"Тарас Шевченко. Тема жіночої долі. Поема «Катерина». «Вічна» тема матері й сина"

Про матеріал

Розробка уроку з української літератури для учнів 9-го класу. На уроці розглядаєть тема жіночої долі.

Перегляд файлу

Тарас Шевченко. Тема жіночої долі. Поема «Катерина». «Вічна» тема матері й сина

Мета:

 ознайомити дев’ятикласників із поемою Т. Шевченка «Катерина», зосередити увагу учнів на проблемі

зневаженого материнства;

 осмислити мотив материнства в контексті творчості геніальних митців Рафаеля і Шевченка;

 розкрити захоплення поета красою материнства, його протест проти соці-альних, родинних страждань;

 виховувати шанобливе ставлення до жінки-матері; щирість, вірність, повагу в стосунках;

 прищеплювати почуття відповідальності за долю майбутніх дітей, співчутли-ве ставлення до скривджених, бажання допомогти ближньому.

Тип уроку: комбінований.

Обладнання: портрет Т. Шевченка, текст поеми Т. Шевченка ,,Катерина”, ілюстрації, епіграф до уроку, висловлювання ,,Життя росте лишень з любові, лишень краса людей навчає жить”, мікрофон, репродукції картин Рафаеля ,,Сікстинська Мадонна”, Т. Шевченка ,,Катерина”, творчі презентації, комп’ютер, підручник.
Методи, прийоми, форми роботи: бесіда, словникова робота, робота з текстом, робота в групах, елементи дискусії, рефлексія.

Міжпредметні зв'язки: світова література, образотворче мистецтво

Оформлення дошки та класної кімнати

Праворуч на дошці — епіграф уроку.

У нашім раї на землі Нічого кращого немає, Як тая мати молодая З своїм дитяточком малим.

Т. Г. Шевченко

Біля дошки — стіл, застелений вишитою скатертиною, вишитий портрет Т. Г. Шевченка, обрамлений рушником, на столі — хліб, ваза з квітами, калиною і вербовою гілкою, гілочки барвінку, «Кобзар», підсвічник із трьома свічками.

Випереджувальні завдання:

Прочитати поему Т. Шевченка «Катерина», визначити жанр, тему, ідею твору.
Індивідуальні повідомлення про картину Рафаеля «Сікстинська мадонна» та картину Т. Г. Шевченка «Катерина».
Інсценування уривку з поеми «Катерина» Т.Шевченка «Остання зустріч Катерини з москалем»

ХІД УРОКУ

І. Організаційний момент. Емоційна готовність учнів до уроку.

Слово вчителя (слайд 1)

Доброго дня! Я дуже рада вас бачити. Сьогодні у нас непроста робота. Та я щиро вірю: ми з вами зможемо довести думку про те, що взаємопідтримка, повага, ввічливість розуміння — це крок до перемоги. І пам’ятаймо: «Життя росте лишень з любові, лишень краса людей навчає жить».

Я бажаю всім успіху і хочу, щоб ваш настрій, ваші проблеми розуміли ті, хто

поруч.

ІІ. Мотивація навчальної діяльності

1. Вступне слово вчителя (на фоні ніжної музики)

Я – жінка! Я – мати!. (слайд 2)

Запалена Богом одвічна свіча.

Я – все-таки сильна,

Я – щось-таки значу,

Я – світ цей дивую

Красивим дитям.

Мама… Матуся… Материнство…

Усе найрідніше, наймиліше, найдорожче увібрали в себе ці сонячні слова. (слайд 3)

У нашім раї на землі

Нічого кращого немає,

Як тая мати молодая

З своїм дитяточком малим –
стверджував український поет Тарас Шевченко.

З першої миті життя схиляється над нами обличчя матері. У тривозі й любові, у замилуванні й надії вдивляються матері в своїх дітей, сподіваючись і прагнучи щастя для них. Усім своїм життям і працею матінка утверджує в кожного із нас кращі риси людяності й добра.

