Тарас Шевченко поема "Кавказ"

Узагальнена ідея поеми «Кавказ» - неприйняття насильства, поневолення людей, осуд загарбницьких воєн.

Тематичним продовженням поеми «Сон» є поема «Кавказ», присвячена щирому другові Тараса Шевченка Якову де Бальмену, який загинув на Кавказі під час війни з горцями. «Кавказ» — ще одна геніальна політична сатира Шевченка. Твір не має жанрових ознак поеми, бо в ньому немає сюжету і персонажів. Але він є згустком ідей, спрямованих на викриття царизму, його колонізаторської сутності. Поему «Кавказ» Тарас Шевченко побудував на широкій загальнолюдській основі. Твір характеризується повним неприйняттям і цілковитим запереченням самодержавно-кріпосницького суспільства, усіх його антинародних засад.

Характерно, що не народи Кавказу звинувачує поет у смерті свого друга, а російське самодержавство: Лягло костьми. Людей муштрованих чимало. А сльоз, а крові? напоїть. Всіх імператорів би стало. З дітьми й онуками, втопить. В сльозах удових. А дівочих,Пролитих тайно серед ночі?А матерніх гарячих сльозіА батькових, старих, кривавих,Не ріки — море розлилось,Огненне море!

Проте Т. Шевченко стверджує, що волелюбний народ не можна знищити. Нескорену силу народу автор втілив у безсмертному образі Прометея. Цей образ символічний. Він уособлює безсмертя народу, серце якого «знову оживає і сміється знову». Російський царат, виведений в образі ката-орла, не може знищити волелюбних прагнень народу. Пророче звучать слова великого Кобзаря, адресовані всім народам, які борються за незалежність: «Борітеся — поборете!» Адже у всіх поневолених народів царської Росії доля схожа, вони позбавлені права вільно розвиватися, говорити рідною мовою:«Од молдаванина до фіна. На всіх язиках все мовчить,Бо благоденствує!»

Поема ґрунтується на трьох символах: Прометея, Орла і тюрми. Прометей, давньогрецький титан, що всупереч волі Зевса дав людям вогонь і був за це покараний. Його прикували на горах Кавказу. Вдень прилітав Орел – уособлення Зевса, що клював його печінку. За ніч печінка знову відростала. Ці муки продовжувались вічно. І, як показала поема, подовжуються і донині. Тільки Прометей у поемі – символ народної нескореності. Орел – символ імперської влади, що пригнічує волю, і алегорія Російської імперії з її двоголовим орлом. Тюрма і «неісходима Сибір» (у Шевченка жіночого роду) – символічні наслідки народної нескореності, символ нескінченності і масштабу покарань.

Сатирична спрямованість твору своєрідна. Це переважно лірична сатира. Ліричну ноту посилює фінальне звернення до Якова де Бальмена. Для сатири поеми характерні викривальні гнівні звернення («У нас навчіться… В нас дери Дери та дай, І просто в рай Хоч і рідню всю забери»), риторичні питання («А сльоз? А крові?») сарказм («І од глибокої тюрми Та до високого престола – Усі ми в золоті і голі»), оцінки і характеристики («По закону апостола Ви любите брата! Суєслови, лицемєри, Господом прокляті.). З «Кавказу» походить немало афоризмів: «Встане правда! Встане воля!», «Борітеся – поборете, Вам Бог помагає! За вас правда, за вас слава І воля святая»).

Іронія може поєднуватись з іншими тропами, скажімо, уособленням: Отам-то милостівії ми. Ненагодовану і голу. Застукали сердешну волю. Та й цькуємо. Почому хліб і сіль почім!Ми християне; храми, школи,Усе добро, сам Бог у нас!Нам тілько сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас,Не нами дана. У нас же й світа, як на те —Одна Сибір неісходима,А тюрм! а люду!.. Що й лічить!

Сарказм теж базується на яких-небудь тропах, так опис «не рік, а моря», огненного моря сліз переходить у «славословіє»: Слава! Слава!Хортам, і гончим, і псарям,І нашим батюшкам-царям. Слава!

Щоб показати усю абсурдність політики загарбників, Тарас Шевченко застосовує оксиморон: Од молдаванина до фінна. На всіх язиках все мовчить,Бо благоденствує. А в нас!.. На те письменні ми,Читаєм Божії глаголи!..І од глибо[ко]ї тюрми. Та до високого престола — Усі ми в золоті і голі.

І всі ці ідеї загарбницька росія подає під гострим соусом «християнських» цінностей: Людей... не негрів... а таких,Таки хрещених... но простих. Ми не гішпани; крий нас, Боже,Щоб крадене перекупать,Як ті жиди. Ми по закону!. Воно ж так і сталось. Храми, каплиці, і ікони,І ставники, і мирри дим,І перед обра[зо]м Твоїм. Неутомленниє поклони. За кражу, за войну, за кров,Та й тілько ж то! Ми не погане,Ми настоящі християне,Ми малим ситі!.. А зате!Якби ви з нами подружили,Багато б дечому навчились!Ви ще темні,Святим хрестом не просвіщенні,У нас навчіться!.. В нас дери,Дери та дай,І просто в Рай,Хоч і рідню всю забери!

ОСНОВНИЙ МЕССЕДЖ ПОЕМИ!!!Говорив це ще до того, як це стало мейнстрімом.

Бесіда за питаннями:- Для чого письменник у поемі згадує про Прометея, героя давньогрецького міфу? Що уособлює цей герой? Заради чого він страждає?- Чи можна образи Прометея і орла-хижака вважати символічними? Що саме уособлюють ці герої?- Як поет ставиться до боротьби горців з російським самодержавством?- Яким у творі зображено колонізатора? Відповідаючи, посилайтеся на зміст його монологу-ставлення до горців. Чим він вихваляється?- За що Т. Шевченко критикує церкву? У чому він її звинувачує?- - Чому закінчення «Кавказу» — це реквієм? Через що Т. Шевченко вважає винним у смерті друга самодержавство, а не горців?

Немає сумніву, такі твори, як Шевченків «Кавказ», залишаться в духовній скарбниці людства. І навіть тоді, коли наші далекі нащадки із сумнівом, недовірою і жахом дізнаватимуться про часи, сповнені кривавих трагедій, такі пам’ятки красногописьменства не втратять своєї принадності, залишаючись ідеальним втіленням істинної людяності й художньої гармонії.