Свято рідної мови "Моє багатство - рідна мова".

Свято рідної мови "Моє багатство - рідна мова"

 

Мета: донести до учнів красу і багатство україн­ської мови; збагатити знання про рідну Україну, слов­никовий запас дітей; розвивати зв'язне мовлення; вихо­вувати глибокі почуття любові до рідної мови, рідного краю, його традицій, бажання берегти свою національ­ну культуру, бути патріотами своєї держави; донести учням інформацію про заснування Міжнародного дня рідної мови.

  Обладнання. Сцена святково прибрана вишитими рушниками, жовто-синіми  

                       кульками. В центрі — назва свята. По боках — плакати:

                      “Без мови немає народу, як сонця без сяйва й тепла”

                                                                                                               С.Шелунін

                      “Найбільше і найдорожче добро в кожного народу—це його мова”

                                                                                                   Панас Мирний                       

  ХІД ЗАХОДУ

Свято розпочинають ведучі.(Хлопчик і дівчинка у національних костюмах тримають коровай на вишитому рушнику.)                                                                     

                       Добрий день вам, милі люди!

               Хай вам щастя-доля буде,

               Не на день і не на рік,

               А на довгий-довгий вік.

Починаймо наше свято!

Людей зібралося багато,

Щоб веселитись і співати,

І рідну мову прославляти!

 

Дівчинка

Тож починаєм наше свято.
У рідній мові слів багато,
Вона чарівна, пелюсткова
І мелодійна, й пречудова.

Хлопчик

І рідну мову треба знати,
Вона ж для нас як рідна мати.
Вивчаймо ж мову з юних літ,
Щоб українцями йти в світ.

 

 Пісня:  Слова і музика О. Сеньків «Рідна мова».

 

Учениця.

Мова! Українська мова,—

Вона співуча, лагідна, дзвінка...

Мова! Українська мова —

Єдина, рідна й дорога така.

 

Учениця.

О місячне сяйво і спів солов'я,

Півонії, мальви, жоржини!

Моря діамантів — це мова моя,

Це — мова моєї Вкраїни.

Учень.

Яка у ній сила і кличе, й сія,

Яка в ній мелодія лине!

Натхнення хвилини!

О мово моя, Душа голосна України!

Учень.

Це матері мова.

Я звуки її

Люблю, наче очі дитини...

О мово вкраїнська!

Хто любить її,

         Той любить мою Батьківщину!

 

Пісня: Слова А. Бінцаровська, музика С. Родько «Рідна серцю Україна!».

 

Вчитель. Дорогі діти, гості! Сьогодні ми зібралися в цій залі, щоб провести свято, приурочене рідній мові.

21 лютого 2000 року в штаб-квартирі ЮНЕСКО в Парижі вперше відзначили Міжнародний день рідної мови, аби привернути увагу світової спільноти до того факту, що з 6000 мов, які зараз існують, більшість перебуває під загрозою зникнення у найближчому десятилітті. В Україні свято рідної мови запровадили у 2002 році.

Скільки на землі мов? Скільки народів — стільки й мов. Учені вважають, що з-поміж такої величезної кількості лише близько тридцяти мов користуються найбільшою популярністю, тоб­то це ті мови, якими розмовляє більшість людей на планеті.

Найбільше людей розмовляє китайською мовою, друге місце посідає англій­ська мова, третє — російська, далі — мова хінді (Індія) та іспанська. Українська мова посідає по­чесне 14 місце, оскільки нею говорять близько 50 мільйонів людей.

Для кожного народу своя мова — найкраща, але ніхто не заперечуватиме, що українська мова за милозвучністю і співучі­стю — одна з найкращих.

Ще 1928 року в Парижі на конкурсі мов визнали, що італійська, українська та французька мови наймилозвучніші. Ми, укра­їнці, пишаємося своєю мовою, її мелодійністю, чистотою та багатством звуків.

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово України,

Ти моя казкова

Пісня солов'їна.

Учень.

