Т.Шевченко «Катерина». Проблема соціальної нерівності і трагічної долі селянки в тогочасному суспільстві

Клас 9         

Урок №  _____

Дата: _________

Тема: Т.Шевченко «Катерина». Проблема соціальної нерівності і трагічної долі селянки в тогочасному суспільстві.

Мета: познайомити учнів з поемою Кобзаря, в якій піднято тему материнства, висвітлити проблеми соціальної нерівності і тяжкої долі селянки в тогочасному суспільстві; розвивати вдумливе сприйняття художнього тексту, уміння співвідносити події твору з фактами тогочасної дійсності; виховувати повагу до жінки-матері, до материнства.

Обладнання: ілюстрації, підручник, текст поеми, репродукція картини «Катерина» Т. Шевченка.

Тип уроку : комбінований, з елементами компаративного аналізу.

Хід уроку

1. Оргмомент.
2. Оголошення теми, мети уроку.

• Доброго дня. Учні, сьогодні ми продовжуємо з вами вивчення творчості Т.Г.Шевченка.

Зверніть увагу на епіграф уроку.

Такого полум’яного культу материнства, такого апофеозу жіночого кохання і жіночої муки не знайти, мабуть, ні в одного з поетів світу. Нещасний в особистому житті, Т.Г.Шевченко найвищу і найчистішу красу світу бачив у жінці, у матері… (М.Рильський)

• Чому ці слова я взяла за епіграф до уроку?

Жіноча доля, жіноче щастя, жіночі проблеми — ці питання хвилювали багатьох письменників. Це і Анна Карєніна Л.Толстого, Харитина І.Карпенко-Карого, Христя П.Мирного, Джульєта У.Шекспіра та багато інших.  У Тараса Шевченка одним з таких образів є жінка, до долі якої він зверта­ється майже у кожному творі. Катерина, Ганна, Марина, Марія, Ок­сана — імена героїнь з «Кобзаря», відомі кожному. Вони різні за характерами, але їх об’єднує спільна риса — трагізм долі. В кожної життя сповнене страждань, образ, принижень. Найвідомішою та­кою страдницею, безумовно, є Катерина, головний персонаж одно­йменної поеми.

2. Скласти асоціативну схему “Жінка у творах Шевченка”

3. Перевірка д/з. (Прочитати поему «Катерина» Т.Г.Шевченка)
4. Робота в малих групах

1 група «Літературознавці»

2 група «Художники»

3 група «Критики»

4 група «Психологи»

1 група «Літературознавці». Шановні літературознавці, поясніть нам усім, що це за жанр такий – поема?

Поема (грец. ποίημα, від ποιέω — творю) — один із жанрів ліро-епосу. Це великий віршований твір, у якому порушуються важливі проблеми минулого, сучасного чи майбутнього. У поемі зливаються воєдино епічні (події, сюжети, характери) і ліричні елементи (авторські пере­живання, ліричні відступи, ліричний герой).

Поема часто має ще й елементи драми (наскрізна на­пружена дія, монологи та діалоги). Залежно від того, які елементи домінують у поемі, виділяються такі її жан­рові різновиди: епічна, лірична, драматична.

Передчасне завдання. Знайомство з історією написання поеми «Катерина».

Поема присвячена Василю Андрійовичу Жуковському в пам'ять дня викупу поета із кріпацтва 1838 року, написана в Петербурзі під час навчання в Академії мистецтв.

В.А.Жуковський  - російський поет і перекладач, один з основоположників російського романтизму.

      Т.Шевченко постійно приділяв увагу зруйнованій долі жінки-матері, від якої через незаконно народжену дитину відвернулися батьки, усе село. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить факт: «В Київській губернії за один тільки 1839 рік було покінчено самогубством 37 дівчат-покриток». Про знеславлену селянську дівчину писали багато письменників: Г.Квітка-Основ’яненко (повість «Сердешна Оксана»), М.Карамзін (повість «Сердешна Ліза»), Є.Баратинський (поема «Еда»).

Бесіда з учнями.

1. Назвіть образи-персонажі твору. (Катерина, панич-офіцер, мати, батько, малий Івась, кобзар).
2. Якою зображує письменник Катерину на початку твору? (Ве­селою, радісною, щиро закоханою. Вона і гадки не має, що коханий Іван-москаль може її кинути).

• Як ви вважаєте, чому поема має назву саме «Катерина»?

Можливо, тому, що мати Тараса  звали  Катериною Якимівною Шевченко та його сестру, яка вийшла заміж  за кріпака Антона Красицького.

Слово вчителя: Для Тараса Шевченка жіноча недоля була не просто однією з тем творчості, а згустком крові, що запеклася в його серці. І дівчина-наймичка, і покритка, і вдова, і мати, що народила кріпака, - це символ долі всього жіноцтва, які злилися в поезії Кобзаря у величний, багатостраждальний образ України - матері. Доля кріпачки у  Шевченкових творах завжди трагічна, бо такою вона була у жінок в поетовому житті. Це і поетова рідна мати, яку передчасно «у могилку нужда та праця положила», це його рідні сестри: Катерина, Ярина та Марія, оті «голубки молодії», в яких  «у наймах коси побіліли», це, зрештою, його перша трепетна юнача любов, Оксана Коваленко, котру, як і героїню поеми «Катерина», зганьблено. Отже, жіноча недоля була для Великого Кобзаря не тільки загальнонаціональною, а й особистою трагедією. «Помандрувала моя Оксаночка в похід за москалями. Та й пропала...» Хтозна. Та, мабуть, все це, разом із простою людяністю, повагою і схилянням перед Жінкою, зробило Шевченкову Музу такою уважною до долі жіночої, а надто материнської.

