Свято "Стрітення Господнє" для учнів 6 класу

Про матеріал

Свято Стрітення дивовижне: інколи по-зимовому сніжне, інколи по-весняному тепле і сонячне! Це відчуття зимової прохолоди і передчуття весняного тепла. За традицією в нашій школі кожного року вшановують це свято. Так і цього року ми з учнями 6 класів організували та провели свято Стрітення. Основна ідея свята полягала в гармонійному існуванні природи і людини, дружби, миру та злагоди. Учні, вчителі та гості отримали безліч позитивних емоцій та сподівання на теплу весну і хороший врожай!

Стрітення - свято християнське і народне, дві зустрічі, дві філософії, дві мудрості. Святкуймо Стрітення з новою весною в серці, величаймо Господа, і треба вірити, що в Україні все буде добре.

Перегляд файлу

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Картинки по запросу сценарій стрітення

 

Підготувала

вчитель Уличненської СЗШ І-ІІІ ст.

Локоть Галина Романівна

 

 

 

 

 

2018

 

 

 

 

 

Учениця: Відсвяткували Богом послані свята.

Здоровя, щастя одні одним побажали.

В цім Божа істина доступна і проста,

Адже духовно ми багатші стали.

До єдності ми крок за кроком йдем.

Вчимося мудрості, щоб сутність розуміти.

Якщо до нових свят, дастьБог нам, доживем,

Ще більше ластівок-вітань буде летіти.

 

 

Ведучий 1:У житті немає випадкових зустрічей. Бог створив світ. Він розділив     світло і темряву. А коли вони зустрічаються, то настає або день, або ніч.

 

Ведучий 2: У природі іде постійна боротьба між холодом і теплом, і якщо перемагає тепло, то настає весна або літо.

 

Ведучий 1: А коли настає останній місяць зими то ми всі чекаємо на прихід весни. У народі  кажуть: Як лютий не лютуй, а на весну брів не хмур”.

 

Учень:     Третій місяць зветься лютий. А лютує він тому,

Що на світі довго дути не доводиться йому.

Хоче лютий, щоб на світі панувала вік зима,

Та поволі сонце гріти починає крадькома.

Довгі дні, короткі ночі, і уже струмок тече,

Лютий враз як зарегоче, знов морозом припече.

По землі вже крок за кроком йде весна, веселий час.

І розгніваний до строку лютий геть тіка від нас.

 

Ведучий 2: А з приходом лютого до нас приходить і останнє зимове свято Стрітення.

 

Ведучий 1: Це свято ще раз нагадує віруючим про найважливішу подію з життя Господа нашого Ісуса Христа і Пресвятої його матері. З вірою і щирою молитвою всі християни дякують Богові за спасіння, звертаються до Господа щоб він навчив їх так любити Його і наших ближніх, як Він любив усіх людей, пожертвувавши своїм життям.

 

 

Учень: Світає на землі, світає,
І сонце в небі, як свіча, 
Бо на руках своїх тримає 
Блаженний старець Дитинча.
І Дух Святий вита незримо, 
Серця беручи у свій полон, 
І тільки аж тепер покине 
Життя земнеє Симеон.
Не передати того щастя, 
Що в нього світиться в очах, 
І Боже тіло, як Причастя, 
Тримає праведник в руках.

 

 

Ведучий 1: Ще за часів, коли наш Спаситель був дитиною, існував такий

звичай: батьки на сороковий день після народження приносили до          Єрусалимської Святині хлопчика, щоб дати йому ім’я. Багаті     приносили в жертву Богові однорічне ягня і голуба, а бідні – тільки два голуби.

 

Ведучий 2.  В сороковий день по народженні Христа Спасителя принесла і

       Божа мати свого Первістка.

 

 

 

Учень: Що  є  прекраснішого  в  світі
І  найдорожчого  у  нім,
«Як  тая  мати  молодая
З  своїм  дитяточком  малим».

Вона  до  серця  пригортає
Свого  Ісуса-немовля.
В  погіднім  небі  сяйвом  грає
Веселки  низка  чарівна  

Осяйним  німбом  зберігає
Від  громів,  блискавиць  дитя,
А  мати  ніжно  поглядає
В  обличчя  чарівне  маля.

ЇЇ  любов  палка  і  ніжна!
Не  має  меж  в  собі  вона!
Людина  кожна  нею  втішна,
В  якій  країні  б  не  була.

