Театралізоване свято за творчістю В. Сухомлинського "Важко бути людиною"

Творчість. Особистість. Неповторність.

Важко бути людиною

Обладнання: портрет В. Сухомлинського, вишиті рушники, тин, стіл, український посуд, лава, дерева, ведро.

Використовувані оповідання В. Сухомлинського: «Ой, піду я лугом…», «Письма  синові», «Сива волосинка», «Яке щастя?»,  «Коли б у мене був килим-літак…»,  «Важко бути людиною», «Сергійкова квітка», « Важко бути людиною».

Дійові особи:

Сухомлинський - Макаров В.

Батько – Рижков А.

Мати – пономарчук М

Донька – Яриш П.

Син – Гула М.

Звучить українська мелодія. Виходить учень Сухомлинський. На екрані портрет В. Сухомлинського.

Учень-Сухомлинський: (Чітко, повільно, урочисто)

 Я – вчитель.

 Я - любов і відданість,

     Віра і терпіння.

     Я – радість і співрадість,

     Страждання і співчуття.

     Я – той, що прокладає шлях,

І художник життя.

Я притулок дитинства

Й колискова людства.

Я вчитель від Бога

Й співпрацівник у Бога.

Учень відходить в сторону. Хлопчик під деревом щось робить. Сидить донька (Яриш. П.), на лаві, вишиває рушничок та співає пісню.

ОЙ ПІДУ Я ЛУГОМ...

Ой піду я лугом,
Лугом-долиною,
Ой чи не зустрінусь
З родом-родиною?

Сухомлинський: (Макаров В.) Це запам’яталося мені на все життя.

Заходило сонце. Я стояв біля хати й дивився на поле. Жовтіла пшениця. Усміхалося блакитне небо. У саду гули бджоли.

І ось почулася тиха пісня. Співала її жінка. Запам'яталися мені перші слова:

Ой піду я лугом, лугом-долиною, та чи не зустрінусь з родом-родиною...

Виходить мати, сідає біля доньки та співають вдвох.

(Яриш П., Пономарчук М.)

Ой там моя сестра
Пшениченьку жала,
Сказав я їй "здрастуй",
"Здоров" не сказала.

"Тим я тобі, брате,
"Здоров" не сказала,
За дрібними слізьми
Тебе не пізнала.
 

Сухомлинський: Той день став для мене дорогим уроком рідної мови. Я люблю свою рідну, дорогу українську мову. Як землю, на якій народився. Як свою милу матусю. Як Україну стражденну і пісню славетну — рідне слово, барвисте, пахуче, дзвінке.

На чужій роботі
Тяжко нароблюся,
Як прийду додому –
Сяду й зажурюся.

Мати: Ой, доню, досить співати.

«Сива волосинка».

Підходить до матері син, гладить її, розглядає волосся.

Син (Гула М.): Мамо, у вашій косі чотири сиві волосинки, а було три... Чого це посивіла ще одна волосинка?

Мати: Від болю. (усміхнулася) Коли болить серце, тоді й сивіє волосинка...

Син:  А від чого ж у вас боліло серце?

Мати:  (пригорнула сина) Пам'ятаєш, ти поліз на ось то (показує) високе-високе дерево? Я глянула у вікно, побачила тебе на тоненькій гілці. Серце заболіло, (піднесла руку до серця) й волосинка посивіла.

Син задумливо,пройшовся по сцені. Потім підійшов до мами, обняв її .

Син: Мамо, а коли я на товстій гілці сидітиму, волосинка не посивіє?

Мама усміхнулась, погладила сина по голові.

Донька: Наші батьки – це ті найдорожчі люди, котрі все своє життя будуть хвилюватися за нас, навіть і тоді, коли нам буде і десять, і двадцять, і тридцять чи сорок років. Тому ми повинні робити все можливе, щоб у скронях батьків з’являлося якомога менше сивого волосся.

Мати:  Незабаром батько повернеться. Потрібно на стіл накривати. Допоможіть  мені, будь ласка.

Мати, донька, син накривають на стіл, син прибирає свої речи.

Входить батько.

