Номер слайду 31
5. Плач Ярославни. Як думаєте, чий переклад?В Путивлі-граді вранці-рано. Співає-плаче Ярославна,Як та зозуленька кує,Словами жалю додає.— Полечу, каже, зигзицею,Тією чайкою-вдовицею,Та понад Доном полечу,Рукав бобровий омочу. В ріці Каялі. І на тілі,На княжім білім, помарнілім,Омию кров суху, отру. Глибокії, тяжкії рани... —І квилить-плаче Ярославна. В Путивлі рано на валу:— Вітрило-вітре мій єдиний!Легкий, крилатий господине!Нащо на дужому криліНа вої любії мої,На князя, ладо моє миле,Ти ханові метаєш стріли?Не мало неба, і землі,І моря синього. На моріГойдай насади-кораблі. А ти, прелютий... Горе! Горе!Моє веселіє украв,В степу на тирсі розібгав. —Сумує, квилить, плаче рано. В Путивлі-граді Ярославна.І каже: — Дужий і старий,Широкий Дніпре, не малий!Пробив єси високі скали,Текучи в землю половчина,Носив єси на байдаках. На половчан, на Кобяка. Дружину тую Святославлю!..