Технологія виготовлення вітражів в стилі ТІФФані

                                       Зміст

Вступ

Вітраж особливий вид монументально-декоративного мистецтва цікавийсам по собі,він набуває величезну виразність у поєднанні з іншим видом образотворчих мистецтв,особливо з архітектурою.Останнім часом дизайнери інтер'єрів все частіше застосовують вітражні елементи. Що таке вітражі.

      Історія виготовлення вітражів походить своїм корінням в середньовіччя. Перші вітражі почала виготовляти і використовувати католицька церква. Саме слово "вітраж" походить від французької - "vitre" (віконне скло). Кольорові шматочки скла, розташовані навпроти сонячних променів створюють особливу емоціональну гру світлотіней, що особливо важливо при оздобленні храмів і костьолів. Перші письмові згадки про технологію вітражів датуються першим тисячоліттям до нашої  ери.

        Один із перших виявлених і нині існуючих вітражів знаходиться в монастирі Святого Павла в Англії. Він датується 686 роком нашої ери. Але вітражі виготовлялись і набагато раніше. Так в раннє християнських базиліках V-VI вв. вікна заповнювались прозорими пластинами каміння (алебастру і селеніта), із яких шляхом підбору утворювали різні види орнаментів.

         У 1930 році археологи при розкопках виявили три скляних фрагмента Ісуса Христа з хрестоподібним німбом. Вважається, що дата виготовлення цих фрагментів належить приблизно 540 р. нашої ери. Але саме древній із знайдених і вцілілих зразків вважається голова Христа із Вейсембургського абатства в Ельзасі, Німеччина.

         Пізніше, приблизно в другій половині 13 століття у Європі з'явилось так зване Аравійське скляне вікно - де окремі частки скла монтувались у мармур або камінь. З'явились вони у храмах, які мали дуже товсті стіни, що дозволяло робити архітектурні споруди з великими вікнами.

       Спочатку першого тисячоліття нашої ери (Романський період) в архітектурі стало значно більше елементів з вітражами. Найбільш розповсюджений архітектурний стиль, це ансамбль з трьох вікон, символізуючи Святу Трійцю, де окреме місце займав рослинний орнамент із кольорами червоного і синього кольорів. Поступово малюнок ускладнювався, в ньому з'явились чоловічі постаті.

       Процес розвитку вітражного мистецтва продовжувався. Одна вітражна панель в середньовіччя складалася із сотен шматків скла. Потім деякі шматки скла почали розписувати матовими елементами фарби і повторно обпалювались. Готові шматки з'єднувались свинцевими пластинами. Вікна досягали 6 метрів заввишки, а деякі досягали 18 метрів. Для встановлення стійкості великі вікна поділяли на панелі площиною не більше декількох квадратних дециметрів, які кріпились до розташованих зовні металевих решіток.

       На середньовічному сході теж збирали вітражі із окремих шматків скла, які скраплювались поміж собою розчином цементу.

       В епоху Відродження у вітражах використовують картини з реалістичною передачею об'єму. Це був свого роду живопис на склі, які використовували  для оздоблення кабінетів і кімнат.

       Традиційна технологія виготовлення вітражів сформувалась у 11 столітті. Основні положення технології виготовлення вітражів цього періоду описав у своєму трактаті германський монах Теофіл у 1100 році. Процес починався з виготовлення кольорового скла. Річковий пісок змішувався із поташем, флюсом і вапном. Потім все це варили в сферичних печах  та використовуючи в якості тіглей керамічні горщики. Окрім того додавались різноманітні фарби в розплавлене скло. Спектр кольорів був дуже невеликий, а в самому склі утворювалось дуже багато бульбашок, затемнень і не однорідностей кольору.

      В кінці 19 століття Джон Лафарж і Луіс Тіффані навпаки почали домагатися однорідності скла. Сучасне вітражне скло виготовляють з використанням різноманітних технологій. Так скло може бути прозорим і глухим, однорідного забарвлення або різних кольорів і відтінків одного кольору.