А кожна дівчина мріє про щасливе кохання, шлюб і сім’ю. Але доля складається в усіх по-різному. (слайд 4) Кобзар велику увагу приділяв жіночій темі, створюючи прекрасні образи дівчат, молодиць, які чарують нас, зворушують, захоплюють.Найбільшої сили поетичного генія досягнув він у змалюванні образів жінок-матерів.

У такому частому звертанні до теми, у шанобливому ставленні та обожнюванні жінки-матері письменник відтворив національні особливості душі українського народу, його ментальність. Саме цій темі поет присвятив цілу низку творів, звертався до неї в усі періоди творчості. Сьогодні на уроці ми вивчатимемо одну з поем Тараса Шевченка — «Катерина».

ІІІ. ПОВІДОМЛЕННЯ ТЕМИ УРОКУ, ЦІЛЕВИЗНАЧЕННЯ

1. Повідомлення мети уроку
А зупинимося ми сьогодні на осмисленні проблеми материнства в контексті творчості видатних діячів літератури та мистецтва. Розглядаючи поему «Катерина», зосередимо увагу на проблемі зневаженого материнства, що по-

дана в безпосередньому зв’язку з іншими, порушуваними у творі проблемами; розкриємо захоплення поета красою материнства та його протест проти соціальних, родинних страждань; а також формуватимемо шанобливе ставлення до жінки-матері; усвідомлюватимемо почуття відповідальності за долю майбутніх дітей; виховуватимемо щирість, повагу, вірність у стосунках, співчутливе ставлення до скривджених, бажання допомогти ближньому.

2. Оголошення та запис теми уроку (слайд 5)

— Отже, як ви уже зрозуміли, тема нашого уроку — « Тарас Шевченко Тема жіночої долі. Поема «Катерина». «Вічна» тема матері й сина.»

Учні записують тему уроку в зошити.

Технологія очікуваних результатів (слайд 6)

Запишіть також ваші очікування від сьогоднішнього уроку. А чи справдяться вони, ми дізнаємося, роблячи підсумок уроку.

Учні записують очікувані результати, продовжуючи думку: «Думаю робота над поемою буде цікавою, бо…» або «Від сьогоднішнього уроку я очікую…».

ІV. Сприймання і засвоєння нових знань.

Як же осмислюється мотив материнства у творчості геніальних митців Санті Рафаеля і Тараса Шевченка?

Уявімо, що ви знаходитесь у картинній галереї. Вашу увагу привернули дві картини - полотно Рафаеля,,Сікстинська мадонна” та картина Шевченка ,,Катерина”.

Рафаель – геніальний художник. Шевченко – геніальний поет і художник. У Рафаеля найулюбленіша тема – тема Мадонни.
Шевченко в її трактуванні досяг тих самих висот, що і Рафаель. Пізніше він напише ,,Марію”, а до того зображує земних Мадонн – українських жінок-матерів. Сьогодні ви маєте чудову нагоду не тільки побачити репродукції цих картин, а й почути розповіді екскурсоводів галереї, ваших однокласників, які мали випереджувальне домашнє завдання.

Розповіді за репродукціями картин. (слайд 7)

Придивімося до картини італійського художника Рафаеля ,,Сікстинська мадонна”. Ніби щойно відкрилась завіса і до людей з небес вільно й урочисто сходить юна, проста, босонога Мадонна – Божа Матір, несучи на руках свого сина.І святий Сікст і свята Варвара, що зустріли Мадонну, захоплені нею.Мадонна несе свого сина людям, відірвавши його від себе. Але, звичайно, зв’язок між матір’ю і сином збережеться. Син завжди пам’ятатиме про матір, яка дала йому життя, а вона з тривогою стежитиме за сином, постійно хвилюючись, як він почувається там, серед людей, чи достойно живе, чи творить добро так, як учила.

