Тексти для аудіювання та читання мовчки в 11 класі

Текст для аудіювання. 11 клас

Кіднепінг по-українськи

Якось у Бабушкінський райвідділ міліції Дніпропетровська звернулася 45-річна Валентина Зюзенко, яка працює заступником декана факультету одного з міських вишів. Згорьована мати повідомила про викрадення її  11-річного сина. Виявилося, що того дня Андрій пішов до школи, проте додому не повернувся. А синів мобільний відповів незнайомим чоловічим голосом. Голос вимагав за життя дитини 4 тисячі євро.

 Родина Зюзенків була  таких коштів “нашкребти” не могла. Чи то викрадач зглянувся на благання нещасних батьків,  чи просто виявився зговірливим, однак його вдалось умовити на 700 доларів. Вочевидь, злочинець не мав детально розробленого плану. Але викуп вимагав негайно – за деякий час батько дитини мав прийти на призначене місце, аби віддати викрадачеві гроші й забрати дитину.

Працівники міліції порадили батькові хлопчика не поспішати й тягнути час. Та чоловік був у розпачі:  викрадач постійно нагадував про себе дзвінками з мобільного. Ніякої міліції, казав він, а то… Про те, що ж малося на увазі під “а то…”, батьки воліли не думати.

Батько сів за кермо машини, на задньому сидінні якої сховався правоохоронець, і рушив туди, куди наказав злочинець. За кілька хвилин кіднепер передзвонив знову, наказавши їхати у бік Євпаторійського мосту. Батько  зрозумів, що за ним стежать.

У цей час правоохоронці взялися за звичну справу й досить швидко встановили причетність до викрадення дитини 28-річного місцевого лобуряки Руслана Плішивця. Цей дніпропетровський нероба жив за рахунок пенсії матері-інваліда. Свого часу йому вдалося “закосити” від служби в армії з діагнозом “виразка”. Проте виразка не завадила провадити веселе, наснажене цікавими подіями й пригодами життя. Востаннє Руслана було засуджено до п’яти років позбавлення волі за крадіжки й розбій у грудні 2001 . Але за “гарну поведінку” в’язничний абориген заробив умовно-дострокове звільнення і вийшов на волю на рік раніше присудженого терміну.

Невдовзі батько Андрія дістався Євпаторійського мосту й знову зв’язався з викрадачем. Той наказав вийти з машини й показати гроші. Потім звелів покласти викуп біля купи асфальту. Батько твердо сказав: “Спочатку хочу побачити сина”. “Роби що кажуть! – озвірів кіднепер. – Спочатку гроші, а потім забирай свого скиглія!” Батькові нічого не залишалось, як підкоритися. Він залишив гроші й від’їхав до автозаправки. А там уже побачив сина – переляканого, але живого й неушкодженого.

У цей час Руслан Плішивець забрав гроші й почвалав у бік приватного сектора. Та незчувся, коли невідь звідки вирослі кремезні чолов’яги без зайвих формальностей закрутили йому ручки за нетруджену спину. Чи чув тоді кіднепер “міранду”, нам невідомо, але, мабуть, одразу зрозумів, що вляпався в чергову халепу й конфлікт із законом. Кіднеперу пред’явлено звинувачення у вчиненні захоплення неповнолітнього й вимаганні викупу. А за це світить від семи до п’ятнадцяти заґратованих років.

Здається, все закінчилося добре. Дитина в безпеці, злочинець за ґратами. Проте в цій історії залишається кілька нез’ясованих моментів. Якщо ви, наприклад, думаєте, ніби це викрадення нагадувало нерівний двобій застигнутої зненацька нещасної дитини і кровожерного нападника, що супроводжувався відчайдушним вереском одного й погрозами іншого, то глибоко помиляєтесь. Усе відбулося майже непомітно, навіть таємно, тихо й буденно.

