Тексти для списування. Осінь.

ОСІНЬТексти для списування

Осінь Лісом мандрувала жовта осінь. У повітрі літали ледь помітні павутинки. Далеко за море полетіли лелеки. Коло озера лань задивилась на синь води. З трави де-не-де визирали маленькі опеньки, пізні квіти. Усі радо вітали осінь. (35 сл.)

Пізня осінь. Ось і настала пізня осінь. Дні стали короткі. Холодний осінній вітер несе по дорозі жовте листя. Небо вкрите хмарами. Часто ідуть дощі. Опустіли гнізда птахів. Поховались комахи. Незабаром настане зима. Випаде сніг. Ударять морози. Замерзнуть річки. (38 сл.)

Листопад Листопад… Дерева простягли вгору до сизого неба оголені віти. Тільки дуб розкинувшироке гілля і не скинув свого вбрання. Лишепожовкло і потемніло на ньому листя. Налетить вітер. Задзвенить своїм бронзовимлистям могутній дуб. Так і держатиме він своє чудове вбрання до самої весни. (45 сл.)

Настала осінь. Повіяв холодний вітер. Небо вкрилося хмарами. Часто йдуть дощі. Зів’яли квіти. Жовте листя опадає з дерев. Птахи відлітають у теплі краї. Лісові мешканці готуються до зими. Білочка насушила грибів, назбирала горіхів та жолудів. Їжак заснув довесни. Зайчик поміняв свою сіру шубку на білу. (46 сл.)

Вересень Закінчується літо. Світло-голубе небо високе-високе. Починає опадати листя. У парках і на бульварах стелиться жовта доріжка. А листя все яскравіше рум’яниться. Вересневі дні тихі й задумливі. Березові гаї – оранжеві й золотисті. Під ногами шурхотять килими листопаду. Зачервонілась красуня горобина. На південь відлітають птахи. Уся природа готується до сну. (51 сл.)

Вересень Настав вересень. В садах вже посохла духмяна матіола, але ще квітнуть красольки і нагідки. Сонце вдень ясне, ніби влітку. Воно тепер золотить дерева, вкриває кожен листочок витонченим мереживом. Городникам саме в цю пору найкраще звозити до комори овочі. Садівникам – достиглі груші, сливи, виноград… Бо скоро задощить. І тому кожен поспішає… Адже осінь любить рахувати те, що в коморі. (59 сл.)

Жовте листя Вкривається багрянцем клен. Він стоїть на узліссі, замріяний, ніби сумує, що надійшов жовтень. Іноді тихо зронить вирізьблений свій лист. А налетить вітер – і почне безжально зривати осінню красу зажуреного клена. Оголить його й гулятиме серед чорного гілля. А яка ніжна золота берізка на тлі синюватих ялинок, зеленавих сосен. Вона опустила свої віти й також журиться, що скоро прийдуть холоди. (62 сл.)

Була тепла осінь. Осіннє повітря було тихе і прозоре. На небі стояло золоте сонце. Під його скісним промінням золотом сяяло жовте листя лип та берез. Червоні дерева полум’ям горіли на сонці. Земля під ними була вкрита багряним листом. Зеленіли темним листом крислаті яблуні. Рожевіли грушки. На вербах листя порідшало, поблідло. Сухе листя дощем спадало з дерев, черкалось об гілляки і шелестіло. Перед очима була розкішна картина осінньої природи. (68 сл.)