|
1 клас |
|
|
Дичка |
|
|
Росла в лісі дика яблуня. |
5 слів |
|
Восени впало з неї яблучко. |
10 слів |
|
Пташки подзьобали його. Одне |
14 слів |
|
зернятко сховалося в землю. |
18 слів |
|
Зиму пролежало під снігом. |
22 слова |
|
Навесні стало проростати. Вниз |
26 слів |
|
пустило корінець, а вгору стебло |
31 слово |
|
з листочками. |
33 слово |
|
Радіє сонцю молода яблунька. |
37 слів |
|
(за К. Ушинським) |
|
|
1 клас |
|
Дичка |
|
Росла в лісі дика яблуня. |
|
Восени впало з неї яблучко. |
|
Пташки подзьобали його. Одне |
|
зернятко сховалося в землю. |
|
Зиму пролежало під снігом. |
|
Навесні стало проростати. Вниз |
|
пустило корінець, а вгору стебло |
|
з листочками. |
|
Радіє сонцю молода яблунька. |
|
(за К. Ушинським)’ |
|
2 клас |
|
|
Що найтяжче журавлям? |
|
|
Тихого осіннього вечора на узліссі |
5 слів |
|
сіли відпочивати журавлі. Вони летіли |
10 слів |
|
в теплий край. Притулилися журавлі |
15 слів |
|
до білокорої берези та й курличуть щось |
22 слова |
|
тихо-тихо. |
24 слова |
|
– Що найтяжче журавлям? – питає |
28 слів |
|
Береза. |
29 слів |
|
– Дорога тяжка, – відповідає |
32 слова |
|
найстарший журавель. – Та не дорога нам |
38 слів |
|
найтяжча. |
39 слів |
|
– А що ж вам найтяжче? – дивується |
45 слів |
|
Береза. |
46 слів |
|
– Найтяжче нам жити кілька місяців |
51 слово |
|
на теплій ріці. Називається вона Ніл. |
57 слів |
|
Немає там ніколи зими. Вічно цвітуть |
63 слова |
|
квіти… |
64 слова |
|
– То чому ж там найтяжче? – ще |
70 слів |
|
більше дивується Береза. |
73 слів |
|
– Бо то нерідна земля, – каже |
78 слів |
|
найстарший журавель. – Бо немає там тебе |
84 слова |
|
білокора Береза. |
86 слів |
|
(В. Сухомлинський) |
|
|
2 клас |
|
Що найтяжче журавлям? |
|
Тихого осіннього вечора на узліссі |
|
сіли відпочивати журавлі. Вони летіли |
|
в теплий край. Притулилися журавлі |
|
до білокорої берези та й курличуть щось |
|
тихо-тихо. |
|
– Що найтяжче журавлям? – питає |
|
Береза. |
|
– Дорога тяжка, – відповідає |
|
найстарший журавель. – Та не дорога нам |
|
найтяжча. |
|
– А що ж вам найтяжче? – дивується |
|
Береза. |
|
– Найтяжче нам жити кілька місяців |
|
на теплій ріці. Називається вона Ніл. |
|
Немає там ніколи зими. Вічно цвітуть |
|
квіти… |
|
– То чому ж там найтяжче? – ще |
|
більше дивується Береза. |
|
– Бо то нерідна земля, – каже |
|
найстарший журавель. – Бо немає там тебе |
|
білокора Береза. |
|
(В. Сухомлинський) |
|
3 клас |
|
|
Як чумаки по сіль їздили |
|
|
Про те, шо чумаки їздили по сіль до |
8 слів |
|
Азовського та Чорного морів, знають усі. |
14 слів |
|
Чумацтвом займалися, здебільшого, вільні |
18 слів |
|
селяни та козаки. |
21 слово |
|
Взимку чумаки лагодили спеціальні |
25 слів |
|
вози, звані мажами, доглядали волів. |
30 слів |
|
Тільки-но висихала земля навесні й наставали |
36 слів |
|
теплі сонячні дні, вирушали вони в дорогу. |
42 слова |
|
Кожен чумак брав із собою кілька пар |
49 слів |
|
волів, запряжених у мажі. Чумацькою |
54 слова |
|
ватагою керував старший чумак. Він добре |
60 слів |
|
мусив знати дорогу й місця, де можна було |
68 слів |
|
заготовити сіль. |
70 слів |
|
Чумаки запасалися харчами, переважно, |
74 слова |
|
пшоном та смальцем. З одягу брали чоботи |
