Театралізована вистава «Андріївські вечорниці»

Знам’янська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат І-ІІІ ступенів

 

 

 

Театралізована вистава

«Андріївські вечорниці»

 

Підготували та провели вихователі: спеціаліст вищої кв. категорії Савельєва Т. М., спеціаліст ІІ кв. категорії Авдієнко Т. С.

 

Мета виховного заходу: ознайомити вихованців із організацією обряду вечорниць, особливостями створення громад хлопців та дівчат; формувати поважне ставлення до українського народу, його звичаїв; виховувати в учнів любов до України та її цінностей.

Обладнання: вишиті рушники, українські костюми, посуд, піч, дрова , коцюба, стіл, лава, калита,  українські страви ( вареники, пампушки, горіхи,  мед, яйця,солодощі).

Оформлення сцени.

Сценічну площадку оформлено  як інтер’єр селянської хати кінця ХІХ ст. Стіл накритий вишитою скатертиною. З одного боку-мисник із традиційним посудом, неподалік стоїть піч. Біля печі кочерга, коцюба, невеликий столик. З іншого боку - вікно над яким висить рушник, під вікном стоїть лава. Посередині висить ікона прибрана рушником.

І дія

(Світлиця, дві  жінки)

Сусідка Тетяна:

• Ой, засиділась я у вас, темно вже, додому час.

Господиня:

• Та ще не пізно; хоч на дворі й потемніло, рання ще година; сказано в народі: куца та груднева днина, сюди - тень, туди – тень, так і проминув весь день!

Сусідка Тетяна:

• Ну, добре, посиджу, погуляю, адже від ранньої весни й до пізньої осені добре потрудились!

Господиня:

• Отож і відпочити взимку заробили!

Та й моя племінниця так уже прохала, щоби вечорниці я улаштувала!

Сусідка Тетяна:

• Пам’ятаю, як батьки мені у свій час казали: «Ох, стережися тих вечорниць, як мати тебе від вогню стерегла, вечорниці доведуть до шибениці!»

Господиня:

• А мої, згадуючи свою молодість, говорили: «Нехай гуляє молодь – більше копи лиха не наробить!»

Сусідка Тетяна:

• Ну що ж, хай буде так, як було колись: і ми свою молодість згадаєм, розважимось, погадаєм.

(Вбігає племінниця)

Племінниця:

• Ой, тітонько, скоро й дівчата прийдуть!

Чи спеклася наша калета?

Господиня:

• А як же, вдалась на славу, якби не літа, сама б підскакувала та кусала?

(Входять дівчата)

Дівчина Валя:

• Добрий вечір в вашій хаті, уклін господині! (кланяються)

Дівчина Анна:

• И веселі вечорниці у нас на Вкраїні?

Господиня:

• Добрий вечір, любі гості, просимо до хати!

Сусідка Тетяна:

• Аби щастя було в хаті,

аби ми були багаті,

аби було любо, мила

аби всі були щасливі!

Господиня:

• У цій хаті гостям раді!

Дівчина Наталка:

• Давайте щось вам допоможемо!

Господиня:

• А вареники ліпити допоможете?

Дівчата  (Юля, Валя):

• А як же!

Господиня:

• А по водицю сходите до криниці?

Дівчата (Анна, Наталка):

• Всенепремінно!

Сусідка Тетяна:

• То поворожимо на варениках?

Дівчата (Аня, Валя, Оля):

• Обов’язково!

Сусідка Тетяна:

• А ми вареники виліпляймо та пісню заспіваймо!

(Пісня-танок «Варенички»)

ІІ дія

Господиня:

• Зліпили? А тепер кожна візьміть по варенику, якось його намітьте і кладіть на рушник!

(простеляють рушник, кладуть вареники, вертаються дівчата з водою)

Дівчина Анна:

•  А що це ви робите?

Дівчина Валя:

• Чи ви позасинали біля криниці?

