Свято Шевченка та Свято Матері
Свято Шевченка
( Лине спокійна музика)
1 вед Щовесни коли тануть сніги
І на рясті просяє веселка
Повні сил і живої снаги
Ми вшановуєм пам’ять Шевченка
2 вед .Вже чути навкруги кришталевий передзвін. Погляньте у вікно! До нас повільно, але впевнено наближається красуня-весна. Давайте всі заплющим очі і підемо їй на зустріч.
Хоровод : Прийди,прийди, весно красна
Прийди прийди весно красна
Звесели наш рідний край
Засвіти нам сонце ясне
З нами в гурті погуляй
Приспів Принеси нам весно рясні дощі рясні дощі
Принеси нам весно радощі радощі
Хай всюди пісня луна пісня луна пісня луна
Хай нам зустрінеться дівчинонька гарна
Прийди весно в наші села
Принеси нам дивних див
Очі синії веселок з хуртовинами садів
Приспів
Принеси нам весно рясні дощі рясні дощі
Принеси нам весно радощі радощі
Хай всюди пісня луна пісня луна пісня луна
Хай нам зустрінеться дівчинонька гарна
Встала весна чору землю сонну розбудила
Уквітчала її рястом барвінком укрила
І на полі жайворонок соловейко в гаї
Землю убрану весною вранці зустрічають
І барвінком і рутою
І рястом квітчає
Весна землю мов дівчину
В зеленому гаї
Дівчина1 Привіт! Не можеш відірватись від свого комп’ютера? Хоч би пішов подихати свіжим повітрям. Очі пожалій! Уроки вивчив?
Хл. Ще не всі . Слухай, а що нам було задано з літературного читання?
Дівчина. Треба прочитати повість «У бур’янах». Це твір про малого Тараса Шевченка, про його дитинство.
Хл .Ой, як я не люблю читати! Як це нудно і ліньки! Слухай, цікаво було б побувати у тому часі і зустріти малого Тараса . Нехай би він розказав сам про своє дитинство, поговорили б з ним про життя, побачили б усе на власні очі. Ото було б здорово!.. А то сиди, читай, нудно!
Дівчина. Придумала!
Хл Мати машину часу! (Захопленню). Ось що мені треба! А ти б хотіла?
Дівчина. Звичайно, це захоплююче й цікаво! Але де там нам!
Хл Можна спробувати. Наприклад, віртуальна подорож у часи Тараса Шевченка. Сідай! (Жваво). Зараз складемо програму, запустимо в комп’ютер і... (щось робить з комп’ютером, радиться з однокласницею. Вони обоє захоплені, радісно збуджені)
Раптом потемніло, потім спалах, і ось вони обоє вже серед незнайомого оточення.
( Селянька хата. Діти заглядають у хатину)
Хл. Здається вийшло. Ми потрапили у минуле!
Дівч. Як цікаво! Давай подивимося що там.
1-ша дитина
У старій хатині
В кріпака колись
В тихій день весняний
Хлопчик народився
2-га дитина
Не на шовкових пелюшках
Не у величкому палаці
В хатині бідній він родився
Серед неволі тьми і праці
Нещасна мати сповила
Його малого й зажурилась і цілу ніченьку вона
За сина кріпака молилась
(Виходять мати з дитиною на руках)
Мати
Як гірко як нестерпно жаль
Що долі нам нема з тобою
Ми вбогі змучені раби
Промовив слово – і нагай
Над головою люто свисне
І так усюди- з краю в край
Панує рабство ненавмисне
Росте неправда на землі
Згорьованій сльозами вмитій
О любі діточки малі
Рожеві квіти нещасливі
Мати: Сину мій, прости, що доля твоя буде тяжкою, бо народжений ти невільником – кріпаком. Сину мій, моя дитино! Яким воно буде, твоє майбутнє? Чи матимеш кусень хліба, свою господу, стріху над головою?
( Виходить стомлений батько, зупиняється біля матері)
Батько: Синові Тарасику з мого хазяйства нічого не треба: він буде неабияким чоловіком; з його буде або щось добре, або велике ледащо, для його моє наслідство нічого не буде значить або нічого не поможе
(Йдуть зі сцени)
Хл. Це мати і батько Тараса Шевченка?
Дів. Здається так! А це їхня хата. Як цікаво. Давай продовжимо нашу подорож.
Хл. Давай! ( сідає за комп’ютер. Знову блиск. Шум. Діти потрапляють в інше місце.)
На фоні шевченківської хати у сутінках весняного неба на стільці сидить, схиливши зажурену голову у солом’яному капелюсі, немічний старець, одягнений у вишиванку, широкі штани. Похнюпивши голову, з протилежної частини зали повільно наближається хлопчик у вишиванці, полотняних штанях, босоніж.
Д і д: Де ти вештався, горе моє?
Х л о п ч и к: (мовчить, однією рукою розмазує по обличчю сльози, іншою - показує назад.)
Д і д: За село бігав?
Х л о п ч и к (заперечуючи головою): Ні... (Протяжно): Далі...
Д і д: Ой горе моє, горе...
Х л о п ч и к (виправдовуючись): До могили! За нею, кажуть, залізні стовпи, що підпирають небо. Хотів просто подивитись на них... А чом би й ні?!
Д і д: Ой -ой -ой...
Х л о п ч и к (не зважаючти): Побіг. Видряпався на могилу... По цей бік село, і по той бік село, а там, із-за темних садків визирає церква з банями й бляшаним дахом... Я обов’язково дійду до тих залізних стовпів!
Д і д: Мати який раз гукала вечеряти... Битий будеш.
Х л о п ч и к (крізь сльози): Заблудився я!
На сцену виходить жінка, висока, струнка, у вишиванці, спідниці, фартусі, стара хустка пов’язана назад кінцями. Бачить хлопчика й кадається до нього, обіймає його, цілує.
М а т и: Прийшов, прийшов! Тарасику, синочку мій, дитя моє кохане...
Дід зажурено хитає головою, витираючи немічною рукою старечі сльози. Біля його ніг жінка навколішках обіймає хлопчика.
Хлопчик
Матусю, а правда, що небо на залізних стовпах тримається?
Мати
Так, синочку, правда.
Хлопчик
А чому так багато зірок на небі?