…Того дня молодик-нероба вештався біля школи, розташованої на житловому масиві “Тополь-1″. Його ковбасило від щойно прийнятої на душу дози спиртного. Та для повного щастя йому бракувало якихось ста п’ятдесяти грамів і (або) грошей. Дитячий гамір  спочатку виводив Плішивця з рівноваги, бо заважав концентруватися на вирішенні глобальних для нього проблем. Утім, думка людська інколи плине незбагненними шляхами. Й доти складне уявляється геніально простим. Плішивець знову поглянув на зчинений дітлахами хаос, а тоді його погляд впав на причепуреного “шнурка” в крутому прикиді.

– Напевно, батьки не шкодують грошенят, якщо це жовтеня канючить на хот-дог чи нові кросівки, – розмірковував Плішивець. – І, напевне, викладуть бакси, але вже мені, коли це пискля заплаче й скаже у слухавку татусеві, що дуже хоче жити й боїться цього страшного дядька.

Руслан навіть запишався – це ж треба до такого додуматися!

…Річ у тім, що у дворі цієї школи розташовано пункт прийому брухту – там стоїть страшенний гамір і постійно швендяють “позаштатні працівники” переробної промисловості, які нерідко приходять сюди, аби обміняти поцуплений кутник чи арматурину на “похмільні гроші”.

Періодично зазирав сюди й Плішивець. Траплялися серед збирачів металу й підлітки.

 Того ж дня, після чесно відсиджених уроків і неодмінного перегляду мультиків Андрійко знову заспішив до школи. Вірніше, до халабуди на шкільному подвір’ї .Хлопчик, маючи надію заробити “на морозиво”, узяв зі своєї квартири, в якій нещодавно зробили ремонт, дві старі труби, закинув на тачку й почимчикував “до школи”. Саме неподалік цього “рудного родовища” засів в очікуванні дива Руслан, який і помітив хлопчину з мобілкою на нашийній мотузці…

Психологічний розрахунок Плішивця був бездоганний. Коли дорослий дядечко запропонував Андрійкові взяти участь у надзвичайно прибутковому рейді до яру, на дні якого, мовляв, лежить купа металолому на “тисячі гривень”, шестикласник із захватом погодився. Треба лишень трішки допомогти, вмовляв Плішивець, – притримати, завдати, й, уважай, кілька сотень у тебе в кишені. Та Андрія не треба було вмовляти.

Тому, не привертаючи до себе зайвої уваги, цей дивний дует дістався станції “Зустрічна”. Коли відійшли досить далеко, чолов’яга раптом затулив хлопцеві рота долонею й поволік у глибокий яр, де й організував імпровізовану буцегарню.

Викрадач наказав жертві сидіти тихо й сумирно, погрожуючи розбити хлопцеві голову камінюкою в разі непокори. Мовляв, він воював у В’єтнамі (!), знається на тайському боксі й зможе без зайвої напруги розправитися з таким шмаркачем.

Андрійко пізно зрозумів, що втрапив до пастки. Йому нічого не залишалося, як підкорятися наказам здорованя. Хлопець віддав свій Alcatel, допоміг знайти у телефонній книжці номери батьків і похнюплено спостерігав за тим, як вирішується його доля.

Важко уявити, що пережили тоді Андрій та його батьки. Страшно навіть подумати про те, що було б, якби злочинець зірвався, розлючений довгими переговорами або хлопцевою непокорою. Важко уявити, що було б, якби міліція втратила контроль над ситуацією. Та в цій історії багато питань усе ж залишаються нез’ясованими.

Чи знали згорьовані батьки про те, чим займається на дозвіллі їхній син? Якщо знали, то чи вповні уявляли собі, чим може загрожувати дитині така підприємницька діяльність? Чи знали правоохоронні органи Дніпропетровська про функціонування пункту приймання брухту просто на подвір’ї школи? Чи знала адміністрація школи, чим таке сусідство загрожує її вихованцям? Чи підраховували колись наші можновладці, скільки подібних точок, генделиків, “одноруких бандитів” і комп’ютерних клубів розташовано на території українських шкіл? Усі ці питання, на жаль, риторичні…

(989 слів)

Геннадій КАРПЮК

Тести

1.Про що повідомила міліції Валентина Зюзенко?

А Про замах на її життя;

Б про спробу обікрасти її квартиру;

В про телефонного терориста;

Г про зникнення її 11-річного сина.