Розцвітай під небом

Проліском прекрасним,

А любов до тебе

В серденьку не згасне.

Учениця.

Йди по світу гідно

В шані і привіті,

Ти для мене рідна

І найкраща в світі!

Учень.

Мово ж моя, мово,

Мово-чарівниця,

Не згаса духовна

Батьківська криниця.

Виходять  Чарівниці.

Чарівниця1. Ми — Чарівниці, берегині рідної мови. Не даємо їй пропасти в лиху годину і хочемо, щоб ви теж берегли і знали українську мову.

Чарівниця 2. Ми прийшла до вас з глибини віків і дуже хочемо почути, що ви знаєте про мову, і як ви розмовляєте, тому що мова — це найбільше багатство народу, а ви, українці, — славні нащадки нашого народу.

Чарівниця 3.

Хочу до вас я звернутися, діти.
Можна людині без мови прожити,
Можна без пісні, без загадки й казки?
Хто відповість? Поміркуйте, будь ласка!

Учень 1

Як же людині без казки і слова,
Без задушевної пісні й розмови?
Думаю я, що таке неможливо.
Мова людини — це щастя, це — диво!

Чарівниця3

Правильно думаєш. Мова — це диво.
З нею людина розумна й щаслива.
Знаючи мову, спілкуються люди,
Мова загине — й людини не буде.

Учень 2

Як же без мови? Не уявляю!
Я щохвилини про щось та й питаю.
А коли мови не будемо знати,
Як же ми зможемо світ пізнавати?

Чарівниця1

В світі ми — люди і правильно, діти,
Людям без мови не можна прожити.
Ще повідомити хочу вам я
В кожній країні є мова своя.
Кожна людина свою мову знає.
Любить безмежно її й поважає.
Рідна одним мова східна — японська,
Іншим найкраща — китайська, естонська.
Мова у світі панує англійська,
Нам найрідніша своя, українська.

Учень 3

Ми з вами всі живемо в Україні,
Мова чудова й пісні в нас чарівні.
Треба, щоб мову ми вчили і знали,
Й нею чистенько усі розмовляли.

Пісня: Слова і музика Н. Май «Червона калина».

Учениця

Я — україночка. Хоч зовсім ще маленька,
Але ходжу до школи в другий  клас!
Читати я навчилася легенько,
Бо дуже гарна рідна мова в нас.
Доступна й лагідна, весела і дзвінка.
Багата, як земля, джерельна-чиста
І тепла, наче мамина рука.
Я вчуся нею гарно розмовляти,
Читаю вірші і пишу слова,
Бо рідну мову треба добре знати.
Вона чудова, ніжна і жива.

Учень

Вона дзвенить у срібному джерельці,
У дивних квітах, у дзвінкій росі.
Вона живе й співа в моєму серці,
Її ми дуже любимо усі.
Моя чарівна мова промениста,
Вона у пісні й казочці звучить.
Найкраща в світі рідна і барвиста,
А як без неї на Землі прожить?
В нас, українців, — українська мова!
В ній найсвітліші, лагідні слова.
Й матусі ніжна пісня колискова.
Як сонечко, нас щедро зігріва.

Чарівниця 2. Молодці, діти. Ви гарно говорите про мову. Але чи знаєте ви, що у нашій рідній мові є «чарівні» слова?

Діти. Так, знаємо! (Діти називають «чарівні» слова — звертання, привітання, подяки.)

Чарівниця 2.  Молодці, діти, «чарівні» слова ви знаєте. Але чи завжди ви правильно їх вживаєте? (Відповіді дітей.) Зараз ми послухаємо, як треба правильно вживати слова.

Чарівниця 3.

Говори правильно!

Ну, як це правильно сказати?
Які слова вживати нам?
Відкрити що? Що відчиняти?
Як дати лад усім словам?
Що треба просто розгортати?
Що відкупорить, відімкнуть?
Коли слова які вживати?
І як дитині це збагнуть?