У відкритому, трохи здивованому погляді Мадонни відбилася ціла гамма почуттів: і любов до сина, і тривога за його майбутнє, й готовність усе зрозуміти та простити. Ця тривога згущується і в тінях на вбранні Богоматері, і в тінях на хмарах, що її тримають, і в якомусь дуже похмурому погляді ангелів. Нічим їй не зарадять ні уклінно покірний Сікст, ні свята великомучениця Варвара. Син Мадонни дивиться на світ з докором і тривогою, ніби передчуває, що в цьому світі йому доведеться непросто. Тому такий сумний і недитячий його погляд. (слайд 8)

А тепер звернімо наші погляди на картину Шевченка,,Катерина”, написану в 1838 році, на якій зображено епізод розлуки дівчини з її коханим. Вона є не ілюстрацією до поеми, а самостійним твором. Знеславлена, зажурена повертається Катерина в село після прощання з офіцером-спокусником. Цього епізоду в поемі немає. За допомогою кольорів автор вдало передає своє ставлення: героїня на світлому фоні, в її одязі домінує білий колір. Постать дівчини освітлена яскравим сонцем. На обличчі юної Катерини– вираз глибокої образи, сорому і водночас покірності. Офіцер же зображений на тлі чорному і в темних тонах. Злодійкувато оглядаючись, він пришпорює коня, щоб швидше втекти. Уже ніколи не повернеться панич-офіцер до Катерини, не матиме майбутня дитина батька. Катрю чекає тяжка доля зганьбленої покритки. Усе життя носитиме вона тяжких хрест дівочого ,,гріхопадіння”.

Глибокий смуток на обличчі Катерини та зневажлива посмішка на вустах зрадника виразно контрастують і зайвий раз підкреслюють атмосферу напруженості. Невипадковим є і образ селянина-ложкаря, який стає свідком останнього побачення й, очевидно, останньої прикрої розмови колишньої закоханої пари. Селянин дивиться в сторону Катерини, він розуміє горе дівчини, співчуває скривдженій. А перед Катрею, на землі, лежить невелика відірвана гілка, символізуючи скалічене молоде життя.

Учитель. Дякуємо за цікаві розповіді. Дивлячись на картину Рафаеля, в якусь мить усвідомлюєш вічну красу материнства – красу народження й продовження життя, красу жертовності материнської любові. Але для героїні Шевченкового полотна (так само, як і в поемі) стати матір’ю виявилося великою проблемою.

Хто ж винен у цій трагедії і чому таке трапилося з Катрею?

Не одне покоління задумувалося над цим питанням. Катерині співчували, її звинувачували, виправдовували, шукаючи причину нещастя в людях, які її оточували, в суспільстві, в характері самої героїні.

Сьогодні і ми з вами ще раз перегорнемо нетлінні сторінки поеми і спробуємо зрозуміти, що ж привело молоду матір до самогубства, а її дитя – до злиденної долі поводиря старця-кобзаря. Розглянемо образ Катерини у взаємостосунках з іншими людьми, які так чи інакше вплинули на її долю.

2. Опрацювання твору Т. Шевченка „Катерина”.

Історія написання.

Постійна увага Т. Шевченка до трагічного становища жінки у часи кріпацтва зумовлюється тим, що саме вона була найбільш пригнобленою і скривдженою: поневірялась на панщині, зносила тяжкі кари, нерідко була змушена стати жертвою тваринної похоті поміщиків і, крім того, постійно перебувала під гнітом родинним. Наскільки нестерпним було становище жінки, свідчить хоч би той факт, що в Київській губернії, наприклад, за один тільки 1839 рік, покінчило самогубством 37 дівчат-покриток. Для Шевченка щаслива доля жінки-кріпачки була не тільки суспільним, але й особистим, глибоко інтимним горем. Його рідну матір „ще молодую у могилу нужда та праця положила”. Подруга його юнацьких літ, Оксана Коваленко, стала жертвою кріпосницького ладу. Рідні сестри поета поневірялись на панщині.Серед творів, присвячених показові гіркої жіночої долі, особливе місце посідає „Катерина”.

Перегляд учнівських презентацій (слайд 9)

Написана у Петербурзі в 1838 році під час навчання Т. Шевченка в Академії мистецтв.
Має присвяту,,Василию Андреевичу Жуковскому на пам'ять 22 апреля 1838 года”.
Названа за ім’ям сестри поета.
Жанрові характеристики: соціально-побутова (за тематикою) і ліро-епічна (за способом художнього зображення).