Мати
Це, коли людина на світ приходить, Бог свічку запалює, і горить та свічка, поки людина не помре. А як помре, свічка гасне, зірочка падає. Бачив?
Хлопчик
Бачив, матусю, бачив. Матусечко, а чому одні зірочки ясні, великі, а інші ледь видно?
Мати
Бо коли людина зла, заздрісна, скупа, її свічка ледь-ледь тліє. А коли добра, любить людей, робить їм добро, тоді свічечка такої людини світить ясно і світло.
Хлопчик
Матусю, я буду добрим. Я хочу, щоб моя свічечка світила ясно-ясно.
Мати
Старайся, мій хлопчику
Учениця декламує поезію "Садок вишневий коло хати"
Садок вишневий коло хати
Садок вишневий коло хати,
Хрущі над вишнями гудуть,
Плугатарі з плугами йдуть,
Співають ідучи дівчата,
А матері вечерять ждуть.
Сім'я вечеря коло хати,
Вечірня зіронька встає.
Дочка вечерять подає,
А мати хоче научати,
Так соловейко не дає.
Поклала мати коло хати
Маленьких діточок своїх;
Сама заснула коло їх.
Затихло все, тільки дівчата
Та соловейко не затих.
(Виходить).
Дівч. Цікаво, а яка зіронька моя. Що ти там шукаєш ?
Хл. Я просто хочу продовжити нашу подорож. ( знову шум, блиск.діти потрапляють в інше місце)
(Інсценізація фрагменту про дитячі роки Т. Шевченка)
Козак. Здоров був, хлопче.
Тарас. А здорово, діду.
Козак. Ти хто такий хлопче?
Тарас. Я — Тарас, а по батькові Шевченком звуть.
Козак. А родина в тебе є?
Тарас. Я — сирота: ні батька, ні неньки не маю, а брати мої і сестри весь день мусять працювати на панщині… Та знаю я від діда Івана, що не завжди мій рід був у неволі... Знаю, що колись мої предки, славні козаки, у саму Візантію в походи ходили, бідних бранців християнських з неволі визволяли. Славний був колись козачий рід!
Козак. А де ти живеш, хлопче?
Тарас. В тому селі, що там унизу, в Кирилівці, що належить панові Енгельгардові.
Козак. Та, значить, це твоя Батьківщина?
Тарас. Не тільки це село моя Батьківщина. Бо всі мої лани широкополі, і Дніпро поміж зеленими берегами. Мій і Київ золотоверхий, і вся Україна — прекрасна — уся моя!
Козак. Уся кажеш?
Тарас. Уся, бо я її люблю.
Козак. А що ти тут робиш?
Тарас. Ягнята стережу, та не свої. Але коли виросту, буду вірші-пісні писати про давню славу, про волю козацьку. Буду картини малювати, змалюю всю красу України, щоб усі знали, що кращої за неї нема в усьому світі!
Козак. Бачу, хлопче, ти той, кого я давненько шукаю. Шукаю я по всій нашій землі хлопчину, що розбудить козацьку славну волю. І знайшов тебе, мій сину... На тобі, дитино, золоте перо! Бо не шаблею будемо давню славу будити, а оцим пером.
( Виходять.)
Хл. Оце справжнього козака побачили. Скажу хлопцям в класі, не повірять.
Дівч. Я б хотіла мати такого братика, як Тарас Шевченко. А давай ми щось про його сестер дізнаємось. Про Катрю і Яринку.
Хл. Зараз спробую . (знову щось програмує.)
Тарас. Катре! Де ти?
Катря. Я ось тут.
Мачуха. Ти може знов кудись навтіки вибираєшся ледащо? Ані кроком мені з хати бо битиму чуєш? Степанко плаче, іди колиши, а як засне, принеси води і підмети подвір’я!
Тарас. Сестричко!
Катря. Що?
Тарас. Я побіжу трохи на потічок! Там такі камінчики, як намальовані. І рибки плюскочуть. А в хаті темно чогось, так зле.
Катря. Іди, іди. Я вже докінчую грядку, то сама подвір’я замету і принесу води.
Тарас. Тямиш сестричко, як мама жили, то в нас часто був смачний борщик, варенички, фасолька. Тепер не так! Ми ходимо такі голодні і обдерті! Чи і другі діти не мають мами так як ми?
Катря. Всюди є сирітки по світі мій дорогий братику. Але ти не думай про се, йди над потічок гратися.
3 учень.
Ой умер старий батько
І старенька мати,
Та нема кому щирої
Тії радоньки дати.
Що мені на світі,
Сироті, робити?
Чи йти в люди жити,
Чи дома журитись?
(Тарас-підліток порається коло хати. Приніс відро з водою, поставив коло тину. Поправив покривало на лаві, позамітав, поставив лавку, пензлі і присів. Входить Яринка з клунком у руці. Сідає на лаву).
Яринка.
Здоров, Тарасе! На хвильку забігла до тебе (розв'зує клунка). Ось твоя свитка, полатана вже.
Тарас (бере свитку).
О, як гарно полатана! Яринко, ти вже як дівка шиєш! Рідненька моя, хоч ти мене не забуваєш (тулиться до неї).
Яринка.
Давай, я тобі ще й сорочку виперу, зашию...
Тарас.
Не треба, я сам.
Яринка.
Тарасику! А у тебе малюнки є? То покажи.
Тарас.
Добре, тільки тобі, сестричко (показує дощечку з малюнком). Ось наша хата.
Яринка. Дуже схожа... Невже це ти сам намалював? А чому на дощечці?
Тарас.
Паперу не було. Дяк не дав... Ось розживусь, може, на свитку, і на фарби, і на папір.
Яринка.
Коли ж це буде?
Тарас.
Колись буде. Ось чекаю, коли дяк повернеться. Обіцяв вчити малювати. Бачиш, і біля хати прибрав, і води приніс, і почистив пензлі. Якби мені... малярем...я б нічого не хотів більше.
Яринка.
То вчись у нього.
Тарас.
А... Хіба йому голова болить за мене? Тільки п'є та й норовить, щоб різками одшмагати...
Яринка.
І зараз? (Тарас ствердно киває головою). Та хай йому грець! Вертайся додому.
Тарас.
А там що? (розводить руками).
(Сидить задумливо. Яринка цілує його у щічку і йде. Тарас відставляє лавку і сідає під тином).