       До нас вітражі прийшли із Європи і їх використання у нас почалось значно пізніше. Вітражі встановлювались переважно в церквах. Потім їх стали застосовувати для декоративного оздоблення внутрішніх інтер'єрів власних домівок. Але широко вітражі у нас не застосовувались із-за їх великої собівартості виробництва. У зв'язку з цим сьогодні, щоб знизити собівартість вітражів з'явилось багато різноманітних технологій замінників.

     Використання вітражів в сучасних дизайнах предметного середовища і дизайнах інтер'єру  житла та його декорування поступово перетворилися в мистецтво. В Україні сформувались свої  особливі традиції які проявляються в вітражних роботах для оздоблення сучасних храмів,стель,різних видів меблів,декоративних міжкімнатних простінків ,віконні вітражі і вітражі для дверей,шафові вітражі, вітражі у плафонах світильників,різноманітних виробах сувенірної продукції.

      Сучасні новітні технології дозволили вітражним майстерням застосувати свої вироби для створення зручних і красивих інтер’єрів ,стилів різних видів.

Це і античний стиль,стиль бароко ,класицизм ,ампір і модерн. В Україні застосовують більш поширений етнічний стиль,який є відтворенням національних традицій,кольорів і етнічної атрибутики,що надає яскраво відображеного характеру.

     Технологія виготовлення вітражів в стилі "Тіффані"знайшла своє місце в сучасних інтер'єрних стилях. В стилі "авангард" художньо відтворена геометрія, квадрати,прямокутники,кола. Стиль "хай-тек",основою якого вважають функціональність приміщення,поєднання простору і світла, форми предметів , їх колірного рішзення, ідеальних пропорцій і найновітніших світових технологій. Основна ознака стилю, використання прямих ліній і простих фігур (стилізація малюнка) ,особливий відбір кольорів скла,що дозволяє створити ефект великого приміщення Стиль "ф'южи" поєднює одночасно кілька традиційних напрямків. Цей стиль на сьогодні є одним з найпопулярніших принципів вітражного мистецтва.

     Матеріали використані в посібнику поділяються на три розділи: " -Методи отримання вітражів. Їх переваги та недоліки", " Вітражі  в стилі "Тіффані" та "Покрокове виготовлення вітражів в техніці "Тіффані".В першому розділі підібрані матеріали, що містять інформацію про існуючи види вітражних технологій, їх перевагах та недоліках. В другому розділі міститься інформація про інструменти та матеріали ,що застосовуються для виготовлення вітражів в стилі "Тіффані" В третьому розділі-матеріали ,що дають загальне поняття про методику і технології виготовлення самих вітражів ,особливості кожної технологічної операції. Додатки містять фото різновидів вітражів.

.     Зміст посібника розрахований для використання учителями технічної праці на уроках "Технології-10-11 клас" загальноосвітніх шкіл та керівників гуртків декоративно-вжиткового мистецтва.

Розділ 1. Методи отримання вітражів. Їх переваги та недоліки

Сьогодні існує безліч видів вітражів, як за призначенням, так і за способом їх виготовлення.

Сфера застосування вітражів постійно розширюється завдяки архітектурній моді на світлопрозорі конструкції, новим матеріалам і технологіям, і відповідно, новим художнім можливостям декору скла.

За призначенням можна виділити наступні види вітражів:

• віконні вітражі;
• стельові вітражі;
• підлогові вітражі (в цьому випадку вони покриваються додатковим шаром скла);
• вітражі в дверях, фасадах меблів;
• вітражні перегородки;
• застосування вітражних технологій в сувенірній продукції, світильниках;
• застосування вітражів в зовнішній рекламі.