Цей  образ  зоріє  над  людством
І  цілий  світ  оберіга.
Допоки  Мати  є  й  Дитина,
Є  сущі  Небо  і  Земля.

 

Ведучий 1:  При цьому єрусалимському храмі жили двоє праведних людей –

           Симеон і пророчиця Анна. Вони Святим Духом були натхнені і         сподівалися перед своєю смертю побачити Спасителя. І коли Мати Божа принесла до Святині малого Ісуса, Симеон приступив, взяв його на руки і сказав: „Нині відпускаєш раба твого, Владико, по слову твоєму з миром, бо очі мої побачили спасіння твоє, яке ти уготовив перед лицем всіх людей...”

 

Ведучий2: Відомо, що Симеон був священиком і благословив  Марію і Йосифа

          сказавши їм, що Марія народить Божого Сина.

 

Ведучий 1:  При цій святині жила також  вдова Анна. Коли її чоловік помер, вона пішла до святині і понад шістдесят років служила Богу в пості і молитві. За це наділив її Господь даром пророцтва. Вона могла передбачати деякі події, щоб уберегти людей від гріха. Крім того, дав їй Господь ласку дожити до тієї хвилини, коли вона побачить Спасителя світу.

 

Ведучий 2. Всім, кого знала, Анна розголосила, що вже прийшов на світ той

кого багато віків чекали всі народи. Господь, Творець Неба і Землі

зробив так, що Христос – Господь Спаситель прийшов на світ у людському тілі, народився у бідності. Таке убозтво Христос взяв на себе, щоб дати приклад людям, аби вони не нагромаджували скарби на цьому світі, не гордилися своїм багатством, а зберігали в собі скарб Духа, який є незнищенним і значно ціннішим та дорогим.

 

Ведучий 1: У пам’ять про зустріч побожного Симеона з Ісусом Христом церква

встановила свято Стрітення. Його давніша назва „Зимобор” або „Громниця”. Не випадково, що з перших віків у цей день християни взяли собі за звичай влаштовувати процесії із запаленими свічками як символ правдивого і божого світла, що ним є сам Господь Ісус Христос.

 

Ведучий2: На Стрітення посвячували й воду, яка після цього вважалася цілющою.Люди здавна вірять, що в цей день зустрічаються зима з весною і змагаються, кому бути. Про символічну зустріч зими і весни є багато розповідей сповнених народної дотепності й гумору.

 

 

 

 

 

 

 

 

Ведучий 1:  У народній уяві Зима – це стара баба в полатаному кожушку, проношених шкарбанах і хустині, поточеній мишами, через дірки якої випинаються сиві пасма волосся. За плечима в неї теліпається зморшкувата напівпорожня торбина, а в руках пощерблене горнятко, наповнене льодом.
 

Учень:Коли  зима  стрічається  з  весною,
Твердих  крижин  розгойдується  спів,
Пухнастий  сніг  крихкою  пеленою
Мов  водоспад  сповзає  із  дахів!

Дзвінкі  синиці  зграями  прудкими
Важкі  від  снігу  струшують  гілки,
Весна  гаптує  різнобарвний  килим
І  розшиває  бісером  квітки.

Ну,  а  зима  сидить  собі  в  куточку,
Весни  здалеку  вгадує  сліди
І  вишиває  березню  сорочку-
Ото  вже  буде  красень  молодий!

І  поведе  свою  русяву  панну-
Свою  весну  чарівну  під  вінець
І  зронить  небо  музику  органну,
Здмухне  замети  білі  вітерець.

Гучні  струмочки  захлюпочуть  зрубом,
Грайлива  річка  розплете  косу...
І  так  на  серці  стане  любо-любо,
Немов  із  нього  струшують  росу!..

 

 

( Біля пічки сидить Зима. З нею сидять дві дівчини)

 

Дівчина 1: Сидить старенька зима

На сосновому дзиґлику

Перед пічечкою без вогню – гріється.

Така затишна, сива,красива,сама.

Так їй солодко  мріється.

Задивилася поглядом молодим

Очей сльозливих,

І снуються вервечкою

Одинокі чиїсь сліди

Бо білих її заметах

У весняні її незабутні зливи…

Оце ж як була ще молодою…

Оце ж як була ще вона

Про минулого Року –  весною…

Якою була ж вона безтурботною і привітною,

Юно зеленою і щедро квітною.