4 ведучий
Тяжко-важко в світі жити
Сироті без роду:
Нема куди прихилитися,
Хоч з гори та в воду!
Утопився б молоденький,
Щоб не нудить світом;
Утопився б, — тяжко жити
І нема, де дітись.
В того доля ходить полем —
Колоски збирає;
А моя десь, ледащиця,
За морем блукає.
Добре тому багатому:
Його люди знають;
А зі мною зустрінуться —
Немов недобачають.
Багатого губатого
Дівчина шанує;
Наді мною, сиротою,
Сміється, кепкує.
Ведуча
Осиротів Тарас пішов до школи
Носити воду школярам
Брати на панщину ходили
Поки лоби їм поголили
А сестри сестри горе вам …..
Ви в наймах виросли чужії…
Дівч. Мені так шкода Тарасика, як важко йому жилося.
Хл. Твоя правда! Хотів вчитися , та не міг. А ми маємо можливість вчитися, а не завжди хочемо!.
Дівч. А пам’ятаєш ми вчили вірш «Мені тринадцятий минало».
Хл. Пам’ятаю, я його на відмінно розказав!
Дівч. А давай побуваємо у тому часі.
Хл. Зараз спробую. Так 1814 + 13 буде 1827 рік. Ну ось .
( шум, блиск. Діти потрапляють на іншу поляну)
Ведуча 1-ша дитина
Йому тринадцятий минало
Він пас ягнята за селом
Чи то так сонечко сіяло
Чи так йому чого було
(Виходить Тарас стоїть плаче)
Тарас
Поглянув я на ягнята
Не мої ягнята
Обернувся я на хату
Нема в мене хати
Не дав мені Бог нічого
І хлинули сльози
А дівчина при самій дорозі
Почула що я плачу
Прийшла привітала
Утирала мої сльози
І поцілувала
(Підбігає Оксана)
Оксана
То чом же ти плачеш
Їй Богу дурненький
Не треба Тарасе
Бач плаче маленький
Що кажуть про тебе Тарасику знаєш
Що добре малюєш читаєш співаєш
От виростеш трохи і будь малярем
Тарас
Еге ж малярем
Оксана
Так звичайно! Підем
З тобою небого ми долі шукати
І ти розмалюєш усю нашу хату
Тарас
Та кажуть Оксано що я ледащо
Нічого не вивчу ніколи й нізащо
Ні ! Я не ледащо і малярем стану
Лишень підросту ось побачиш Оксано
Оксана
Ой станеш Тарасику
Звісно що станеш
І на вкраїну по іншому глянеш
Та завше чекатиме рідная хата.
Тарасе, небого, дивись де ягнята
2-га дитина
Неначе сонце засіяло
Неначе все на світі стало
Його лани гаї сади
Й вони жартуючи погнали
Чужі ягнята до води
Хл. А що то за Оксана? Ще одна сестра Тараса?
Дівч. Отакої, як це ти не знаєш, не соромно? Це подруга Тараса. Вона завжди його підтримувала , підбадьорювала. Як би ти більше читав, то знав би про це.
Хл. Гаразд, не сварися, обіцяю, що буду тепер більше читати.
Дівч. Знаєш, ми все спостерігаємо , а мені б так хотілося поспілкувати з Тарасом Шевченком. Ну, погодься, бути тут і навіть з ним не поговорити, це якось не правильно.
Хл. І що ми йому скажемо, він же не знає про майбутнє?
Дівч. Ну давай спробуємо, а там щось придумаємо, ну, будь-ласка!
Хл. Гаразд. ( знову шум, блиск)
(Тин, хата під солом’яною стріхою. Біля тину хлопчик (13 років) - малий Тарас. Сидить у солом’яному брилі, щось на клаптику паперу пише огризком олівця. Перед ним з’являються наші герої: хлопець і дівчина).
Дівчина Слухай, де це ми? Дивись, хата солом’яна, тин.
Хл.. Напевно, в минулому... Поглянь, он якийсь хлопчик, Давай спитаємо його.
(Діти підходять до незнайомця і здороваються одночасно).
Дівчата. Привіт!
(Тарас Шевченко (підліток) здивований їх привітанням і зовнішнім виглядом, розглядає їх, знімає бриль).
Тарас. Здорові були!
Хл (здивовано до дівчини). Вітання у нього якесь дивне.
Дівчина1. Хлопчику, ти не знаєш, що це за село?
Тарас Шевченко. Авжеж, знаю, наше село — Кирилівка.
Дівчина1. Кирилівка! (Радісно і здивовано). Це ж те село, де пройшло дитинство Тараса Шевченка?!!
Тарас. Село.І серце одпочине.
Село на нашій Україні,
Неначе писанка, село
зеленим гаєм поросло,
А ви звідки знаєте про мене, бо я вас не знаю, вперше вас бачу.
Хл.Ти що, справді Тарас Шевченко - наш геніальний поет?
Тарас (зніяковілий). Так, Тарас я, Шевченко, сирота убогий. (Ховає за спину папір).
Дівчина (лагідно). А що ти оце робив? Ну, не бійся, признайся - вірші складав чи малював?
Тарас. Як, ви і про це знаєте? Не смійтеся хоча ви з мене. А то все село дорікає. Кажуть, що я ледащо, що робити не хочу, лише в бур’янах вилежуюся. А я всі свої жалі на папір виливаю і легше мені, одинокому сироті, на душі стає.
(Хлопець і дівчина переглядаються. Від захвату у них дух перехоплює).
Дівчина1. Ти не уявляєш, Тарасе, які ми раді, що перенеслись до тебе, розмовляємо з тобою!
Хл. Ми з XXI століття ( гордовито-хвацьковито ). Вирішили прогулятись у часі. І заодно домашнє завдання з літературного читання виконати - практично! Вчительці розкажу - не повірить!
Дівчина 1(до здивованого Тараса). Розумієш, нам задали прочитати повість про тебе, а він лінується. Тому радіє, що все на свої очі побачить і читати не треба.
Шевченко (зніяковілий, перестрашений і здивований). Про мене?! Як це? Через двісті років про мене знають? У школі дяк розповідає про сироту Тараса?
Хл.Який дяк? Учителька, і то дуже строга. Як не прочитаю повість, то одиницю буду мати. То ж не барись, розкажи щось про себе.
