Свято входин у світлицю „Домашнє вогнище родинне – оселя наша і сім’я.”

Тема: Свято входин у світлицю  „Домашнє вогнище родинне – оселя наша і сім’я.”

Мета: розширити знання дітей про родинні стосунки, джерела нашої культури, вивчити свій родовід,     українські традиції нашого народу; розвивати інтерес до народної творчості; виховувати шанобливе ставлення до членів родини, рідного порогу, любов до рідної мови, рідного краю.

Обладнання: сцена обладнана до вигляду хати, яка прикрашена рушниками, стіл, лава ,старовинні побутові предмети, коровай, півник, трава, глечик, земля, жито, горох, лоза винограду, колиска.

 

ВЧИТЕЛЬ: Добрий день, шановні діти і гості! Запрошуємо. Вас до нашої господи на хліб та сіль, на слово щире, на бесіду мудру. Сьогодні в нашому колективі велике свято. Кожен із нас щасливий тому, що народився і живе на цій прекрасній землі, яка зветься Україною.

 

1.     Любіть Україну у сні й наяву,

Вишневу свою Україну.

Красу її вічно живу і нову,

І мову її солов'їну.

 

2.     Тут жили наші батьки, прадіди, тут корінь українського народу. І де б не були ми, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, батьківського порогу, від якого починається життя.

 

3.       Запрошуємо на свято всіх Вас, де ми спробуємо відтворити картину сивої давнини із життя нашого народу. „Свято входин у світлицю". За давнім українським звичаєм, першими в оселю входили господарі і їх діти з хлібом-сіллю, щоб всі завжди були ситі.

 

ГОСПОДАР:

(тримає  хліб і сіль  на рушнику)

Гостей дорогих ми вітаємо щиро,

Стрічаємо з хлібом, любов'ю і миром.

ГОСПОДИНЯ:

Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не вступила.

ГОСПОДАР:

Хліб ясниться в хаті,

Сяють очі щирі.

Щоб жилось у правді, щоб жилось у мирі.

РАЗОМ:  Просимо до хати! (Входять гості з хлібом-сіллю, лунає пісня)

 

Щирим добрим словом пісня починається,

З рушника святкового коровай всміхається.

Поле моє, поле, житечко - пшениця,

Ти людського щастя золота криниця.

4.        За давнім українським звичаєм, коли родина входила в нову хату, за вікном висаджували кущ калини, як символ любові до рідної оселі.

ВЧИТЕЛЬ: Згадайте прислів'я про калину.

БЕЗ ВЕРБИ І КАЛИНИ НЕМА УКРАЇНИ

ГОСПОДИНЯ:

Важко уявити собі сільське подвір'я на Україні, де б не ріс кущ калини.

ГОСПОДАР:

Майже в усіх народів є свої дерева - символи. У нас це - верба і калина. Про калину складали вірші, її красу оспівували в піснях.

ДІВЧАТА:

Ось, господарі, зараз ми Вам і заспіваємо.

(Виконують пісню і танець „ Ой, є в лісі калина ")

 

Ой є в лісі калина 2 р.

Калина, калина,

Комарики дзюбрики калина.

 

Там стояла дівчина 2 р.

Дівчина, дівчина ,

Комарики дзюбрики дівчина.

 

Цвіт калини ламала 2 р.

Ламала, ламала,

Комарики дзюбрики, ламала.

 

Та в пучечки в'язала 2 р.

В'язала, в'язала,

Комарики дзюбрики, в'язала.

 

5.      Калина - гарна і цілюща рослина, та чомусь мало її росте зараз біля наших хат. І згадується пісня:

Чи я в лузі не калина була?

Чи я в лузі не червона була?

Взяли мене, поламали

І в пучечки пов'язали.

(Виконує дівчина - калина)

 

ГОСПОДАР:

Справді, ми забуваємо давній народний звичай – садити калину біля кожної хати. І тому я пропоную навесні посадити кущ калини біля нашої школи, бо це - наша хата.