2.Як правоохоронці зрозуміли, що злочинець не мав детально розробленого плану?

А Він постійно телефонував і дуже нервувався;
Б він навіть не ховався;
В він знизив суму викупу з 4 тисяч євро до 700 доларів;
Г він назвав себе.
3.Як Андріїв батько здогадався, що за ним стежать?

А Побачив машину , що увесь час їхала слідом;
Б через кілька хвилин руху викрадач наказав змінити маршрут;
В побачив машину, у якій сидів його син;
Г відчув інтуїтивно.
4.За що Руслан Плішивець відбував покарання?

А  за крадіжки й розбій;
Б за вбивство;
В за викрадення дитини;
Г за телефонний тероризм.
5.Чому Андрій після закінчення занять повернувся до школи?

А Забрати змінне взуття;
Б у бібліотеку по книжку;
В він прийшов здати металобрухт до пункту прийому, що знаходився на шкільному подвір’ї;
Г пограти з друзями у футбол.
6.Чому Андрійко пішов з незнайомцем?

А Той пообіцяв йому цукерок;
Б чоловік пообіцяв йому за допомогу поділитися грішми від металобрухту, що знаходився в яру;
В незнайомець силою потяг його до яру;
Г незнайомець пообіцяв подарувати Андрійкові собаку.
7. Що відбулося на станції «Зустрічна»?

А Чоловік вдарив малого і той знепритомнів; 
Б  чоловік затулив хлопцеві рота й поволік у яр, де й організував імпровізовану буцегарню, наказав сидіти тихо й зателефонував батькам Андрія;
В чоловік посадив його до сараю і зачинив там;
Г викрадач зв’язав хлопця, відібрав телефон і кинув його самого.
8.Яке покарання загрожує викрадачеві?

А Довічне ув’язнення;
Б 20 років ув’язнення;
В 25 років у в’язниці.
Г від 7 до 15 років;
9.Слова «закосив», «шнурок», вжиті у тексті, належать до…

А Історизмів;
Б діалектизмів;
В жаргонізмів;
Г неологізмів.
10.До якого стилю мовлення належить даний текст?

А Художній;
Б науковий;
В офіційно-діловий;
Г публіцистичний;
11.Визначити жанр прослуханого висловлювання.

А Оповідання;
Б стаття;
В нарис;
Г ессе.
12.Які важливі проблеми порушено у тексті;

А Проблеми кіднепінгу, відповідальності школи, батьків та суспільства за те що відбувається з їхніми дітьми;
Б проблеми безвідповідальності батьків та невлаштованість дозвілля дітей;
В проблема стихійних пунктів прийому металобрухту та безвідповідальності державних служб, що мають контролювати їх;
Г проблема батьків та дітей та проблема «легких грошей».

Читання мовчки. 11 клас

Дозвілля народів світу

Ще в античну епоху філософи й історики намагалися визначити феномен дозвіллєвої діяльності людини, необхідність і призначення свята як такого, з'ясувати його роль у житті суспільства. Ця проблема залишається предметом дослідження вчених і в наші дні.

Дозвілля по-болгарськи. Особливо шанують болгари стародавні обряди і ритуали. Найтриваліший відпочинок у них під час народних та релігійних свят.

Щорічно в Болгарії 21 січня відзначають "бабусин день". Це свято бабусь-повивальниць. Традиції цього мальовничого фольклорного святкування започатковані ще в сиву давнину. Колись у цей день бабусям-повивальницям вручали подарунки і букети квітів, перев'язаних червоною стрічкою.

У багатьох місцях відзначають веселе свято зятів, які живуть у будинку батьків жінки, тобто в приймах. Непросто жити такому зятю, адже якщо він хоче, щоб його становище було терпимим, то він має дотримуватись таких правил, які описано в "статуті зятя", що існує здавен: любити тестя і тещу як своїх батьків, дякувати їм за те, що саме його вибрали в зяті, не заперечувати їм навіть подумки, дітей називати на честь тещі і тестя і всім говорити, що вони схожі на родичів дружини і мають усе позитивне від їхнього роду. Крім того, зять-приймак має бути витривалим, працелюбним, майстром на всі руки. На перший погляд, свято як свято, нічого особливого. Проте судіть самі: за останні роки не було жодного розлучення. Отже, в цьому святі є виховний момент і для молодих людей, які, оженившись, приходять у чужу сім'ю, і для тих, хто їх приймає.

