Свято "Веселий ярмарок"
Відкритий виховний захід вихователя Сідлецької Л.В.
(Залу оформлено у вигляді ярмарку. На лотках із написами «Городина», «Садовина», «Вишивки», «Гончарні вироби" розкладені відповідні товари. Біля входу зібралися діти з кошиками, торбинками. Ведучі запрошує всіх на Ярмарок) Ведуча.
Увага! Увага! Спішіть-поспішайте!
Господарі й гості, глядіть, не минайте!
На ярмарок, прошу гуртом, поодинці.
Чекають на всіх там чудові гостинці!
Ведучий.
На ярмарку нашім веселім, багатім,
Є чим дивуватись і є що придбати,
Тут щедрі дарунки і саду, й городу,
Тут пісня і жарти — усім в нагороду.
Ведуча.
Тут речі умільців, ні з чим незрівнянні —
Барвисті стрічки, рушники вишивані,
Поливаний посуд — тарілки, горнятка,
Сопілки — хлоп 'яткам, намисто — дівчаткам
Ведучий.
Мерщій-бо на ярмарок всі поспішайте,
Купуйте, милуйтесь, танцюйте і грайте!
Звучить мелодія пісні «Ой там, на товчку, на базарі"
1продавець.
Купуйте, купуйте усі бараболю,
Варіте і смажте із сіллю й без солі.
Сто страв господиня з картоплі зготує,
Картопля, як хліб, — вона всіх нагодує.
2 продавець.
Беріть помідори, вони пречудові!
До вашого столу хоч зараз готові! Морква:
Ця морква під сонечком щедрим зростала,
Земелька водою її напувала.
Тому-то морквина така соковита,
Морквяного соку вам треба попити. 
3 продавець.
Хто гострого хоче — часник хай придбає,
Він всякі мікроби вогнем випікає.
4 продавець.
Скуштуйте цю грушу — солодку, духмяну,
У роті, немов би медок, вона тане.
5 продавець.
Лотків із яблуками не минайте,
Які до смаку вам, такі вибирайте,
Сортів тут багато, усі вони — різні:
Ось яблука ранні, ось яблука пізні.
6 продавець.
Беріте калину — червоні корали —
Ці кетяги небо і сонце ввібрали.
Напоїть матуся калиновим чаєм –
Недугу ураз, як рукою, знімає.
7 продавець.
Купуйте, дивуйтесь, але не баріться:
Краса то яка — прийдіть, подивіться!
Яка то робота, які то узори!
В цих вишиванках — пісня й лани неозорі,
Птахів щебетання, весняні світання,
Квітковий розмай і калини зітхання!
8 продавець.
Оця вишиванка пасує дівчатам!
А ці сорочки до лиця всім хлоп 'ятам!
Для вас готували прекрасні майстрині
Ось ці пояси: і червоні, і сині.
9 продавець.
Беріть, не минайте, рушник цей, сестрички,
Утріться, й рум 'янець не зійде із личка.
(Звучить пісня у виконанні Антонюк Ю. « А я молода на базар ходила»).
А я молода на базар ходила
А я молода на базар ходила,
А я молода на базар ходила,
На базар, на базар,
На базар ходила
А я молода окуня купила,
А я молода окуня купила,
Окуня, окуня,
Окуня купила.
А я молода юшки наварила,
А я молода юшки наварила,
Юшки я, юшки я,
Юшки наварила.
А я молода кума запросила,
А я молода кума запросила,
Кума я , кума я
Кума запросила.
А кум рибу їсть, юшку підливає,
А кум рибу їсть, юшку підливає,
Та до мене молодої щоразу моргає.
Звучить уривок з арії С.С. Гулака - Артемівського «Запорожець за Дунаєм». На сцену виходять Карась і Одарка.
Карась співає Цить, Одарко, годі, буде.
Перестань же бо кричать...
Одарка : Ні, нехай почують люди,
Ні, не буду я мовчать.
Карась. Одарко, годі-бо лементувати,
Давай краще людей на ярмарок скликати.