Дівчина (прохально). Будь ласка, розкажи.
Тарас (ніяково). Я віршем, добре... (Читає автобіографічний вірш (уривок) «Якби ви знали, паничі...» ).
Якби ви знали, паничі,
Де люди плачуть живучи,
То ви б елегій не творили
Та марне бога б не хвалили,
На наші сльози сміючись.
За що, не знаю, називають
Хатину в гаї тихим раєм.
Я в хаті мучився колись,
Мої там сльози пролились,
Найперші сльози. Я не знаю,
Чи есть у бога люте зло,
Що б у тій хаті не жило?
А хату раєм називають!
Не називаю її раєм,
Тії хатиночки у гаї
Над чистим ставом край села.
Мене там мати повила
І, повиваючи, співала.
Свою нудьгу переливала
В свою дитину... В тім гаю,
У тій хатині, у раю,
Я бачив пекло... Там неволя,
Робота тяжкая, ніколи
І помолитись не дають.
Там матір добрую мою,
Ще молодую — у могилу
Нужда та праця положила.
Там батько, плачучи з дітьми
(А ми малі були і голі),
Не витерпів лихої долі,
Умер на панщині!.. А ми
Розлізлися межи людьми,
Мов мишенята. Я до школи —
Носити воду школярам.
Брати на панщину ходили,
Поки лоби їм поголили!
А сестри! Сестри! Горе вам,
Мої голубки молодії!
Для кого в світі живете?
Ви в наймах виросли чужії,
У наймах коси побіліють,
У наймах, сестри, й умрете!
Хл. (захоплено). Ну ти даєш! Такий малий, а такий талановитий! Мені б так...
Дівчина (із захватом). Молодець! Геніально!
Шевченко (радісно, сміливіше). Невже вам і справді подобається? Мене всі так лають, тільки одна Оксанка, моя подруга, підтримує і підбадьорює.
Хлопчик (із захватом). Ти смішний і дивний! Українці вже понад 200 років твої вірші вчать напам’ять! А ти питаєшся, чи подобаються!!!
(Чути дівочий спів «По діброві вітер віє...» ).
Дівчина. Гарно тут... Спадає на думку твої вірші «Тече вода з-під явора...»
«Тече вода з-під явора» , «Вранці» , «Зацвіла в долині»
Тече вода з-під явора
Яром на долину;
Пишається над водою
Червона калина.
Пишається калинонька
Явір молодіє,
А кругом їх верболози
Й лози зеленіють.
Тече вода із-за гаю
Та понад горою,
Хлопочуться качаточка
Поміж осокою.
А качечка випливає
З качуром за ними,
Ловить ряску, розмовляє
З дітками своїми…
Хл. А щось людей не видно... Де вони?
Тарас. На панщині (задумано)...
Дівчина1. Темніє... Он люди якісь йдуть, ледве ноги волочать.
Тарас. Це кріпаки - панські слуги. Цілісінький день працювали на пана.
(Жінка-селянка з немовлятком розказує вірш «На панщині пшеницю жала...» ).
На панщині пшеницю жала,
Втомилася; не спочивать
Пішла в снопи, пошкандибала
Івана сина годувать.
Воно сповитеє кричало
У холодочку за снопом.
Розповила, нагодувала,
Попестила; і ніби сном,
Над сином сидя, задрімала.
І сниться їй той син Іван
І уродливий, і багатий,
Не одинокий, а жонатий
На вольній, бачиться, бо й сам
Уже не панський, а на волі;
Та на своїм веселім полі
Свою таки пшеницю жнуть,
А діточки обід несуть.
І усміхнулася небога,
Проснулася — нема нічого...
На сина глянула, взяла,
Його тихенько сповила
Та, щоб дожать до ланового,
Ще копу дожинать пішла
Ця сама селянка. Коли вже та воля буде... Як не нам, то хоча б дітям і внукам нашим.
Дівчина Воля є, є... Ми вже не кріпаки, і Україна вже вільна.
Жінка-селянка (гірко). Що ти, дитино, вигадуєш (махнула рукою).
Чудні ви якісь... (Відходить).
Хл.. Не повірила... Я б сам не повірив на її місці.
Дівчина Тяжкі часи випали на твою долю, Тарасе. Коли ми читали твої вірші, то нам важко було в це повірити, в те, що так наші українці бідували. А це правда виявляється.
Дівчина. І я тобі скажу, Тарасе, не треба було нам і в минуле переноситись.
Твої твори такі правдиві і так написані, що і бачити не треба... Потрібно лише уважно читати твої вірші. І минуле стане зрозумілим і близьким.
Хл. (з ентузіазмом). Тарасе, а може, ти з нами у XXI століття гайнеш, га? Давай?
Дівчина1 (до хлопця). Розумний який!!! Що вигадав?! А вірші хто напише? Адже його твори виховали патріотів, які вибороли незалежність України.
Хл. Дійсно... Ти правильно кажеш, ...
Тарас. Кожна людина повинна достойно прожити у своєму часі... Зробити все можливе для кращої долі України й українців... (звертається до хлопця і дівчини, які підходять до нього). Не сумуйте, я завжди буду з вами, в усі часи. (До присутніх). Читайте мої вірші! Отак і поговоримо крізь віки.
( Шум, блиск. Діти потрапляють в реальність.)
Хл. Комусь розказати, не повірять.
Дівч. Цікава була наша подорож.
Хл. Може продовжимо?
Дівч. Так, давай продовжимо, але уже з книжкою.
( діти сідають і починають читати) .
Дівчина-українка
Я сьогодні Шевченка читаю.
Скільки мудрості в його рядках!
Мов на ангельських крилах літаю,
Як тримаю «Кобзар» у руках...
Мені вчителька подарувала
В день народження книгу святу
Щоб я її щоденно читала,
(душу має й сама золоту...)
І тепер я з любов’ю читаю,
Вчу напам’ять премудрі вірші.
Й дивуються струни в душі
Що за велет! Титан був та й годі!
Він життя нам пророчив нове.
І ходили чутки у народі,
Що не вмер він, а й досі живе...
Хлопсць-українець
І він бачить усі наші справи,
Хто є друзі, а хто вороги.
Бачить біди і злети держави,
Й додає нам і сили й снаги...
Щоб жили ми і вчились, як треба,
Й пам’ятали свій корінь завжди,
Щоб любили і землю і небо,
Й не було щоб чужої біди.