Ніжний легіт розчісував їй

Русі плакучі коси,

А стежками пахучими,

Як пряжене молоко,

Усе суще ступало –

Невагоме, щасливе і босе.

 

Дівчина 2 Сидить тихенька добра зима

Дивиться в пічечку без вогню –

Солодко марить.

В неї дров нема,

В неї цукру нема,

На язичку свічечки

Чорну каву без цукру варить…

А вікон знадвору

Вербовим котиком доторкається сніг,

Притуплює зір сльозливий

Не прозірчастим велюром.

Сповіщає нечутно про стежечку,

Під самий бабцін поріг

Пелюстками вишень і черемух

М`ягенько встелену.

Біля пічечки, лагідна,як  кошеня,

На мить задрімає, здригнеться.

А люди пліткують, що на Стрітення

старенька зима з молодою весною

жорстоко навідмаш б`ється.

А насправді бабця

Ступить два кроки,

Вигляне у віконце і покличе тихенько:

 

 

Зима: Дитино, йди, це вже твого щасливого

Молодого сонця в білих моїх заметах

Я бачу веселі сліди.

 

 

ЗУСТРІЧ ЗИМИ ТА ВЕСНИ

 

ВЕСНА. Доброго дня тобі бабусю Зима!

 

ЗИМА.  Доброго тобі здоров’я дівчино, Весно! Рано ти прийшла, ой рано, рано. Ще твоєму царюванню час не настав.

 

 

 

ВЕСНА. Та поглянь на себе, Зимонько! Яка вже з тебе цариця з пустою

торбою? Все, що я напрацювала, ти все з’їла  і випила.

 

ЗИМА.   А от і не все! Не все!

 

ВЕСНА.  Я краща від тебе, бо у мене люди веселі, співають, танцюють, а в

тебе тиснуться по закутках, та ховаються по хатах. Моє сонечко    всіх зігріває, дає людям тепло, а в тебе люди трусяться від холоду і вмирають від голоду.

 

 

ЗИМА.   У мене люди не трусяться, я всіх одягаю в кожухи.

 

ВЕСНА.  А я – царівна – куди ступаю, сонце сяє, все навколо оживає!

                А ще пробуджую від сну я нашу землю чарівну!

(грає на флейті веснянку)

 

 

Учень:Зима з весною стрілися.
Зима у мокрих валянках,
Та все іще надіється
На прийдешній мороз.
Весна з зимою стрілися.
Весна - уся в проталинах,
Трава ще не пробилася,
Ще без дощів і гроз.

Зима з весною стрілася,
І для зими це стрітення -
Кінець всьому. Одвіяла,
Прощатися пора.
Весна з зимою стрілася,
І для весни це стрітення -
Бруньками наливатися
Та силу набирать!

Зима з весною стрілися,
Кінці й початки сплутали,
Зелена й біла віхоли
Вінцем переплелись.
А ми... ми не зустрінемось.
Я пізно народилася,
Я навіть не довідаюсь,
Яким ти був колись.

Ти все, мабуть, гукав мене,
І зник, не догукавшися.
Між нами бездна вічності,
Безкрайній сніжний лан.
І лиш весняний пролісок,
Яко небесне колесо,
Викочує із безвісти
Чи спогад, чи туман.

 

 

 

ЗИМА. Не пущу, тебе весно, не пущу! Ого-го-го! Злітайтеся, дочки мої, хурделиці, завірюхи! Сюди! Сюди! Покажіть свою силу!

 

( Пісня «ХУРТОВИНА»)

Учень: Сипнула зима наостанку 
Сніжинки свої крижані… 
Раніше приходять світанки, 
Зробилися довшими дні. 
А сонечко дужче пригріло, – 
Сніжинки розтанули вмить. 
…Надворі уже потепліло. 
І зимонька стала тужить: 
Прийшла їй пора нас лишати – 
Іде вона в інші краї… 
Тож будемо весну стрічати, – 
Чекати у гості її!

 

Учень:Ще холодно і сніг біліє,
Мороз не раз вночі скрипить.
А небо вдень, як цвіт, синіє,
Струмочок весело дзвенить.
А сонце промінці розкине,
То де вже снігові влежать!
Він всі горбочки побіжать.
Земля парує, ніби дише.
Ген вітер браво пісню свище –
Весела пісня і проста!
Весні дорогу прочищає –
Це ж не така легенька річ!
Бурулька ввечері звисає –
 

Зима вертається на ніч…
І під кущем лягає спати,
Бо ж так стомилася вона.
А завтра їй іти – тікати,
Бо вже прийшла у край весна!