Існує також маса способів виготовлення вітражів. Сьогодні вітражами називають як спаяні між собою шматочки кольорового скла у вигляді картин або орнаменту (класичний вітраж і вітраж Тіффані), так і матові контури і малюнки на склі (піскоструминне гравіювання, хімічне травлення, обробка лазером). Все це види вітражів, які з'явилися завдяки сучасним технологіям .

Піскоструминний вітраж

Піскоструминний вітраж – вид вітража, що представляє собою групу стекол (фільонок), виконаних в одному технічному прийомі, що відноситься до піскоструминної обробки, і об'єднаних загальною композиційною і смисловою ідеєю, а також розташуванням в секціях рам

Плюси: піскоструминна обробка скла у вигляді малюнка виглядає оригінально, ефектно, додає краси і індивідуальності кожному інтер'єру.

Мінуси: роботи слід проводити в окремому приміщенні або на відкритому повітрі. Під час роботи слід подбати про захист очей і відкритих ділянок тіла тому, що рикошети піщинок можуть поранити очі і встромитись в шкіру .

Мозаїчний вітраж

Мозаїчні вітражі збираються з кольорових стекол і мають вид геометричного або рослинного орнаменту або килимового візерунка. Мозаїчний вітраж – наборний вітраж, як правило, орнаментальний, що має геометричну будову; може нагадувати мозаїку з приблизно однаковим за розміром модулем смальти. Мозаїчний набір використовувався як фон, але може застосовуватися і самостійно, суцільним килимом перекриваючи простір вікон. В якості модулів при мозаїчному наборі нерідко використовуються відлиті у форму фігурні деталі складного рельєфу, кабошони, шліфовані вставки .

Плюси: мозаїчний вітраж своїм тематичним змістом служить цілям церковної і політичної пропаганди; пом'якшує своїми яскравими фарбами суворий морок готичних храмів.

Мінуси: складність очищення від забруднень і трудомісткість при виготовленні.

Набірний вітраж

Набірний вітраж – найпростіший вид вітража, як правило, без розпису, який створюється на набірному столі з відразу вирізаних або заздалегідь нарізаних шматочків скла .

Плюси: створення міцної та жорсткої конструкції будь-якого розміру; можливість індивідуалізувати інтер'єр; краса і благородство строгих ліній, що базуються на геометричній пропорції.

Мінуси: вага всієї конструкції вітража досить велика, тому його не скрізь можна використовувати; жорсткий металевий профіль виключає можливість створення деталізованого малюнка; неможливо створити вітраж якої-небудь форми, крім пласкої .

Писаний вітраж

Писаний вітраж – вітраж, в якому вся (або майже вся) площина скла розписана, незалежно від того, на цілісному склі написана картина або вона зібрана в оправу з розписних фрагментів. Можливі незначні вкраплення фацетних, гранованих, пресованих склянок.

Плюси: неповторність малюнка вітража; особлива виразність; естетика ручної роботи; можливість комбінувати з іншими техніками виготовлення вітражів; швидкі терміни виготовлення; відносно невисокі ціни; можливість художнього оформлення скла будь-яких форм і розмірів.

Мінуси: недостатня довговічність; не рекомендується використовувати в приміщеннях з підвищеною вологістю; має як лицьову, так і зворотну сторону.

Труєний вітраж

Труєний вітраж – вітраж є групою стекол (фільонок), виконаних в одному технічному прийомі, що відноситься до техніки травлення і об'єднаних загальною композиційною і смисловою ідеєю, а також розташуванням в секціях рам.

Плюси: захисні трафарети дають можливість отримувати малюнок будь-якої складності і необхідної глибини. Виходить об'ємний малюнок, навіть відчутний рельєф на склі .

Мінуси: використання плавикової кислоти для травлення вимагає використання захисних засобів та наявність приміщення, що добре провітрюється.