Щоб ми разом ходили на свято,
Вкупі завжди з братами були,
Мали друзів завжди і багато
Щоб боротись уміли й могли
І я вірю! Подякують люди
І згадають, я вірю, про нас.
І тоді нам не соромно буде
За життя, що пророчив Тарас
1 учень
Поклін тобі, Тарасе,
Великий наш Пророче,
Для тебе вірно б'ється .
Те серденько діточе.
Ти кажеш рідний народ
І рідний край кохати,
Для нього кажеш, жити,
Для нього й умирати.
Ось тут перед тобою
Ми, українські діти,
Святочно прирікаєм
Сповняти ті завіти.
На службу Україні,
На чесне діло гоже,
В ім'я святої правди —
Благослови нас, Боже!
2-й учень.
За все тобі клянемся.
Усі вкраїнські діти,
Ми сповнимо, Кобзарю,
Всі твої заповіти!
(Діти виконують пісню«Поклін тобі, Тарасе»).
3.Любов і шана вічна – Кобзареві.
Завжди він в серці нашому живе.
Його слова, як зорі променеві,-
Дороговказ нам у життя нове.
4.З колін вже піднялася Україна:
До волі прагне, щоб там не було!
Лунає рідна мова солов’їна:
Для спраглого цілюще джерело.
5.Пророчі думи в Кобзаревім слові
Сплелись навіки в лавровім вінку.
І плине повінь щирої любові,
Що в пісню перелитися дзвінку.
2-га ведуча
Шевченко – це наша душа, наша мудріть, наша сила. Нехай «Заповіт» Великого Кобзаря стане заповітом для всіх вас: берегти мову, його звичаї, його пісні пронести все це через віки. Нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскру Віри, Надії, Любові до рідної землі свого народу.
Пісня «Мій Кобзар» Н. Май
Ведуча. На цьому Наше свято закінчено. Дякуємо всім за увагу
5. «ВРАНЦІ»
Защебетав жайворонок,
угору летючи;
закувала зозуленька,
на дубі сидячи;
защебетав соловейко —
пішла луна гаєм;
червоніє за горою;
плугатар співає.
6. «Зоре моя вечірняя»
Зоре моя вечірняя,
зійди над горою,
поговорим тихесенько
в неволі з тобою.
Розкажи, як за горою
сонечко сідає,
як у Дніпра веселочка
воду позичає...
7. «Зацвіла в долині...»
Зацвіла в долині
Червона калина,
Ніби засміялась
Дівчина-дитина.
Любо, любо стало,
Пташечка зраділа
І защебетала.
Свято Матері
звучить мелодія
1. Сьогодні у цій залі свято
Ми дуже раді всіх вітати !
І сподіваємось , що кожен
для себе щось узяти зможе .
2. Хтось настрій добрий запозичить ,
Бо посмішка усім нам личить ,
Хтось слову доброму зрадіє ,
Бо про добро усі ми мрієм .
3. Та починати вже нам час ,
Сюди запросили ми вас .
Аби всім разом у дружнім колі ,
В домівці нашій – рідній школі-
Сердечно й щиро привітати
З сьогоднішнім маминим святом .
Пісня
Учень. Спасибі, спасибі, мами,
Що ви тут сьогодні з нами.
До вас перше наше слово:
Мами, будьте здорові.
Учень. Спасибі, що так смачно готували,
Що нас так пильно доглядали,
Що, не стуляючи очей,
Недосипали ви ночей.
Учень. Спасибі вам і за роботу,
За руки ваші і турботу,
За те, що кожен день і час
Ви турбуєтесь про нас.
Учень. За доброту, за ніжність до нас
Ми дуже вдячні вам в цей час.
Ось тому вся дітвора
Бажає мамам всім добра.
Учениця У травні , коли прокидається від сну природа , коли дзвенить у блакиті пташиний спів , коли травами і квітами замаїться земля , теплий весняний вітер приносить до нас Свято Матері .
1.Весна прийшла струнка і гожа,
В природі стільки вже пісень!
І на весну — матуся схожа,
Бо розвидняє діткам день.
2.Вона встає – і світ співає,
І музика враз ожива.
Матуся діток пригортає,
Говорить ніжні їм слова.
3.То ж навесні і в мами свято,
Бо мама, як сама весна.
Із цвітом квітів її можна порівняти —
Бо наймиліша діткам є вона!
Діти починають порівнювати свої матусь із квітами.
|
1.Немов ромашка — ніжна і тендітна, |
|
2.Моя ж матуся — лісовий дзвіночок! |
|
|
3.Як незабудки в мами світлі очі
4.Як же гарно повсюди бузок зацвітає, |
|
5.Моя матуся, мов підсніжник ніжний!
В ній дух і сила незборима є.
І хоч у квітки колір білосніжний,
Та є жага, щоб довести своє!
|
|
|
|
6.Тюльпани — дуже гарні квіти, |
|
|
7.Гербери — квіти просто дивовижні. |
|
|
8.А крокуси! Яка краса чарівна! |
|
9.Моя матуся, мов краса-лілея! |
|
10.Немає кращого нічого, як волошки в житі. |
|
11.Півонії яскраві, кольорові. |
|
|
12.Троянда — диво! Що є красивіше!
Погляньте скільки радості цвіте!
Троянди й мама в світі наймиліші,
Я хочу, мамочко, щоб знала ти про те!
виходять четверо дітей з квітами в руках
Дівчинка
Моя нене найдорожча ,
Наймиліша в світі !
Прийми , нене , в своє свято
Від доні ці квіти .
Хлопчик
Кожна квітка тобі скаже ,
Як тебе кохаю ,
Кожна шепче , чого щиро
Я тобі бажаю .
Дівчинка
Ця фіалка тобі скаже ,
Що моє серденько
Б’ється щирою любов’ю
Все для тебе , ненько .
Хлопчик
Буду вчитись підростати ,
Виростать , мужніти .
Мамі буду дарувати
Я найкращі квіти.
вбігають дівчатка – квіти ТАНЕЦЬ КВІТІВ
1 квітка Ми квіточки весняні
Учора зацвіли ,
Листочки , мов долоні
Угору підняли .
2 квітка Ми вдячні рученятам ,
Що доглядали нас
І мрієм прикрашати
У школі кожен клас .