Дівчина Наталка:

• Та Максим причепився, з відра воду повиливав! То навіщо ж ви вареники на підлогу поклали?

Племінниця:

• Ворожити будемо: клади і ти свого, тільки познач.

Дівчина Анна:

• І ви, тітонько Тетяна, свого кладіть! Ви ж молода ще!

Сусідка Тетяна:

• Та що ви, яка я молода…

Дівчина Анна:

• Кладіть-кладіть!...

Дівчина Оля:

• Ну і що?

Господиня:

•  А тепер треба впустити собаку, і чийого вареника він першим з’їсть, та першою заміж піде. Сусідонько, ведіть вашого Сірка.

Сусідка Тетяна:

• Та мій Сірко ще два дні тому утік!...

Племінниця:

• Справді? Що ж його робити?

Дівчина Анна:

• А Максим ще коло криниці?

Дівчина Валя:

• Певно… А навіщо він нам?

Дівчина Анна:

• А ми його замість Сірка використаємо.

Дівчина Оля:

• А можна?

Дівчина Валя:

• Він же не знає, де чий вареник, скажемо одного з’їсть, хай собі їсть!

Господиня:

• Це цікаво!

(гукають усі: «Максиме!», входить)

Хлопець Максим:

• Добривечір!

Господиня:

• Добрий! Як ся маєш?

Хлопець Максим:

• Ой, дайте води напитися, так їсти хочу, аж переночувати ніде!

Господиня:

• Щось не те говориш ти!

Сусідка Тетяна:

• Що робити вмієш?

Хлопець Максим:

• Вмію ложки майструвати, ще і затанцювати, а як буде ваша ласка-побрехеньку розказати.

Дівчина Наталка:

• О, на ловця і звір! Максиме, у нас до тебе справа серйозна. Допоможеш?

Хлопець Максим:

• Води принести чи затанцювати?

Господиня:

• Ось що, Максиме, бачиш вареники?

Хлопець Максим:

• Ну?

Сусідка Тетяна:

• То з’їж один чи два. А то й усі!

Хлопець Максим:

• Та то я пожартував, не голодний я.

Господиня:

• Дівчата ворожать, просять. Уваж!...

Хлопець Максим:

• Ну, добре вже! А смачні? А не сирі? А не глевкі? А з чим?

(бере один)

Холодні вже.. А що там, камінці?

Сусідка Тетяна:

•  Та не бійся, ніхто над тобою не збиткується, кажемо ж, дівчата ворожать!

Хлопець Максим:

• Ну добре.. оцей найтепліший, цього і з’їм.

(з’їдає вареник сусідки Тетяни, дівчата сміються, Максим здивований)

Племінниця:

• Ну що, наворожили?

Хлопець Максим:

• Ану вас! (виходить)

Дівчина Валя:

• То в цім році першою вийде заміж тітка Тетяна?

Дівчина Анна:

• Оце насмішили!

(ворожіння)

Ворожіння 1. Переставляння чобіт.

Сусідка Тетяна:

• Беремо правий чобіт і ставимо по черзі, хто першою за поріг переступить, тай першою заміж вийде.

Ворожіння 2. Ворожіння на тарілках.

Господиня:

•  А давайте ворожити на тарілках. Мені бабу­ся розказувала. Під тарілки кладеться мірта, перстень, ключ, лялька.

Дівчата! А тепер йдіть і вгадуйте свою долю.

Сусідка Тетяна:

• Мірта — ще походиш в дівках. Лялька — зра­дить тебе твій милий. Ключі — бути тобі господинею. Перстень — незабаром весілля.

Ворожіння 3: Для хлопців.

Господиня:

• А зараз, хлопці, ворожіння для вас. У миску з водою кидають свій перстень, задумують бажання, і якщо діста­нуть зубами, то бажання здійсняться! Хто хоче спробувати? Йдіть, хлопці.

Ворожіння 4: На насінні.

