Соціальна профілактика – це науково обґрунтовані та своєчасні дії, спрямовані на: запобігання можливих фізичних, психологічних або соціокультурних колізій у певних індивідів та груп ризику; збереження, підтримка й захист нормального рівня життя та здоров’я людей; сприяння їм в досягненні поставленої мети й розкритті їхніх внутрішніх потенцій.
надання різним категоріям клієнтів інформації про негативні явища, їх наслідки та відповідність за протиправні дії; здійснення соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю за місцем проживання з метою превенції негативних явищ; здійснення індивідуальної та групової соціально-педагогічної роботи з дітьми та молоддю групи ризику та їхніми батьками; виявлення дітей з груп ризику девіантної поведінки та проведення психологічних та педагогічних заходів; психолого-просвітницьку роботу, що спрямована на розвиток особистості дитини; проведення профілактичних акцій, конкурсів, змагань з метою профілактики негативних явищ та пропаганди здорового способу життя.
Під соціально-профілактичною роботою за місцем проживання розуміється територіальна соціальна робота з населенням, об’єднаним у соціальні групи: первинні – сім’ї, громади та вторинні – за схильностями. Спеціалізована соціальна профілактика здійснюється із соціальними категоріями групи ризику, маргінальною частиною суспільства. До них відносяться не тільки люди з маргінальною поведінкою, а й сім’ї, в яких проживають ці люди, оскільки поведінка таких сімей стає не відповідним соціальним нормам, дисфункціональним. У таких сім’ях існує ризик переходу до асоціального способу життя. Дисфункціональними сім’ями є: сім’ї з членами, які мають залежність від психоактивних речовин; сім’ї, члени якої виявляють суспільно небезпечну поведінку; сім’ї, у яких є інваліди. Існує категорія проблемних сімей, що характеризуються високою ймовірністю дисфункціональності.
Залежно від ступеня розвитку проблеми або соціального явища визначається вид соціальної профілактики: первинна, вторинна та третинна соціальна профілактика. Послуга первинної соціальної профілактики надається, якщо проблема/негативне явище у отримувачів послуг не сформовані. Послуга вторинної соціальної профілактики надається за наявності високого ризику розвитку проблеми/негативного явища у отримувача послуги. Послуга третинної соціальної профілактики надається, якщо проблема/негативне явище існує та завдає негативних наслідків/збитків.
Лекція Функцією лекції є підвищення рівня поінформованості або формування системи знань у отримувачів послуги. Лекція проводиться з умотивованими до участі у ній отримувачами послуг. Тривалість лекції залежить від умов проведення та категорії отримувачів послуг та може тривати від 20 хв. до 1 год. 20 хв.
Бесіда Функції бесіди: обмін інформацією між надавачем та отримувачем (групою отримувачів) послуги; формування перспективних заходів для задоволення потреб отримувачів послуги; контроль і координація виконаних заходів, пошук і планування нових; стимулювання думки отримувача послуг в потрібному напрямку, розв'язання проблем тощо. Групова бесіда сприяє виявленню думки окремих осіб або цілої групи та формуванню в неї суспільно необхідних поглядів. Кількість учасників групової бесіди не повинна перевищувати 5 осіб.
Дебати Дебати не передбачають вироблення єдиної пропозиції, а дозволяють кожному розглянути проблему з різних сторін та зробити свої власні висновки. Структура проведення дебатів: I. Підготовчий етап: об’єднання у команди; вибір теми, яка формулюється як твердження. Тема має провокувати інтерес, зачіпаючи значущі для учасників проблеми; бути збалансованою й давати однакові можливості командам у наведенні якісних аргументів; самопідготовка команд, вибудовування системи аргументів та контраргументів; жеребкування. II. Власне дебати. Сторони почергово наводять аргументи та контраргументи щодо обраної тематики. Час на виступ кожного спікера - 5 хв. Спікери мають довести суддям, що правильна саме їх позиція, при цьому вказавши на недоліки аргументації опонентів; перехресні запитання. Дебати надають кожному учасникові можливість відповідати на запитання спікера-опонента. Час на відповідь на запитання - 2-3 хв. Запитання можуть бути використані як для роз’яснення позиції, так і для виявлення потенційних помилок супротивника. III. Рішення суддів. Після того, як судді вислухають аргументи обох сторін із приводу теми, вони заповнюють суддівські протоколи, у яких фіксують рішення про те, якій команді надано перевагу за результатами дебатів.
