Свято рідної мови "Наша мова світанкова"

              «Наша мова світанкова»

                  Свято рідної мови

 

 

Н.І.Василенко, вчитель початкових класів, спеціаліст вищої категорії,       старший вчитель, КЗ «Ліцей  №13», м. Кам’янське

 

Мета: поповнювати і розширювати уявлення учнів про рідну мову та її значення в людському суспільстві; показати учням красу і багатство української мови; сприяти розширенню словникового запасу школярів; виховувати потребу зберігати, як святиню, усе те, що пов’язує нас із рідною землею, любов до національних традицій, народної мудрості, до краси і гармонії рідного слова.

 

                                                    Хід заходу

 

Учитель. Щасливі ми, що народилися і живемо в такій чудовій мальовничій землі – нашій Україні. Тут жили наші діди й прадіди, тут живуть наші батьки, і де б не були, куди б не закинула нас доля, скрізь відчуваємо поклик рідної землі. Хвилюємось до сліз, почувши рідне слово…

 

1-й учень

                Вимовляємо кожне слово,

                Кожне слово – наче спів.

                Найдорожча – рідна мова,

                Мова діда і батьків.

2-й учень

                Мова! Українська мова!

                Це душа народу

.3-й учень

                Добрий день вам, добрі люди!

                Хай вам щастя й доля буде,

                Не на день і не на рік,

                А на довгий-довгий вік.

4-й учень

                Всіх вітаємо дуже щиро,

                І стрічаєм з хлібом, з миром.

                Для людей відкрита хата наша біла,

                Тільки б жодна кривда в неї не забігла.

5-й учень

                Це моя домівка, тут моє коріння,

                Мова моя рідна і мої батьки.

                В світі все минає, тільки зостаються

                Мова, мама, пісня на рідній землі.

Учитель. Сьогодні ми зібрались на свято рідної мови. Кожний народ шанує свою мову, а для нас, українців, найдорожчою і найближчою до серця є українська.

 

6-й учень

                Рідна мово українська,

                Ти – душа мого народу,

                Будь од роду і до роду,

                Рідна мово материнська!

                Мати, мова, Батьківщина –

                От і вся моя родина.

                Батьківщина, мати, мова

                Три джерельні вічні слова.

                Батьківщина, мова, мати –

                Нас повік не роз’єднати.

Учитель. Мова приховує в собі багато таємниць. Лише той, хто її вивчає, зможе знайти, зрозуміти і розкрити її скарби. Які це скарби і де їх шукати?. Сьогодні ми їх спробуємо віднайти.

   Любов до рідної мови починається ще з колиски, з маминої пісні. Народні колискові пісні зачаровують усіх, хто їх чує, надзвичайною ніжністю і простотою. У них – материнська ласка і любов, світ добра, краси і справедливості, щира віра в магічну силу слова.

 

7-й учень

                Колискова пісня, колискова,

                То найперша материнська мова.

                Пахне вона м’ятою і цвітом,

                Чебрецевим і суничним літом.

                Пахне молоком і споришами.

                Скільки в ній ласкавості і шани,

                Скільки в ній тривожності людської,

                І надій, і сивини гіркої.

                Колискова пісня, колискова.

Звучить пісня «Ой ходить сон»

Учитель. Другий скарб – забавлянки.

     Якщо колискова повинна заспокоїти дитину перед сном, то забавлянки (потішки) навпаки – розвеселяти, підбадьорити, зарядити енергією.

Читання учнями забавлянок.

     Сорока-білобока

Сорока-білобока

На припічку сиділа,

Діткам кашку варила,

Ополоником мішала,

А хвостиком накривала,

Малих дітей годувала.

«Цьому дам і цьому дам,

А цьому не дам,

Бо цей буцман –

Круп не драв,

Дров не носив,

Діжі не місив,

Хати не топив,

Діток гулять не водив –

Справжній лежень.

 

 Потягусі, потягусі,

На донечку ростусі.

Щоб донечка росла,

Росла-виростала,

Щоб донечка своїй мамці

Скоріш в поміч стала.

У помочі стала,

Діток колихала

Й хату доглядала.

 

Учитель. Третій скарб – народні казки.

   Немає у світі людина, яка не любила б або не чула б казок. У них схвалюється добро і завжди засуджується зло, і обов’язково казка має повчальний характер.

   Ви, діти, знаєте багато казок, а чи зможете відгадати?

Учитель читає цитати з відомих учням казок.

 

Я по засіку метений, я на яйцях спечений.

Я від баби втік, я від діда втік,

Та й від тебе, зайчику, утечу! (Колобок)

 

Я за три копи куплена, півбока луплена.

Тупу-тупу ногами, сколю тебе рогами,

Ніжками затопчу, хвостиком замету,

Тут тобі й смерть! (Коза-дереза).

 

Няв-няв-няв! А ті думають: От вражого батька

син, ще йому мало! Це він і нас поїсть! (Пан Коцький)

 

Ішов дід лісом, а за ним бігла собачка. Та й

загубив рукавичку. (Рукавичка) .

 

Гуси-гуси, гусенята,

Візьміть мене на крилята,

Та й понесіть до батенька.

А в батенька їсти-пити,

Ще й хороше походити! (Івасик-Телесик)

 

Вона тоді плиг на вовка та: Битий небиту везе! Битий небиту везе!..

(Лисичка-сестричка та вовк-панібрат)

 

Учитель. А ось і четвертий скарб. Нашу мову неможливо уявити без загадок, прислів’їв та скоромовок. Багато їх знають і наші учні.