Племінниця:

• Андрію, Андрію,

конопельку сію,

спідницею волочу

заміж вийти хочу!

(конкурс з зав’язаними очима)

ІІІ дія

( у двері стукають)

Господиня:

• Агов, хто такі?

Хлопець Максим:

• Пес рябий, баран круторогий, ведмідь клишоногий!

Пустіть до хати!

Племінниця:

• Не пустимо до хати, бо вас дуже багато!

Хлопець Жора:

• Пустіть ліпше, а то буде гірше!

Дівчина Валя:

• А ми візьмемо рогатини, поламаєм ваші спини!

Хлопець Андрій:

• Ой, дівчата, совість майте,

Швидше в хату нас пускайте,

Бо на дворі мороз тріщить,

Аж ґудзик на свиті пищить!

Господиня:

• То що, дівчата, пустимо їх до хати?

Всі дівчата:

• Пустимо!

(входять хлопці)

Хлопець Максим:

• Дівчата, а чого ви  зажурились,

Аж брівоньки іскривились?

Хлопець Жора:

• Валю, Валю чорноброва,

Чому в тебе брова крива?

Дівчина Валя:

• На козака задивилась, аж брівонька із кривилась.

Хлопець Андрій:

• Ой чия то дівчина русокоса,

Що до неї хлопці линуть, як кури до проса?

Дівчина Анна:

• Полюбила коваля, така доля моя,

Думала, що кучерявий – в нього чуба нема.

Хлопець Жора:

• Штани мої, шаровари,

Штани мої сині!

Чом до мене дівки липнуть

Мов до браги свині?

Племінниця:

• Ти до мене не ходи, куций, коротенький, бо до мене ходить хлопець високий, стрункенький!

Хлопець Максим:

• Ой гоп, штани лоп, холоші діряві, за те мене дівки люблять, що я кучерявий!

Дівчина Валя:

• Ой ти ткач, ниткоплут, а я – бондарівна, піди геть, відчепись, я тобі не рівня!

( всі сміються)

Дівчина Оля:

• Щиро ми зустріли вас, чим порадуєте нас?

Хлопець Жора:

• А ми хлопці-запорожці, вдалі та веселі, як покажем, на що здатні! Тримайтеся стелі!

По дорозі жук, жук, по дорозі чорний, подивися, дівчинонько, який я моторний!

Хлопець Павло:

• А на дворі сніг іде білий, білий!

Подивися, милая, який я умілий!

Хлопець Андрій:

• А у полі хурделиця кружить, кружить!

Ви погляньте, дівчата, який бо я дужий!

Хлопець Максим:

• Які ж бо ви крутоброві, які білолиці!

Послухайте, красунечки, мою небилицю!

Коли б я був полтавський соцький,

Багато б дечого зробив; зробив би так,

Щоби жилося всім людям добре, напримір:

Я посадив би скрізь дерева   з медових пряників самих,

Сарделі всякі і ковбаски із сиром щоб росли на них

Ставки б з сметаною стояли, з картоплі з м’ясом – береги,

В ставках вареники б стирчали,

Товсті, гарячі та пухкі!

Усі жінки і молодиці мені ласкавими були,

Стрункі, високі, білолиці! Погані б в світі не жили!

А ми б сиділи та гойдались, мов діти в люльці у ночі,

Спокійно б раю дожидались, задерши ноги на печі…

Ну, годі… Треба замовчати,

Щоб хтось по шиї не набив

Коли б я був полтавський соцький,

Усе б дочиста це зробив!

(сміх)

IV дія

Господиня:

• Оце потішили!

Сусідка Тетяна:

• А може, ще щось знаєте?

Хлопець Максим:

• Ох, краще спитайте, чого не знаємо!

Племінниця:

• Ото розумні!

Дівчина Валя:

• Ми теж задніх не пасемо!

Господиня:

• Ну, то позмагаємось? Сусідонько, вважайте?

