«Є таке місто…» Сценарій виховного заходу до 190-річчя м. Бердянська (для учнів 5-9 класів)

 «Є таке місто…»
Сценарій виховного заходу до 190-річчя м. Бердянська
(для учнів 5-9 класів)

Мета: розширити знання дітей про історію рідного міста, ознайомити з визначними людьми, що  проживали у Бердянську, з пам’ятками історії та культури;

розвивати допитливість, артистизм, зв’язне мовлення, виразне читання;

виховувати громадянські почуття, гордість за місто, де народився і живеш.

 

Обладнання: презентація, звукозаписи, малюнки дітей, фотографії Бердянська.

(В сценарії використані  твори та уривки з творів  бердянських поетів О.Будугай, А. Будугай «Море», «Чари моря», «Гостинне місто», «Герб Бердянська»,Г. Бідняка «Очарування душі»,  «Пам’ятник бичку», «Азовське море», «Бердянські етюди», «Юбилейное», «В двухсотлетний юбилей», В. Корнієнка  «Ода Бердянську», Р. Чабан «Слава Бердянську», «Молитва»,
В. Батури «Бердянський порт», В. Заєнчківської «Вінок сонетів»)

Зал святково прибраний дитячими малюнками рідного міста, фотографіями Бердянська, на яких зображено і старовинне місто і сучасне.

На сцені екран, на який проектуються слайди

Слайд №1

Звучить мелодія (трек №1), на іі фоні - голос за кадром

Стоит у Берды величавый
Бердянск, наш город молодой,
Под парусом крылатой славы,
Омытый с трех сторон водой.

Алмаз в короне Приазовья,
Бердянск – известный в мире порт,
Мирская кузница здоров’я,
Моднейший солнечный курорт.

Он, словно чайка на просторе,
Кварталы-крылья распростер.
Его малинове зори
Горят, как праздничный костер.

Цвети, мужай, любимый город,
Гордись красавицей-косой,
Твои зеркальные озера
Влекут чарующей красой.
 

Слайд №2.

Звучать фанфари (трек №2), виходять ведучі

Ведучий 1. У кожної людини є своє рідне і неповторне місто, не тому, що немає інших, а тому, що це місто для тебе – найкраще, найрідніше, наймиліше та найпривабливіше.  Мабуть, кожен із нас любить землю, де  народився, де проходить  безтурботне дитинство, юність, навчання, де проживають  батьки і друзі, де зустрів перше кохання, отримав першу оцінку, де якось по-особливому співають птахи, шумить вітер, сходить сонце.  Для нас таким містом, яке неможливо не любити, є Бердянськ!

Ведучий 2.
Моряків ти місто і рибалок.
Правнуків колишніх козаків.
З Лісок, Слободи, всіх балок -
Ти, Бердянськ, як батько обігрів.
Працелюбне місто і веселе,
Всім знаходиш для душі тепла.
Для гостей ти – затишна оселя,
Звідки б сюди стежка не вела.

Ведучий 1.
Рідні парки, сади в ніжнім цвіті – 
Все до болю кохане моє... 
Скільки міст є на білому світі, 
Та найбільше люблю я своє.

Слайд №3

Ведучий 2. 2017 рік для нашого міста ювілейний,  Бердянськ святкує 190 річницю з дня свого заснування.

Ведучий 1. 190 років… Багато це чи мало? З погляду людського життя – багато, а для міста… Може, й мало, але скільки всього відбулося за цей період: війна, розруха, голод, відчай… Мир, відродження, нові будівлі, вулиці, нові люди, які залишили в цьому місці щось своє, неповторне, індивідуальне.

Ведучий 2. Наша розповідь про час минулий і теперішній, і почнемо ми з моменту заснування Бердянська, доторкнемося до нелегкої,  але славної історії нашого улюбленого міста.

Слайд №4

Виходить група учнів.

Учень 1. Бердянськ, відносно невелике молоде місто, своїм народженням зобов'язаний будівництву пристані на північному узбережжі Азовського моря. Початок будівництва пристані в 1827 році став датою заснування Бердянська. Одним із засновників нашого міста по праву можна вважати видатного державного діяча князя Михайла Семеновича Воронцова.

Слайд №5

Незабаром після будівництва пристані були засновані порт і митниця, а після надання в 1841 році Бердянському порту статусу міста – Бердянськ почав розбудовуватись за планом, в розробленні якого безпосередньо брав участь М.С. Воронцов. Він багато років листувався з різними міністерствами, не тільки для того, щоб винайти кошти на будівництво пристані, а й для розвитку молодого міста, яке він називав «общим нашим любимцем».