Технологія ,,Мікрофон” ( слайд 10)

Що ж нам відомо про Катерину? Що ви можете про неї сказати?

Орієнтовні відповіді учнів

— Вона — звичайна селянська дівчина, гарна, молода і недосвідчена.

— До Катрі прийшло перше велике кохання. Прийшло, як приходить до всіх, незалежно від соціального походження, характеру, вроди.

— Кохання так заполонило дівчину, що вона більше ні про що не думала:

Кличе мати вечеряти,

А донька не чує;

Де жартує з москаликом,

Там і заночує.

Не дві ночі карі очі

Любо цілувала,

Поки слава на все село

Недобрая стала.

— Катерина настільки засліплена коханням до москалика, що навіть не чує, про що попереджають її батьки, яким життєвий досвід підказував, що захоплення доньки до добра не призведе.

— Досить спокійно поставилася вона й до того, що стала покриткою, адже милий обіцяв повернутись.

— Катерина полюбила чоловіка, довірилась йому, але…

— Але мине чимало часу, поки молода наївна дівчина зрозуміє ціну москалевого кохання. Навіть блукаючи світом, вона буде плекати надію,

що коханий її любить і пам’ятає. Та в поемі немає жодного слова любові, яке б шепотів Катерині у вишневому садочку ночами москаль.

— Згодом з його вуст ми почуємо зовсім інші, грубі, лайливі слова:

Дура, отвяжися!

Возьмите прочь безумную!

І все.

— А ще перед тим жорстоко глузуватимуть з неї москалі. І то страшна правда, про яку не знала або ж не хотіла знати Катря.

Тож, яку проблему піднімає Шевченко в поемі?( Проблему кохання і зради. ) (слайд 11)

Учні записують у зошити.

Чому поет так прихильно ставиться до дівчини?

Катерина покохала щиро і палко. Шевченко ж цінував почуття любові й бачив у цьому необхідну умову людського щастя, тому й співчуває героїні:

Катерино, серце моє!

Лишенько з тобою!

Де ти в світі подінешся

З малим сиротою?

Хто спитає, привітає

Без милого в світі?

Батько, мати — чужі люде,

Тяжко з ними жити! (слайд 12)

Тема «Катерини»: зображення трагедії жінки-покритки і дитини-безбатченка в умовах тогочасного суспільства.

Ідея «Катерини»: висловлення глибокого співчуття до жінки-покритки; засудження жорстокості, підступності, бездушності, розбещеності панів.

Чому ж батьки, ці найрідніші у світі люди, стали дівчині чужими.? Адже в найтяжчі хвилини свого життя ми шукаємо підтримки саме в них. Мама і тільки мама має стати подругою, щирою порадницею своїй доньці. Та чи допоможуть Катрі батьки, коли в їхніх очах – лише докір, в їхніх важких думах безсонними ночами – величезне страждання, яке принесла їм донька? Чи зрозуміють свою кровиночку?

Відповіді на ці та інші запитання ви дасте після перегляду інсценізації уривку з поеми.

Інсценізація (сцена вигнання дівчини з батьківського дому).

Тож, у чому причина непорозуміння Катерини з близькими їй людьми?

Орієнтовна відповідь

На мою думку, головну причину, що змусила батьків попрощатися з Катериною, пояснюють останні слова: без неї їм буде легше, ніж із нею.

Чому?

Очевидно, тому, що в них, простих селян настільки розвинене почуття честі, людської гідності, вони настільки шанують звичаї, які панують у їхньому середовищі, що не в змозі витримати людського осуду. Адже сором доньки — це сором і батька та матері, які мало не щодня чують глузування:

В тебе дочка чорнобрива,

Та ще й не єдина,

А муштрує у запічку

Московського сина.

Чорнобривого придбала…

Мабуть, сама вчила…

Учитель. А може, й справді:

Вміла мати брови дати,

Карі оченята,

Та не вміла на сім світі

Щастя-долі дати.