 

 

Учень:А в природі вже пахне весною,
Аромат той приємний для всіх.
Білий сніг не лежить вже горою,
А джерельцем співочим побіг.
Щоб очистити землю й омити,
Та прокласти шляхи для весни.
Хоч зима й завертає сердито,
Та весна вже приходить у сни.
Йде весна-королева по світу
І співає на всі голоси,
Та заквітчує землю прогріту,
Творить дивні картини краси.

 

Учень:Дзюрчать-дзвенять струмочки,
І птах вітає птаха...
Мала, хрустка бурулька
Додолу впала з даху.
Промовила бурулька:
— Заслабла я, ой нене:
Гарячий промінь сонця
Долинув і до мене!
Від сонця я розтану,
Розтану — не загину:
Ввіллюся у струмочок
І побіжу в долину.
Мене нап'ються трави,
І стануть наче вмиті...
Хоч мало,
Та не марно
Я прожила на світі!

 

 

 

Під розлогим дубом
Нам на втіху
Заховавсь від сонця
Клаптик снігу.
Як зима тікала,
Лісом бігла,
Загубилась в неї 
Хустка біла.
І на білосніжній тій хустині
Пролісок розплющив очі сині.

 

 

Учень:Тане сніг, весна, відлига…
Рушила по річці крига.
Сонце світить, пригріває
Йде тепло, зима тікає.
В лісі сніг іще лишився,
Під деревами укрився,
Теплих променів злякався.
Та з під снігу – справжнє диво:
Первісток весни сміливий
Показав чоло тендітне,
Пелюсткове і привітне.
То підсніжник, первоцвіт,
Сніг долаючи і лід,
Прагне з сонцем привітатись
І з весною обійнятись.
Не зривайте первоцвіти,
Помилуйтеся на квіти.

Учень:   Утікай, утікай біла зимонько,

                   Вже нема, вже нема в тебе силоньки!

  Йде весна, йде весна – чарівниченька,

                   Потемніє, почорніє твоє личенько!

 

(Пісня «Прийди,прийди весно»)

  Учень. Зимонько, Веснонько, не сваріться. Ви обидві хороші, приносите  радість дітям своїми іграми та розвагами.Ти зимонько принесла нам стільки веселих та багатих свят. І перш ніж ми з тобою попрощаємося давайте  загадаємо декілька загадок нашим гостям.

 

 

 

 

Загадки про християнські свята

Із вишні гілочку зрізають -

Дівчата шлюб собі гадають.

Все це зимової години,

У перше свято... Катерини.

                              (7 грудня - Катерини)

 

Як прийде зима й свята -

Серед них і Калита.

В християнстві день – подія!

Адже свято це... Андрія.

                             (13 грудня - Андрія)

 

Цей святий вночі прийде,

Подарунки покладе.

В грудні зустрічі чекай.

Звуть святого... Миколай.

 

Кульки сяють на ялинці,

Всім дарунки є в торбинці.

Північ – і почне свій лік

Нами жданий... Новий рік.

(З 31-го грудня на 1-е січня)

 

В небі зірочка зійшла -

Звістка радісна прийшла!

Християнське торжество

Називаємо... Різдво.

                   (7 січня - Різдво Христове)

 

Циган, кізка, чорт, сівач,

Дід, циганка і орач...

Жарти, танці, забавлянки

В ритуалах на... Маланки.

                       (Щедрий Вечір, 13-14 січня. Маланка-Василь)

 

Чотирнадцяте прийшло,

В хату свято привело.

Весело народ гуля

В рік старий, на... Василя.

                        (14 січня - Василя. Новий рік)

 

У цей день Ісус хрестився,

Дух Святий з небес спустився...

Звуть Просвітленням іще

Свято це... Водохреще.

                     (19 січня - свято Водохреще)

 

 

 

Ще на склі зими узор,

А у нас вже "зимобор"

Зими і літа зіткнення

Ми звемо святом Стрітення.

(Стрітення - 15 лютого)

 

 

 

Учень: Але ти, Зимонько, втомилася і треба тобі відпочити, щоб Весні  дорогу звільнити.

 

 

 

Зима: Ти перемогла сестрице!  (віддає ключі). Хоч тяжко і журно мені,  тобі передаю я панування над землею. Повсюди, сестрице, встигай ти, як я. А я піду спочину, щоб наступного року прийти з новими силами.