ГОСПОДИНЯ:

Ростимете Ви, ростиме й кущ калини, як пам'ять про перші шкільні роки, як пам'ять про наші свята.(Гості обдаровують господарей).

 

6.  А щоб хата не розсохлась, ми вносимо руту-м'яту.      (Даруємо)

7.  А щоб не лінувалися та рано вставали - півника.          (Даруємо)

8.  Дорогі господарі! Дозвольте Вас зі святом привітати і Вашу родину обдарувати. Щоб Ви і Ваші діточки були веселі, як весна.                                                                       (Даруємо квіти)

9.  Швидкі, як вода.                                                         (Глечик води)

10.  Багаті, як земля.                                                                   (Землю)

11.  Щоб з толком до пуття ви прожили все життя. А ще два рубчики, щоб жили, як голубчики.                                            (Гроші)

 

ГОСПОДАРІ РАЗОМ:

Оце так багато!

12. Даруємо сад-виноград, а в саду ягоди, щоб жили у злагоді!    (Лозу винограду)

13. Даруємо мірку жита, щоб у цій хаті жінка ніколи не була бита. (Жито)

14. Ой, даруємо жменьку гороху, щоб жили у цій хаті до ста років. (Горох)

ВСІ РАЗОМ:

Шановна громада! Дорогі гості! Ми раді з Вами зустрітись на нашому святі.

 

15. Україно, краю милий, краю золотавий,

Поля твої широкополі, пісні дзвінкоголосі.

16. Любов до рідної Батьківщини починається з любові до маленької батьківщини, до пам'яті про рідний поріг, стежки дитинства, до мудрості народної, до рідної мови.

17. Мово рідна, слово рідне, хто вас забуває,

Той у грудях не серденько, тільки камінь має.

Як ту мову нам забути, котрою учила

Нас всіх ненька говорити, ненька наша мила.

 

(Пісня „ Рідна мати моя ")

Рідна мати моя, ти ночей не доспала,

Ти водила мене у поля край села.

І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала,

І рушник вишиваний на щастя, на долю дала.

ГОСПОДИНЯ:

Любов до мови починається ще з колиски, з маминої пісні. В маминих колискових піснях - материнська ласка і любов.

 

18.    А маленьким діточкам, що лягають спати,

Ми хорошу казочку  будем повідати.

Щоб їм сни приснилися радісні й бадьорі,

Квітки, і метелики, і лискучі зорі.

19. Як я була ще маленька,

Колисала мене ненька.

Колисаночку гойдала

І ніжну пісеньку співала.

 

 (Біля дошки вішаємо колиску і співаємо колискову пісню „Ой, лі люлі-люлі ")

Ой, лі люлі-люлі, прилетіли гулі,

Сіли на воротях в червоних чоботях.

 

ГОСПОДАР:

Ви, напевно, знаєте, діти, багато українських пісень. Адже пісня - душа народу.

(Співаємо українську народну пісню „ Ой, ходила дівчина бережком ")

Ой ходила дівчина бережком 2 р.

Заганяла селезня батіжком.

 

Іди, іди, селезню до дому 2 р.

Продам тебе дідові старому.

 

За три копи селезня продала 2 р.

А за копу дударика найняла.

 

Заграй, заграй дударику на дуду 2 р.

А я своє горечко забуду.

 

20.    Сійся, родися, жито-пшениця

І всяка пашниця.

Щоб був хліб на столі

І щоб цвіли, як квіти,

Гарні українські діти.

 

ГОСПОДИНЯ:

Ми живемо на Україні. В нашому краю багато народних танців. В них показана сила і спритність козацького роду.

ХЛОПЧИК:

Ой, заграйте, музики,

В мене нові черевики.

Танцювати я мастак

Український наш Гопак.

(Танець „Гопак")

ГОСПОДАР:

Жила собі маленька дівчинка, яка дуже сумувала, а коли до неї прийшли подружки, то розвеселили її. Дівчатка, як же ця дівчинка називається? (Танок і пісня „Подоляночка")

 

Десь тут була Подоляночка, десь тут була молодесенька, Тут вона впала, до землі припала, личко не вмивала, бо води не мала.