Одарка. Та я ж не лементую, я ж тебе не можу перекричать, та й люд увесь не втихомириться.
Карась. Дорогі гості! (Кланяється на всі боки). Дай вам,. Боже, добре ярмаркувати, повеселитись, потанцювати, а може, й слово якесь сказати і до господи щось придбати.
Одарка.
У нас сьогодні вареники і пироги,
Щоб ви здоровії були.
Галушки і пампушки,
Щоб росли дівчата й парубки.
Є у нас свої музики.
Буде лихо черевикам.
Карась.
Одарко! Що ти мелеш, ніби некультурна,
У нас же ярмарка ще й літературна.
Отож спочатку для параду
Запрошуємо літературну громаду.
Одарка. На ярмаркову сцену запрошуються гамірливі, сварливі, неперевершені у лихослів'ї, дотепні і смішні героїні І.С. Нечуя-Левицького - баба Параска і баба Палажка.
Баба Параска. "Ой люди добрі! Що мені на світі Божому робити? Не можна за лихими сусідами на селі вдержатись. Хоч зараз спродуйся; пакуйся - та й вибирайсь на кубанські степи!... Але ніхто мені так не допік до живих печінок, як та капосна баба Палажка Солов'їха. Та що й говорить? Хіба ж ви її не знаєте? Чи є ж така - не те що на селі, але й в цілому світі? Боже мій! Так уже її обминаю, обходжу десятою вулицею; отже ж зачепить! Якби я під землею лежала, вона б мене, капосна, і там знайшла б. А я, собі на лихо, вдалась добра, І, Господи, я б її довіку не зачепила, якби вона мене не зачіпала ... На моє безголов'я, й хати наші на однім кутку, через вулицю, і поле наше поруч".{Кланяється.)
Баба Палажка. "Люди добрі! Що мені на світі божому робить? Не можна мені через бабу Параску не те що на селі вдержаться - не можна мені через неї на світі жити: набріхує на мене, судить мене по селі й по хуторах; як скажена собака бігає по дворах, по хатах та вигадує на мене таке, що й купи не держиться... Господи милостивий і милосердний! 1 що я людям заподіяла? Сиджу собі в хаті тишком-нишком та Богу молюся... Я не знаю, що вже далі буде... Люди добрі! Благословіть мені скоропостижно вмерти! Нехай мій гріх впаде на Парасчину душу!" (Кланяється).
Баба Параска (з рогачем). Палажко! А чому це мій підсвинок висить на тину прив'язаний за задні ноги та ракотицями дереться об хворост?
Баба Палажка (з рогачем). Ах! Ти ж сяка-така, бодай твоє порося вовки з'їли, і бодай ти вечора не діждала, як твій підсвинок поїв мою цибулю.
Баба Параска. А бий тебе божа сила! Ще не чула, одколи живу на світі, щоб свині цибулю їли!
Баба Палажка. Ой люта ж я, люта! Не підступай, бо голову провалю кочергою та й на Сибір піду: і я пропаду, але й ти пропадеш.
Баба Параска. І цур тобі, і пек тобі, осина тобі, на тебе й на твого батька з твоєю цибулею!
Баба Палажка. На-на, цю-цю! Гуджа! Ксс, ксс! Гуджа!
(Показують дулі, розходяться в різні боки, через хвилину знову сходяться).
Палажка. Добридень тобі, Парасю!
Параска. Доброго здоров'ячка, Палазю!
Палажка. З неділенькою святою будьте здоровенькі!
Параска. Спасибі, будьте й ви здорові, Палазю!
Палажка. Чи добре ярмаркується сьогодні?
Параска. Та трохи скупилася.
Палажка. Простіть мені, чого нам сваритися?
Параска. Якби мене ніхто не зачіпав, я б довіку нікого й пальцем не зачепила.
(Параска і Палажка цілуються).
Палажка. Прощайте, Парасю!
Параска. Прощайте, Палазю!
