Тексти для диктантів та списування.

Тексти для диктантів та списування

4 клас

Осінь

    Від краю до краю затягнули небо густі сірі хмари. З них сіє дрібний дощ. Від холоду жовтіють трави, в’януть квіти.

    Я милуюся барвами осені. Ось берізки розпустили свої золотаві косиці. Великі жовті брилі одягли ясени, в’язи. Серед зеленої хвої сосни яскравим вогнищем палає дика груша.

    Тремтять холодними вогниками оранжеві листки на осиці.

     Листочки летять у повітрі і тихенько лягають на землю. 

                      Київ

Київ сьогодні зачаровує людей красою золотоверхих храмів, архітектурою будинків і мостів. Але багато пам’яток старовини не збереглося до наших днів. Повноводні річки Либідь, Почайна, Дарниця доповнюють величну красу старовинного міста. Найкрасивіша вулиця Києва – Хрещатик. Широкий, просторий, із зеленими алеями каштанів.       

Хіба можна повірити, що там, де простягнувся Хрещатик, у давнину був глибокий яр? Посередині його протікав струмок і навкого шумів глухий ліс. Яр цей називався Хрещатим. Від його назви пішла ціла назва центральної вулиці Києва.

Білка

     Білка – звір лісовий.  Для  свого житла вона обирає листяні або хвойні ліси. Народ каже, що де лісова гілка – там і білка. Проте руда пустунка також любить фруктові та горіхові сади й міські парки.

      Більшу частину часу тваринка проводить на дереві. Завдяки своїм чіпким кігтикам маленька акробатка добре лазить по деревах. Довгий пухнастий хвіст допомагає їй перестрибувати з гілки на гілку. А на землю білочка спускається тільки за подарунками.  

                                   Граки

   Під час грози блискавка відчахнула від осокору гілляку, на якій було грачине гніздо. Випало з гнізда граченя і, мабуть, загинуло б, та його підібрав Дмитрусь.

       Узяв Дмитрик коробку з-під торта, намостив сінця і посадив туди граченя. Так і підростало воно поволеньки. Хлопчик давав пташеняті розмочену в молоці булку, а мама ще й сиром, салатом та яєчним жовтком підгодовувала.

       Коли з’явилися у дворі каченята, граченя почало пастися з ними. Під осінь молодий грачок уже добре літав. А потім, як дихнуло прохолодою, пристав до грачиної зграї і полетів у вирій.

      Вірить Дмитрусь, що навесні його вихованець повернеться і обов’язково постукає до них у вікно.

                                       Хліб

      Принесли хліб. На столі поклали. Пахучий, теплий ще. І з шкоринкою золотавою. Це від вогню позолота в нього.

Та не тільки від вогню. Золоте зерно на борошно мололи. А зерно в золотому колоску на стеблині золоченій гойдалося, срібною росою вмивалося. Золоте проміння сонячне в себе увібрало. Від сонця позолота в хліба. Та чи тільки від нього?

     Золоті роботящі руки зерно у ріллю посіяли. Урожай доглянули й зібрали. Роботящі руки зерно змололи, тісто замісили, хліб спекли. Роботящі руки в дім його принесли, на вишивану скатертину поклали.

     І лежить на столі хліб, пахучий, руками роботящими подарований.

                    Пучок пшеничних колосків

      Як тільки почнуться жнива, приносить батько пучок пшеничних

колосків і чіпляє над вікном. У хаті пахне полем. І радісно якось стає. Висить пучок пшеничних колосків літо, висить осінь, весну аж до нового врожаю. А потім – батько приносить свіжі колоски.

     Батько любить працювати в полі, і я змалку полюбив землю, пшеницю, степ. Немає нічого кращого, ніж вийти рано-вранці в поле й зустріти схід сонця.

     Ця врочиста хвилина у пам’яті  мені змалечку. І тепер я люблю, як червоніє небо на сході, як випливає  з-за гори велика золота куля, як займаються іскорки в краплинах роси.

 (За В.Сухомлинським)

           Весняний ранок

      Ранок дихав свіжістю пробудженого лісу. Наповнювалися соком бруньки, дзюркотіла вода, парувала нагріта сонцем вогка земля, шаленіли дрозди.  Я вийшов на простору галявину, залиту вранішнім рожевим світлом. Її перетинав струмок, і вся вона аж переливалася яскравими соковитими барвами. Наче хтось розсипав самоцвіти – сині, фіолетові, білі, жовті...

      Самоцвіти – це пелюстки перших весняних квітів. Поблизу струмка горять ліхтарики мати-й-мачухи. Поспішає рослинка. Ще й листя на ній немає, а на опушених паростках вже горять жовті суцвіття. Вони пробудилися ще під снігом, який узимку прикривав мати-й-мачуху від морозів. Дихання рослинки підігріло сніг, утворився льодяний купол – справжній тобі парничок.

(За С.Мацюцьким)