3 квітка Красиво і світло у нашій світлиці
Квіти на вікнах стоять вогняні .
Сьогодні у школі матусине свято
І хочеться всіх привітати мені .
4 квітка Вітаєм , вітаєм матусю усі,
Як сонце , зігріє вона навесні .
Всі квіточки з нами згодні
привітать матусь сьогодні .
інсценівка дівчаток з віночками дівчатка сідають в коло і плетуть віночки
1 дівчинка
Я свою матусю так щиро кохаю ,
Що й розказати не вмію , не знаю .
2 дівчинка
Нема на цілім світі всім вам признаюся
Кращої матусі , як моя матуся .
3 дівчинка
Моя наймиліша з усіх людей ненька .
Тиха , мов голубка , щира і миленька .
4 дівчинка
Мені все говорить щовечора ненька .
Що я українка , мов квітка , пишненька .
5 дівчинка
Не раз біля хати сяде моя мати
Про славне минуле мені розказати,
І слухаю радо довгенькі години
Про князів , гетьманів, вождів України ,
І про тих героїв , що за її волю
Голови поклали в широкому полі .
6 дівчинка
Як то цеє гарно Бозя в небі склала ,
Що мені й Оленці й Тані
Всім нам маму дала .
ТАНЕЦЬ З ВІНОЧКАМИ
Учениця
Ми любимо квіти збирати в гаю ,
Ми любимо рідну матусю свою ,
Ми любим танок і гру гомінку ,
Охоче співаємо пісню дзвінку .
ПІСНЯ
Учень. Від тебе, мамо, в світ ідуть дороги
І з тебе починається життя.
Усі стежки від рідного порогу
Ведуть твоїх дітей у майбуття.
Учень. Матусю мила, найрідніша в світі,
Ти наше сонце щире і ясне.
Ти дбаєш, щоб завжди були ми ситі,
Твоя любов дитину не мине.
Учень. Ти вчиш дітей, виховуєш щоднини,
У світ ведеш і думаєш про всіх.
Найбільше щастя – мати для дитини!
Її любов і ласка, щирий сміх.
Учень. Ти наше сонце лагідне, привітне
Від тебе ласка, щедрість і тепло.
Нехай сьогодні усмішкою квітне
Твоє лице, щоб радісно було.
Учень. День Матері і день весни ясної.
Квітує травень, бджілкою дзвенить.
День Матері – Мадонни пресвятої!
Для тебе пісня хай у світ летить.
Пісня «Мамо, мамочко моя»
Заходить дівчинка Мрія
Нічого не може у світі цім жити
Без сонця ясного, дощу і тепла.
Людині ще треба на білому світі,
Щоб мрія висока у серці жила.
Заходить дівчинка Доброта
Доброта – це велика сила.
Людина в світ приходить для добра,
Щоб в світі цім добро творити.
Вам зрозуміти, діточки, пора
Що в серденьку з любов’ю треба жити.
Заходить дівчинка Любов
Любов – найбільше в світі почуття!
Вона не має меж – безкрая!
З любові починається життя,
Вона усе найкраще починає.
У серці матері така любов живе,
Як Всесвіт, безконечна і велика.
Вона рікою дивною пливе,
І не скінчиться, поки в мами й віку.
Заходить дівчина Радість у яскравому вбранні
Радість. Я – Радість! Як без мене жити?
Я з задоволенням іду до всіх!
Веселим жартом можу насмішити,
Люблю здоровий, життєдайний сміх!
Я сонечком серця вам наповняю,
І задоволення та щастя теж несу.
Потрібна всім, про це я добре знаю,
Бо ж у життя приношу ще й красу.
Люблю я дуже, щоб іскрились очі,
І щоб життя в вас радістю цвіло.
Я бачити веселими вас хочу,
Щоб з серця променилося тепло.
Я – Радість! Як без мене жити?
Тому й прийшла сьогодні я до всіх.
Щоб в свято Мами вас розвеселити,
Подарувати вам веселий сміх.
Учениця. Любов і Радість, Мрія і Надія
Щодня у кожнім серденьку живе.
Від почуттів таких душа світліє
І хочеться творити щось нове.
І хочеться добро усім робити,
Назвати кожного і рідним, й дорогим.
І прагну я чарівний світ любити
Та жити у гармонії із ним.
Сьогодні свято мами дорогої
А мама є у всіх або була.
Вклоніться всі до матінки святої,
Бо кожному вона – життя дала.
виходять 3 пари по 3 учнів
1. Хто тебе так щиро любить ,
І вбирає і голубить .
І кладе у постіль спати ? МАТИ
2. Хто стеріг тебе від злого ,
Відмовляв собі усього ,
Щоб тобі віддати? МАТИ
3. Хто тебе узяв за руку
І до школи на науку
Вів . щоб розуму навчати ? МАТИ
Хлопчик
Я прокидаюся рано –
Й зразу , хоч ще не встаю ,
Тільки спросоння погляну ,
Бачу матусю свою .
Дівчинка
Мати – досвітня пташина
Здосвітув віч не зімкне ,
Ходить по хаті навшпиньки ,
Щоб не збудити мене .
Хлопчик
Мати – то сонечко рідне ,
Сонечко , ясне , земне ,
Слово її заповітне
Гріє і живить мене .
1 дівчинка
Мамо рідна , добра , мила !
Як іще назвать тебе ?
Це для мене ти пошила
З шовку плаття голубе .
2 хлопчик
Ти мені читаєш книжку ,
Хочеш розуму навчить .
Ляжу спати – ходиш нишком ,
Щоб мене не розбудить.
3 дівчинка
Захворію хоч злегенька –
Цілу ніч не будеш спать .
Тож , дозволь , тебе рідненька ,
За усе поцілувати !
ПІСНЯ ПРО МАМУ
1.Мати, матінка, матуся,
Мама, мамочка, мамуся,
Називаю тебе я,
Рідна ненечко моя!
2.Підняли мене з колиски
Ніжні руки мами,
Берегли від горя-лиха
Днями і ночами.
3.Вчили на землі стояти,
І ходити вчили.
І коли бувало важко,
Додавали сили.
4.Працьовиті та невтомні,
Ласкою зігріті.
Руки мамині для мене
Найсвятіші в світі.
1- й: Мама – це найрідніша людина,
Маму ніхто не замінить мені.
