Т.Г.Шевченко-великий митець українського народу

  Заняття з використанням ТРВЗ для дітей середньої-старшої групи

 « Т.Г.Шевченко-великий митець українського народу»

                                           Вихователь: Починок Людмила  Володимирівна

                                                                 ДНЗ № 3 «Малятко» м.Бершадь

                                                                 Вінницька область

     Мета:  познайомити дітей з життям великого українського поета, художника та митця – Т.Г Шевченка. Поглиблювати інтерес до його поезії, викликати бажання слухати, вчити напам'ять і декламувати вірші великого поета. Розвивати зв’язне мовлення, навички виразного читання віршів, збагачувати словниковий запас дітей. Виховувати патріотичні почуття, любов до рідної України, її людей, природи: прагнення більше дізнатися про своїх видатних співвітчизників.

Словник: Т.Г.Шевченко, поет, художник, талановитий, видатний, вірші, писати, малювати, портрет, автопортрет, явір, згадувати, оспівувати, Тарасова гора, Канів, вшановувати, Моринці, Кирилівка, кріпаки.

Оформлення залу: на центральній стінці портрет Т.Г.Шевченка, в лівому кутку залу колиска, вбрана вишитим покривалом, подушечка у вишитій наволочці, справа плетений стіл, на столі глечик, миска, ложка, хліб. На дошці ілюстрації до творів Т.Г.Шевченка,мультфільм «Садок вишневий коло хати»,пісня «Зацвіла в долині червона калина». Презинтація «Творчий шлях Т.Шевченка».

                                                        Хід заняття

Діти: співають пісню „Веснянка" (ведуть хоровод).

Дитина: Навесні, коли тануть сніги

 І на рясті просяє веселка

 Повні сил і живої снаги

Ми вшановуєм пам'ять Шевченка.

Вихователь: Шановні гості, любі діти, сьогодні ми пройдемо стежками життя та творчості Т.Г.Шевченка. У якій родині народився Т.Г.Шевченко? (Відповіді дітей).Саме в такий березневий світлий час яскраво засяяла над Україною зірка Т.Г.Шевченка - поета , художника і митця.

Сьогодні ми звертаємося до поета , який став для України заповітною думою , її безсмертною піснею. Тож нехай вогонь його душі запалить у наших серцях іскорку віри , надії, любові до рідної землі, свого народу.

 (показ презинтації)

Народився Тарас Шевченко в селі Моринці на Черкащині у бідній родині. Батька Тараса звали Григорій Іванович, а матір - Катерина Якимівна. Жили вони в злиднях, багато працювали, щоб прогодувати сім'ю, а сім'я була чималенька - п'ять сестричок Тарасових і двоє братів. Старша сестра Катерина була Тарасові за няню. Вона доглядала меншеньких дітей, годувала їх, коли батьки працювали на панському полі, поралася в хаті й надворі. Тарас дуже любив свою сестричку- няню, слухався її. Він був допитливий, вразливий, усім цікавився. Любив малий Тарас бавитися з дітворою, а ще більше слухати казки, пісні. Прийде, бувало, мати з роботи, сяде відпочивати, згорнувши свої натруджені за день руки, а він до неї горнеться, просить казку розказати, пісню заспівати. А ще більше любив Тарас розповіді діда Івана Шевченка. Слухати його збиралася не тільки сім'я Шевченків, а й багато сусідів. Дідусь розповідав про героїв, які боролися за правду, за краще життя простих людей, розповідав про повстання селян-кріпаків проти панів. Оповідання діда Івана будили у Тараса думки про життя і долю людей .

Дитина: Досі сниться: під горою

Між вербами понад водою

Біленька хаточка. Колись

Мене там мати сповивала

Та сповиваючи співала

(Діти розігрують сценку із життя малого Тараса.)

Виходить мати Тарасика (дівчинка) в українському одязі з лялькою на руках, сідає на стільчик, колише дитину, каже:

Мати: Даю тобі мій синочку,

            Тарасику любий,

             Щире серце, карі очі і чорнії брови.

Мати (звертається до дітей): Ідіть до мене діти, ми разом заспіваємо колискову нашому Тарасику, щоб він міцно спав і швидко підростав.

Діти стають півколом біля матері, співають колискову «Котику сіренький»

Діти сідають на свої місця. Мати кладе дитину в ліжечко, йде поратися.

Вихователь: Йшли роки. Ріс Тарас розумною, допитливою дитиною, хотів усе знати.Наслухавшись казок, бувальщин від дідуся та подорожуючих кобзарів він замріяно блукав околицями рідного села, намагаючись знайти незвідане .Та ось подивіться , він сам іде, а мати його вже зустрічає.

Заходить хлопчик у солом'яному капелюсі, шароварах, українській сорочці з торбою за плечима.

Мати: Ой, мій синочку, нарешті прийшов. Іди сюди, мій любий, я тобі вечерю приготувала.

Тарасик сідає за стіл , починає їсти.

Мати (гладить по голівці):

 Ой сину мій сину

Моя ти дитина!

Чи є кращий на всім світі

На всій Україні.

Нема кращого й не буде -

Дивуйтеся люди!

Нема кращого ... а долю,

Долю роздобуде.

(Обнімає Тарасика)

Мати: Тарасику, розкажи, що ти бачив, що ти чув.

Тарас: Ой, багато цікавого бачив, аж вірш захотілося написати.

Тече вода із за гаю

Та попід горою

 Хлюпочуться качаточки

 Поміж осокою.

А качечка випливає

З качуром за ними

Ловить ряску, розмовляє

 З дітками своїми.

Вихователь: Дитяча радість Тараса потьмарилася горем ще в дев'ять років, коли померла мама. А через два роки помер і батько.

