Т. Шевченко. „Як умру, то поховайте…” – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Ідея єднання з рідною землею

Т. Шевченко. „Як умру, то поховайте…” – твір, що єднає минуле, теперішнє і майбутнє. Ідея єднання з рідною землею

Читання вірша

‘’Як умру, то поховайте…’’

Жанр: громадянська лірика, вірш-заповіт. Композиція. За формою своєю «Заповіт» — монолог ліричного героя. Він складається з шести строф, котрі об’єднані попарно і тому утворюють ніби три ступеня, три градації, кожна з яких має свою окрему провідну думку, свій ритм і свою інтонацію. У той час всі вони об’єднані в одну гармонійну цілість. Експозиція: Як умру, то поховайте…На Вкраїні милій…Зав’язка: Як понесе з України. Кров ворожу. Кульмінація:…Вставайте,Кайдани порвіте. Розв’язка:І мене…Не забудьте пом’янути. Незлим тихим словом.

1. Прочитати ст.81.2. Вивчити напам’ять твір „Як умру, то поховайте…”3. Запитання до твору ст.81-82. - усно.4. Доведіть думку про те, що вірш „Як умру, то поховайте…” єднає минуле, теперішнє і майбутнє (10 речень)-аудіозапис. Домашнє завдання