Марко Вовчок. Життя і творчість

•      Перше число журналу з'явилося на початку 1871 року й майже одразу було розкуплене. Марію Маркович вітали з успіхом. Наступні числа також добре розійшлися. Натомість Марія почала виплачувати своїм "літературним неграм" - так називають нині наймитів живих класиків - не домовлені 10 руб. за аркуш, а 5 - посилалася на незавидний фінансовий стан видання. Решту обіцяла сплатити пізніше.

•      Одна з таких "наймичок" - Катерина Керстен, яка добре переклала твори П'єра Жуля де Сталя, - прийшла з проханням виплатити борг за півроку, бо не має за що жити. Та Маркович відповіла, що нічого їй не винна - журнал погано продається, тому вона змушена зменшити гонорари вдвічі. Зате одразу запропонувала взятися за нові переклади казок Андерсена для повного видання його творів. Мовляв, там розцінки вищі - заробиш на життя. Катерина зрозуміла, що то знову лиш обіцянки-цяцянки. Але вирішила скористатися нагодою, щоб помститися. Узяла переклад казок, які за два роки до того зробили Марія Трубникова й Надія Стасова, і майже дослівно його списала. Маркович, навіть не прочитавши, поставила свій підпис і віддала для друку Звонарьову.

•      Коли перший том Андерсена побачив світ, Катерина Керстен інкогніто надіслала примірники Трубниковій і Стасовій. Вони очам не повірили - текст їхній, а перекладач стоїть - Марія Маркович. Вирішили не паплюжити відому письменницю. Ще й діячку жіночого руху, активістками якого були й самі. Але за кілька місяців із друку вийшов другий том казок. І знову - текст украдений. За тиждень брат однієї з перекладачок публіцист і критик Володимир Стасов надрукував у газеті "Санкт-Петербургские ведомости" статтю "Щось дуже негарне". Звинуватив Марію Маркович у плагіаті.

•      життя дітей, жінок-кріпачок та козачок, кохання, сите й беззмістовне існування міщанства, фальш, паразитичне життя ченців, дворян.

•      Найболючіше питання для письменниці — кріпацтво. Тому твори цієї тематики здебільшого реалістичні.

•      Марко Вовчок часто поетизувала сильний народний характер, волелюбність народу, оспівувала людину, яка повставала проти антигуманних порядків у світі. Тому письменниця зверталася до романтизму, романтичних героїв та характерів.

•      1878 — вдруге виходить заміж за значно молодшого за неї Михайла Лобача-Жученка.

•      Протягом наступних 30 років мешкає у різних місцевостях Російської імперії (Ставрополь, Богуслав, Нальчик)

•      Згодом сім'я Лобач-Жученків оселилась у російському місті Нальчик Терської області й прожили там аж до самої смерті Марії ЛобачЖученко.

•      Померла письменниця на 74 році життя 28 липня 1907 року.

•      У повісті "Інститутка" Марко Вовчок показує тяжке життя кріпаків та наростання народного гніву, стихійного протесту проти кріпосників.

•      Кріпаки втратили терпіння, не бояться виявити непокору, бо, як говорить Назар, "біда біду перебуде, одна мине — десять буде".

•      Головними героїнями твору є дві жінки, які постійно протиставляються: Устина і панночка.