Все просто, в нас багата мова,
Для всього є свої слова.
Уважно прислухайсь до слова
І зрозумієш ці дива.
Прокинувсь — відкриваєш очі
І відкриваєш дивний світ.
І душу відкривай охоче
Ти для добра з маленьких літ.

Вікно до сонця відчиняєш,
Для друзів двері відчиняй.
Замок у дверях відмикаєш.
Ти добре це запам’ятай!

Що закупорене тісненько,
Відкупорити треба нам.
Запам’ятай і це гарненько
І раду всім даси словам.

А книжку треба розгортати
Й перегортати сторінки.
Щоб у житті все добре знати,
Бо ж світ цікавий і дзвінкий.

Чарівниця 1

Правильно — вірно

В світі людині без віри не жити —
Вірно — кохати, вірно — любити.
Бути завжди вірним слову своєму.
Вірні є друзі в житті у моєму.
Друзі надійні і віддані, й щирі
З ними живемо ми в дружбі і в мирі.
Правильно треба все в світі робити:
Правильно думати, правильно жити,
Правильно треба з людьми розмовляти,
Правильно слово умій добирати!

Чарівниця 2

Лікувати і лічити

Лікар лікує хвороби в дитини,
Біль головний може зняти в людини.
Лікар уміє усіх лікувати,
Знає, як раду хворобам давати.
Лічимо ж гроші, присутніх, машини,
Лічимо роки і дні, і хвилини.
Лічимо зорі, а їх є без ліку.
Як полічити усі чоловіку?

Чарівниця 3

Числівники другого десятка

— Назвемо числа по порядку,
Від одного аж до десятка.
Вперед й назад — усі відразу
І не збиваємось ні разу!
А з десяти до двадцяти
Як наголос поставиш ти?
— Казати треба — одина́дцять!
Скажу так само — чотирна́дцять!
Вимова в числах цих одна —
Скрізь наголос над складом на!

Чарівниця 1

 В повсякденній розмові ви частенько вживаєте «суржики», тобто такі слова, що їх немає в літературній українській мові. Це росіянізми, слова-кальки з інших мов.

Учениця

Так, слово кожному своє.
Багато слів у мові є.
Їх вивчити потрібно й знати,
Щоб в мові правильно вживати.
Але частенько наші діти
Не вміють чисто говорити.
Вживають суржики-слова,
І слів тих повна голова.
Вони вставляють їх в розмову,
Свою засмічуючи мову.

Наприклад:

Кожну фразу говорять двоє дітей: один правильно, а другий неправильно.

• У нас построїли красіву школу — неправильно!
• У нас побудували гарну школу — правильно!
• Диву даєшся — неправильно!
• Не можна надивуватися! — правильно!
• Більшу половину яблука я віддала братові — неправильно!
• Більше ніж половину яблука я віддала братові — правильно!
• Халатне відношення до навчання — неправильно!
• Недбале ставлення до навчання — правильно!
• Ми поняли друг друга — неправильно!
• Ми зрозуміли один одного — правильно!

Чарівниця 2.  Народ наш дуже дотепний, він усе помічає і завжди вміє порівняти. Та так, що і декількох слів вистачить, щоб дати повну характеристику. Тому треба слово вміти добирати та правильно все сказати. Кожне слово нашої мови має свою історію, свій відтінок. Інколи слова звучать однаково, а мають зовсім інше значення. Іноді до­статньо змінити один звук і змінюється значення слова.

Багата українська мова на фра­зеологізми — справжню скарбницю українського народу. Вони допомагають зробити нашу мову яскравішою, дотепнішою та цікавішою. Спробуйте пояснити значення деяких фразеологізмів.

• Майстер на всі руки — ... (людина, яка вміє все робити).

• За холодну воду не братися — ... (нічого не робити).

• Зарубати собі на носі — ... (добре запам'я­тати).

• Ґав ловити — ... (бездіяльно проводити час, бути неуважним).

• Ведмідь на вухо наступив — ... (відсутність музичного слуху).