Не вміла, не вберегла, не навчила, не заборонила. Тепер тяжко спокутує свій гріх. Розбиті надії про щасливе заміжжя єдиної доньки, про спокійну старість, добру й довгу пам’ять нащадків. Усе перекреслила Катерина своєю нерозсудливістю. Тож прийнято остаточне рішення — Катря повинна залишити батьківський дім, піти з немовлям на руках.

Та чи принесло це вигнання полегшення батькам?

Орієнтовна відповідь

Ні. Вигнавши з дому свою єдину надію, батьки втрачають сенс життя. Їм нічого не залишається, як чекати смерті. У поемі є натяк про те, що вони ще більше ізолювались від навколишнього світу і, засмучені страшним горем, поволі згасли.

Яку проблему порушує автор?(Проблема взаємин батьків і дітей). (слайд13)

Орієнтовна відповідь.

Це проблема взаємин батьків і дітей, проблема моральності, гідності.

Учні записують у зошити.

Учитель. Зрада коханого, народження сина-байстрюка, глузування людей, непорозуміння з батьками, вигнання з дому — усе це змусило Катерину стати перед вибором: життя і виховання сина чи самогубство.

Тож який вибір зробила героїня? Чому?

Орієнтовна відповідь

Керуючись почуттями, шукаючи москаля, який відвернувся від неї, чиста, щира по натурі Катря зробила вибір не на користь життя.

Учитель. Загубила Катерина свою долю, занапастила старих батьків. Та найбільший гріх у тому, що вона зробила нещасним сина, покинула

напризволяще того, про чию долю подбати призначено самою природою і Богом. Маленький Івась — єдина безгрішна істота в поемі («А воно,

як янгелятко, нічого не знає. Маленькими ручицями пазухи шукає»). І доля того янгеляти —байстрюк-сирота.

Учень читає напам’ять уривок із поеми.

То не вітер, то не буйний,

Що дуба ламає;

То не лихо, то не тяжке,

Що мати вмирає;

Не сироти малі діти,

Що неньку сховали:

Їм зосталась добра слава,

Могила зосталась.

Засміються злії люде

Малій сиротині;

Виллє сльози на могилу —

Серденько спочине.

А тому, тому на світі,

Що йому зосталось,

Кого батько і не бачив,

Мати одцуралась?

Що зосталось байстрюкові?

Хто з ним заговорить?

Ні родини, ні хатини;

Шляхи, піски, горе…

Учитель. Звісно, ми з ненавистю й осудом дивимося на батька, який, пізнавши сина, відвернувся від нього.

А що можна сазати про безталанну Катерину?

Орієнтовна відповідь

На перший погляд, ми беззаперечно мали б осудити Катрю, котра покинула сина напризволяще. Але не поспішаймо. Згадаймо, рішення про самогубство у неї було не раптове. Вона готова була покінчити з життям і раніше: «Заховаюсь,

дитя моє, сама під водою, а ти гріх мій спокутуєш в людях сиротою, безбатченком!» — розмовляє Катерина з Івасем. «Оддам тебе, мій голубе,

а сама загину», — говорить вона іншим разом. То що ж тримало її на цім світі?

Напевно, розуміючи, яка доля чекає сина-сироту, героїня намагається врятувати його від страждання, приниження, ганьби. Тому так довго шукає москаля, наївно вірить у те, що зможе пробудити батьківські почуття у ньому. Та настав крах усіх її ілюзій. Негідник тікає, серце безпомічної жінки-матері проймається гнівом, і вона вибухає прокляттям: «Бодай його не кидала лихая година!»

То вже була межа всіх сил Катерини. У ній щось надломилось, і вона на грані божевілля, покинула серед шляху дитину, а сама втопилась у ставку.

Інсценування уривку з поеми «Катерина» Т.Шевченка «Остання зустріч Катерини з москалем»

Учитель

Чорнобрива Катерина

Найшла, що шукала.

Дунув вітер понад ставом —

І сліду не стало.

Так трагічно закінчилася історія дівчини-покритки.