Батько(Рижков А.): Доброго дня вам, мої рідні!

Донька: Батько прийшов! Доброго дня!

Син: Доброго дня, тату!

Мати: Сідайте скоріш всі за стіл, поки їжа гаряча.

Родина сідає за стіл. Тільки чутно, як стукають ложки.

Батько:Дякую. Гарно нагодували.

«Діалог із сином»

Син: Татку, а для чого народжується людина на світ?

Всі дивляться на батька, чекають відповіді. Батько подивився на сина, піднявся, повернувся до залу.

Батько: Людина народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісною пилинкою, вона народжується, щоб лишити по собі світло вічне.

Син: А що то за світло, батьку?

Батько: Це світло любові та добра.

Син: А яка найбільша радість для людини?

Батько: Найбільша людська радість – жити для людей.

Син: А що найголовніше в твоєму житті?

Підходить до дітей, обнімає їх.

Батько: Любов до вас, до моїх дітей!

Від рідної хати дитину

Веде у широкий світ

Ота єдина стежина,

Що дарує красу і цвіт.

Іди по тій стежці, дитино,

Даруй любов і тепло,

І пам'ятай: ти Людина!

Вчись, думай, твори добро.

 Хочу, щоб ви були щасливі.

Донька: Ми будемо щасливі!

    Мати:  (звертається до доньки)Яке воно.щастя?
     Донька: Щастя, це коли ніхто з дітей не плаче.
(Подумала) І ще тоді щастя, коли маленьких співочих пташок ніхто в клітку не саджає. Бо в клітці не може бути щастя. (Подумала. Встала)

І ще, щоб мама ніколи не плакала й не журилася, — то щастя. (підходить до матері) Бо коли мама журиться, то й у мене сльози тоді на очах. 

Сухомлинський: Найпрекрасніші і в той час найщасливіші люди ті, хто прожив своє життя, піклуючись про щастя інших.

Мати:  Ну і добре! (Подивилася в сторону)Та якісь діти до нас біжать.

Вбігають діти

Діти: Здрастуйте!

Мірослава: Можна до вас?  Ми повертаємося з лісу.

Батько: Заходьте. Завжди раді гостям.

Аріна: Ми сьогодні ходили в далекий похід.

 Камишанський: (радісно)Гарний сьогодні день. Ми так багато побачили, але дуже втомилися, знесилели, та ще так пити хочеться!

Всі діти: І мені, і мені теж хочеться.

Мірослава: Дайте нам води напитися.

Мати: Ой ви мої гарні! Ось вам водичка студена, чиста, цілюща.

Витягла з колодязя води, поставила на стіл серед двору. Діти напилися.

Почулися крапельки дощу та грім.

Мати:  (прислухається) Але, мені здається що дощ починається. Ой, лишенько! Швидко все заносьте в дім!

(Всі допомагають, прибирають місце для танцю)

Танок «Ты сидиш у окошка»

Мати:Відпочиньте, діти, трошки перед дорогою. (Батько, мати, донька, син уходять.)

Діти сіли відпочити.

Роман: (Фролов)Да… Ось колиб у мене був килим-літак, тоді б я сів на нього, та вмить опинився вдома…

«Килим-самоліт»

Білецький Д.: Якби у мене був килим-самоліт... (пауза, підійшов на край сцени)

(показує вдаль) Далеко-далеко за морем, у високих горах росте дивовижна квітка. Розквітає вона ранньої весни і цвіте ціле літо, до пізньої осені. Є у цієї квітки дивовижна властивість: вона очищає повітря. Хто дихає повітрям поблизу цієї квітки, той ніколи не хворіє.

Якби у мене був килим-самоліт, я полетів би за море, опустився б в горах, знайшов дивовижну квітку. Я зібрав би її насіння, привіз би додому. Роздав би усім людям по насіннячку. Щоб в усіх виросла дивовижна квітка. Щоб не було жодної хворої людини. Щоб люди жили до глибокої старості і не хворіли. (сумно)Моя бабуся часто хворіє. Я повів би її до дивовижної квітки, вона подихала б цілющим повітрям. І вилікувалася б назавжди. (спокійно відходить назад)

Аріна: Ох! Як ти гарно сказав! Я теж так хочу!