Учень 2. 1 липня 1830 року пройшла офіційна церемонія відкриття пристані. Поселення отримало назву Ново-Ногайськ, а у 1835 році отримало статус міста. У 1836 році завершено будівництво порту. Для збільшення безпеки судноплавства в 1838 році був побудований Нижній Бердянський маяк.

Слайд №6.

Учень 3.
Забываются детали.
На краю земли
Место много лет искали,
Наконец, нашли!
Где крутой азовский берег
Прослоен, как торт,
Народился и, окрепнув,
Встал бердянский порт.

Кораблей стальная лава
Пусть разносит весть:
«На Азове у державы
Порт Бердянский есть!»
 

Учень 4. 1 січня 1841 року спеціальним указом царя Миколи I місто було перейменовано в Бердянськ. У 1842 році Бердянськ став центром Бердянського повіту. У місті відкрили міську і повітову поштові станції. Відкрилася парафіяльна школа. 17 листопада 1844 року  був затверджений перший герб Бердянська та Бердянського повіту.

 

 

Слайд №7

Учень 5.
Ногайський плуг орав колись це поле,
В кибитці віз ногаєць дітлахів.
Цей якір знав штормів азовських волю,
Нам розповів багато б, як схотів.
Наш старовинний герб – окраса міста,
наш оберіг, стежина в товщу літ.
Нехай несе в майбутнє добрі вісті,
Бердянців кличе в зоряний політ.

Учень 6. За даними 1848 року, в місті працювало 6 парових млинів, 3 маслоробні, макаронна і галетна фабрики, 15 рибообробних підприємств, салотопний і свічковий, 15 цегельних і 7 черепичних заводів. У Бердянську йшла жвава торгівля, яку вели 200 зернових магазинів-складів, 70 купецьких крамниць. Діяли також 2 готелі, 2 трактири, 15 винних погребів, 3 кав'ярні і казино. Щорічно проводилися три великі ярмарки.

Місто розвивалося і росло, хоча на перших порах забудова його велася безсистемно і хаотично. У центрі зводилися особняки знаті, купців, священиків, службові приміщення. На околицях виникали бердянські слобідки: Матроська, Німецька, Солдатська (відоміша як Ліски), Собача балка, Гаврилівка, Ближні і Дальні Макорти та інші.

Учень 7. 10 квітня 1862 року царем Олександром II за сприяння міського голови М. С. Кобозєва був затверджений план повітового міста Бердянська, складений проектувальниками Одеси. За планом вулиці були прямі, що йдуть в напрямку моря. Це планування збереглася до наших днів у центральній частині міста. Заборонялося будувати споруди  вище другого поверху. Місто прикрашали: Зимовий театр, будівля міської управи (ратуші), готель «Брістоль» (нині Будинок культури заводу «Південгідромаш»), чоловіча класична гімназія (нині головний корпус педагогічного університету), Вознесенський собор, Лютеранська церква та інші.

 

Слайд №8

 

Учень 8. У 1864—1865 роках з'явився телеграф. 24 березня 1868 року для захисту суден у порту від штормів був побудований хвилеріз.

У 1899 році, після багатьох бюрократичних труднощів і тяганини, Бердянськ отримав залізничне сполучення зі станцією Чаплине.

У 1902 році почалася телефонізація міста — були встановлені перші телефони. У 1905 році почало працювати реальне училище.

У 1913 році в місті проживало 35 тисяч чоловік, тут було 20 шкіл, діяли три клуби, міський театр, бібліотека, три ілюзіони.

Учень 9. У 1917 році акціонерне товариство «Матіас» почало будувати в Бердянську аеропланний завод. Щорічне відвідування суднами морського порту склало 350—360 суден. У 1924 році Первомайський завод (колишній Гріевза) почав випускати сільськогосподарські машини. У 1925 році почали працювати педагогічний та механічний технікуми. У 1930 році були побудовані і прийняли своїх перших відвідувачів краєзнавчий та художній музеї. У 1933 році відкрили педагогічний інститут. У 1937 році вступила в дію міська електростанція. Крекінг-завод видав свою першу продукцію — автомобільний бензин і мазут.

З 1939 по 1958 рік місто називається Осипенко на честь Героя Радянського Союзу льотчиці Поліни Осипенко. На її честь в Бердянську встановлений пам’ятник.

 

Слайд №9.

 

Станом на 1940 рік в Бердянську діяли 20 санаторіїв і будинків відпочинку, працювали 12 клубів, 7 кінотеатрів, 4 парки. В місті проживало 55 тисяч мешканців.

Учень 10. 7 жовтня 1941 року почалася окупація Бердянська німецькими військами. Німці вивезли на каторжні роботи до Німеччини 11 500 мешканців міста. Було закатовано і розстріляно понад 6 тисяч городян.