Паєчний вітраж

Свинцeво-паєчний вітраж – класична техніка вітража, що з'явилася в середні століття і послужила основою для всіх інших технік. Це вітраж, зібраний зі шматочків стекол в свинцеву оправу, запаяну в стиках. Стекла можуть бути кольоровими і розписаними фарбою з легкоплавкого скла і оксидів металів, яка далі обпалюється в спеціально влаштованих печах. Фарба міцно вплавляется в скляну основу, складаючи з нею єдине ціле.

Плюси: вітраж класика буде ідеально доповнювати класичний стиль інтер'єру, який характеризується відсутністю зайвих деталей, правильністю форм, простотою і пропорційністю.

Мінуси: класичний вітраж, з причини його технічних особливостей, можна використовувати не скрізь. Наприклад, не рекомендується використовувати його в якості вставок в двері, оскільки часті відкривання/закривання приведуть до розхитування елементів, а значить і до поломки вітража .

Фацетний вітраж

Фацетний вітраж – вітраж, виконаний із стекол із знятою по периметру скла фаскою (фацетом) або об'ємних, шліфованих і полірованих стекол, що мають огранку. Щоб отримати широку фаску (це підсилює ефект від заломлень світла) потрібне більш товсте скло, що збільшує вагу вітража. Тому готові фацетовані деталі збирають в міцнішу (латунну або мідну) оправу. Золотистий відтінок мідної або латунної оправи надає речам дорогоцінний вид, будучи видимим не тільки на просвіт, а й у відбитому світлі, що особливо важливо для меблевих вітражів.

Плюси: подібний вітраж краще розміщувати в міжкімнатних дверях, дверцях меблів, оскільки така оправа в змозі витримати навантаження відкриття/закривання, а свинець в цьому випадку провисає .

Мінуси: як оправа для фацетного вітража використовується мідна або латунна структура, що пояснює його дорожнечу.

Комбінований вітраж

Комбінований вітраж – вітраж, що поєднує в собі декілька прийомів, наприклад: розписний медальйон і техніку мозаїчного набору, фацетне скління в якості фону. За старих часів такі сполучення досягалися шляхом підгонки вже готових, часто куплених вітражів під більш широкий віконний проріз, коли відсутні частини просто доставляли, надаючи цьому склінню вид орнаменту.

Комбінований вітраж сьогодні дуже популярний: він дозволяє добитися багатства фактур, оптичних ефектів, декоративної насиченості при створенні абстрактних композицій, при рішенні складних образних завдань, створенні атмосфери, побудованої на контрастах

Плюси: в результаті протистояння між матеріалом і майстром виходить ексклюзивний комбінований вітраж, який може бути виготовлений тільки в одиничному екземплярі.

Мінуси: виготовлення комбінованих вітражів – це дуже складний процес, оскільки необхідно долати складнощі при суміщенні різних за властивостями матеріалів в єдиному творі .

Ф'юзінг

Ф'юзінг – це техніка, яка виключає використання металевого профілю. На окремому аркуші скла збирається малюнок з його шматочків, а потім все спікають в печі в єдиний пласт. Найчастіше деталі, створені таким чином, використовуються також в класичному вітражі. Технологією ф'юзінг досягається незвичайний декоративний ефект вітражного скла, яке чудово вписується в сучасний інтер'єр. При використанні цієї технології можна заповнювати великі отвори будь-якої форми і практично будь-якого обсягу.

Цю процедуру можна здійснювати декількома способами, але найбільш поширений з них – це формування. Тобто для того, щоб надати вже сплавленому склу форму чаші, використовують молдінг (форму). Існують і інші методи, що ґрунтуються на принципі технології ф'юзінг: комбіноване прочісування, при якому використовується інструмент для деформації форми скла, поки воно гаряче; вогневе полірування, при якому використовується піч для нагрівання скла, щоб в результаті додати йому гладкість і блиск .

Залежно від завдання, застосовується 2-3 шари різних стекол. Майбутній вітраж поміщається в спеціальну піч з високою температурою нагріву 750-850 ˚С, де все це спікається в єдине ціле.

