Свято української писемності та мови

Свято української писемності та мови

(сценарій)

На стенді (або на мультимедійній дошці) – святкова газета, присвячена Дню української писемності та мови, вислови про мову, плакат.

Учень 1.           О слово рідне! Пращура молитва!

Громи Перуна, Велеса поля,

Софія Київська – творіння Ярослава,

Слов’яномовна праведна земля.

 

Учень 2.         В  мені, в тобі Бояна віщим співом

Воно живе, здолавши тьму віків,

Воно Мстиславича Романа голос

І ратний клич Данилових полків.

 

Учень 3.           О слово рідне! України слава!

Мазепи мудрість і Тараса заповіт,

І гул століть, і сьогодення гомін

В тобі злились, як духу моноліт.

 

Учень 4.           О слово рідне! Мудре і прадавнє,

Ти виросло з могутньої землі!

Тебе валуєви жорстоко розпинали,

А ти возносилось і не корилось – ні!

 

Учень 5.           О слово рідне! Подарунок мами!

І пісня ніжна, і розрада нам!

Я всім на світі  поділюся з вами,

Та слова рідного нікому не віддам!

 

Ведуча.           Сьогодні, 21 лютого, – День рідної  мови. Це свято –  державне. Тож  маємо нагоду пригадати історію нашої писемності.

 

Ведучий.             Кожна епоха приносить свої винаходи й відкриття. Найбільшим винаходом людства було письмо. Писемні знаки давали можливість зберігати й передавати істинне знання. Адже саме завдяки написаному слову люди збагнули світ і своє місце у ньому.

 

Учень 4.           Український народ має понад тисячолітню писемність, і почала вона складатися ще задовго до прийняття  християнства.

 

Учень 3.           Найдавнішим письмовим повідомленням про існування писемності  у старожитніх слов’ян є «Сказання про письмена» болгарського чорноризця Храбра, який жив на зламі ІХ – Х ст. Він засвідчує, що Русь користувалася «рисами і різами» – піктографічними знаками. Ними записували лічбу, на них ворожили й уміли записувати мову, залучаючи для цього грецькі й латинські букви.

 

Учень 5.           Сучасні слов’янські алфавіти беруть початок  з кирилиці – системи писемних знаків, створеної в ІХ ст. на основі грецького письма з додаванням кількох букв.

 

Учень 6.           Створення кирилиці приписується слов’янським просвітителям, братам Кирилу й Мефодію, які перекладали з грецької на слов’янську мову релігійні тексти. До прибуття Кирила й Мефодія на Русь тут уже існувало письмо: у вжитку було кілька його типів, найпоширеніше – глаголиця.

 

Учень 7.           Кирило засвідчує, що, перебуваючи в місті Корсуні в Криму, він зустрів русина, в якого бачив Псалтир і Євангеліє, «руськими письменами» написані, а вслухаючись у його мову й зіставляючи зі своєю, болгаро-македонською, швидко навчився говорити по-руськи.

 

Учень 1.           Розрізняють кілька графічних норм кириличного письма, поширеного в Київській Русі: устав, півустав, скоропис, в’язь.

 

Учень 2.     Слов’янським алфавітом, побудованим на основі кирилиці, користуються українці, росіяни, білоруси, болгари, серби, македонці.

 

Ведуча.           Найголовнішим свідченням давності української літературної традиції є «Повість временних літ» – пам’ятка літератури, історії, права, етнографії, педагогіки, філософії.

 

Ведучий.           За дослідженнями вчених, започаткував найдавніший наш літопис у кінці 30-х років ХІ ст. Іларіон Київський, перший український митрополит.

 

Учень 3.           Доповнив і дописав «Повість временних літ» преподобний Нестор, чорноризець Печерського монастиря.

 

Учень 5.           Православна церква щорічно вшановує пам'ять преподобного Нестора 27 жовтня ( за новим стилем – це 9 листопада).

 

 

Ведуча.           Отже, ви вже знаєте, якою давньою є наша мова і розумієте, що наш з вами обов’язок – зберегти і передати нащадкам цей  найцінніший скарб.

 

Ведучий.           Ти, рідна мово, чиста, як роса,

Цілюща й невичерпна, як криниця.

Святиня наша, гордість і краса,

Ти – розуму народного скарбниця.

 

Учень 7.             О, що за мова! Лиш торкнешся слова –

І заспіва воно, немовби вітер

Струни торкнувсь – і враз вона зітхнула, –

Струна? Чи слово? Чи сама душа?

 

Учень 1.             Слова, слова… Вони в собі всі різні:

Тривожні й тихі, радісні й сумні;

Є терпеливі, є жорстокі й грізні,

Ласкаві й чесні, мудрі і смішні.

 

Учень 2.             Синів і дочок багатьох народів я  зустрічав,

                              Які перетинали гірські й морські кордони                        І  на подив багато бачили, багато знали.

 

Учень 3.           Я їх питав зі щирою душею:  

– Яку ви любите найбільше мову?

 

 Учень 4.           І всі вони відповідали:

 

  Усі.                  … Ту, що нею співала рідна мати колискову.

 

Усі учасники виконують пісню.

 

Ведуча.            Щоб наша мова буяла пишним цвітом, присягаємо:

 

Учень 5.           – любити і шанувати рідну мову;

 

Учень 6.           – берегти і збагачувати цей найдорожчий дар;

 

Учень 7.           – очищувати нашу мову від словесного сміття;

 

Учень 8.           – передавати нащадкам наше пісенне диво.

 

Усі.                  Хай живе і милує покоління українська мова!