Театр Стародавньої Греції. Презентація

Театральне мистецтво - це особливий вид мистецтва, який органічно поєднує в собі і мистецтво слова, і музику, і танці, і живопис. Васильєва Л. А. Вчитель зарубіжної літератури ОНЗ «Іванківська ЗОШ І-ІІІ ступенів №2»8 клас. Театр Стародавньої Греції

Розум людський ніколи і нічого шляхетнішого і кориснішого за театральні видовища не винайшов, як для вдосконалення, так і для очищення норовів... Вольтер

Зародження театру. Театральні видовища в С. Греції безпосередньо пов’язані з культом бога Діоніса (Вакха, Бахуса) - покровителя виноградарства і виноробства, а пізніше – й театрального мистецтва.

Зародження театру. Діоніса /або Вакха/ зображували у вигляді прекрасного, оповитого плющем юнака, якого несли або везли цапоногі створіння – сатири. Сатир – напівлюдина-напівтварина /цап/. Становили почет Діоніса.

Зародження театру Свята на честь бога Діоніса стали державними і відбувалися тричі на рік : Великі Діонісії – у березні;Ленеї – у січні;Малі, або Сільські Діонісії – в грудні.

Зародження театру. Діонісії нагадували європейський карнавал або ж наш український вертеп. Люди танцювали, співали пісні на честь Діоніса – про його страждання та перемогу над ворогами. Співаки і танцюристи, одягнуті в шкури цапів хутром назовні, зображували почет Діоніса – козлоногих сатирів.

Пригадаємо роди літератури

Робота з термінологією. Дра́ма (дав.-гр. δρᾶμα — «дія», «діяння», «дійство») -один із родів літератури, особливість якого полягає в тому, що відтворює об’єктивний світ у дії.

Трагедія /від грецьких слів : „трагос” - „козел”,” оде” – „пісня”, тобто „пісня козлів”/ – драматичні твори, в яких відбуваються події, насичені гострими конфліктами, що закінчуються часто загибеллю героїв. Мельпоме́на (грец. Μελπομένη — «співати» або «мелодійний») — одна з 9 дочок Зевса і Мнемосіни, муза трагедії, мати сирен.

Комедія / від грецьких слів „комос” – „весела процесія”, оде” – „пісня”, тобто – „пісня комосу” – драматичні твори, в яких висміюються суспільні та людські пороки. Та́лія (грец. Θάλεια — «Квітуча») — муза комедії , яку зображували в постаті дівчини у легкому вбранні зі скіпетром або пастушою палицею в правій руці, з плющовим вінком на голові.

Грецький театр. Теа́тр Діоні́са (грец. Θέατρο του Διονύσου) — найдавніший театр Греції та найдавніший у світі театр, побудований з каменю. Був частиною капища, присвяченого богові Діонісу, та основним місцем проведення урочистих святкувань культу Діоніса — Діонісій. Афінський театр Діоніса став прототипом усіх античних та навіть сучасного театру.

Побудова грецького театру. Орхестра – підковоподібний майданчик, на якому виступали хор, актори і музиканти;Скена – місце, де перевдягались актори ,де тримали реквізит, знаходилась навпроти глядацької зали;Проскеній – фасад скени, прикрашався колонами, які нагадували храм чи палац. Театрон – зала для глядачів.

Побудова грецького театру

Подекуди театри вміщували до 40 тисяч глядачів. Практично все доросле населення міста (окрім рабів) дивилося виставу відразу. У день вистави нікого не мали права заарештовувати , в місті зачинялися майстерні, ніхто не працював. Проблеми, які виносили на загальний суд грецькі драматурги, стосувались усієї громади. Театр мав виняткове значення як засіб ідейного впливу на маси. Він був школою патріотичного й громадського виховання.

Держава була зацікавлена організацією театральних вистав та спорудження театральних приміщень. Про це дбали: Архонти – державні урядовці; Хореги – заможні громадяни, на яких покладались витрати. Грецький театр у специфічній формі віддзеркалював широке коло проблем, якими жила Еллада. На театральних виставах кожен громадянин почував себе причетним до політичного життя. Присутність на спектаклі була рівнозначна виконанню громадських обов’язків. Гроші на квитки роздавала держава. 

Місця в глядацьцій заліСпершу глядачам надано право самим займати які завгодно місця, і нерідко справа доходила до бійок. Пізніше, щоб усунути безладдя і для покриття витрат на утримання театральних будівель, міські власті ввели видачу вхідних квитків – мідних кружечків, схожих на монети, які називалися символами. При Периклі бідним громадянам на відвідини театру видавалися особливі видовищні гроші (теорикон).

Місця в глядацьцій залі Теорикон - «видовищні гроші». Буква на квитку позначала сектор, а місць не було. Можна було зайняти будь-яке місце , починаючи з другого ряду. В театрі були суворо визначені місця для різних груп глядачів. Перший ряд відводили державним особам, жерцям і полководцям. Їм, сидячим в кріслах, квитки були не потрібні. За кріслами, відокремленими проходом, починалися лави-ступені для багатої публіки. Кожний сектор був помічений однією буквою, починаючи з А (альфа). Тією ж буквою і позначали і зворотну сторону квитків-символів із зображенням голови богині Афіни або морди лева, якого вважали охоронцем від усього поганого.

Особливості театрального дійства: роль хору. Партія хору в грецькій драмі була провідною: хор розповідав про події, оплакував нещастя, радів з перемог. Часом герой звертався до хору й питав, що робити. Хор докоряв, або співчував йому. Хор виступав як дійова особа і говорив про себе в однині. Спочатку він складався з 12, а потім з 15 чоловік у трагедії та з 24 - у комедії

Особливості театрального дійства: роль акторів. Спочатку актор – це той, хто відповідає хору, а згодом, той, хто діє. Грецький театр спершу був театром одного актора. Потім кількість акторів зросла до трьох, тобто всі ролі розподілялись між трьома акторами.

Особливості театрального дійства: роль акторів. На сцені водночас могли виступати, крім хору, тільки три герої. Мати чотирьох акторів вважалося марнотратством. Жіночі ролі в грецькому театрі виконували чоловіки.

Особливості театрального дійства{3 C2 FFA5 D-87 B4-456 A-9821-1 D502468 CF0 F}Хорвиконавець дифірамбів Корифейзаспівувач дифірамбу, обмінюється репліками з хором. Протагоністперший актор. Девтерагоністдругий актор. Тритагоністтретій актор

Деталі костюма актора. В грецькому театрі актори грали в масках., які поділялись на комічні й трагічні. Грецький театр мав 28 типів театральних масок.

Деталі костюма актора. В грецькому театрі актори грали в довгому хітоні. Хіто́н (грец. χιτών) — у стародавніх греків (спочатку в іонян) вид сорочки чоловічого та жіночого нижнього одягу, яку шили з льону

Деталі костюма актора. В грецькому театрі актори одягали спеціальне взуття – Котурни – взуття на високих підборах для акторів.

Драматичні вистави в Афінах починались удосвіта і йшли до самого вечора. Глядачі їли й пили в самому театрі. Всі було одягнені в святковий одяг, голови прикрашали вінками. На Великих Діонісіях відбувався величезний збіг городян, до яких приєднувалися ще і жителі інших міст-держав, що приїжджали зі всієї Греції.