2 група «Художники». Шановні художники, чи  є в мистецтві картини, на яких би була зображена покривджена жінка?

Так, першою постає картина самого Т.Шевченка «Катерина», яка була намальована 1842 року у Санкт-Петербурзі. Картина намальована на полотні, олійними фарбами.

Зверніть увагу на цю картину.

Відомості про час створення картини та її сюжет Шевченко подав у листі до Г.С. Тарновського від 25 січня 1843 року: «Ще ось що, намалював я се літо дві картини і сховав, думав, що ви приїдете, бо картини, бачте, наші, то я їх кацапам і не показував. Але Скобелев (? Скобелев М. Д.) таки пронишпорив і одну вимантачив, а друга ще в мене, а щоб і ця не помандрувала за яким-небудь москалем (бо це, бачте, моя Катерина), то я думаю послать її до вас, а що вона буде коштувать, то це вже ваше діло, хоч кусок сала, то й це добре на чужині. Я намалював Катерину в той час, як вона попрощалася з своїм москаликом і вертається в село, у царині під куренем дідусь сидить, ложечки собі струже й сумно дивиться на Катерину, а вона сердешна тіль не плаче та підіймає передню червону запащину, бо вже, знаєте, трошки теє… а москаль дере собі за своїми, тілько курява ляга – собачка ще поганенька доганя його та нібито гавкає. По однім боці могила, на могилі вітряк, а там уже степ тілько мріє. Отака моя картина».

В основному картина була закінчена влітку 1842 року, однак художник, певно, повертався до роботи над нею і пізніше. Начерк композиції твору, зроблений 25 січня 1843 року в цитованому листі до Тарновського, дещо різниться з картиною в її сучасному вигляді. На ньому, наприклад, коня накреслено повністю, тоді як на картині його задні ноги перекриваються постаттю Катерини.

Рентгенографічне дослідження полотна засвідчило, що воно на певній стадії завершення переписувалося, під верхнім шаром фарб наявний ще один, на якому зображення відповідає начерку Ці спостереження наводять на думку, що деякі фрагменти картини переписувалися художником після 25 січня 1843 року в Петербурзі або вже в Україні.

Картина «Катерина» не є ілюстрацією до поеми, а самостійним твором малярства, хоч тут розробляється одна і та ж тема.

У центрі картини – образ простої селянської дівчини, збезчещеної офіцером.

Дівчина стоїть до нас обличчям, вся відкрита. Проміння сонця відбивається від землі, освітлює вбиту горем Катерину. Дівчина поволі йде назустріч глядачеві, низько схиливши зажурену голову, трохи підібравши запаску, щоб приховати від людей свою ганьбу. Сліпучої білизни українська сорочка, барвиста плахта, червоний фартух і червоні стрічки виразно виділяються на всьому кольоровому тлі твору, особливо на зображеному в холодних тонах пейзажі.

Слово вчителя: Тобто, у картині краса дівчини контрастує з її глибоким сумом, про що красномовно говорить обличчя Катерини: чарівна голівка опущена, очі заплакані, почервонілі від сліз, які дівчина ледь стримує. Здається, ще мить і вона розплачеться. Про її горе свідчать навіть руки, такі тонкі й безпорадні.

«Мозковий штурм». Скажіть, якою постає перед нами героїня поеми «Катерина»?

Давайте всі разом складемо інформаційне гроно до образу Катерини (усно). Слайд.

Що вам відомо про морально-етичні правила дівчат того часу?

3 група «Критики».

Доля жінки в кріпосницькому суспільстві була справді трагічною. Хто тільки над нею не знущався! На панщині шмагав її канчук осавули. Вдома вона виконувала всю хатню роботу, народжувала, годувала й виховувала дітей. А скільки жінок ставали жертвами поміщицької розпусти, скільки помандрувало за військовими валками та й без сліду пропали! Кобзар, ставши на захист потоптаних жіночих прав, зібрав воєдино страждання кріпачок і розказав про них світові.

Гуманізм - це система ідей і поглядів на людину як на найбільшу соціальну цінність, створення умов для її повноцінного життя і фізичного та духовного розвитку.

Найбільш глибоко український гуманізм зображено у творчості Т.Г.Шевченка. Моральна концепція поета - це своєрідний сплав гуманістичних ідей з ідеалами християнського життя. Стверджуючи моральні почуття й ідеали, він визнавав милосердя вищою основою людських стосунків, пов'язуючи його з боротьбою за волю, щастя, справедливість.

Кожна людина повинна розвивати такі моральні риси, як дисциплінованість, чесність, працьовитість, почуття власної гідності. 

Слово вчителя: Річ у тому, що у цій поемі прослідковується не скільки зв’язок особистості з суспільством, а скільки реакція особистості на ставлення громади, інших людей, незалежно від їхнього соціального положення.

Автор тільки констатує суспільні чинники, проте не старається передати класову нерівність як єдину причину страждань. Т.Шевченко зосереджує нашу увагу на почуттях і переживаннях.

Можна дійти висновку, що життєвий вибір героїв – те, що найчастіше залежить від факторів бідності чи багатства.

Т.Шевченко виступає глибоким знавцем психології. Слово надається групі «Психологи».

4 група «Психологи».

Т.Шевченко дуже добре знав психологію селян та їх середовища, представником якого він був сам, та й представників знаті, зокрема, дворян.  У Катерини добре розвита спостережливість, оскільки вона закарбувала в пам’яті клятви офіцера-спокусника:

Він, як мати, привітає,

Як брат, заговорить.

Довірливість Катерини веде до неправильно зроблених висновків:

Батько, мати – чужі люде,

Тяжко з ними жити.

Поведінка офіцера-спокусники та вульгаризми у мові підкреслюють цинізм та душевну порожнечу, розкривають нікчемність його внутрішнього світу.