Яку головну проблему порушує автор в поемі і що ми можемо про неї сказати? (Проблему відповідальності за материнство). (слайд 14)

Проблема відповідальності за материнство - головна проблема поеми.

Учні записують у зошити.

Які думки виникли у вас над фактом самогубства Катерини? Чи засуджуєте ви її за цей вчинок? (слайд 15)

Орієнтовні відповіді (технологія «Метод Прес»)

 Я вважаю, що Катерина вчинила самогубство тому, що втратила віру в близьких їй людей. Наприклад, зневажливе ставлення односельців до неї, жорстокий присуд батьків та зрада офіцера в почуттях і клятві.

Отже, у майбутньому Катрі чекати допомоги, підтримки немає від кого, вона сама в чужому їй світі. І тому я не засуджую вчинок героїні.

 Я вважаю, що вчинок Катерини заслуговує осуду тому, що вона, давши життя дитині, мала бути поряд із нею.

 Я вважаю, що вчинок Катерини можна виправдати, тому що причиною його стала жорстка народна мораль.

Наприклад, бездушність людей-односельців, які своїми глузуваннями штовхнули старих батьків на те, аби ті вигнали з дому свою доньку.

Отже, неусвідомлене бажання людей захистити себе, своїх дітей від нещасливої долі, такої, яка спіткала Катрю, і призвело до цього вчинку.

 Я вважаю, що зараз, понад півтора століття потому, навчившись раціонально мислити, ми можемо звинувачувати Катерину в її найбільшому гріхові — у тому, що покинула напризволяще сина. Однак у ситуації, що склалася, тільки Бог міг бути суддею Катрі.

Таким чином, героїня, втративши все, навіть право на надію, не бачила, не знала іншого виходу.

А як сам автор, Т. Шевченко, ставиться до своєї героїні ? (слайд 16)

Засуджує? Оберігає? Ненавидить? Жаліє?

Орієнтовні відповіді

1) Я думаю, Шевченко тяжко уболівав за долею Катерини. Він глибоко проник у внутрішній світ своєї героїні, правдиво передав і кришталево чисті пориви юної душі, й тривоги та болі безталанної матері.

2) Автор гаряче співчуває Катерині, мучиться її муками, боліє її болями.

3) Я вважаю, поет прагнув, щоб суспільство зглянулось на долю жінки-матері, яка може бути ошуканою.

4) Милосердям і любов’ю до Катерини сповнені рядки поеми. Її страждання, муки, переживання не можуть залишити Шевченка байдужим. Поет плакав-ридав над безталанням скривдженої дівчини.

Учитель. Як бачимо зі сказаного, Шевченко і співпереживає, і співчуває Катерині, жаліє її.

А яке ваше ставлення до героїні? (слайд 17)

Орієнтовні відповіді

— Катерина повинна була жити заради сина, витримати все, що доведеться.

— Катерина — кришталево чистої, безкорисної душі дівчина, що занапастила свою долю, знеславила батьків, а тепер мусить спокутувати свій гріх. Мені шкода Катрі, так хочеться їй допомогти, порадити, втримати від того останнього трагічного кроку.

— Я співчуваю Катерині, переймаюсь її болем за її гірку долю.

Учитель. Письменник порушує в поемі важливі морально-етичні проблеми. Головна героїня, можливо, занадто суворо покарана за необачне кохання. Але ж це — художній твір, художня правда, через яку Шевченко форму нашу свідомість, нагадує нам, нинішнім про високі моральні принципи українців — цнотливість, дівочу честь, шанобливе ставлення до звичаїв, традицій і, врешті, спонукає бути відповідальними за долю майбутніх дітей.

Поема написана 180 років тому. Інший час, інший побут, інші засади життя.

Та чому ж і досі Шевченкова «Катерина» будить у душах щем і співчуття, викликає сльозу?

Орієнтовні відповіді

1. Очевидно завдяки поетичній довершеності твору, його художній силі.

2. Поема написана на одному подиху. Картини життєвих драм Катерини дуже яскраві, переконливі; образи сповнені живого, глибокого почуття.