81 слово |
|
зі шкіри, вовняні свити і пару сорочок та |
89 слів |
|
штанів. |
90 слів |
|
Мандрівка на південь України тривала |
95 слів |
|
близько місяця. Кілька століть в Україні |
101 слово |
|
проіснував чумацький промисел. |
104 слова |
|
3 клас |
|
Як чумаки по сіль їздили |
|
Про те, шо чумаки їздили по сіль до |
|
Азовського та Чорного морів, знають усі. |
|
Чумацтвом займалися, здебільшого, вільні |
|
селяни та козаки. |
|
Взимку чумаки лагодили спеціальні |
|
вози, звані мажами, доглядали волів. |
|
Тільки-но висихала земля навесні й наставали |
|
теплі сонячні дні, вирушали вони в дорогу. |
|
Кожен чумак брав із собою кілька пар |
|
волів, запряжених у мажі. Чумацькою |
|
ватагою керував старший чумак. Він добре |
|
мусив знати дорогу й місця, де можна було |
|
заготовити сіль. |
|
Чумаки запасалися харчами, переважно, |
|
пшоном та смальцем. З одягу брали чоботи |
|
зі шкіри, вовняні свити і пару сорочок та |
|
штанів. |
|
Мандрівка на південь України тривала |
|
близько місяця. Кілька століть в Україні |
|
проіснував чумацький промисел. |
|
4 клас |
|
|
У лісі |
|
|
Улянка повільно глянула й вперше |
6 слів |
|
помітила, що ліс її любий уже прибрався в нову |
15 слів |
|
чарівну одежу. |
17 слів |
|
Як же хороше засвітилися очі у дівчинки, як |
25 слів |
|
глибоко вдихнула вона осіннє терпке повітря! |
31 слово |
|
Здрастуйте, сестри-берізки, вас не впізнати |
37 слів |
|
сьогодні! Чи ви це, мої білокорі? |
43 слова |
|
Прислухалась Улянка. Тільки струмок |
47 слів |
|
у тиші дзюрчить. |
50 слів |
|
Довго б отак сидіти із заплющеними очима |
57 слів |
|
та слухати, коли ж це дві сороки прилетіли |
65 слів |
|
й заскрекотали на дубі: «Чи скорро, старра, |
72 слова |
|
буррю стрічати? Чи скорро, старра?» А друга: |
79 слів |
|
«Не старра я, сестро! Не старра!» |
85 слів |
|
Жолудь зірвався, застукав по гілках, сердито |
91 слово |
|
Забубонів: «Буду бити вас обох, білобокі! Буду |
98 слів |
|
бити вас обох, білобокі!» |
102 слова |
|
Ось ти яка, осінь у лісі! |
108 слів |
|
Улянка підвелася, підхопила книжки і, |
113 слів |
|
перейшовши через струмок по сухій деревині, |
119 слів |
|
звернула зі стежки. |
122 слова |
|
Осіннє лагідне сонце востаннє пригрівало |
127 слів |
|
старі липи. |
129 слів |
|
4 клас |
|
У лісі |
|
Улянка повільно глянула й вперше |
|
помітила, що ліс її любий уже прибрався в нову |
|
чарівну одежу. |
|
Як же хороше засвітилися очі у дівчинки, як |
|
глибоко вдихнула вона осіннє терпке повітря! |
|
Здрастуйте, сестри-берізки, вас не впізнати |
|
сьогодні! Чи ви це, мої білокорі? |
|
Прислухалась Улянка. Тільки струмок |
|
у тиші дзюрчить. |
|
Довго б отак сидіти із заплющеними очима |
|
та слухати, коли ж це дві сороки прилетіли |
|
й заскрекотали на дубі: «Чи скорро, старра, |
|
буррю стрічати? Чи скорро, старра?» А друга: |
|
«Не старра я, сестро! Не старра!» |
|
Жолудь зірвався, застукав по гілках, сердито |
|
Забубонів: «Буду бити вас обох, білобокі! Буду |
|
бити вас обох, білобокі!» |
|
Ось ти яка, осінь у лісі! |
|
Улянка підвелася, підхопила книжки і, |
|
перейшовши через струмок по сухій деревині, |
|
звернула зі стежки. |
|
Осіннє лагідне сонце востаннє пригрівало |
|
старі липи. |