 Від серця до серця блукало страждання.
Та віра зростала: прийде світлий час!
Стікалось в велику ріку сподівання
На те, що Бердянськ стане вільним у нас!

17 вересня 1943нарешті прийшла довгоочікувана перемога,   місто було звільнене від гітлерівців. З тих пір щорічно 17 вересня є  Днем визволення Бердянська від німецько-фашистських загарбників.

Учень11.
Бердянск!
Ты, как солдат, прошел войну.
Изранен был, поднялся вскоре.
Встречал победную весну
В своем лазурном Приазовье.

Ты не одну видал беду
И не один пережил голод.
Ел крапиву и лебеду,
Звенели дружно серп и молот.

Твой путь отмечен на земле
Трудом величия, мечтою…
Плодами моря на столе,
Добром, любовью, красотою…

 Слайд №10.

 

Ведучий 1.Йдуть роки, наше місто росте і розвивається, з’являються нові будівлі. Воно таке, яким ми його створили. Наполеглива праця, злагода і взаєморозуміння різних за національністю, але єдиних за духом його мешканців з кожним роком перетворюють наше місто в сильне, благополучне, процвітаюче. Бердянськ має колосальний економічний і культурний потенціал. Він є перлиною Приазов’я.

Ведучий 2.
Закохаєшся в місто чудове,
В європейського стилю бульвар
І в гостинність його виняткову,
В гомінкий і барвистий базар.
Скільки люду в нім доля звела,
Де земля золотою косою
Голубу далечінь обняла.
У напружені жили кварталів
Б`є енергії сила стрімка –
Від заводів, і здравниць, й причалів,
І хиткої ходи моряка.
Ти – опора усім своїм дітям,
Щоб життя їх ще кращим було,
І тебе розціловує вітер
В працьовите й натхненне чоло.
Діамант в синьоокій оправі,
Поколінням наснагу даси,
Набуваючи доброї слави
Місто сонця, здоров`я, краси!

Слайд №11.

Ведучий 1. Бердянськ - батьківщина багатьох талановитих, самовідданих, працелюбних людей, які вписали яскраві сторінки в його біографію: винахідники, вчені, письменники, лікарі, вчителі, художники, спортсмени…  Вони тут жили і живуть, працювали і працюють, творили і творять, вони є гордістю нашого міста.

Ведучий 1. Можна назвати сотні, навіть тисячі людей, чиї імена увійшли в Золотий фонд міста, ось  деякі з них.

(Виходить група учнів, по черзі називають імена)

1. Микола Степанович Кобозев – перший міський голова.
2. Легендарний лейтенант Петро Петрович Шмідт.
3. Володимир Ааронович Хавкін – всесвітньо відомий мікробіолог.
4. Художник Ісаак Ізраільович Бродський.
5. Йоель Давидович Енгель – відомий єврейський музичний діяч.
6. Бурксер Євген Самійлович – професор, доктор хімічних наук, член-кореспондент Академії наук УРСР, основоположник геохімії на Україні.
7. Поліна Денисівна Осипенко – Герой Радянського Союзу, льотчиця. На її честь  з 1939 по 1958 рік  році наше місто називалося Осипенко.
8. Василь Григорович Кравченко – видатний етнограф, письменник, музеєзнавець та краєзнавець.
9. Петро Петрович Бєлоусов  - художник.
10.  Костянтин  Максимович Зиньківський – відомий педагог, письменник, перекладач, автор літературних та наукових робіт.
11. Георгій Іванович Панафутін – архітектор, який спроектував залізничний вокзал в Бердянську.
12. Павло Петрович Архипенко – літописець Бердянська ХХ століття.

Ведучий 2. Можна було б і далі продовжувати цей список, бо і сьогодні серед нас живуть ті, кого по праву можна вважати справжньою окрасою Бердянська. Ми бачимо їх щодня, вони живуть поруч, вони скромні і працьовиті. Вони не звикли до слави, але їх щоденна праця, життя – то джерело людської мудрості і самовідданості.

Група учнів
Учень 1.
Город Бердянск и красивый, и милый -
Богом подаренный солнечный рай.
Господи, дай нам и розум, и силы,
Чтобы трудом возвеличить наш край.

Учень 2.
Здесь наших прадедов слава гремела,
Очень богат на героев наш край.
Жизнь отдавали за правое дело
Шмидт, Осипенко, Руденко, Шамрай…

Учень 3.
Слався героями, наша держава,
Слався во веки веков! Расцветай!
Слава отцам нашим, добрая слава!
Низкий поклон, несгибаемый край!