3. Сам автор вибрав собі роль оповідача-очевидця, який іде слідами героїні, переживає з нею і сором, і каяття, і надію, і гірке розчарування. Він розповідає про настрої персонажів, стан природи і свій власний настрій. Цей художній

прийом наближає поему до серця читача.

Учитель (на фоні музики). Щомиті на світ народжуються діти, щомиті котрась із жінок пізнає муки і радість материнства, даруючи нове життя. Природно, що справжнє материнське серце благає для своєї кровиночки гарної долі, ладне небо прихилити, аби обминали її усілякі прикрощі і зло, аби зростала у любові та достатку. Воно здатне на великий материнський подвиг, що, проте, не завжди сприйме і зрозуміє довколишній світ, де вистачає всього — добра і зла, сили і слабкості, небайдужості і жорстокості. Та посеред життєвих буднів, розміреності, розпланованості трапляються випадки, які змушують нас призупинитися, роззирнутися, замислитися.

Діти-сироти при живих батьках. Немовлята, покинуті тими, хто подарував їм життя, хто ввів у цей дивовижний світ і хто мусив би допомогти зіп’ястися на ніжки, зробити перший крок, нехай ще нерішучий і не зовсім упевнений крок по життю.

О, коли б сказало немовлятко

До своєї мами: «Зупинись!

Не лишай мене, тебе благаю

Над моєю долею схились.

За тобою я думками лину

І зігріюсь лиш теплом твоїм.

Не лишай мене, свою дитину

Мамо, забери з собою в рідний дім!»

Підростають янголята…

Дитяча уява малює портрет найдорожчої людини, яку вони у своєму житті ніколи не бачили. Маму, любу матусю… Вони чекають її щоденно і коли їдять кашу (а в мами була б смачніша), і коли лягають спати, скроплюючи гіркими сльозами сирітську подушку (а матуся утішила б, витерла сльози-намистини, приголубила б, поцілувала), та вона все не йде… Мама дуже далеко, вона забула свою кровиночку, відмовилась від неї. Відцуралась відкрито, нікого і нічого не соромлячись, зрадила малесеньку безпорадну крихітку…

І це дуже боляче.

V. Підсумок уроку.

Рефлексія (слайд 18)

 Що ви дізналися нового на сьогоднішньому уроці?

 Що було найцікавішим?

 А зараз дізнаємося, чи справдилися ваші очікування щодо уроку?

 Якби ви були художником, який мав ілюструвати наш урок, які кольори переважали б у цій картині і чому саме такі?

 Кому із своїх однокласників ви б хотіли подякувати і за що?

Технологія «Незакінчене речення…»

 Продовжте речення «На уроці я… (довіда лася(вся), дізналася(вся)я, зрозуміла(в)).

 Чи хотілося б вам після закінчення уроку продовжити обговорення проблеми материнства як головної проблеми у поемі Шевченка «Катерина» і так само в нашому сучасному житті?

Учитель. Для Тараса Шевченка жіноча недоля асоціювалася з долею рідної матері, яку він досить рано втратив. Великий Кобзар увібрав у себе всі страждання закріпачених жінок і голосно розказав про них цілому світові.

Ці три свічі — пам’ять про матір-Україну, жінку-матір та Богоматір — символічні.

Гори, свіча, гори і не згасай!

Ти — символ вічності, життя і перемоги!

Хай мир і щастя ллються через край,

І вічно мама зустрічає край дороги!

Прийдіть додому, пригорніться до матусі і скажіть:

Мамо, мамо — на весь світ луна,

Мамо, мамо, ви для нас — одна!

Мамо, мамо, землю обійду,

Та ріднішої ніколи не знайду!

VI. Оголошення результатів навчальної діяльності.

На картка виставте самооцінку за урок:

Якщо ви вважаєте, що працювали на високому рівні і реалізували себе, обведіть 1-й кружечок.
Якщо ви реалізувались неповністю на уроці, обведіть 2-й кружечок.
Якщо ви незадоволені своєю роботою на уроці, обведіть 3-й кружечок.