Мама – це подарунок від Бога,
Кожній дитині, що живе на землі.
2-й: Лиш відкрию очки сонні –
Мама скаже: «Здраствуй, доню!»
Де така ще мама є?
Мама – сонечко моє.
3-й: А коли болить голівка, -
Мама в мене перший лікар.
Де така ще мама є?
Мама – сонечко моє.
4-й: Не шкодує мама часу,
Все розказує про Спаса.
Де ще така мама є?
Мама - сонечко моє.
5-й: Добре нам з мамою жити,
Як же мами не любити?
Де ще така мама є?
Мама – сонечко моє.
6-й: За все, що маю дякую я Вам,
Моя матусю золота.
Ви мій найбільший в світі скарб.
Для вас співаю нині я.
Пісня__________________________________________________________
1-й: Хто найбільше із усіх
Любить нас, дітей малих?
Хто про нас найбільше дбає,
Хто нас щиро доглядає?
Хто скажи маленький брате?
Разом: Мати!
2-й: Хто готує їсти нам
Хто не раз не їсть не сам?
Хто нас чеше і вмиває?
Хто в чисте плаття зодягає?
Хто із вас це буде знати?
Разом: Мати!
3-й: хто, як щось у нас болить,
Цілу ніченьку не спить?
Хто найкращу казку скаже,
Як дитина спати ляже.
Хто співає їй з легенька?
Разом: Ненька!
4-й: Хто до школи перший раз
Відпровадив з дому нас?
Хто нам книжку дав й у руки.
Заохотив до науки,
Вчив трудитись – працювати?
Разом: Мати!
5-й: Хто за руку нас веде,
Як у свято в церкву йде?
Хто молитви нас навчає,
В Бога долі нам благає,
Хто вчить старших поважати?
Разом: Мати!
6-й: Хто життя свого за нас
Не жаліє в кожен час?
Хто нас вчить у світі жити,
Вірно рідний край любити,
Рідну мову шанувати?
Разом: Мати!
7-й: Браття, сестрички мої,
Не забудьмо ж слів її!
Нашу матір звеличаймо,
Шану, дяку їй віддаймо!
Разом: Рідна мамо!
8-й: Нам з тобою рай – цей світ!
Нам живи багато літ!
Пісня__________________________________________________________
Частівки.
Вас із святом ми вітаєм
Неповторним, весняним,
І частівки проспіваєм
Мамам рідним, дорогим.
.
Мамо, мамо! На роботі
Дуже довго ти була!
Наша киця вже в турботі:
Чи ти «Віскас» принесла?
В кухні віник я шукав,
У кімнаті підмітав.
Залишилося від нього
Три соломини усього.
В перший раз всім на біду
Вимив я сковороду.
Потім татко тиждень весь
Мив мене та плакав десь.
Підгоріли суп і каша,
Сіль насипана в компот
Повернувся батько Саша
Із відпустки до турбот!
Я для мами так старався –
«Молодців» шість получив,
Аж мій ґудзик відірвався,
То я сам його пришив.
Та хіба не допомога?
Я для мами посуд мив!
Потім вимив ще й підлогу –
Всіх сусідів затопив.
Я для мами так трудився,
У тазок води налив.
Наш будильник запилився,
То я з милом його мив.
Ми салат святковий з братом
Готували мамі в свято.
Коли котик скуштував
Цілий день і ніч нявчав.
Раз у рік на свято мами
Я у руки віник взяв.
Залишилося від нього
Три соломинки усього.
Шили разом ми із татом
Подарунок мамі в свято.
Мало бути у нас плаття,
Вийшла стрічка в коси Насті.
Ой,сьогодні в мами свято
І на кухні у нас тато.
Тато так обід варив,
Мало кухні не спалив.
Аня мамі помагала
І на кухні прибирала.
Так посуду вона мила,
Що тарілки перебила.
Наймиліші, найдобріші
Дуже любимо ми вас.
А тепер ловіть скоріше
Поцілуночки від нас!
Ми частівки вам співали
Чи сподобались,чи ні
А тепер ми вас попросим,
Щоб поплескали усі!
1 Дівчинка
Коли буду мамою,буду бізнес-леді я!
Діловий костюм вдягну, на роботу я піду!
Буду в банку працювати -
Гроші буду рахувати!
2 Дівчинка
Коли буду мамою,
Буду всім коханою.
Вечір, вся родина вдома,
Прожену я свою втому,
діткам казку розповім
любим та маленьким,
У неділю я у парк
Поведу рідненьких!
3 Дівчинка
Коли буду мамою-
Буду дужевправною!
Всі ще сплять, а я на кухні
Тістечка готую пухкі.
Смажу курку до сніданку
Нагодую всіх я зранку!
Щоб уся моя родина
Була здорова і щаслива!
4 Дівчинка:
Коли буду мамою
Буду дуже доброю!
Буду діток цілувати,
Разом з ними міркувати:
І про зорі, і про сонце,
що заглядає у віконце.
5 Дівчинка
Коли буду мамою,
Буду я веселою,
Будемз діткамигуляти,
Пісні весело співати!
6 Дівчинка
Коли буду мамою
Буду господинею!
Найкращий то мій дім,
Міста вистачить усім!
Для дітей кімнат багато -
Не життя , а просто свято!
7 Дівчинка:
Коли буду мамою
Буду дуже модною!
Червоним губи намалюю,
Очі гарно нафарбую,
Сукню одягну бузкову,
Чобіточки кольорові!
Як побачать мої дітки,
Скажуть:МАМО,ТИ МОВ КВІТКА!
Діалог доньки з мамою
- Ой чого ж це, мамо, у вас коси білі!
А були ж ті коси чорними колись…
- Вибілила коси тяжка доля, доню.
Не на коси – в серце ти моє дивись.
- Та у вашім серці стільки віри, мамо!
А любові скільки! Вистачить на всіх.
- Що ж, бери, дитино, і живи так само,
Щоби в твоє серце не вселився гріх.
- Та чи зможу жити так, як Ви, матусю?
Чи зумію щиро я усіх любить?
- Знаю я, що зможеш, якщо будеш в Бога
Кожен день в молитві помочі просить.
- Дякую Вам, мамо, за усе, що маю,
За благословення, за любов без меж
- Кожен день твій доню, я благословляю,
І тому щаслива в світі ти живеш.