 

                   Що ж, прощавайте любі діти!

                   За зиму ви поздоровіли,

  Пішли на користь і мороз, і сніг

                   І щічки ваші так порожевіли,

  Неначе маки розцвіли на них!

                   Прощавай і ти, Весно-красна,

  Прощаюсь з вами усіма.

                   Здорові будьте! Через рік я знову

  Свою вам казку принесу зимову!

Весна: Прощавай зимонько! А вам, любі друзі, дякую за гостинну зустріч!

Я принесла вам найкращі мрії і сподівання.

Застелю просторі лани зеленими килимами,

Сади уквітчаю буйним цвітом!

Тому сьогодні я оголошую свій наказ:

Світити сонцю веселіше у нас,

Струмочки хай біжать повсюди,

Хай молодіють і радіють люди.

Нехай пташки - гінці весни -

Співають радісні пісні.

А трактористи й хлібороби

Хай не лінуються в ці дні.

І як би не було сутужно,

Нехай озимі зеленіють дружно.

 

 

 

 

Готуйте коників стальних.

Орать і сіять вам на них.

А тим, хто працював узимку,

Я подарую добру нивку.

На щедрий добрий урожай,

На новий пишний коровай!

А вам, шановні громадяни,

Як тільки сніг на вулицях розтане

І до роботи вас душа покличе,

Прибрати раджу у садках і на городах,

На клумбах, в скверах будуть всі в турботах.

Травою скоро все засію,

Бо я ж весна – і  я це вмію

Іду до вас я, добрі люди!

Тепло і радість сіяють всюди!

Землю уквітчаю, ніжно закосичу,

Пробуджу, як завжди, все живе від сну,

І тепла, і сонця людям я позичу –

Миру вам бажає радісна весна!

 

Учень. Дякуємо тобі, Весно, за добрі побажання. Але залишся з нами. Ще є така прикмета. Якщо на Стрітення радіють люди, то весь рік буде веселим.

 

Учень: Це свято завершує зимовий цикл народних обрядів. На Стрітення

люди уважно стежать за погодою, намагаючись виявити найменші її зміни. З цим пов’язано багато народних прикмет.

 

Діти: 1. Якщо на Стрітення сніг зранку, буде врожай ранніх зернових,

            увечері – пізніх.

           2. Ясна і тиха погода в цей день віщує добрий урожай і роїння

             бджіл.

           3. Як на Стрітення тепло і сонячно, то й весна буде теплою.

           4. Як цього дня мороз і похмура погода, буде рання весна.

           5. Якщо на Стрітення зі стріх капає, весна затягнеться, якщо не        

              капає– весна буде рання і суха.

           6. Громовиця – скидайте рукавиці, близько весна.

 7. Як на Стрітення півень нап’ється води з калюжі, то чекай ще    стужі              

          8. Як на Стрітення відлига, то ще довго буде зима.

9. Якщо цього дня завивав сердитий вітер та сильно хитав гілля,  щедро вродять плодові дерева. Ось чому садівники вранці на Стрітення трясли дерева руками — немов допомагаючи вітрові розбудити дерева від сну.

 

 

 

 

 

       10. На Стрітення існував цікавий звичай - кидати впоперек дороги       палицю. Якщо сніг замете її, трави у цьому році буде мало.

       11. Якщо на Стрітення сонце визирає з-поза хмар, то весна   не    забариться, а якщо цього дня не буде видно сонця, то 24 лютого вдарять морози.

       12. Треба на Стрітення  раненько принести води із трьох   криниць,    змішати цю воду і пити цілий рік, то буде в цій   хаті злагода і достаток, мир і спокій.

   

 

Учень: На Стрітення святили воду. Ця вода вважалася цілющою, її набирали у нову невживану посудину і зберігали за образами протягом року. Допомагала вона від різних хвороб.

 

 

Учень: Стрітенською водою батьки благословляли синів на військову службу,на війну; чумаків — у далеку дорогу, й будь-кого, хто вирушав у далекі й небезпечні мандри.

 

Учень:  У господарстві нею кропили худобу, коли вперше виганяли на пасовище, а пасічники — вулики і бджіл, щоб не заїли чужі комахи та не напав гнилець.

 

Учень:. Крім води на стрітення святили свічки. Їх називали громічними .