(Кланяються, розходяться).
Звучить пісня «Ти ж мене підманула» у виконанні тріо Антонюк Ю., Бойка Д.
Карась. На ярмарок прибули пан возний і пан виборний - герої п'єси І. Котляревського "Наталка Полтавка".
Звучить музика пісні «Віють вітри, віють буйні». На сцену вибігає Наталка, виглядає милого. Виходить Возний, пропонує квіти, коралі, Наталка відштовхує подарунки і вибігає. Возний стоїть засмучений. Входить Виборний, співчуваюче хлопає по спині.
Виборний. Так чом же ви не одружитеся? Уже ж, здається, пора... Чи ще, може, суджена на очі не нависла?
Возний. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака, глядя на сіє, і я собі на умі.
Виборний. А вам що до Наталки? Будто всі дівки на неї похожі? Сього дива повно на світі!
Возний. Послухай, пане виборний! Нігде - теє-то як його - правди дівати, я люблю Наталку всею душею, всею мислію і всім серцем моїм, не могу без неї жити, так її образ-теє-то як його-за мною і слідить. Як ти думаєш, як совітуєш в такому моєму припадці?
Виборний. А що тут думати? Старостів посилати за рушниками, та й кінець.
Возний. Я уже їй говорив - так де! Ні приступу!
Виборний. Що ж вона говорить, чим одговорюється і що каже?
Возний. Она ізлагаєть нерезоннії - теє-то як його - причини; она приводить в довод знакомство вола з волом, коня з конем; нарицається себе сиротою, а мене паном; себе бідною; а мене багатим; себе простою -теє-то як його - а мене возним; і решительний приговор учинила - що я їй, а она мені не рівня - теє-то як його.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Я їй пояснил, что любов все равняєть.
Виборний. А вона ж вам що?
Возний. Что для мене луче панночка, ніж простая селянка.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Что она - теє-то як його - одна моя госпожа.
Виборний. А вона ж вам що?
Возний. Что она не вірить, щоб так дуже - теє-то як йога - можна полюбити.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Що я її давно люблю.
Виборний. А вона ж вам що?
Возний. Щоб я одв'язався од неї.
Виборний. А ви ж їй що?
Возний. Що? Нічого! Тебе чорт приніс - теє-то як його - Наталка утекла, а я з тобою остався. (Виходять із зали).
Карась. На ярмарку як на ярмарку Люду усякого повно прибуло. І дівок, і молодиць, і парубків-залицяльників хоч відбавляй.
Одарка. Та й гарбузи на славу зародили, є чим відганяти набридливих женихів. Таких, як Стецько. На ярмаркову сцену запрошуються Уляна і Стецько. із комедії "Сватання на Гончарівці" Г. Квітки-Основ'яненка.
Звучить уривок із фільму-вистави «Сватання на Гончарівці».Вибігає Стецько і невміло танцює «Гопака». Входить Уляна.
Стецько {роззявивши рот, розмахуючи руками, підходить ззаду і сміється). Та й патлата! А що в вас варили!
Уляна. Нічого!
Стецько. Ну!...ну! ... а тепер ... що?
Уляна. Що?
Стецько. Що?
Уляна. Що? Нічого.
Стецько. Брешеш-бо, як нічого! Батько казав, розпитай обо всім. А чорт її зна, об чім її розпитувати! Я усе позабував.
Уляна. Так піди до батька та і розпитай, коли позабував єси.
Стецько. Так він-бо добре казав, не іди, каже-говорить від неї, поки обо всім не домовишся.
Уляна. Ні об чім нам домовлятися.
Стецько. Як ні об чім, коли ти за мене ідеш?
Уляна. Ні, голубчику, сього ніколи не буде.
Стецько. А чом не буде?
Уляна. Тим, що я за тебе не піду
Стецько. А чом не підеш?
Уляна. Тим, що не хочу
Стецько. Та чому не хочеш?
Уляна. А не хочу - тим, що не хочу (Виходить).