«Сергійкова квітка»

Четверо хлопчиків  вийшли у перед.

(Гевондян М., Круц. Р., Запорожан В.,Грущенко Я.)

Петро (Гевондян М.): (дістає з кишені ножик та показує хлопцям) Дивіться який у мене чудовий ножик! Ножик із мідною колодочкою, а на колодочці намальований кінь і на ньому — вершник.
Хлопці: Добрий ножик! Дуже добрий! Дай потримати!

Петро (Хвалиться) Це мій ножик.
Максим (Запорожан В.):  (показує хлопцям ліхтарик). А такого ліхтарика не має у жодного з вас. Бачите, на білій ручці його вирізано дивовижного птаха і світить він дуже далеко.
Хлопці: Добрий ліхтарик.

Петро: Я теж такий хочу!

Максим:  (Хвалиться) Це мій ліхтарик. Мені його тато подарував.
Гриць(Круц. Р.):: А мені теж батьки щось подарували. ( Дістає з торбинці та показує металевого соловейка, радісно посміхається. Доторкнувся до нього губами, подув — і той заспівав.)
Хлопці:  Добрий соловейко.

Максим:  Як гарно співає! Я попрошу, щоб мені такого ж купили.
Гриць: (Хвалиться) Це мій соловейко.

Хлопці повернулися до Сергійка

Гриць: А що ж утебе в кишені, Сергійко?
Сергійко  (Грущенко Я.): Ходімо зі мною.
                      Він повів хлопців до чагарника (з одного кінця сцени до екрану) й   

            показав квітку, яка цвіла під кущем. Це була прекрасна квітка. 
Сергійко: (Показує) Це квітка. На її блакитних пелюстках тремтять краплинки роси, і в кожній краплині горить маленьке сонце!
Хлопці: Яке диво! Яка краса!
Петро: Але ж це не твоя квітка. Ти ж не можеш узяти її з собою...
Сергійко: А навіщо мені брати квітку з собою?
Максим:  Ти ж не можеш її на щось поміняти,
Сергійко:  А навіщо мені квітку міняти?
Гриць:  Пхі, і я можу сказати: це моя квітка.
Сергійко:  (здивовано) А хіба від цього вона стане гірша?

Учись любити все навколо себе:

Траву і квіти, кущик, деревце.

Жучка і пташку, і блакитне небо,

І синьооке чисте джерельце.

Поглянь на світ – це дивовижна казка!

А квіти – це, мабуть, душа землі.

У кожній з них струмить любов і ласка,

Великої жаданої краси.

«Важко бути людиною»

Мірослава: Хлопці, ідіть до нас, збираємось. Треба далі йти. Шлях ще не близький.

 Всі діти: Пішли! Поспішаемо!

Звучить музика. Діти встають і крокують по сцені. Марійка(Шпильова С.) попереду. Пройшли коло. Марійка зупиняється.

Марійка(Шпильова С.):  Стойте! А ми ж не подякували жінці за воду.

Діти зупинилися.

Мірослава: Справді, забули подякувати.

Роман(Фролов Є.): Що ж... це не велика біда. Жінка вже й забула, мабуть. Хіба варто повертатися через таку дрібницю?

Марійка: Варто, Хіба тобі самому не соромно перед собою, Романе?

Роман усміхнувся. Видно, що йому не соромно.

Марійка: Ви як хочете, а я повернуся й подякую...

Роман: Чому? Скажи, чи ж обов’язково це зробити? Адже ми так потомилися...

Марійка : Бо ми люди... Якби ми були телята, можна було б і не вертатися...

Вона рушила назад. За нею поступово пішли всі.

Роман постояв хвилинку й, зітхнувши, теж поплівся за гуртом.

Роман: (почесав затилок)  Так… Важко бути людиною...

Діти пройшли коло назад. Всі встали.

Сухомлинський: Тільки тоді ти станеш людиною, коли навчишся бачити людину. Інженером можна стати за п’ять років, а на людину треба вчитися все життя.