При цьому вітражу можна надати різну товщину і форму, і фактуру: об'ємну або ледь опуклу, з потрісканими шарами чи ні, чіткими плямами або змішаними. При бажанні вітражу можна додати певний рельєф (моллірування).

Плюси: методом ф'юзінгу можна створювати окремі штучні вироби, наприклад вази, блюда, абажури, циферблати для годинника. Ф'юзінгові вітражі виглядають сучасно і естетично, і користуються заслуженою популярністю в дизайні інтер'єру .

Мінуси: внутрішня сторона такого вітража виглядає менш витончено, ніж лицьова. Тому їх небажано встановлювати у внутрішніх дверях або перегородках. Трохи менша довговічність в порівнянні з класичним вітражем.

Плівковий вітраж

Плівковий вітраж є одним із сучасних способів створення вітражів, виготовлення якого засноване на тонуванні скла спеціальними плівками, з подальшим закріпленням їх олов'яної або свинцевою облямівкою по контуру. Основна перевага плівкового вітража полягає в тому, що при виготовленні вітража по цій технології використовується листове скло. Крім того вітраж, виготовлений з цілісного скла виходить досить легким, і ідеально рівним. Тому плівковий вітраж – це найоптимальніше рішення для прикрашення склопакетів, міжкімнатних дверей, підвісних стель та корпусних меблів.

Якщо ж говорити про плівкові вітражі більш конкретно, то необхідно зазначити, що це свого роду аплікація. Тільки замість звичного для всіх нас кольорового паперу використовується лавсанова плівка. Тому віднести плівковий вітраж до вітражів як таким не можна. Це швидше, псевдовітраж .

Плюси: використання цілісного листового скла – це не тільки зручно, але й безпечно в експлуатації.

Мінуси: не має стійкості до атмосферних явищ.

Заливний вітраж

Заливний вітраж – це одна з найпопулярніших технік, за допомогою якої можна імітувати вітраж Тіффані. Виготовлення заливних вітражів в сучасному виконанні здійснюється за допомогою двох технологій: повністю ручна робота і частково автоматизована. Заливний вітраж, техніка якого істотно відрізняється від розпису, передбачає початкове нанесення полімерного контуру, який імітує протяжку техніки Тіффані, на скло, з подальшою заливкою рисунка .

Плюси: заливні вітражі довговічні, міцні, невибагливі, ефектні і красиві.

Мінуси: дорожнеча високоякісних полімерних і акрилових покриттів.

Розділ 2. Вітражі в техніці Тіффані

Відповідно до цієї технології виготовлення вітража з листів скла по заздалегідь підготовленій схемі вирізаються фрагменти потрібної форми і розміру. Кожне з цих скелець обробляється по периметру на шліфувальному верстаті – вони повинні бути ретельно підігнані один до одного. Після цього кожне скельце обертається по всьому периметру торця стрічкою мідної фольги, ширина якої дещо більше ширини скла. Краї стрічки загинаються на площину і спаюються оловом з двох боків по місцях загинів. Товщина ліній пайки може бути різною. На завершення вітраж, як і в класичній технології, покривається патиною для  надання йому красивого мідного кольору .

Витонченість ліній пайки, химерне деталювання і візуальний ефект забезпечили цій технології створення вітражів широку популярність.

Плюси: чудово підходить для малюнка з тонкою деталізацією або ж коли потрібно створення складних об'ємних форм. Легкість догляду.

Мінуси: висока ціна і обмежена кількість кольорів стекол.

      Секрет техніки Тіффані в наступному, кожен шматочок скла обточують й обробляють по контуру мідною стрічкою, далі викладають малюнок і спаюють всі елементи. В кінцевому результаті виходить неймовірно красивий вітраж який відрізняється своєю об'ємністю.

Матеріали для виготовлення вітража

Інструменти:  склоріз, кусачки, паяльник, шліфувальна машина, молоток. 