Стецько. (Позіхає.) Цур йому, сьому сватанню: яке довге! Коли б швидше спати!
(Входить Уляна, виносить на таці гарбуз, накритий шовковою хусткою. Підносить Стецькові, кланяється, а сама втікає.)
Стецько. (Знімає хустку, роззявивши рот, довго оглядає гарбуз, а потім виходить.)
А мені він нащо?
Уляна. Кашу звариш! (Виходять).
Виконується танець « Полька з переступом» ( 4 пари)
Карась.
Ярмарок кипить,
ярмарок шумить, вирує,
Люд торгується, сміється,
щось купує.
Одарка.
Агов, людоньки мої хороші!
А чи маєте усі ви гроші?
Карась.
Зачекайте якусь хвилинку,
Зупинітьря на часинку,
До нас поспішають поважні гості,
А в їхніх міхах - гроші, гроші, гроші ...
Одарка. На ярмарок прибув сам пан Калитка - герой комедії I.С. Карпенка-Карого "Сто тисяч"
( музична заставка-фон тривожної мелодії)
(Входить Калитка - у брудному кожусі.)
Калитка. От збіглися діла докупи ... упустить землю Смоквинова, та ще у такі лапи, як у Жолудя, гріх смертельний - все одно що посиротить свою землю на віки вічні, бо від Жолудя вже не поживишся. А тут знову -як його упустить случай: дать п'ять, а взять сто тисяч! Серце перестає биться, як подумаю: за п'ять - сто тисяч! Господи! А би тілько гроші.
Кум! Слава Богу, діждався... думав - умру. Що?
(Входить Савка).
Савка. Ідіть сюди, куме! (Підходить до Калитки, обнімає, цілує).
Калитка. Не мучте, куме! Кажіть...
Савка. Годяться, куме.
Калитка. Годяться. Куме, соколе мій... Скажіть ще раз це слово, скажіть, куме!
Савка.Годяться!
Калитка. (Крізь сльози) Годяться?
Савка. Чого ж ви не радієте, та плачете?
Калитка. Це я так радію... Сьогодні увечері у нас буде сто тисяч! Пождіть, куме, підемо на ярмарку, повеселимося, купимо пляшку горілки.
Савка. Куме, дивіться, який люд тут гарний зібрався. Давайте наберемо трохи з нашого міха грошенят та й роздамо народу.
Калитка. [Чухає потилицю) Хе-хе-хе. Роздавайте. Хай пам'ятають мене, Калитку, хай не думають, що я голяк масті, чирва світить. Калитка - багатий і щедрий чоловік.
(Роздають із мішка саморобні гривні).
Карась. Ось тепер і ярмарка у нас справжня. Гроші є! Пора вже щось серйозне придбати.
Одарка. Почекай, мій друже, ще ж не всі гості до нас прибули. Запрошуємо на наше свято вельмишановну панночку Проню Прокопівну і пана Свирида Петровича Голохвостого - героїв комедії М. Старицького "За двома зайцями".
(Входять Проня і Голохвостий. Проня сидить на стільці ,кусає нігті. Голохвостий залицяється по дорозі до дівчат, танцює з ними під музику із кінофільму «За двома зайцями». Дівчата зі сміхом розбігаються, а Голохвостий підходить до Проні).
Голохвостий (З папіросою). Звольте! Закуріть!
Проня. Ваша папіроска шкварчить.
Голохвостий. Ето в груде моєй-с!
Проня. Чого?
Голохвостий. От любві.
Проня. Ах, што ви!
Голохвостий. То єсть тут у нутрє у мене такая стремительность до вас, Проню Прокоповно, што хоч крізь огонь готов пройтить!
Проня. Ах, ето ви кавалерські надсмєшки. Может по кому другому - у вас столько баришень ...
Голохвостий. Ето ви пущаєте критику. Я своєї душі, Проню Прокоповно, не покину лиш би гдє.. Развє-хіба там, гдє ваша душа, - і больше в нікоторому мєстє.