 

Слайд №12

Ведучий 1. Кожне місто розповідає про себе мовою пам'ятників. Бердянськ  багатий  різними пам'ятниками, які з’явилися в різні часи, епохи і кожен із них має свою історію. Одні розкажуть про минуле, інші - про сучасне. Дивишся на одні – проймає туга, печаль, ненароком проллється сльоза, поглянеш на інші- і сміх проймає.

Ведучий 2. Ось пам’ятники, які пов’язані з історією міста: пам’ятник П.П. Шмідту - молодшому, «Вічний вогонь», морякам-десантникам, Поліні Осипенко, Воронцову, бюст В.А.Хавкіну.

Ведучий 1. А є ті, які зьявилися нещодавно. Це пам’ятники:  Бендеру й Балаганову, сантехніку, жабі, дачникам, хлопчику-рибачку, навіть пам’ятник граблям. А бичку-годувальнику, який є основним місцем, де гості міста вишиковуються в черги, щоб зробити неперевершені фото.

Слайд №13

Ведучий 2.
… Бо ж він – годувальник
усіх поколінь,
із ним не страшні
людям мори.
В голодну годину
одне зі спасінь -
бичок
із Азовського моря…

Слайд №14.

Звучить мелодія (трек №3)

Ведучий 1.  Говорячи про Бердянськ, неможливо не сказати про Азовське море, воно є   окрасою, гордістю міста. Вже давно для кожного з нас  стало невід’ємною частинкою життя.

Група учнів

Учень 1.
Люблю, люблю
Азовське море -
безмежну гладь,
його прибій.
Воно печаль
і втому зборе.
Додасть натхнення
в настрій мій.

Учень 2.
Воно чарівне
і цілюще.
Узимку, влітку,
Восени…
В дущі загоїть
все болюще,
навіє серцю
милі сни.

Учень 3.
Люблю приходити
до моря,
як сніг розтане
навесні…
Дивитись в далеч
неозору,
незвичні слухати пісні.

Учень 4.
А стане чаєчка
кружляти,
вчарує душу
так мою -
очей не можу
відірвати,
і, наче вкопаний,
стою.

Учень 5.
Люблю лишатись
коло моря,
стрічати
перший зорепад,
лічить в безодні
моря зорі,
іти опівночі
назад…

Ведучий 2. Що може бути кращим, ніж прогулянки у моря?  Вони ніколи не набридають,  вони завжди різні, бо море кожного разу  інше. То спокійне і тихе, то яскраве, сонячне, то бурхливе, грізне, неспокійне… Однак і в цьому є краса. Воно ніби жива істота…  

Ведучий 1.
Світить сонечко ясне усім яскраво,
Щедро Лукомор’я нам дає плоди.
Котить Меотида хвилі, мов отави,
Аж у Дикім полі залиша сліди.

Море, ти до нас привітне, всім радієш,
Хоч із кривдою до тебе, хоч з добром.
Ти, як лікар і порадник мудрий, дієш,
Все живе обнявши хвиль своїх крилом.

Слайд №15.

 

Ведучий 2.  Бердянськ з кожним роком набуває нового вигляду, стає сучаснішим, впорядкованішим, привабливішим для тих, хто бажає відпочити. І з якою б метою не приїжджали до нас люди: по роботі, на гостину чи проїздом, із яких міст чи країн – ми впевнені, що їм захочеться знову тут побувати. Ми маємо історію, якою варто пишатися, ми маємо сьогодення, в якому хочеться жити, ми маємо майбутнє, яке варте наших найзаповітніших мрій.

Ведучий 1.
Бердянск – волшебный яркий мир у моря.
Летят года, века, а он не стар!
С ветрами и волнами вечно споря,
Все молодеет – это высший дар!
Проспекты, парки, улицы и скверы,
И шепот волн на пляже городском…
Не хуже фантастической Ривьеры
«Жемчужина на берегу морском».

Учні виконують танок (Трек №4)

Слайд №16

Ведучий 2. День народження міста – це велике свято для всіх його мешканців. Звісно, у 190-річний ювілей ми бажаємо Бердянську - добробуту, затишку, краси. Хочеться бачити наше місто завжди чистим і привітним, бердянців – усміхненими, щасливими і здоровими.

Учень 1.
Міцній, Бердянськ, наш отчий дім,
Ти відродивсь з руїн кривавих.
В промінні сонця золотім
Зростай і квітни величаво!

Учень 2.
И будет двести лет тебе.
И будут нове рассветы…
Пленяясь всем,
что есть в судьбе,
тебя должны воспеть поэты.

Твоим достоинством гордясь,
бердянцы будут жить и строить…
У моря солнечный Бердянск
свое бессмертие удвоит.

Ведучий 1.З ювілеєм, рідне місто!

Ведучий 2.Зі святом, Бердянську!