                І їх запалюють під час грози, щоб оберегти людей від грому.     Тому це свято в давнину називали „Громниця” .

 

Учень:.  Таку свічку запалювали відразу як повертались із церкви, «аби весняна повінь не пошкодила посівів І щоб мороз дерев не побив».

 

Учень:.  Запалювали її і літом, під час небезпечних гроз, як оберіг людей, тварин, споруд від блискавки.

 

Учень: Зараз я запалю Стрітенську свічку і ви зможете побажати те, чого вам найбільше хочеться.

 

Учень:. Ой, громниця-свічечко! Святая водичечко!

               Від біди оберігай наш майбутній урожай!

               Дай здоров’я нам усім та достатку в кожен дім!

               Свічко-свічечко гори, на діточок укажи!

      В щасті – долі щоб жили і здоров’я берегли!

 

 

 

 

   

Учень: Давайте в мирі жити,

             І кожного любити,

             Щоб легко всім було

             Усім нести тепло.

 

Учень: Не кривдити нікого,

             Не бить, не ображать,

             Поганого нічого

             Нікому не казать.

 

Учень: Давайте жити в мирі,

У злагоді й теплі,

Слова хороші й щирі

Хай линуть на землі.

 

Учень: Нехай нам сонце світить,

             Любов в серцях горить.

             Давайте в мирі жити

              І завжди всіх любить!

 

Учень: Ось так, в красі земній, Богом даній, приходить до людей  Весна. Невтомна молода господиня, яка супроводжує всілякі творива людські.

Ведучий: Тож давайте радіти і пізнавати народну мудрість, бо в ній    закладено невмирущість духу нашого, наші надії і сподівання. Тож любіть наш край, наші звичаї, бо то найбільший скарб.

Учень: Дай нам, Боже, розсудку і розуму дай.

     Подаруй нам джерела любові.

     І ненависті в душу людську не пускай,

     Щоб вона не псувала нам крові.

 

     Забери ту жорстокість, що є у серцях,

     І поповни серця добротою.

     Хай з Землі згинуть війни, розруха і страх.

     Хай Земля наша стане святою.

 

Ведучий: Не важливо, що за вікном дощ, сніг, заметіль або завірюха. Головне, щоб у серці завжди було тепло, чого і ми бажаємо     Вам! А ще ми бажаємо, щоб ця весна обовязково принесла нам перемогу і мир запанував на наші землі.

 

 

 

 

 

 

 

Учень:  Як хочеться, щоб радість принесла

Зелена хвиля нової весни!

Щоб дітям казка справжньою була,

Без пострілів і відгуків війни!

 

Учень: Як хочеться повірити у те,

              Що весь цей жах мине в найближчий час...

             Життя людське єдине і святе,

              І кожному дається тільки раз!!!

 

Учень: Дай, Боже, миру Україні!

 Скажених звірів зупини.

 Невидимі ворожі тіні

 Хай не роздмухують війни.

 

До кого руки простягати?

Кого просити? Тільки Ти

Від кулі захистиш солдата

І діток зможеш вберегти.

 

Чому найкращі люди гинуть?

Даруєш рано крила їм.

Хто ж буде завтра Україну

Здіймати з попелу, з руїн?

 

Прошу Тебе, Небесний Отче,

(Земні не квапляться мужі):

Хай нашу землю кат не топче,

Хай підуть геть усі чужі.

 

Я не кляну вороже зілля,

Вже прокляла - за те прости.

Спини, благаю, божевілля,

Мою Вкраїну захисти!

Ведучий:Стрітення - свято християнське і народне, дві зустрічі, дві філософії, дві мудрості. Святкуйте Стрітення з новою весною в серці, величайте Господа, і вірте в Україні все буде добре.

Живіть у мирі на тій землі

Будьте усі дружні дорослі й малі.

Розуму, мудрості бажаємо

Учіться завжди на повну силу

Щоб прославити Україну милу!

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07037.JPG  C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07039.JPG

 

C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07041.JPG  C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07043.JPG

 

 

 

C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07044.JPG  C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07048.JPG

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

  

C:\Users\Администратор\Desktop\Стрітення\DSC07056.JPG

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Завантаження...
docx
Додано
22 лютого 2018
Переглядів
3100
Оцінка розробки
Відгуки відсутні
Безкоштовний сертифікат
про публікацію авторської розробки
Щоб отримати, додайте розробку

Додати розробку