Проня. Ах, когда б же тому було правда? (Набік) Чого він навколішки не стає?
Голохвостий. (Набік) Ну, сміліще. (Стає навколішки) В грудє моей -Визувій так і клекотить! Рішайте судьбу мою нещасную: прошу у вас руку і серце!
Проня. Ой, мамо моя! Я так стривожена... так сталось несподьовано... чи ви мене не обманюєте, чи любите?
Голохвостий. Ви не вєритє? Так знайте ж, що я рєшітельно нікого не любив, не люблю і не любитиму, окромя вас! Без вас мінє не жити на свєтє.
Проня. Так дуже любите?
Голохвостий. То єсть говорю вам - кип'яток!
Проня. Ой страшно!
Голохвостий. Не беспокойтесь ... обхаждєніє понімаю ...
Проня. І я вас дуже люблю! Душка мой! (Манірно подає руку, Голохвоастов цілує її). Я согласна ... буть вашою половиною. От только спросить благословенія ... Папонько, мамонько! (Виходять).
(Входять Карась і Одарка).
Карась. Одарко! А глянь-но, як там наші музики... Чи не поснули, чи не змерзли? Однеси ж бо їм вареників мисочку
Одарка. Гей, музики! Добре грайте,
А ви, люди, чуйте ...
Затанцюєм краков'як,
Тільки не нудьгуйте.
(Музики грають Усі учасники ярмарки танцюють.)
Карась. Одарко, я бачу, що ти так розвеселилась, що й забула про свою головну місію на святі - різні забави для народу організовувати.
Одарка. Ні, Карасю, не забула я. Сама співати люблю зроду, тому оголошую нову забаву. Вона називається: "Заспіваєм пісню веселеньку...".(Всі співають пісню «Розпрягайте, хлопці коней».
Звучить музика пісні «А мій милий чорнобривий вареничків хоче».
Карась. Я бачу, люд наш не на жарт розвеселився,
А дехто вже й добряче притомився.
Одарко, гов! А йди лишень сюди.
Неси наливочки, шматочок сала й пироги.
Одарка.
Забув ти, друже мій, в якій ти ролі
І що знаходишся, Карасю, у середній школі.
Отож вареничками пригощайся,
Але не дуже наїдайся.
Бо нам іще ж ярмаркувати
І люд увесь цей забавляти.
(Подає Карасеві миску з варениками.)
Карась.
Я бачу, Одарко, ти усе говориш в склад.
Тому на ярмарку у нас і мир, і лад
Але поглянь на люд цей ярмарковий,
Вони від голоду аж язики ковтнуть готові.
(пригощають усіх варениками)
Карась. Одарко, глянь-но, скільки люду у нас зібралось. І ніхто й не думає розходитись. Не знаєш ти, у чім причина?
Одарка. Звичайно знаю. По-перше, ніхто ще нічого не купував, а по-друге, народ ще ж гри не грав.
Звучить музика пісні «Черевички».
( Учасникам свята пропонується народна гра «Калита». Високо прикріплюється калач. Учасники, підстрибуючи, намагаються його відкусити. Хто відкусить, отримує ложку меду, якщо ж не вдасться – сажею малюють вуса.)
Звучить музика пісні «Посіяла людям літа свої , літечка житом».
(Виходять діти, зустрічати бабусю з ярмарку.)
1 дитина. І де ж це наша бабуся забарилася?
( Надходить бабуся.)
2 дитина. Бабусю! Бабусю! Що Ви нам принесли?
Бабуся. Принесла я вам гостинці . Та не прості, а такі, що оберігають від усіх негараздів. Ось тобі (ім'я) принесла рушничок вишиваний.
1 дитина. А я знаю. Рушник – давній наш символ. В народі кажуть: «Хата без рушників, що родина без дітей». Цей символ завжди має бути в хаті ,як ознака великої любові і незрадливості.
Бабуся. Молодець! Розумниця! А тобі (ім'я) іконку маленьку. Ікона є наче тінню живого Бога і святих, спрямованого з неба на землю. Вона тебе оберігатиме.