Матеріали: кольорове скло для вітража, мідна стрічка (фольга), олово, рідина для пайки або каніфоль, дерев'яна дошка, папір для ескізу, маленькі цвяшки, фломастер, патіна.

  Розділ 3. Покрокове виготовлення вітража в техніці Тіффані

Перший крок – це створення ескізу, беремо папір, олівець та малюємо малюнок зі своєї уяви, надалі його потрібно розбити на деталі, чим їх більше тим довше ви будете створювати свій шедевр. Далі всі елементи ескізу потрібно перенести на прозору плівку, для цього його прикладають до малюнка й фломастером малюють всі деталі. Після цього всі елементи на шаблоні нумеруються згідно із кольорами скла,яке буде викорис тане при виготовленні вітражу Далі вся  плівка розрізається ножицями на шаблони. Щоб не сплутати лицьову сторону із зворотньою, робиться окрема позначка.

Шаблони накладаються на скло, обводятся фломастером, враховуючи  напрямок кольорів на склі.

 Розміщення шаблонів на склі потрібно робити із урахуванням допусків на можливість послідуючого розрізання скла склорізом та економного використання художнього скла. Якщо деталі мають складну конфігурацію або дуже тонкі і довгі кінцівки, їх розмічають з врахуванням послідуючого розрізання спеціальним електролобзіком.Окрім цього для розмітки різних кольорів скла потрібно мати фломастери білого [для темного скла] і чорного[для прозорого скла] кольору.

Наступний крок – беремо склоріз і вирізаємо по контуру всі елементи, старайтесь робити це плавно не притискаючи робочий інструмент, так можна запобігти небажаних сколів. Якщо у вас є спеціальна рідина яка покращує різку скла можете її використовувати. Коли ви правильно робите на розміченому малюнку подряпини, то  почуєте звук схожий на потріскування й ніколи не проводьте склорізом вдруге по місці розрізу. Далі беремо кусачки та акуратно відламуємо вирізані елементи.  Якщо деталі мають великий розмір або складну конфігурацію для їх вирізання застосовують електролобзик. За його допомогою вирізають всі елементи які потім будуть обточуватись на шліфувальній машинці до номінальних розмірів.

Третій крок – якщо в отриманих деталях великі неточності допрацьовуємо їх кусачками, а потім за допомогою шліфувального станка обточуємо кромку кожної частинки майбутнього вітража.  Деталі слід тримати перпендикулярно циліндру який обертається й рівномірно притискати до нього скло. Елементи які ви шліфуєте слід періодично прикладати до малюнка, перевіряючи відповідність розмірів.

Крок четвертий – кожен ваш елемент потрібно обернути по контуру мідною стрічкою, перед цим знежиривши та просушивши скло. Щоб стрічку надійно закріпити добре її розгладжуйте пальцями або за допомогою звичайної ручки, також можна використовувати частинку комп'ютерного диску.         

Далі на вас чекає не менш клопітка робота. Беремо дерев'яну дошку на якій розміщуємо свій ескіз та викладаємо всі деталі вітража, приклеївши їх до ескізу за допомогою клеєвого олівця щоб вони не зміщувались під час виконання послідуючих операцій. Усі шви слід змазати паяльною рідиною або каніфоллю. Після цих маніпуляцій точковою пайкою скріплюємо всі елементи, а далі приступаємо до остаточної пайки. Розплавлений припай розтягуємо по лінії мідної стрічки. Сам шов має бути випуклим, а мідна фольга не має проглядатись. Ту саму процедуру проводимо на зворотному боці вітражу. Якщо деталі мають випуклу форму ескіз вітража викладається на лист пенопласту з якого під випуклими деталямі вилущуються лунки по розміру випуклої деталі.