• І комар носа не підточить — ... (немає до чого причепитися, прискіпатися).

• Шукати голку в сіні — ... (неможливість щось знайти, виявити).

• Як сніг на голову — ... (щось несподіване).

 

Чарівниця 3

Народ наш веселий, усе підмічає,
Усе він побачить й завжди порівняє.
Тому ти подумай, як хочеш сказати,
Ніколи не смій просто словом кидати!
Бо слово, як зброя, що може убити,
А рани від слова вже не заживити.

Зайшов ослик до садка І зірвав листок з дубка. А Іванко із городу:

—Нащо нищиш ти природу? І мерщій побіг в садок, Вирвав з коренем дубок, Замахнувся на ослиська:

—Не підходь до саду й близько! А осел з-за огорожі:

—Ми з тобою, хлопче, схожі!

                                                        Грицько Бойко

 

Чарівниця 1 .

Діти, ви знаєте вже багато укра­їнських пісень. Адже пісня — це душа народу.

Народна пісня — голос невсипущий,

Душі людської вічне відкриття.

Вона ніколи, як і хліб насущний,

Не вийде з мови сущого життя.

Учениця.

Ми — українці — велика родина,

Мова і пісня у нас — солов'їна,

Квітне в садочках червона калина,

Рідна земля для нас всіх — Україна.

 

 

Пісня: Слова і музика З. Красуляк «Я малюю».

Чарівниця 2. А тепер настав час усім разом вірші складати. Останнє слово другого рядочка будете добирати за змістом в риму.

Щоб розумним й мудрим стати,
Треба рідну мову ... (знати).
А щоб вміти говорити,
Треба рідну мову ... (вчити).
Знає кожен з нас чудово —
Не прожити нам без ... (мови).
Рідна ж мова пелюсткова,
Мудра, світла, ... (світанкова).
І дзвенить щодня і в свято,
Бо вона така ... (багата).
І така джерельно-чиста
Наша мова ... (промениста).
Чарівна і калинова
Наша мова ... (веселкова).
В ній такі слова чудові,
Хліб і сіль на ... (рушникові).
В ній в віках батьки і діти,
Як без мови в світі ... (жити)?
Понад світом хай лунає.
Хай ніхто не ... (забуває).
Рідну мову українську,
Мудру, щедру, ... (материнську).

Учитель. Гадаю, тепер ви будете ще наполегливіше вивчати рідну мову, щоб знати її і розмовляти нею, щоб збагатити свій словниковий запас. А для цього потрібно багато читати. Недаремно у народі кажуть: «Хто багато читає, той багато знає», «Книжка вчить, як на світі жить». Отож вчіться, читайте та іноземні мови вивчайте. Лише одне запам’ятайте — своєї мови не цурайтесь!

    Щоб звучала наша мова, щоб прославляти Україну на весь світ потрібно робити  добрі справи, щоб усюди згадували про наш народ. Одним із таких способів є участь наших спортсменів змаганнях, чи олімпійських іграх. У нашому класі є дівчатка, які напевно  колись зможуть брати участь  в таких змаганнях.

Виступ дівчат з гімнастичним номером.

Учениця.

Велична, щедра і прекрасна мова,

Прозора й чиста, як гірська вода,—

То України диво барвінкове,

Багата мова й вічно молода.

Учень.

Живи, вкраїнське слово, процвітай!

Моє мале сердечко звеселяй!

В кожну сім'ю й оселю завітай,

Де люблять і шанують рідний край.

Учениця.

Щоб пам'ятали нині й назавжди,

Якого роду доньки ми й сини.

Красу своєї мови бережи,

Бо житиме вона — то житимемо й ми!

Пісня:  Слова і музика В. Куртяк « Діти України».

 

Наше свято завершується. Ми сподіваємось, що до ваших сердець дійшли слова про багатство, красу та мелодійність української мови — нашої гордості. А на закінчення  всі разом заспіваємо гімн українській мові.

         Пісня: «Гімн українській мові».