Функції форуму-театру: відпрацювання з отримувачами послуги умінь та навичок, необхідних для попередження і розв’язання проблем та складних життєвих ситуацій у реальному житті; підвищення поінформованості отримувачів послуги з різних питань, яким можуть бути присвячені вистави, формування толерантного ставлення до людей, яких торкнулась та чи інша проблема. Підготовка та проведення форуму-театру складається з декількох етапів: 1) Підготовчий етап: вибір проблеми; написання сценарію, у тому числі за участі представників цільової групи; репетиція вистави та окремих мізансцен. Вистава повинна тривати 10-15 хв. і складатися з 3-6 чітко структурованих мізансцен. Вистава повинна мати декілька проблемних епізодів, в яких головний герой піддається тиску оточуючих, змінює власну позицію, приймає поспішне рішення тощо, чим створює проблему або посилює її; аналіз та коректування вистави; презентація та актуалізація теми вистави; демонстрація вистави для глядачів; пояснення правил форуму-театру глядачам; 2) Проведення форуму. Вистава повторюється знову і кожен з глядачів під час повторного програвання вистави може замінити головного героя та змінити хід подій у виставі у кращий бік. Таких спроб та глядачів може бути стільки, скільки дозволить час, відведений на проведення форуму-театру, та доки не знайдеться варіант найоптимальнішої поведінки у проблемній ситуації; надання глядачам додаткової інформації з проблеми, що розглядалася, компетентними спеціалістами (можуть бути додатково запрошені лікар, психолог, юрист тощо); 3) Запитання від глядачів, підбиття підсумків.
Функції "живої бібліотеки": профілактика стигми (клеймування) та дискримінації у суспільстві; подолання упередженого та стереотипного ставлення до представників різних верств населення; налагодження спілкування між людьми з різних соціально-етнічних груп; розширення рівня поінформованості отримувачів послуг з різних питань. Особами, з якими будуть спілкуватися отримувачі послуг в межах проведення заходу (тобто так званими "книгами"), можуть бути як представники уразливих верств населення, тих, хто відчуває на собі стигму та дискримінацію, так і неординарні особистості, представники цікавих професій, особи, які мають життєвий досвід з питань, що висвітлюються, та інші особи, які можуть викликати інтерес отримувачів послуг до заходу.
До масових заходів/акцій належать фестивалі, концерти, форуми, змагання, конкурси агітбригад, ігротеки, вулична хода/пробіг, вуличний театр. Це можуть бути разові акції або акції, які поєднані спільною метою та містять низку заходів. Під час проведення масових заходів/акцій може бути організоване індивідуальне консультування, в т.ч. за принципом "рівний-рівному".
Профілактика передбачає вирішення ще не виниклих проблем. Тому одні профілактичні заходи вживаються задовго до їх виникнення, а інші - безпосередньо перед виникненням проблеми. Служби профілактики покликані знаходити оптимальні рішення як для досягнення поставлених цілей, так і для запобігання передбачених проблем, - в цьому і полягають цінність і значення профілактики.
Безпалько О. В. Соціальна педагогіка: схеми, таблиці, коментарі : навч. посіб. [для студ. вищ. навч. закл.] / Безпалько О. В. – К. : Центр учбової літератури, 2009. Лютий В. П. Соціальна профілактика / В. П. Лютий // Соціальна педагогіка : мала енциклопедія / за заг. ред. проф. І. Д. Звєрєвої. – К. : Центр учбової літератури, 2008. Соціальна педагогіка : словник-довідник / за заг. ред. Т. Ф. Алєксєєнко. – Вінниця : Планер, 2009. Журавель Т.В. Соціальна профілактика як напрям соціально-педагогічної діяльності / Т. В. Журавель // Соціальна педагогіка : навч. посібник / За заг. ред. О. В. Безпалько; Авт.-кол. О. В. Безпалько, І. Д. Звєрєва, Т. Г. Веретенко та ін. : – К. : Академвидав, 2013.