Також існує "спілка вусатих". У Болгарії вуса завжди були ознакою чоловічої доблесті і шляхетності. Тому всі, кого приймали до цієї спілки, брали зобов'язання допомагати у впорядкуванні міста, допомагати хворому по господарству: адже справжній чоловік завжди надасть допомогу тому, хто її потребує. Зароблені гроші використовують на організацію свята вусачів, під час якого ті, хто має вуса, різні за довжиною, формою і кольором, проходять парадом по вулиці, частують людей, розважають їх піснями й танцями.

Дозвілля по-фінськи. Фінни люблять у вечірні години і вихідні дні прогулюватися на свіжому повітрі, найчастіше віддаючи цей час спорту. Кожний четвертий житель країни є членом однієї зі спортивних організацій. Найулюбленіші види спорту - лижний, веслування, біг і боротьба.

У фіннів, як і в інших народів Європи, перше квітня є Днем сміху. "День обманів", вважають деякі вчені, сюди прийшов зі сходу. Подібні звичаї існували в Індії, Китаї, Японії ще з давніх-давен. Правда, цей день у європейських народів набув місцевого колориту. Важко, звичайно, сказати, хто й коли започаткував День сміхуна, та це, мабуть, не дуже важливо. Головне інше - хтось засміявся першим і заразив веселим сміхом інших. І чудово, що цей стародавній звичай зберігся до наших днів. У цьому виявляються почуття гумору, оптимізм, життєрадісність та віра людей в усе світле.

У Фінляндії в 1994 р. відбувся перший чемпіонат з виготовлення шпаківень. Причиною цього незвичного змагання є традиційна любов фіннів до птахів, а виготовлення шпаківень -один із способів її виявлення. Чемпіонат організувала спілка охорони природи країни.

У країні існує багато різних спілок. Одна з них - "Скепсис". Наприкінці кожного року її члени оголошують своє рішення про нагородження почесною грамотою найбезглуздішу книжку. Наприклад, грамотою "Безглуздість -99" відзначено видавництво "Вернер Седерстрем", яке випустило "Довідник астролога". Його автори радять читачам повідомляти своєму начальству про той знак зодіаку, під яким вони народились. У цьому місяці начальники мають бути більш поблажливі до своїх підлеглих.

Дозвілля по-ісландськи. У країні, яка майже не має матеріальних історичних пам'яток, побутує велика кількість літературних і фольклорних спогадів. Ісландець у години радості, смутку або в урочистих випадках неодмінно звертається до поезії, і не тільки згадує рядки улюблених поетів, а й сам складає вірші

У школах влаштовують змагання, в яких команди обмінюються віршами: відповідь на куплет, який запропонований, слід починати з його останньої букви. І так продовжують доти, поки в однієї з команд не вичерпається поетичне натхнення.

З усіх країн світу Ісландія, як свідчить статистика, - країна де найбільше читають. Кожний ісландець намагається мати особисту бібліотеку.

У вільний час ісландці захоплюються спортом, проводять різні змагання. Численних глядачів збирають у країні такі види спорту, як перенесення каменів великої ваги, штовхання валунів, стрибки з жердиною в довжину і, звичайно ж, штовхання дерев'яних стовпів, які не лише штовхнути, а й утримати важко. Проте треновані атлети легко вирішують це завдання.

Двобій на палицях - ще одна давня улюблена гра ісландців. У грі використовують палиці завдовжки близько двох метрів і завтовшки три-чотири сантиметри. Бійці розділяються на пари і починається бій. Звичайно, не обходиться без синців та забитих місць. (708 слів)

Бочелюк В.Й, Бочелюк В.В

Тести

1.Коли вчені почали вивчати феномен дозвіллєвої діяльності людини?

А За часів середновіччя;

Б в епоху античності;

В в епоху бароко;

Г у кінці 19 століття.