 

Ой, устань, устань. Подоляночка, ой, устань, устань, молодесенька! Вмий своє личко, личко біленьке, іди до Дунаю, твоя хата скраю.

 

(Пісня „Грицю - Грицю ")

Грицю, Грицю, до роботи!

В мене порвані чоботи.

 

Грицю, Грицю, до телят!

В мене ніженьки болять.

 

Грицю, Грицю, молотити!

Щось не здужаю робити.

 

Грицю, Грицю, рубай дров!

Кахи, кахи не здоров.

Грицю, Грицю, роби хліб!

Ой не знаю, щось охрип.

 

Грицю, Грицю, іди їсти!

Ой, стривайте, де ж тут сісти.

Куди їдеш, Явтуше, куди їдеш, мій друже!

Не скажу!

Якщо твоя добрая ласка, то й скажеш.

На базар.

 

(Інсценування української пісні „Явтух їде на базар ")

 

Підвези мене, Явтуше, підвези мене, мій друже!

Не хочу!

Якщо твоя добрая ласка, то й схочеш.

Сідай, тільки з краєчку.

 

А що везеш, Явтуше, а що везеш, мій друже!

Не скажу!

Якщо твоя добрая ласка, то й скажеш.

Груші.

 

Пригости мене, Явтуше, пригости мене, мій друже!

Не хочу!

Якщо твоя добрая ласка, то й схочеш.

Бери, тільки гниленьку.

 

Дай обніму тебе, Явтуше, дай обніму, тебе, мій друже!

Не хочу!

Якщо твоя добрая ласка, то й схочеш.

Обніми, та тільки не задуши.

 

Дай поцілую тебе, Явтуше, дай поцілую, тебе, мій друже!

Не хочу!

Якщо твоя добрая ласка, то й схочеш.

Поцілуй, та тільки не вкуси.

 

(Українська народна пісня „Я в матері одна била")

                    Я в матері одна била 2 р.

Два городи обробила.

 

Два городи обробила. 2 р.

Одна диня уродила.

 

Повезла я продавати, 2 р.

Та й не знаю що сказати.

 

Поки люди ціну склали, 2 р.

То цигани диню вкрали.

 

На городі свині риють, 2 р.

Качки й гуси ложки миють.

 

Кури хату замітають, 2 р.

Хлопці в вікна заглядають.

 

Поки тісто замісила, 2 р.

 Свиня двері прокусила.

 

Поки двері залатала, 2 р.

Свиня тісто похватала.

 

Поки тісто позбирала, 2 р.

То дитина з печі впала.

 

На городі качки в'ються, 2 р.

А за мене хлопці б'ються

 

Не бийтеся, нема за що, 2 р.

Хоч я гарна, та ледача.

20. Яке щастя, що ми можемо доторкнутися до джерела нашої культури, вивчити свій родовід, щоб роду не було переводу.

ВСІ РАЗОМ:

Він має жити багато літ.

       21.То ж, друзі, боріться за відродження рідної мови, національної культури,        проникаймо в таємниці історії. Хай кожен з Вас добрими ділами стверджує, що українському роду нема переводу.

 

ГОСПОДИНЯ:

Спасибі Вам, люди добрі, за Вашу щирість, за участь у нашому святі.

ГОСПОДАР:

Хай біда і горе лишають Ваш дім.

Доброго здоров'я зичим Вам усім.

22.  А за цим словом

Бувайте здорові,

Нехай буде весело

В Вашій оселі.

23.  Хай в Вас ся родить

Жито-пшениця

І всяка пашниця.

24. Бувай же здоров, пане господарю.

Не сам із собою, із ґаздинею,

Із ґаздинею, зі всією челяддю.

Із синоньками, із доньками.

Гей, дай же Боже і на двір щастя,

І на дворі щастя для худобинки.

ГОСПОДИНЯ:

Ходіть до столу страви нашої куштувати! З жита та пшениці - гарні паляниці!