( Виходить дівчинка, тримає в руці ромашку, на пелюстках написані прислів’я. Діти по черзі відривають пелюстки, читають прислів’я)

 

• Хто мови цурається, хай сам себе стидається.
• Птицю пізнають по пір’ю, а людину по мові.
• Для кожного його мова – найкраща й найсолодша.
• Мова – коштовний скарб народу.
• Без мови немає народу.
• Слово до слова – зложиться мова.
• Гостре словечко коле сердечко.

 

Учитель. Гра, як і рідна мова, - також наш найдорогоцінніший скарб, і його втрачати не можна.

Вибігає хлопчик.

Хлопчик

                Нумо в коло, малята,

                Будем гру розпочинати.

                А яку? Слід відгадати.

Діти (хором). «Подоляночка»

Виходить група дітей, утворюють коло. Хлопчик промовляє лічилку:

                Один, два, три, чотири, п’ять –

                Вийшли діти погулять.

                Як нам бути? Що робить?

Діти (хором). «Подоляночку» водить.

Хлопчик

                Будем знову рахувать:

                Один, два, три, чотири, п’ять.

Дівчинка-«подоляночка» виходить у центр кола.

 

Гра «Подоляночка»

 

Діти беруться за руки, утворюють коло, починають співати і ходити по колу. «Подоляночка» виконує рухи відповідно до тексту пісні.

 

Десь тут була подоляночка,

Десь тут була молодесенька.

Тут вона впала,

До землі припала,

Личка не вмивала,

Бо води не мала

Ой, встань, устань, подоляночко,

Умий личко, як ту скляночку.

Візьмися в боки –

Та зроби скоки,

Біжи до Дунаю,

Бери ту що скраю.

 

«Подоляночка» обирає дитину з кола, і та стає на її місце. Діти знову співають.

Учитель. Шостий скарб – усмішка.

 

                                    БУЙНІ ПРЕДКИ

Вдарив батько з пересердя хлопчика малого.

Той поплакав, переплакав та й питає в нього:

• Тебе, татку, бив твій татко?
• Бив, та ще й немало.
• Ну, а татка твого били?
• Теж перепадало. –

І сказало хлопченятко, заломивши ручки:

 - Тепер ясно, звідки в тебе хуліганські штучки.

 

                                        ПРЯНИК

• У вас зуби є, дідусю? – онучок питає.

Дід журливо посміхнувся: - Вже давно немає.-

Це почувши, хлопченятко зраділо без краю:

• Тоді пряник потримайте, а я пострибаю.

 

                             КОРІННЯ Й НАСІННЯ

• А ти, тату, в школі вчився?
• Учився, Сергійку.
• А то правда, що ти, тату,

     Був одержав двійку?

• Було таке, траплялося… -

     Малий засміявся:

• Тоді мама правду каже,

     Що я в тебе вдався.

 

                                         ІВАСИК

Батько дивиться у зошит.

• Двійка, двійка…Стид і срам!

Я, їй-право, побоявся б показать таке батькам. –

А Івасик-першокласник перед ним стоїть, як туз.

 - А чого,  - пита, - боятись? Я тобі не боягуз.

 

Учитель. Сьомий скарб – мирилки.

Усі знають, що посваритися легше, ніж помиритися. Тому і мирилок існує багато. Людина, яка вміє миритися, зможе гідно поводитися в конфліктних ситуаціях. Послухайте мирилки, які були створені в давні часи.

 

Через тин вишня похилилася.

Дві подруженьки посварилися.

Тобі яблучко, мені грушечка,

Не сварімося, моя душечка!

Тобі яблучко, мені зернятко,

Не сварімося, моє серденько!

Мир миром, пироги з сиром.

Вареники в маслі – ми дружечки красні.

Поцілуймося!

 

Пироги печуться, а хлопчики б’ються,

Вже спекли пироги, хлопчики  - не вороги.

Нумо цур не битися! Нумо вже миритися.

Мирися, мирися, та більше не бийся.

 

Учитель. Восьмий скарб – народні пісні.

 

А як же не згадать про пісню:

Сумну й веселу, радісну й тужну.

Вона то у блакить зрина небесну,

То серце крає від жалю.

 

Є у батька один син,

До роботи не швидкий.

День – гуляє, три – слабкий,

А на п’ятий – вихідний.

Діти виконують пісню «Грицю, Грицю, до роботи»

 

Грицю, Грицю, до роботи!

В Гриця порвані чоботи.

Грицю, Грицю,до телят!

В Гриця ніженьки болять.

Грицю, Грицю, молотити!

Гриць нездужає робити.

Грицю, Грицю, врубай дров!

Кахи, кахи! Нездоров.

Грицю, Грицю, роби хліб!

Кахи, кахи! Щось охрип.

Грицю, Грицю, до Марусі!

Зараз! Зараз! Уберуся!

Грицю, Грицю! Хоч жениться?

Не можу одговориться!

Грицю, Грицю, кого взяти?

Краще Галі не іскати!

Галю, серденько моє,

Чи підеш ти за мене?

Стидкий, бридкий, не люблю,

І за тебе не піду!

 

Учитель. Багато слів ви почули про українську мову, про її неоціненні скарби. Мине час. Ви станете дорослими, і хочеться, щоб ви зростали в ріднім краї з рідним словом і ніколи не цурались української мови.

 

Тож мову вчи і прислухайся

До того, як вона звучить,

І розмовляти так старайся,

Щоб всім її хотілось вчить.

 

Діти виконують пісню « Наша мова солов’їна”