Діалог сина і мами
Син. Скажи, матусенько, мені,
За що мене ти так кохаєш?
Ти бережеш мене у сні
І вдень мене все доглядаєш.
Мама: Люблю тебе, бо чемний ти,
Бо слухаєш мене завжди
І любиш рано в школу йти.
Люблю тебе, що ти веселий,
Мов ластів’ятко чарівне,
Але скажи мені, маленький, -
Чому так любиш ти мене?
Син: Таж ти не раз не спиш у нічку,
Як захворію я коли,
Не раз твої молитви щиро
За мене в небо попливли.
За все тебе я люблю, нене,
Люблю матусю я свою.
Я і сказати не умію,
Як я тебе люблю, люблю!
Учень. Матусю, рідна, наймиліша,
Тобі я шлю свої вірші.
Ти за усіх найкрасивіша,
У тебе сонечко в душі.
Учень. Ти найдобріша, рідна мамо,
Ти все прощаєш дітлахам.
Тобі, матусенько, так само
Я всю любов свою віддам.
Учень. Ти з нами поруч – в хаті тихо,
Так затишно і добре нам.
Є місце радості і сміху,
Веселим віршам і казкам.
Учень. Коли ти поруч, рідна ненько,
Нічого в світі не страшне.
І б’ється рівно в нас серденько,
Біда і горе всіх мине.
Учень. Нічого кращого немає,
Коли маленького тебе.
Матуся рідна обнімає,
Покаже небо голубе…
Учень. Або у темнім небі зорі,
Що кличуть у далеку путь.
Поля безмежні, неозорі,
Що в казку нас, малих, ведуть.
Учень. Всього нас матінка навчає,
Щоб добрі, чемні ми були.
Любов’ю щиро зігріває,
Щоб ми в цей світ людьми ішли.
Учень. І вчить завжди добро творити,
Веде за руку в майбуття.
Ну, як же маму не любити,
Вона ж мені дала життя.
Учень. Вона ж мені цей світ відкрила,
Чарівний, дивовижний світ.
Дала мені, малому, крила,
Щоб я відправився в політ.
1.Мама! Мама! - гарне слово,
Тільки скажеш - все готове!
-Мамо, кашки! - кашка є.
-Мамо, чаю! - вже наллє.
-Мамо, спатки! - вже роздітий,
І у ліжку, і укритий.
2. -Мамо, ніжку зав’яжи!
-Мамо, казку розкажи!
Мама! Мама! - гарне слово!
Тільки скажеш - все готове!
1. О, Матінко !
Любити так , як любиш ти ,
Ніхто не вміє на землі .
Тому ми всі – дітей гурток –
Сплітаємо тобі вінок
З найкращих квітів навесні .
Тому при гомоні пісень –
Святкуємо твій , мамо ,день .
2. О, Матінко !
Травневий блиск , травневий чар
І квіти з рідних піль і лук .
Приносимо тобі як дар ,
І хилимось до твоїх рук .
Ти – сонечко для наших віч
Весь довгий вік – і в день і в ніч .
Тому в неділю цю святу
Тобі приносим яр-красу
При звуках дзвонів і пісень
Святкуємо твій , мамо , день .
3. О,Матінко !
В любові і подяки день
Прийми від нас дітей привіт
Під звуки радісних пісень .
Ми просим з глибини сердець ,
Щоб добрий Бог , щоб Бог отець
Тобі багато щастя дав .
Щоби тебе нам зберігав
Сто літ , сто літ.
ПІСНЯ
1. Пам’ятаймо , любі діти ,
Пам’ятаймо , завжди з нами ,
Що для нас в усьому світі
Найдорожчі наші мами .
2. Нам, маленьким і дорослим ,
Все дають вони з любов’ю :
Ніжне серце , світлий розум
Силу нашому здоров’ю .
3. Як вставали ми на ноги ,
Перший крок наш був до мами !
Радість маєм чи тривогу
Серце мами завжди з нами .
4. Де сини її і дочки –
Завжди там вона думками .
Пишем в класі ми на дошці
Наше перше слово – мама
Пісня
1.Ми хочем привітати мам –
Уклін від нас найнижчий вам.
За Ваші руки золоті,
За все, що є у нас в житті.
2.Спасибі, вам рідні, за усмішки ваші
За ночі недоспані, зварені каші,
За руки невтомні, що нас доглядали,
За те, що пісень колискових співали.
3.Бажаємо усім вам щиро
Тепла, здоров’я, щастя, миру!
І світла, радості щодень
Та щирих слів, нових пісень!
4.Хай сонечко для вас сміється,
А вам усе в житті вдається.
І хай панує в світі знов
Надія, Віра і Любов.
5.Щоб усмішками ви цвіли
Й завжди веселими були!
Й до вас приходили, мов казка,
Тепло, любов, надія й ласка.
6.Бажаєм вам 100 років жити
Без горя, сліз і без журби.
Хай з вами буде щастя і здоров’я
На многії літа і назавжди.
7.Хай дзвенить повсюди пісня
Про найкращих наших мам!
Ми за все, за все на світі
Щиро дякуємо вам!
Вчитель.
Для почуттів найкращих на землі
Створили люди сотні добрих слів.
Таких як щирість, ніжність. Їх багато.
Це – милосердя, спокій, чистота,
Це – вірність, співчуття і доброта,
Любов, надійність. Всіх і не назвати!
Та і навіщо, коли є одне,
Що вмістить все це? Слово головне –
Мама.
Зі святом вас, любі, милі, ніжні, рідні! Хай ніколи наші діти не засмутять вас! Нехай приносять з собою тільки радість і щастя, а якщо колись з’являться сльози на ваших очах, то нехай то будуть сльози радості і гордості за наших дітей!
1.Поклін тобі, тобі рідненька!
В цей день великий , люба ненько ,
За ті важкі години ранні ,
За золоте твоє серденько
Що все віддала б в любім зриві ,
Щоб тільки ми були щасливі .
2. Дарунків , золота не маєм
Щоб до ніг тобі зложити.
Однак тут , спільно присягаєм ,
Що доки тільки будем жити ,
Любов сердець своїх маленьких
Тобі дамо , кохана ненько !
ВАЛЬС З МАМАМИ
про публікацію авторської розробки
Додати розробку