Текст виступу з презентацією "Інфомедійна грамотність на уроках хімії "

Сл. 1. Заготовок.

Сл. 2. Перегляд ролика про інформацію та інформаційну війну.

Сл. 3. Інфомедійна грамотність – це вміння сприймати на основі критичного мислення і створювати медіапродукти, враховуючи динамічність подій навколишнього світу та спираючись на аналіз і оцінку медіатекстів відповідно до контексту функціонування медіа, а також до використання кодових і репрезентаційних систем.

Медіаресурси нині стали засобом розвитку, виховання і соціалізації особистості (що, власне, є метою освіти). Вони також мають потужний вплив на формування інтересів своїх споживачів. У той же час використання медіаресурсів не набуло пріоритетного значення у освітніх процесах закладів дошкільної та загальної середньої освіти. 

Сл. 4. Чи потрібна хімічна медіаграмотність сьогодні?

Хімічна медіаграмотність актуальна вже понад пів століття. Досить часто на сторінках масмедіа та в телепередачах можна побачити жахливі факти щодо «хімії», що нас оточує, проникає всюди і спричиняє або може спричинити жахливу шкоду нам, нашому здоров’ю та навколишньому середовищу. Так формується хемофобія в людей, яку істотно підігрівають різноманітні «експерти-невігласи».

Сл. 5. Хемофобія — абсолютно ірраціональний страх, вона не підкріплена жодним раціональним аргументом. Більшість піддається хемофобії тільки через страх перед усім невідомим і боротися з цим можливо тільки засобами освіти, як шкільної, так і всебічної на сторінках медіа. Головним аргументом прихильників хемофобії стало твердження, що «будь-що натуральне — це корисно, а все, у чому є щось «хімічне», — шкідливо». Водночас такі люди забувають, що все у Всесвіті складається з хімічних речовин, а хімія як наука всього лише описує перебіг процесів у ньому, і через недостатню освіченість вони вбачають лише негативний зміст у всьому, чого не розуміють. І повністю забувають, що існує безліч саме природних речовин, отруйних або токсичних для людини. До того ж існує багато синтезованих штучно речовин, із яких виготовляють ліки, тканини, пластмаси, що аж ніяк не шкідливі для людини, ба більше, неможливо уявити без них сьогоднішнє суспільство. Навіть у разі документально підтвердженої безпеки синтетичної речовини, схильні до хемофобії люди все одно віддаватимуть перевагу «натуральній» альтернативі з міркувань, що вона менш шкідлива, навіть якщо така альтернатива набагато дорожча та менш доступна.

Сл. 6. Одним з найяскравіших прикладів такого довірливого й некритичного ставлення до будь-якої лячної інформації стосовно жахливої «хімії» стала листівка «Щодо шкоди дигідрогенмонооксиду», яку 1989 року розповсюдили студенти Каліфорнійського університету з нагоди 1 квітня. У листівці йдеться про те, що весь водогін заражений небезпечним хімікатом — дигідрогенмонооксидом, який, не маючи смаку, запаху й кольору, утім, дуже небезпечний, бо використовується у виробництві пестицидів, для функціювання ядерних реакторів, міститься в кислотних дощах тощо. До того ж цей хімікат виявлений у злоякісних пухлинах, а потрапляння його в легені спричиняє смерть.

Запитати що це за речовина?

Звісно, у кампусі університету жарт оцінили, проте деякі люди, які забули елементарні хімічні знання й не зрозуміли з назви, що йдеться про звичайну воду, були дуже налякані. За результатами опитування, 86 % респондентів після цієї листівки виступали за заборону цього «хімікату» на державному рівні.

Сл. 7. Недостатня освіченість суспільства, небажання піддавати критичному аналізові всю інформацію, що надходить до людини, стають головними причинами формування негативного ставлення до будь-чого, що лунає лячно (складні або важковимовні наукові терміни) чи незрозуміло.

А отже сприяє формуванню хемофобії в суспільстві, що може завдати певної шкоди не тільки окремим громадянам, а й людству через гальмування наукових досліджень і науково-технічного розвитку взагалі.

Отже, головний спосіб формування медіаграмотності й боротьби з хемофобією — всебічна освіта. До того ж освіта не тільки на заняттях у школі, а також і засобами науково-популярних передач, ток-шоу із залученням справжніх експертів-науковців тощо.

Сл. 8. Чому ж у медіапросторі так багато неправдивої інформації? Раніше говорили: хто володіє інформацією, той володіє світом. Сьогодні актуальнішим є вислів: хто формує наповнення інформаційної стрічки в соціальних мережах, інформаційний порядок денний, той і контролює світ.

Сл. 9. Маніпулювання фактами автори публікацій можуть використовувати з різною метою: хтось для хайпу, хтось — щоб підвищити продажі свого продукту або ідеї, до того ж не завжди вони дійсно корисні, а хтось  — аби відвернути увагу від по-справжньому насущних проблем. А деякі автори дістають пряму вигоду від цього. Здебільше неправдиві, фейкові та маніпулятивні публікації спричиняють емоційний відгук, і то неважливо, позитивний чи негативний. А емоції вже змушують до певних дій, внаслідок чого збільшується кількість переглядів на порталі «Youtube» або зростає рейтинг телеканалу, що дає можливість на цьому додатково заробити. Отже, можливо найкращий спосіб боротьби з такою інформацією, крім роз’яснення й освіти, — це не звертати на неї уваги.

Сл. 10. Вправа. Факт чи фейк?

1. Кисень може горіти
   1. Факт
   2. Фейк
2. Горюча речовина завжди може зайнятись або вибухнути.
   1. Факт
   2. Фейк
3. Кислоти роз’їдають усе підряд.
4. Банани радіоактивні.

Сл.11 Вправа. Факт чи судження?

1. Кока-кола – смертельна отрута.

2. Aqua carbonated — газована вода. Присутність у воді вуглекислого газу збуджує шлункову секрецію, підвищує кислотність шлункового соку і провокує метеоризм — рясне виділення газів. Крім того, використовується не джерельна вода, а водопровідна, пропущена через спеціальні фільтри.
3.  Сл. 12. Харчова сода — це натуральний продукт, який може допомогти у схудненні.
4. Харчова сода - Гідрокарбонат натрію. Це всім доступна речовина, нетоксична, має низку корисних властивостей. Вона широко застосовується в побуті.

Сл. 13. Відео.