На кінцевому етапі можна провести тонування швів спеціальним розчином. Після повного застигання олова ваш вітраж виконаний в техніці Тіффані повністю готовий, ним можна прикрасити інтер'єр кімнати добавивши індивідуальності своєму дому. Після патенування ретельно промити готовий вітраж під проточною водою додавши миючий засіб. Для більш стійкого закріплення патини на швах вітражів проводять обробку консервуючою рідиною ,застосовуючи м'яку льняну або фланелеву ганчірку.

    Після закінчення всіх вище перелічених робіт вітражу  дають два-три дні обов'язкової витримки ,щоб після цього терміну перевірити його на наявність чи відсутність скритих тріщин. В разі їх відсутності вітражі монтують в рами за місцем їх призначення.

                                                  Висновок

Вітраж - це монументальний вид мистецтва, який пройшов крізь час і століття: від присутності в оздобленні древніх храмів і палаців - до предметів декора в сучасних квартирах та домогосподарствах. Вітражі пропускають багато світла, а різнобарвність відтінків скла дозволяє створити несамовиті архітектурні і дизайнерські композиції.

Сама назва вітраж має походження від французького "vitrage"- застеклення, і від латинського "vitrum"- скло.

Точна дата появи і застосування винаходу вітражів невідома. Відомо тільки, що в 10 сторіччі при будівництві храмів вітражі застосовувались у якості декора. У Візантійських і Китайських храмах вітражне скло було у вигляді різнобарвних картин, які спочатку не демонстрували якоїсь цілосної сюжетної лінії.

Для виготовлення сюжетних картин вітражів використовуються різне по формі, розміру і кольору скло. Скріплюється поміж собою скло свинцевими перетинками. Технологія виробництва вітражного скла знаходиться під таємницею, тому почали з'являтися масово підробки у вигляді звичайного скла покритого олійними фарбами або плівками.

Cучасний вітраж, наявний у чисельних і різноманітних за призначенням приміщеннях,усе частіше відокремлюється від декоративно-художнього оздоблення простору і стає самоцінним твором, а концептуальність сучасних вітражних творів є їхньою характерною ознакою.

Список використаної літератури

1. Андрощук І.П.,Андрощук І.В., Пиріжок О.В. Логіко-структурні схеми з декоративно-прикладного мистецтва.-Хмельницький : ФОП Цюпа, 2013.-163с.
2. Витраж: происхождение термина, история витража [электронный ресурс].– Режим доступа: http://www.proxima.com.ua...
3. Виды витражей [електронний ресурс]. – Режим доступу:  http://www.benito.com.ua...
4. Витражи [електронний ресурс]. – Режим доступу: http://sesse.ucoz.ua...
5. Витражи своими руками [ текст ] сост.Г.А.Серикова. - Москва: Рипол Класик, 2010. -256 с.
6. Вітраж [Електронний ресурс] // Вікіпедія:вільна енциклопедія.-Електронні дані. Режим доступу: http://uk wikipedia org\ wiki %D0%92D1%96%D1%82D1%80D0%B0%D0/-Назва з екрана.
7. Галицький І. Історія вітража[ текст ] \І.Галицький// ДЕКО.-2009 № 6 с.12.
8. Ланцетти, А.Г. Изготовление художественного стекла / А.Г.Ланцетти, М.Л.Нестеренко. – М.: Высшая школа, 1987. – 304 с
9.  Минухин, Е.А. Витражи. – Рига: Латвийское государственное издательство, 1959. – 193 с.
10.  Мария ди Спирито Витражное искусство и техника росписи по стеклу. -  М. Альбом, 2006. – 128 с.
11.  Маркон Ф. Художественное стекло в интерьере: Практическое руководство. – М.: Издательство Ниола-Пресс, 2007. – 80 с.
13.  Синеглазова М.О. Роспись по стеклу. – М.: Издательский Дом МСП, 2005. – 112 с.
14.  Технология изготовления триплекса [электронный ресурс]. – Режим доступу:  http://fasadinfo.com...

ДОДАТКИ