Сусідка Тетяна:

• Обряди в день св.. Андрія Первозванного мають християнський чи стародавній, дохристиянський характер?

(Відповідають хлопці)

Господиня:

• Що таке «калета»?

(відповідають дівчата)

Сусідка Тетяна:

• Що дозволяється в ніч під Андрія хлопцям?

(Відповідають хлопці)

Господиня:

• Коли ворожать на долю?

(відповідають дівчата)

Сусідка Тетяна:

• Коли святкують день пророка Наума?

(Відповідають хлопці)

• Українці споконвіку шанобливо ставились до книжки і низько схиляли голову перед розумними людьми. Тому святий Наум - чудотворець, який разом з Кирилом та Мефодієм вважається засновником релігійної літератури, завжди був у нас в великій пошані. Його день належить школярам, які, щоб набратися розуму, сил і наснаги до навчання, повинні були «скупатися» в перших променях сонця.

Господиня:

• А батьки, для ефекту, йшли до церкви і ставили свічку перед образом св.. Наума, примовляючи: «Святому на пошану, а моїй дитині – на розум!»

Сусідка Тетяна:

• Яку святу вшановуємо 17 грудня?

(відповідають дівчата)

Господиня:

• Ну й розумнички! Так, ці три дні наші пращури колись варили кутю на узвар – «Щоб хліб родив тв. Садовина рясніла!»

Сусідка Тетяна:

• А яке свято з минулого року додалося до новорічного циклу?

Господиня:

• 25 грудня Різдво святкує Римо – Католицька церква, більшість протестантських церков, а також деякі православні.

Ось і всі наші питання! То як справилися, сусідонько?

Сусідка Тетяна:

• Що скажеш, Наум би порадів, розумні, допитливі, веселі!

(танок дівчат з віночками)

V дія

Хлопець Максим:

• Так, танцюристки, а ви вже ворожили?

Племінниця:

• Та таке…

Хлопець Жора:

• А хочеш знати, ким твій чоловік буде?

Дівчина Валя:

• А хочу!

Хлопець Андрій:

• То біжи до річки і принеси жменю мулу!

Дівчина Анна:

• А не брешеш?

Хлопець Павло:

• Собака бреше! А ви, тітко, дайте чисту тарілку.

Господиня:

• На, візьми!

Дівчина Наталка:

• А, побіжу!

(побігла, діти сміються, повертається)

• Ось, принесла!

Хлопець Жора:

• Клади у миску і пильно дивись: якщо у мулі є скло – чоловік буде скляр, якщо є тріска – столяр, якщо цвях – вийдеш за коваля!

Дівчина Наталка:

• Тю, одна земля!

Хлопець Жора:

• Значить, чоловік твій хліборобом буде!

(сміх)

Господиня:

• А нумо вареники доїдати!

Дівчина Анна:

• А вареники – з сюрпризом: кому з картоплею дістанеться – той під стіл кукурікати полізе, а кому з копійкою – той котрусь поцілує.

(хлопці обережно їдять по варенику, хтось кукурікає, хтось лізе з поцілунками)

Сусідка Тетяна:

• Та вилазь вже, бо всіх курочок розженеш!

Господиня:

• А ти цілуватись надворі будеш!

(діти стають купою, кланяються)

Племінниця:

• Дякуємо цій господі за гостину!

Хлопець Максим:

• Ну-мо розважатися без упину!

Господиня:

• Хлопці ви собі жартуйте,

Лише шкоди не робіть!

Труд людський шануйте

І нікого не скривдіть!

Хлопець Жора:

• Запевняємо усіх: не допустимо цей гріх!

Сусідка Тетяна:

• Всіх Андріїв ми вітає,

Щастя і добра бажаєм!

Господиня:

• Хай для вас ці зимові свята

Принесуть лише радість і сміх

Хай в родинах панує любов й доброта

Хай Господ береже нас, шановні, усіх!

(танок )