2 дитина. Дякую , бабусю.
Бабуся. А ось калини вам пучечки. Калина – це символ рідної землі, батькової хати.
3 дитина. А ще відвар з калини лікує і надає сили. Недарма хворій дитині із калинових гілок робили колисочку.
Бабуся. Добре знаєш. За це ось тобі калинова сопілочка.
3 дитина. Дякую, бабусю.
Бабуся. А ось – хліба паляниця.
4 дитина. Наша паляниця має круглу форму – символ життєдайного сонця і є символом гостинності.
Бабуся. А ось віночки дівчаткам. Вони зроду-віку були нашими символами та оберегами. Вінок з барвінку для дівчини – символ цноти, незайманості, чесного дівування. Вінок шлюбний – щоб доля гарною була.
5 дитина. А я знаю, як правильно зав’язувати стрічки на віночку. Спершу – коричневу – це символ землі – годувальниці. Побіч від коричневої – жовті стрічки, символ сонця. За ними зелені, потім голубі – символ живої природи. В'язали й білу стрічечку, на лівому кінці якої вишивали сонце, а на правому – місяць.
Бабуся. А для хлопчиків – сорочечка, вишита дубовими листочками. Дубовий листочок – це символ здоров'я, краси, міцності, щасливої долі.
Бабуся. РІДНІ ОБЕРЕГИ
Ти бачив: прилетіли журавлі.
Це незрадливі наші обереги.
Вони завжди вертають з чужини,
Несуть тепло до рідної оселі.
1дитина. Оселі рідні, батьківські хати,
Це – обереги роду. Слава Богу,
Що ладні ми й крізь пекло перейти,
Аби вклонитись рідному порогу.
2 дитина. За тим порогом споконвік жили
Свята молитва й невмируща пісня,
Що зцілювали душі, що несли
Серцям болячим світле воскресіння.
3 дитина. Світилась хата батьківським теплом
І рушниками – рукотворним дивом,
Тим материнським пристрасним добром,
Де горе-щастя злиті воєдино.
4 дитина. Й коли на перехресті бід-доріг
Ти чув величне, щире й тепле слово,
То розумів: найвищий оберіг –
Це є стражденна та безсмертна мова.
5 дитина. Ти бачив, повернулись журавлі!
Це добрий знак! І є чому радіти,
Бо обереги рідної землі
Найкращими лишаються на світі.
( Л. Андрела)
(Звучить музика «Ой там, на товчку ...»).
Ведуча 1 : На доброму ярмарку ми побували.
Ведучий 2 : Одні — продавали, другі — купували,
Ведучий 3 : Співали, сміялись та ще й жартували.
Ведучий 4 : Наш ярмарок продовжується. А ми бажаємо вам,
щоб завжди на ваших столах був достаток,
Ведучий 5 : щоб було що продавати і за що купувати.
Ведучий 6 : Щоб родила щедро нива,
Ведучий 5 : Щоб у хаті все як слід,
Ведучий 6 : Щоб до віку був щасливий
Всі разом : Український славний рід!
(Звучить пісня « Батьківська пісня» , виконує Альошечкіна О.М.)
Батьківська пісня
Тихий вечір над отавами падав на долину,
Знав мій батько пісню давню, пісню старовинну.
Під вікном гойдались айстрами вересневі ночі,
І бриніла пісня батьківська, пісня та праотча.
Приспів:
Світились айстрами вечірні сутінки.
Ця пісня батьківська – єдина суть моя.
Просилась мріями, цвіла калиною,
Летіла вирієм над Україною.
І шляхами журавлиними під осінні зорі
Пісня батька мого линула над земним простором.
Коли сяють ночі айстрами, я співаю сину.
Не забуду пісню батьківську, пісню старовинну.
(Слова Б.Мельникової, музика О. Злотника)
(Ярмарок продовжується, гості свята розкуповують товари).
про публікацію авторської розробки
Додати розробку