2.Коли болгари найдовше відпочивають?

А  Під час народних та релігійних свят;
Б на Новий рік;
В на Великдень;
Г улітку.
3.Яке свято відзначають у Болгарії 21 січня?

А «День матері»;
Б свято зятів;
В день Матері Води;
Г "бабусин день".
 

4.Вкажіть правильне твердження.

А  У конституції сказано, що зять мусить: любити тестя і тещу як своїх батьків, дякувати їм за те, що саме його вибрали в зяті, не заперечувати їм навіть подумки, дітей називати на честь тещі і тестя і всім говорити, що вони схожі на родичів дружини і мають усе позитивне від їхнього роду.

Б У "статуті зятя"сказано, що зять мусить: любити тестя і тещу як свою дружину, дякувати їм за те, що виховали таку дочку, не заперечувати їм навіть подумки, дітей називати на честь тещі і тестя і всім говорити, що вони схожі на родичів дружини і мають усе позитивне від їхнього роду.
В У "статуті зятя"сказано, що зять мусить: любити дружину та дітей як своїх батьків, дякувати тестю і тещі за те, що саме його вибрали в зяті, не заперечувати їм навіть подумки, дітей називати на честь тещі і тестя і всім говорити, що вони схожі на  дружини і мають усе позитивне від діда та баби.
Г У "статуті зятя"сказано, що зять мусить: любити тестя і тещу як своїх батьків, дякувати їм за те, що саме його вибрали в зяті, не заперечувати їм навіть подумки, дітей називати на честь тещі і тестя і всім говорити, що вони схожі на родичів дружини і мають усе позитивне від їхнього роду.
 

5.Який виховний момент дослідники помітили у святі зятів?

А Виховання любові до родичів;
Б відсутність розлучень та виховання толерантності;
В свідоме укладання шлюбів;
Г виховання поваги до старших.
6.Що означають вуса у Болгарії?

А Силу та мужність;
Б солідність та статечність;
В чоловічу доблесть і шляхетність;
Г мудрість та толерантність.
7. Які зобов’язання брали на себе члени «спілки вусатих»?

А Не збривати вуса, доки вони є членами спілки;
Б  впорядкувати міста й допомагати хворим по господарству;
В у всьому допомагати вусаням усього світу;
Г у всьому допомагати вусаням усієї країни.
 

8.Який вид спорту не є найулюбленішим серед фіннів?

А Футбол;
Б лижний;
В веслування;
Г боротьба.
9.Чим займаються члени спілки «Скепсис»?

А Критикують твори мистецтва;
Б аналізують та критикують кінопродукцію;
В вони знайомляться з літературними новинками та нагороджують почесною грамотою найбезглуздішу книжку;
Г опікуються пресою.
 

10.Вкажіть правильне твердження.

А  У країні, яка майже не має матеріальних історичних пам'яток, побутує велика кількість заббобонів. Ісландець у години радості, смутку або в урочистих випадках неодмінно звертається до поезії, і не тільки згадує рядки улюблених поетів, а й сам складає вірші.
Б  У країні, яка майже не має матеріальних історичних пам'яток, побутує велика кількість літературних і фольклорних спогадів. Ісландець у години радості, смутку або в урочистих випадках неодмінно звертається до поезії, він згадує рядки улюблених поетів, але сам вірші не складає.
В  У країні, яка майже не має матеріальних історичних пам'яток, побутує велика кількість літературних і фольклорних спогадів. Ісландець у години радості, смутку або в урочистих випадках неодмінно звертається до поезії, і не тільки згадує рядки улюблених поетів, а й сам складає вірші.
Г  У країні, в якій безліч матеріальних історичних пам'яток, побутує велика кількість літературних і фольклорних спогадів. Ісландець у години радості, смутку або в урочистих випадках неодмінно звертається до поезії, і не тільки згадує рядки улюблених поетів, а й сам складає вірші.
11.Який стиль даного тексту?

А Художній;
Б публіцистичний;
В офіційно-діловий;
Г науковий.
12.Який жанр поданого висловлювання?

А Стаття;
Б нарис;
В замітка;
Г ессе.