Московчук М. Сказав мудрець:
- Живи, добро звершай!
Та нагород за це не вимагай.
Лише в добро і вищу правду віра
Людину відрізняє від мавпи і від звіра.
Хай оживає істина стара:

                   Всі: Людина починається з добра!

Вчитель: (робота із залом) Тож давайте підсумуємо, що означає бути людиною, бути неповторною особистістю?

-Бути чесним із самим собою та з іншими.

-Як хочеш, щоб поступали з тобою, так і поступай з тими, хто поруч.

-Бути совісним, нікому ніколи не робити зла.

-Не бути байдужим до людей.

-Любити і поважати рідних своїх.

Вчитель: І ще я можу додати: бути людиною – це мати в душі святині та істини, яким уклоняються люди всього світу.

Вірш «Ти знаєш, що ти людина» (Володимир Сосюра)

(Гречка Г.)Ти знаєш, що ти — людина?
                    Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

(Коваленко М.)Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатимуть люди —
Добрі, ласкаві й злі.

Сьогодні усе для тебе —
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Кохати спішити треба —
Гляди ж не проспи!

Бо ти на землі — людина,
І хочеш того чи ні —
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

Пісня «Вибір є»

Вчитель: Ми хочемо подарувати вам, дорогі друзі, поради Василя Сухомлинського для підростаючого  покоління. Читайте їх серцем вдумливо, не поспішаючи, щоб запам’ятати на все життя.

Василь Сухомлинський поради для підростаючого покоління

           У тебе будуть діти, пам’ятай: від того, як маленька дитина ставиться до птахів, квітів, дерев, залежить її ставлення до людей.

           Пам’ятай, що у кожного народу є своя святиня – герої, які віддали життя за щастя людства.

           Без будь – кого з нас Батьківщина зможе обійтися, але будь – хто з нас без Батьківщини ніщо.

           Пам’ятай, що Батьківщина – це твоя колиска, твій дім, джерело твого щастя.

           Шануй і поважай матір і батька свого, які своєю працею і піклуванням несуть тобі радість. Пам’ятай, що вони також мають право на радість.

           Де б ти не був, не забувай про рідну домівку. Завжди пам’ятай про неї.

           Бути добрими дітьми для своїх батьків означає приносити у родину тільки мир і спокій, радість і щастя.

           Не приносьте батькам тривоги, горя, прикрості, ганьби!

           Турбота про мир і спокій в родині, про радість і щастя батьків повинна стати головним бажанням вашого життя.

Пісня

Острівець любові

1.Віднайди скарб у кожнім слові
Збережи острівець любові
Обігрій, кого скривдив дуже
Усміхнись, це не важко друже.
Приспів:
Давайте разом триматись будем
і цінувати кожну мить
Бо лише з вірою в майбутнє
У цьому світі варто, варто жить
Будь-ласка, посміхніться
Дорослі і малі
Лід ненависті розтане
Від усмішок на землі.
2.Підніми, може хтось спіткнувся
Нагадай, якщо хтось забувся
Покажи правильну стежину
Усміхнись, втішить це людину

3.Привітай, старця і дитину
Розділи на усіх хлібину
Поверни втрачену надію
Воскреси нездійсненну мрію.
Приспів:

Вибір є

Ми колись у світ приходим

Й маємо колись піти,

А між тим - життя пригоди,

Шлях нелегкий до мети.

Ми повинні відповісти

На запитання буття,

І вписати в аркуш чистий

Вірші нашого життя.

Приспів:

Вибір є у кожній долі:

Хочеш радощів - плати!

Хочеш бути вітром в полі -

Про чужі не мрій світи!

Хочеш жити пустоцвітом

Про усе забудь, цвіти!

Покохаєш - вмій любити!

Станеш зіркою - світи!

Світ навколо мальовничий,

Безліч звабливих прикрас,

Небо в кожного обличчі

Відзеркалюється в нас.

Ми живем чи існуєм,

А роки, як часлетять,

Маєм те, що намалюєм

На полотнищі життя.