І почалося страшне сирітське життя. Тарас оселяється у дяка в школі - як школяр і дяків помічник. Він за те що вчився мусив виконувати всю роботу в школі та вдома у дяка.

Гра «Перенеси воду (дрова)».

Вихователь: Небагато пройшло часу, але багато чого змінилося в житті хлопця. Він відчував потяг до поезії, малярства. В 14років його забирають працювати до поміщика - пана Енгельгарда. Важкими були його дитячі роки....

- Почав писати вірші Тарас ще в дитинстві. Перша його збірка вийшла під назвою «Кобзар» . Знаєте чому?

Коли Тарас був малий, він любив слухати пісні про народ, його життя. Ці пісні співали дідусі і грали на кобзі. їх називали кобзарями. А Шевченко писав вірші про народ, і тому назвав свою книгу «Кобзар».

Всьому світові відома ця збірка ,вірші Шевченка перекладені різними мовами.

Вихователь: Та не тільки сум і горе бачив Шевченко, ще з дитинства полонила його серце українська природа. Ось чому так багато віршів присвячено її красі. А чи знаєте ви вірші Т. Г. Шевченко, я зараз перевірю.

Гра „Я розпочну-а ви продовжіть"

1.Світає,край неба палає...

2.Тече вода з-під явора…

3.Садок вишневий коло хати…

Д/гра «Що ми знаємо про Тараса».

1.Якого птаха найбільше любив поет? (соловейка, жайворонка)

2.Які дерева любив оспівувати поету своїх віршах? (калину, тополю, явір)

3.Про що або про кого писав свої вірші?

4.В яких віршах оспівується краса весняної природи? Хто хоче прочитати вірш „Встала весна" (діти читають вірш)

Багато віршів Т. Г. Шевченко стали народними піснями.

А хто писав музику до віршів Тараса? А хто написав музику до вірша „Зацвіла в долині червона калина"?

«Зацвіла в долині червона калина»-діти співають.

А от зараз я пропоную вам не тільки прослухати,але й переглянути мультфільм створений за віршем Т.Г.Шевченка "Садок вишневий коло хати ".

(Перегляд анімаційного твору)

Вихователь: Але Т. Г. Шевченко був не тільки поетом, він був ще талановитим художником. Багато своїх живописних творів він залишив нам у спадок. Тож давайте заплющимо очі і уявимо собі, що ми завітали в музей, де живуть своїм тихим життям книжки, картини, речі, яких торкалась рука майстра. Подивиться, ми з вами в одному із залів музею. Давайте підійдемо ближче до репродукцій і уважно розглянемо їх, послухаємо, про що вони нам розкажуть.(на розсуд вихователя-можна показати фрагмент  Уроки з тітонькою Совою « Казки картинної галереї») .

Діти підходять до репродукції картини Т. Г. Шевченка „Автопортрет"

Вихователь: Хто впізнає людину, яка дивиться на нас? (відповіді дітей)

Вихователь: Так, це автопортрет молодого Шевченка.

Дивлячись на цю людину, розкажіть, яка вона? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так. Шевченко був добрим, спостережливим, лагідним, розумним, чуйним, талановитим. Високе чоло свідчить про глибокий розум. Ми відчуваємо, як його переповнюють думи. Про що він думає? (Відповіді дітей)

Вихователь: Так, про свою долю , про дитинство, про далеких рідних людей, про батьківський дім, про Україну.

Вихователь:Погляньте на ось цю картину. Кого зображено на цій картині? (Відповіді дітей)

Який настрій викликає вона у вас? Чому? (Відповіді дітей)

Картина наче тепла, затишна. Тихий літній вечір. Останні втомлені промінчики сонця лягли на біленьку селянську хату. Старенький дідусь, гріючись в тому сяйві, замріявся. А про що замріявся дідусь?

Так, давно вже минуло його дитинство, молодість. Сивина вкрила його скроні. Сумно. Але нам не хочеться сумувати, дивлячись на цю картину. Чому? Щось світле і радісне живе в ній. Що саме? Так, це дитя, яке робить свої перші кроки по землі. Батько і мати щасливі, усміхнені, дивляться на свою дитину. Радіють батьки, а разом з ними неначе усміхається біленька хатка.

Тарас теж виріс у такій хаті, серед простих людей, тому він з такою любов'ю, ніжністю і теплотою змалював цю просту сцену із селянського життя.

Вихователь: І знову перед нами портрет. Кого? (Відповіді дітей)

Підійдемо до автопортрета в зимовому одязі („Автопортрет" (1861р.))

Спробуйте уважно подивитися на це обличчя. Подивіться на очі... Що змінилося в обличчі художника? А що не змінилося? (Відповіді дітей).

Старий, сивий, із хворими очима, але такими ж мудрими і добрими. Через все своє життя він проніс любов до матері, до неньки України, до простих людей.

Це один з останніх портретів Шевченко.

Вихователь: Похований він у місті Каневі на високій горі, яка відтоді називається Тарасовою, (показую малюнок).

Дитина: На Вкраїні милій

                 Канів на Дніпрі

                 Тут його могила

                  На крутій горі

                  В ній лежить великий

                  Наш співець Тарас

                  Він у всіх навіки

                  У серцях у нас

Вихователь: Як же Україна вшановує Т. Шевченка?

Діти: Його ім'ям називають села, парки, будинки культури, бібліотеки, вулиці, створено музеї, споруджено пам'ятники.

А у нашому місті також встановлено пам’ятник великому митцю-Т.Шевченку,а ще названа вулиця його ім’ям,на якій живе наша Валерія.

Вихователь: Наша подорож стежками життя і творчості Т.Г.Шевченка закінчилася. Але ми ще не один раз звернемося до творчості поета і художника, співця українського народу, великого Кобзаря.