна вовна, 
в той час, коли кличе народи в бої 
Вітчизна моя многомовна... 
Ти — мрії фіалок і сон конвалій, 
й гостріша за крицю багнета... 
Ти душу бійця пориваєш на бій 
в натхненнім пеані поета... 
Тобою звучать і міста золоті, 
й заквітчані селами гони... 
Ти — зброя ідеї. У битві й труді 
єднаєш сердець міліони... 
Мов райдуги-арки над морем колон, 
що в небо музикою лине, 
де славить життя золоте жайворон... 
Це — мова моєї Вкраїни. 
Це — матері мова. Я звуки твої 
Люблю, наче очі дитини... 
О мово вкраїнська!.. Хто любить її, 
той любить мою Україну. 
(Володимир Сосюра)

Журавлиний псалом

В тому, певно, є й моя провина, 
що для тебе був не кращий час... 
Наша мово, мово журавлина, — 
повернись із вирію до нас. 
Зазвучи! Хай серце відпочине, 
спів хай зачарує рідний край. 
Наша пісне, пісне солов'їна, — 
своїх слів крилатих не втрачай! 
Де б не був — додому серце лине. 
Де б не жив — все українець ти... 
Наша доле, горда, соколина, — 
вище хмар насуплених злети! 
У долоні упаде пір'їна, 
наче лист жаданий від синів. 
Позбирай же, ненько Україно, 
всіх своїх розкиданих птахів... 
(Сергій Цушко)

Разом з молоком матері в ранньому дитинстві ми, немов губка, вбираємо слова рідної мови. Пісні, казки та вірші про рідну мову — потужний інструмент збереження та розвитку духовної спадщини українців, дбайливо ограненої та подарованої нам прадідами. Тож читай, перечитуй, вивчай напам’ять вірші про рідну мову, слідкуй за власним мовленням, плекай свою мову, бережи її чистоту — і вона ніколи не загубиться в різнотрав’ї інших мов та говірок світу.